Довгостроковий оптимізм
Керівництво України й Росії вірить у світле майбутнє своїх економік
Дві провідні економіки СНД – російська та українська - поставили мету, не багато - не мало, досягти темпів росту на рівні китайських. В усякому разі, у своєму нещодавньому зверненні до народу Володимир Путін поставив за мету за десятиріччя подвоїти російський ВВП, що відповідає 7%-вому щорічному росту.
Про порівняні темпи говорить і український уряд - у випадку проведення в державі масштабних реформ. Утім, незважаючи на схожі передумови (чи їх відсутність) для подальшого росту, приводів для оптимізму все-таки трохи більше у росіян.
Виступаючи наприкінці минулого тижня зі щорічним посланням до росіян, президент РФ Володимир Путін розкритикував нинішні російські економічні тенденції і дав розпорядження за майбутнє десятиріччя подвоїти ВВП. У річному розрізі це означає в середньому 7% економічного росту щорічно.
Нагадаємо, нещодавно, звертаючись з посланням до українського парламенту, президент Кучма висловив впевненість у тім, що в Україні відсутні ресурси для подальшого економічного росту. Що ж стосується цільових показників розвитку вітчизняної економіки, то їх авторами був вже не голова держави, а уряд Януковича. Причому бажані темпи росту ВВП приблизно збігаються з рівнем, на який прагне вивести свою країну Путін: 6-7% на рік.
Перш ніж проаналізувати реальність прогнозів, варто нагадати про передумови для розвитку економік сусідніх держав, тісно пов'язаних товарообігом (нагадаємо, Росія є найбільшим торговим партнером України, а наша держава - на п'ятому місці серед зовнішньоторговельних партнерів РФ).
У принципі, в України та Росії радше більше спільного. У першу чергу це стосується сировинної моделі економіки. "Вузькосировинна спеціалізація російського експорту вносить фундаментальний дисбаланс у російську економіку", - відзначив гендиректор російського Центру макроекономічного аналізу і короткострокового прогнозування Андрій Бєлоусов. Цей же висновок застосуємо і до України, причому ще більшою мірою, оскільки вітчизняна економіка більше (на 60%) залежить від експорту, ніж російська (35%).
Схожі й інші фундаментальні проблеми. "Монополісти тиснуть на конкурентноздатність нашої економіки. Продовження подібної політики - шлях до стагнації економіки. Швидкий і стійкий ріст може бути тільки тоді, коли виробляються конкурентноздатні товари", - був категоричний президент Путін. Висновки, що пролунали з вуст російського президента, аналогічні висновкам вітчизняних експертів щодо української економіки. Рівень монополізації в Україні досить високий, Антимонопольний комітет ефективно протидіє переважно дрібним порушенням у сфері конкуренції.
Окрім того, лише 1% української продукції конкурентноздатний на зовнішніх ринках. Нарешті, за розрахунками Світового економічного форуму, Україна посідає 77-ме (з 80) місце за рівнем конкурентноздатності, Росія - на 64-му. Таким чином, "стартові умови" для забезпечення подібних китайським темпів росту ВВП у Росії та Україні майже аналогічні.
Більш того, Москва й Київ пропонують схожий інструментарій вирішення внутрішніх економічних проблем. У першу чергу, представники й української, і російської влади останнім часом говорять про необхідність переходу до інноваційної моделі економіки.
Знадобиться і "консолідація всіх сил суспільства, співпраця парламенту й уряду", - відзначив Путін одну з умов досягнення високих темпів економічного росту. На цьому аспекті загострював увагу у своїй Програмі дій Кабмін Віктора Януковича. Нарешті, у Москві і Києві гарантією економічних успіхів держави декларують розвиток підприємництва.
Інше питання - якою мірою плани перших осіб двох держав досягти високих темпів економічного росту збігаються з можливостями держав. На думку директора економічних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова Володимира Сіденка, в Україні й Росії сформувалася структура економіки, що не відповідає загальносвітовим тенденціям розвитку.
Саме так, найбільш динамічний у світі сектор офісного й телекомунікаційного обладнання (більш 15% загальносвітового експорту) у структурі експорту України займає лише 0,6%. У той же час, продукція чорної металургії, на яку останнім часом припадає лише 2,3% світового експорту, в українському експорті займає більше третини.
Росія відрізняється лише тим, що експортує більш ліквідний товар - енергоносії. Проте структура російського та українського експорту не дозволить державам досягти задекларованих 6-7% росту ВВП, тим більше на досить тривалий період, вважає пан Сіденко. Занадто малий у РФ та України сегмент виробництв із високою часткою доданої вартості, а швидко реструктурувати промисловість вкрай складно.
Одне з ключових розходжень між Україною та Росією, що може дозволити останній досягти більш вагомих економічних успіхів (втім, про заявлені Путіним рівні говорити, на думку експертів, передчасно), перебуває в якості економічної політики: у РФ вона досить жорстка, але ефективна. У Росії вона більш прозора і, головне, передбачувана. Економічні реформи там проводяться професійніше.
Важливо, що вони взагалі проводяться, тоді як в Україні економіка росте скоріше за інерцією, а не через законодавчі зміни. Не в останню чергу у зв'язку з тим, що вітчизняні уряди змінюються практично щорічно, що не дозволяє говорити про довгострокову стратегію економічного розвитку держави.
Стратегії розробляються, але реальний економічний ріст пов'язаний з виконанням планів. З цим же в нашій державі традиційні проблеми. Як вважає більшість експертів, про реальні економічні реформи в Україні можна вести мову тільки після президентських виборів-2004.
