Кінець поетичної сієсти, або катаклізм призначено на вівторок
Понеділок, 20 січня 2003, 11:25
Повна руйнація спокою мистецького істеблішменту, екстаз поетичної провокації та шокуюче об'явлення українського андерграунду народу - ось той озон, яким либонь ущерть насичена атмосфера очікування імпрези Юрія Андруховича, Андрія Бондара та Сергія Жадана "МАСКУЛЬТ", що відбудеться, якщо, звісно, не втрутяться правоохоронні органи, 21 січня у Києві та 23 січня у Харкові.
Що конкретно відбуватиметься 21 січня в Києві у великому залі Молодого театру наразі докладно не відомо. Єдине, на чому наголошують учасники акції – мова аж ніяк не йде про матеріалізацію духу БУ-БА-БУ. Для всіх трьох поетів БУ-БА-БУ - більш-менш свята корова, згадування всує імені якої несмак, ба навіть переступ.
Утім, Сергій Жадан кинув напередодні акції сардонічне "Поезія не релігія, а БУ-БА-БУ не церква!", що либонь щось скандальне таки віщує. Хоч як там є, а репутація майстра поетичної провокації та порушувача громадського спокою, якою втішається Жадан, дестабілізаційний вплив якого сягає Відня, Мюнхена та Берліну (див. протоколи поліційного відділку "Англійський парк" м.Мюнхена, та поліційного відділку "Гамбургський вокзал" м. Берліна), зобов'язує до конкретного чину. З Жаданом же пов'язана ще одна інтрига імпрези. Він, як відомо, не може вважатися адептом надмірно авангардного джазу, принаймні атонічного. Можливо це можна вважати нормальною реакцією здорового організму, але справа в тім, що вся акція проходитиме під акомпанемент саме авангардного джаз-банду, тож як Жадан відреагує на синкопи Тшаска – це вже питання безпеки заходу.
За скромним означенням Юрія Андруховича, якого вочевидь можна вважати хресним батьком акції, евристичний сенс імпрези – спроба поєднання поетичного тексту та free jazz, бо ж все відбуватиметься під імпровізації авангардового польського джазового тріо Міколая Тшаски. В поєднанні з новими та, як кажуть, неадекватними дотеперішній стилістиці всіх трьох поетів текстами все це має дати кумулятивний ефект нового синтетичного драйву. Взагалі для Анруховича ця імпреза щось на зразок дубля першого балу Наташі Ростової – справа в тім, що зі своїми віршами він виступатиме перед публікою либонь уперше за останні років вісім. А якщо поглянути на проект через призму Андруховичевої концепції щодо ролі творчої особистості в громадському житті, то одразу ввижається пряма інвестиція символічного капіталу з метою його ж таки збільшення. На особистісному рівні вся імпреза для Андруховича либонь рід спеціальної, вкрай комфортної терапії – і Жадан, і Бондар, і Тшаска є його друзями й сповідують ті ж самі естетичні засади, що й він.
З усіх трьох учасників акції Андрій Бондар підходить до неї либонь найчіткіш артикульованим концептом. Для Бондаря наступний вівторок – тріумф "верлібру прямої дії". Саме так він дефінує нове звучання української поезії, яку сам з приємністю і репрезентує. Савонаролівський пафос його теорії нової поетики спрямований на десакралізацію "аграрного верлібру", що, на його думку, й дотепер каменем висить на тендітній шийці української поезії. Бондар – адепт американської субкультури бітників й сподівається за 40 років по їх з'яві тубільцям Нового світу наснажити й українців на розбиття кайданів естетичних і поетичних цінностей, сформованих сільською культурою.
Всього вищенаведеного достатньо, щоби бодай приблизно уявити собі реакцію поетичного істеблішменту, що гуртується навколо Національної спілки письменників України. Вона випадає бути не менш цікавою, аніж сама імпреза. Тож варто просто зачекати, бо з точки зору "канонічних" митців всілякі "витребеньки" в дусі Андруховича, Жадана та Бондаря ніщо інше, як пакт з дияволом та глобальною культурою.
Наостанок про назву акції. Жадан пропонував назвати її "Коктейль Молотова", але дав себе умовити на "МАСКУЛЬТ". Зрештою, це все, що фігуранти акції готові зрадити про таємничий номен. Але обіцяють повне розкриття загадки під час самої імпрези. Втім, Юрій Андрухович вже тепер натякає, що в назві йому вбачаються не тільки конотації з "масовою культурою", але й з "маскулінність". Наша відповідь гендерному Чемберлену?
Що конкретно відбуватиметься 21 січня в Києві у великому залі Молодого театру наразі докладно не відомо. Єдине, на чому наголошують учасники акції – мова аж ніяк не йде про матеріалізацію духу БУ-БА-БУ. Для всіх трьох поетів БУ-БА-БУ - більш-менш свята корова, згадування всує імені якої несмак, ба навіть переступ.
Утім, Сергій Жадан кинув напередодні акції сардонічне "Поезія не релігія, а БУ-БА-БУ не церква!", що либонь щось скандальне таки віщує. Хоч як там є, а репутація майстра поетичної провокації та порушувача громадського спокою, якою втішається Жадан, дестабілізаційний вплив якого сягає Відня, Мюнхена та Берліну (див. протоколи поліційного відділку "Англійський парк" м.Мюнхена, та поліційного відділку "Гамбургський вокзал" м. Берліна), зобов'язує до конкретного чину. З Жаданом же пов'язана ще одна інтрига імпрези. Він, як відомо, не може вважатися адептом надмірно авангардного джазу, принаймні атонічного. Можливо це можна вважати нормальною реакцією здорового організму, але справа в тім, що вся акція проходитиме під акомпанемент саме авангардного джаз-банду, тож як Жадан відреагує на синкопи Тшаска – це вже питання безпеки заходу.
За скромним означенням Юрія Андруховича, якого вочевидь можна вважати хресним батьком акції, евристичний сенс імпрези – спроба поєднання поетичного тексту та free jazz, бо ж все відбуватиметься під імпровізації авангардового польського джазового тріо Міколая Тшаски. В поєднанні з новими та, як кажуть, неадекватними дотеперішній стилістиці всіх трьох поетів текстами все це має дати кумулятивний ефект нового синтетичного драйву. Взагалі для Анруховича ця імпреза щось на зразок дубля першого балу Наташі Ростової – справа в тім, що зі своїми віршами він виступатиме перед публікою либонь уперше за останні років вісім. А якщо поглянути на проект через призму Андруховичевої концепції щодо ролі творчої особистості в громадському житті, то одразу ввижається пряма інвестиція символічного капіталу з метою його ж таки збільшення. На особистісному рівні вся імпреза для Андруховича либонь рід спеціальної, вкрай комфортної терапії – і Жадан, і Бондар, і Тшаска є його друзями й сповідують ті ж самі естетичні засади, що й він.
З усіх трьох учасників акції Андрій Бондар підходить до неї либонь найчіткіш артикульованим концептом. Для Бондаря наступний вівторок – тріумф "верлібру прямої дії". Саме так він дефінує нове звучання української поезії, яку сам з приємністю і репрезентує. Савонаролівський пафос його теорії нової поетики спрямований на десакралізацію "аграрного верлібру", що, на його думку, й дотепер каменем висить на тендітній шийці української поезії. Бондар – адепт американської субкультури бітників й сподівається за 40 років по їх з'яві тубільцям Нового світу наснажити й українців на розбиття кайданів естетичних і поетичних цінностей, сформованих сільською культурою.
Всього вищенаведеного достатньо, щоби бодай приблизно уявити собі реакцію поетичного істеблішменту, що гуртується навколо Національної спілки письменників України. Вона випадає бути не менш цікавою, аніж сама імпреза. Тож варто просто зачекати, бо з точки зору "канонічних" митців всілякі "витребеньки" в дусі Андруховича, Жадана та Бондаря ніщо інше, як пакт з дияволом та глобальною культурою.
Наостанок про назву акції. Жадан пропонував назвати її "Коктейль Молотова", але дав себе умовити на "МАСКУЛЬТ". Зрештою, це все, що фігуранти акції готові зрадити про таємничий номен. Але обіцяють повне розкриття загадки під час самої імпрези. Втім, Юрій Андрухович вже тепер натякає, що в назві йому вбачаються не тільки конотації з "масовою культурою", але й з "маскулінність". Наша відповідь гендерному Чемберлену?
