Дволикий голова центробанку
Понеділок, 23 грудня 2002, 16:05
Сергію Тігіпко доведеться балансувати між економічною доцільністю та апетитами урядово-парламентської більшості
На момент написання цього тексту невідомо, чи буде остаточно визнане легітимним голосування бюлетенями в кулуарах парламенту щодо призначення Сергія Тігіпка головою Національного банку України. Але поки що все залишається як є, "Контекст" спробував попередньо спрогнозувати економічні наслідки зміни голови НБУ і можливі перші кроки Сергія Тігіпка на новій посаді.
Прихід Сергія Леонідовича Тігіпка на посаду головного банкіра країни викликає у спостерігачів не менш суперечливі почуття, ніж сам процес голосування щодо його призначення. З одного боку, НБУ без сумніву потребує нових підходів до реалізації своїх цілей, особливо у таких напрямках як реформа банківського сектора та лібералізація валютного ринку.
З іншого боку, заміна голови формально незалежного органу влади, яким вважався НБУ, не повинна проходити за сценарієм "мета виправдовує засоби". Як зазначив президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий "тільки сама процедура призначення керівника НБУ здатна надовго відбити бажання іноземних інвесторів працювати в такій країні".
Особа нового голови центрального банку країни не менш двозначна ніж прогнозовані зміни в політиці НБУ чи "кулуарне" голосування. На одній шальці терезів – створення одного з кращих банків країни та декларація ліберальних поглядів, на іншій – чутки про лобіювання інтересів французької компанії "Лафарж" та відверто невиразна робота на посадах віце-прем’єра та міністра економіки в урядах Пустовойтенка та Ющенка.
"Багатовекторність", яка оточує Тігіпка, характерна і для цілком протилежних цілей, що стоять перед ним: стабільність гривні, співпраця з урядом (що фактично означає збільшення темпів емісії), вимоги експортерів щодо корекції валютного курсу, облігації "Газу України" та ще багато інших підводних каменів, невідомих широкому загалу.
Розмови про втрату НБУ залишків своєї незалежності аргументуються насамперед тим, що Тігіпко являється перш за все політиком, а історія знає дуже мало прикладів коли політики стають головами центробанків. Єдиний приклад – Лешек Бальцерович, теперішній голова Національного банку Польщі і колишній лідер "Партії свободи". Проте українські політичні реалії далекі від польських, тому спостерігачі не мають сумніву у тім, що парламентська більшість і, зокрема, "Трудова Україна" призначали Тігіпко і "відставляли" Стельмаха зовсім не через особисті теплі почуття до "вічно перспективного" Сергія Леонідовича чи намагання привнести "реформаторський" струмінь в занадто консервативний Нацбанк.
Зрозуміло, що так чи інакше все ж новий голова центробанку країни змушений буде йти на компроміси. Тому питання про політичну заангажованність голови НБУ знаходиться в площині - як далеко піде новий керівник у принципі неполітичного та позакланового відомства у задоволенні апетитів уряду та більшості.
Деякі формальні орієнтири майбутньої політики відомі вже зараз. Нагадаємо, Рада Нацбанку виписала в "Основних напрямках грошово-кредитної політики на 2003 рік" основні орієнтири НБУ на наступний рік: середньорічний курс 5,48 грн/$ та річна інфляція 6-7%. Сергію Леонідовичу формально залишається лише виконувати розпорядження вищого органу. Але не все так просто. По-перше, "Основні напрямки..." приймалися в часи Стельмаха, і на посаді голови Ради НБУ тоді знаходився Анатолій Гальчинський, що пішов у відставку одночасно зі Стельмахом. Хто замінить його на посаді голови Ради – поки що невідомо.
Невідомо і те, як зміняться параметри згаданого документа у зв'язку з тим, що уряд Януковича має своє бачення макроекономічних індикаторів. Як уже повідомляв "Контекст", перший віце-прем'єр і міністр фінансів Микола Азаров заявив, що нові прогнози уряду щодо інфляції на 2003 рік складають 4% при незатверджених параметрах бюджету наступного року. Додайте до цього вищезгадані умови "тісної співпраці" з урядом і дилема нового голови НБУ стане зрозумілою.
Проте час для розв'язання цієї дилеми у нового голови НБУ ще є. Так курс гривні залишається поки що стабільним: у всякому разі, обвалу й паніки під час банківського безвладдя, коли старий голова у лікарні, а новий ще не приступив до обов'язків, на ринку не спостерігалося. Проте, багато в чому стабільність викликана валютними обмеженнями, що не допускають можливості спекуляцій з курсом гривні. Отже, обвалу, викликаного психологічними факторами, вдалося уникнути.
Більш того, чекати помітних валютних потрясінь найближчим часом не варто - передноворічний період традиційно характерний значним ростом продажів ВКВ. До того ж у першій половині січня ділова активність традиційно зменшується, що також не сприяє дестабілізації валютного ринку. Викликає тривогу спостерігачів поки лише те, що незважаючи на позитивний баланс продажів валюти на ринку (НБУ постійно скуповує долари для стабілізації попиту та пропозиції) обсяги позитивного сальдо скорочуються. У липні при обсязі торгів на міжбанківському ринку в $1,4 млрд. обсяг інтервенцій склав $466 млн., у листопаді ж обсяг проданої валюти виріс до $1,44 млрд., проте центральний банк викупив тільки $46 млн.
Окрім іспитів стабільністю валютного ринку, однієї з перших перевірок на міцність нового керівника НБУ буде утримання інфляції в 2003 році в межах 4-7%. Тут Тігіпко отримав важку спадщину, оскільки НБУ останні роки посилено "накачував" економіку країни гривнями. Нагадаємо, темпи росту грошової маси тільки цього року перевищили планові показники, склавши на середину грудня 61 млрд. грн. натомість запланованих 47 млрд.
Окрім того, ще до приходу Тігіпка НБУ ухвалив рішення про внесення половини готівки центробанку в резерви по кредитних операціях, хоча цей крок і не є емісією, але рівнозначний їй по впливу на економіку і, на думку експертів, приведе до збільшення кількості грошей, що знаходяться в обігу. Не варто забувати і рекордно низьку дисконтну ставку НБУ - 7%, що теж багато в чому сприяє росту грошової маси в українській економіці. Володимиру Стельмаху вдавалося це робити одночасно з падінням інфляції. Чи вдасться так балансувати на грані його наступнику – питання залишається відкритим.
Таким чином, передумови для росту цін існують. Перешкодити розкручуванню інфляції можуть новий економічний ривок української економіки (що в нинішніх умовах оцінюється аналітиками як щось малоймовірне) або ж активні дії НБУ: підняття ставок і зменшення темпів росту грошової маси. Але це у свою чергу не узгодиться з цілями Кабміну, якому потрібно виплачувати зростаючі бюджетні витрати.
У коментарі "Контексту" представник великого західного банку, який побажав залишитися невідомим, висловив сумнів щодо того, що діяльність Сергія Тігіпка на новій посаді позитивно вплине на розвиток економіки країни у цілому і фінансово-банківську систему зокрема. На думку співрозмовника "Контексту", "пан Тігіпко обмежений у виборі своєї політики як голова НБУ: він буде "відпрацьовувати" своє призначення більшістю, хоч і заявляє про незалежність". Сергія Тігіпка "посадили в це крісло як представника більшості, а не як менеджера", - категоричний експерт.
Офіційні коментарі банкірів проте більш обережні. Усі вказують, що успіх Тігіпка залежить від його здатності відстоювати незалежну від уряду монетарну й валютну політику НБУ.
Так, у коментарі до свого щотижневого огляду української економіки аналітики банку "Raiffeisenbank Україна" відзначають: зняття пана Стельмаха "говорить про те, що деякі бізнес-кола в Україні розглядають національну валюту як нове джерело фінансування свого бізнесу і нової виборчої кампанії". Як приклад експерти згадують про фінансові кризи, що відбулися перед президентськими виборами 1994 та 1999 року. Аналітики австрійського банку прогнозують ріст ризику девальвації гривні та емісії з наближенням президентських виборів, що мають відбутися в 2004 році.
Точка зору
Андерс Ослунд, керівник пострадянських програм Фонду Карнегі:
- Проблема з призначенням Тігіпка полягає не в його компетенції, а в інтересах і цілях тих, хто стоїть за зміною голови НБУ. Якщо абстрагуватися від цих підводних течій, то варто зауважити, що в питаннях розуміння банківських процесів пан Тігіпко виглядає на посаді керівника Нацбанку навіть краще за Стельмаха. У той же час, Володимир Стельмах - неперевершений фахівець у питаннях підтримки стабільності національної валюти.
Ключовим у звільненні попередника Тігіпка є питання незалежності й цілісності центрального банку країни. Важливо те, що голова центробанку був звільнений через підтримку з його боку твердої і надзвичайно успішної монетарної політики. Сигнали, що послала при цьому парламентська більшість, зрозумілі:
1. Національний банк не є незалежним, він скоріше підлеглий олігархічній більшості, яка до того ж "обрала" уряд;
2. Не зовсім прозора процедура голосування показала, що відтепер владу в НБУ може отримати кожен, хто зуміє пролобіювати кадрову ротацію;
3. Олігархічна більшість у парламенті намагається збільшити монетарну емісію Нацбанку, що в нинішніх умовах може призвести до втрати стабільності гривні, оскільки ріст грошової маси вже не буде компенсований ростом попиту на гроші.
Ці сигнали є тривожним дзвоником для МВФ і Світового банку. Те що відбувається свідчить, що більшість у парламенті вже не задовольняється нинішніми схемами вилучення грошей суспільства. Тому вони і змістили нинішнього голову НБУ, - щоб заробити на емісії й падінні гривні. Таке рішення більшості може зупинити співпрацю України з МВФ до наступних президентських виборів, що автоматично може призупинити кредитування Світового банку.
На момент написання цього тексту невідомо, чи буде остаточно визнане легітимним голосування бюлетенями в кулуарах парламенту щодо призначення Сергія Тігіпка головою Національного банку України. Але поки що все залишається як є, "Контекст" спробував попередньо спрогнозувати економічні наслідки зміни голови НБУ і можливі перші кроки Сергія Тігіпка на новій посаді.
Прихід Сергія Леонідовича Тігіпка на посаду головного банкіра країни викликає у спостерігачів не менш суперечливі почуття, ніж сам процес голосування щодо його призначення. З одного боку, НБУ без сумніву потребує нових підходів до реалізації своїх цілей, особливо у таких напрямках як реформа банківського сектора та лібералізація валютного ринку.
З іншого боку, заміна голови формально незалежного органу влади, яким вважався НБУ, не повинна проходити за сценарієм "мета виправдовує засоби". Як зазначив президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий "тільки сама процедура призначення керівника НБУ здатна надовго відбити бажання іноземних інвесторів працювати в такій країні".
Особа нового голови центрального банку країни не менш двозначна ніж прогнозовані зміни в політиці НБУ чи "кулуарне" голосування. На одній шальці терезів – створення одного з кращих банків країни та декларація ліберальних поглядів, на іншій – чутки про лобіювання інтересів французької компанії "Лафарж" та відверто невиразна робота на посадах віце-прем’єра та міністра економіки в урядах Пустовойтенка та Ющенка.
"Багатовекторність", яка оточує Тігіпка, характерна і для цілком протилежних цілей, що стоять перед ним: стабільність гривні, співпраця з урядом (що фактично означає збільшення темпів емісії), вимоги експортерів щодо корекції валютного курсу, облігації "Газу України" та ще багато інших підводних каменів, невідомих широкому загалу.
Розмови про втрату НБУ залишків своєї незалежності аргументуються насамперед тим, що Тігіпко являється перш за все політиком, а історія знає дуже мало прикладів коли політики стають головами центробанків. Єдиний приклад – Лешек Бальцерович, теперішній голова Національного банку Польщі і колишній лідер "Партії свободи". Проте українські політичні реалії далекі від польських, тому спостерігачі не мають сумніву у тім, що парламентська більшість і, зокрема, "Трудова Україна" призначали Тігіпко і "відставляли" Стельмаха зовсім не через особисті теплі почуття до "вічно перспективного" Сергія Леонідовича чи намагання привнести "реформаторський" струмінь в занадто консервативний Нацбанк.
Зрозуміло, що так чи інакше все ж новий голова центробанку країни змушений буде йти на компроміси. Тому питання про політичну заангажованність голови НБУ знаходиться в площині - як далеко піде новий керівник у принципі неполітичного та позакланового відомства у задоволенні апетитів уряду та більшості.
Деякі формальні орієнтири майбутньої політики відомі вже зараз. Нагадаємо, Рада Нацбанку виписала в "Основних напрямках грошово-кредитної політики на 2003 рік" основні орієнтири НБУ на наступний рік: середньорічний курс 5,48 грн/$ та річна інфляція 6-7%. Сергію Леонідовичу формально залишається лише виконувати розпорядження вищого органу. Але не все так просто. По-перше, "Основні напрямки..." приймалися в часи Стельмаха, і на посаді голови Ради НБУ тоді знаходився Анатолій Гальчинський, що пішов у відставку одночасно зі Стельмахом. Хто замінить його на посаді голови Ради – поки що невідомо.
Невідомо і те, як зміняться параметри згаданого документа у зв'язку з тим, що уряд Януковича має своє бачення макроекономічних індикаторів. Як уже повідомляв "Контекст", перший віце-прем'єр і міністр фінансів Микола Азаров заявив, що нові прогнози уряду щодо інфляції на 2003 рік складають 4% при незатверджених параметрах бюджету наступного року. Додайте до цього вищезгадані умови "тісної співпраці" з урядом і дилема нового голови НБУ стане зрозумілою.
Проте час для розв'язання цієї дилеми у нового голови НБУ ще є. Так курс гривні залишається поки що стабільним: у всякому разі, обвалу й паніки під час банківського безвладдя, коли старий голова у лікарні, а новий ще не приступив до обов'язків, на ринку не спостерігалося. Проте, багато в чому стабільність викликана валютними обмеженнями, що не допускають можливості спекуляцій з курсом гривні. Отже, обвалу, викликаного психологічними факторами, вдалося уникнути.
Більш того, чекати помітних валютних потрясінь найближчим часом не варто - передноворічний період традиційно характерний значним ростом продажів ВКВ. До того ж у першій половині січня ділова активність традиційно зменшується, що також не сприяє дестабілізації валютного ринку. Викликає тривогу спостерігачів поки лише те, що незважаючи на позитивний баланс продажів валюти на ринку (НБУ постійно скуповує долари для стабілізації попиту та пропозиції) обсяги позитивного сальдо скорочуються. У липні при обсязі торгів на міжбанківському ринку в $1,4 млрд. обсяг інтервенцій склав $466 млн., у листопаді ж обсяг проданої валюти виріс до $1,44 млрд., проте центральний банк викупив тільки $46 млн.
Окрім іспитів стабільністю валютного ринку, однієї з перших перевірок на міцність нового керівника НБУ буде утримання інфляції в 2003 році в межах 4-7%. Тут Тігіпко отримав важку спадщину, оскільки НБУ останні роки посилено "накачував" економіку країни гривнями. Нагадаємо, темпи росту грошової маси тільки цього року перевищили планові показники, склавши на середину грудня 61 млрд. грн. натомість запланованих 47 млрд.
Окрім того, ще до приходу Тігіпка НБУ ухвалив рішення про внесення половини готівки центробанку в резерви по кредитних операціях, хоча цей крок і не є емісією, але рівнозначний їй по впливу на економіку і, на думку експертів, приведе до збільшення кількості грошей, що знаходяться в обігу. Не варто забувати і рекордно низьку дисконтну ставку НБУ - 7%, що теж багато в чому сприяє росту грошової маси в українській економіці. Володимиру Стельмаху вдавалося це робити одночасно з падінням інфляції. Чи вдасться так балансувати на грані його наступнику – питання залишається відкритим.
Таким чином, передумови для росту цін існують. Перешкодити розкручуванню інфляції можуть новий економічний ривок української економіки (що в нинішніх умовах оцінюється аналітиками як щось малоймовірне) або ж активні дії НБУ: підняття ставок і зменшення темпів росту грошової маси. Але це у свою чергу не узгодиться з цілями Кабміну, якому потрібно виплачувати зростаючі бюджетні витрати.
У коментарі "Контексту" представник великого західного банку, який побажав залишитися невідомим, висловив сумнів щодо того, що діяльність Сергія Тігіпка на новій посаді позитивно вплине на розвиток економіки країни у цілому і фінансово-банківську систему зокрема. На думку співрозмовника "Контексту", "пан Тігіпко обмежений у виборі своєї політики як голова НБУ: він буде "відпрацьовувати" своє призначення більшістю, хоч і заявляє про незалежність". Сергія Тігіпка "посадили в це крісло як представника більшості, а не як менеджера", - категоричний експерт.
Офіційні коментарі банкірів проте більш обережні. Усі вказують, що успіх Тігіпка залежить від його здатності відстоювати незалежну від уряду монетарну й валютну політику НБУ.
Так, у коментарі до свого щотижневого огляду української економіки аналітики банку "Raiffeisenbank Україна" відзначають: зняття пана Стельмаха "говорить про те, що деякі бізнес-кола в Україні розглядають національну валюту як нове джерело фінансування свого бізнесу і нової виборчої кампанії". Як приклад експерти згадують про фінансові кризи, що відбулися перед президентськими виборами 1994 та 1999 року. Аналітики австрійського банку прогнозують ріст ризику девальвації гривні та емісії з наближенням президентських виборів, що мають відбутися в 2004 році.
Точка зору
Андерс Ослунд, керівник пострадянських програм Фонду Карнегі:
- Проблема з призначенням Тігіпка полягає не в його компетенції, а в інтересах і цілях тих, хто стоїть за зміною голови НБУ. Якщо абстрагуватися від цих підводних течій, то варто зауважити, що в питаннях розуміння банківських процесів пан Тігіпко виглядає на посаді керівника Нацбанку навіть краще за Стельмаха. У той же час, Володимир Стельмах - неперевершений фахівець у питаннях підтримки стабільності національної валюти.
Ключовим у звільненні попередника Тігіпка є питання незалежності й цілісності центрального банку країни. Важливо те, що голова центробанку був звільнений через підтримку з його боку твердої і надзвичайно успішної монетарної політики. Сигнали, що послала при цьому парламентська більшість, зрозумілі:
1. Національний банк не є незалежним, він скоріше підлеглий олігархічній більшості, яка до того ж "обрала" уряд;
2. Не зовсім прозора процедура голосування показала, що відтепер владу в НБУ може отримати кожен, хто зуміє пролобіювати кадрову ротацію;
3. Олігархічна більшість у парламенті намагається збільшити монетарну емісію Нацбанку, що в нинішніх умовах може призвести до втрати стабільності гривні, оскільки ріст грошової маси вже не буде компенсований ростом попиту на гроші.
Ці сигнали є тривожним дзвоником для МВФ і Світового банку. Те що відбувається свідчить, що більшість у парламенті вже не задовольняється нинішніми схемами вилучення грошей суспільства. Тому вони і змістили нинішнього голову НБУ, - щоб заробити на емісії й падінні гривні. Таке рішення більшості може зупинити співпрацю України з МВФ до наступних президентських виборів, що автоматично може призупинити кредитування Світового банку.
