Брати Чорні знову поклали око на Україну
Середа, 4 вересня 2002, 14:58
Пошуки інвестора для Макіївського металургійного комбінату нарешті закінчились успішно. Американська компанія Trans commodities погодилася інвестувати кошти на розвиток комбінату. І все було б добре, якби не "темні" плями в історії цього інвестора, а також інших близьких до нього компаній, а саме - вже відомого в Україні британсько-ізраїльського концерну Trans World Group.
Чергове підприємство української металургійної галузі опинилось у критичному стані через не надто успішний менеджмент та відсутність інвесторів, що хотіли б вкласти кошти у його розвиток.
Мова йде про ВАТ "Макіївський металургійний комбінат" - це підприємство з повним металургійним циклом, виробляє прокат, сталеві злитки та чугун, рельсові скріплення, "катанку" серед рядових і конструкційних марок сталі різного діаметра, арматуру. Згідно з експортною оцінкою, зношування основних фондів меткомбінату (крім стану 250) складає близько 90%.
2002 року підприємство відзначилось тим, що неодноразово зупиняло свою діяльність через відсутність обігу коштів на проплату сировини та енергоносіїв. Під час останнього припинення виробництва у кінці липня головною причиною було названо припинення подачі газу Торгівельним будинком "Газ України" у зв'язку із заборгованістю комбінату у розмірі 4,470 млн. грн., а також через відключення основних цехів від електроенергії (заборгованість складає 4,413 млн. грн.).
Та навіть до того, як Макіївський меткомбінат розпочав переривати свою діяльність, щомісячні збитки підприємства складали близько 2,5 млн. доларів. Зараз дебіторська заборгованість меткомбінату складає 439,13 млн. гривень, із них 15,48 млн. гривень - пеня й штрафи. Кредиторська заборгованість досягає 1,4 млрд. грн. До складу кредиторської заборгованості взятий у 1992 році під гарантії уряду непогашений кредит у розмірі DM200 млн. 1 квартал цього року Макіївський меткомбінат закінчив із збитком у 61,98 млн. гривень. Минулий 2001 рік - з чистим прибутком 97,3 млн. гривень, що нищівно мало для металургійного підприємства такого масштабу.
За останні декілька років на підприємство приходили різні інвестори, які намагались витягнути його із кризового стану. Одразу після завершення процесу акціювання на підприємство прийшла компанія "Емброл", пізніше у 1998 році багатомасштабну програму розпочав банк "Слов'янський".
На комбінаті не помітили, як банкіри втягнули підприємство у бартерні схеми, прибуток від яких надходив виключно "інвесторам". Замість банкірів місце стратегічного інвестора посів концерн "Енерго". І в 2001 році нарешті, підприємство опинилось у сфері інтересів донецької компанії "Данко" (причетними до якої називають Сергія та Андрія Мамотових). Проте, до 2002 року у відносинах "Данко" і меткомбінату відбувся розкол, у наслідок чого компанія відмовилась від своїх проектів на Макіївському меткомбінаті.
Після того як компанія пішла, криза продовжувала зростати і, врешті-решт, питання було поставлене таким чином - або ж закривати комбінат, або ж шукати кардинальні шляхи вирішення проблеми, оскільки вже ніхто з постачальників не хотів у кредит відпускати на комбінат сировину та енергоносії. І саме, цей кардинальний шлях вирішення проблеми було знайдено - підприємством серйозно зацікавився американський інвестор - компанія Trans commodities.
Як заявив губернатор Донецької області Віктор Янукович, "поява інвестора стала результатом співпраці обласної адміністрації, Кабінету Міністрів, а також партнера комбінату - ВАТ "Данко". Губернатор також повідомив, що у залученні інвестора брали участь президент України Леонід Кучма, а "гарантії" голові ради директорів Trans commodities Сему Кисліну надав прем'єр-міністр України Анатолій Кінах.
Згідно з розповсюдженою у ЗМІ інформацією, ця компанія є дочірньою фірмою відомого британсько-ізраїльського концерну Trans World Group (TWG). Про материнську компанію і її діяльність відомо досить багато. В Україні TWG засвітилась під час купівлі акцій Миколаївського глиноземного заводу (представником інтересів корпорації на підприємстві був колишній генеральний директор МГЗ - Микола Набока).
Як стверджує відомий юрист, депутат попереднього скликання ВР Інна Богословська, МГЗ компанія відпрацьовувала свою стандартну схему - на цікавих для компанії підприємствах навмисне утворювався "кокон кредиторської заборгованості" перед "близькими" до TWG компаніями, а потім підприємство штучно "приватизувалось" за борги. Схема боргової "приватизації" також успішно використовувалась компанією на деяких підприємствах у Казахстані.
Якщо говорити безпосередньо про самого інвестора - Trans commodities, то тут також випливає досить багато цікавого. Очолює його відомий своїми "темними" фінансовими справами бізнесмен - з України - Сем (Семен) Кислін. За деякою інформацією, цей бізнесмен українець, а саме з Одеси. Міжнародні ЗМІ, зокрема впливова британська газета "Файненшл Таймс", неодноразово звинувачувала Сема Кисліна у зв'язках із російською організованою злочинністю. У звітах ФБР за 1994 рік він числиться як член російського злочинного синдикату. Але, мабуть, ні донецька, ні київська влада, що брали участі при відборі інвестора, не звернули уваги на його "темну" історію.
Як прокоментував цю ситуацію "Контексту" експерт PR-центру "Прайм-Тайм" Кость Бондаренко, за останні декілька років в Україні часто виникали ситуації, коли стратегічні об'єкти "роздавались" на прохання фінансистів, політиків чи просто вагомих людей. Найбільш яскравими прикладами такої "роздачі" можна назвати відкриття доступу на Миколаївський глиноземельний завод компанії TWG, Миколаївського цементного заводу французькій фірмі Lafarge, відзначає експерт.
Якщо говорити саме про інтереси компанії TWG в Україні, то зараз ще рано робити будь-які висновки про джерело лобіювання їх інтересів, вважає Кость Бондаренко. Так, за інформацією газети "Зеркало недели", раніше, у 1999 році, коли TWG прийшла на Миколаївський глиноземний завод, запеклими лобістами її інтересів виступали, з одного боку, Валерій Пустовойтенко, а з іншого - Олександр Волков. Але зараз, ні Пустовойтенко , ні Волков уже не мають ніякого впливу на процес ухвалення рішення "зверху", вважає Кость Бондаренко.
На думку пана Бондаренко, у цьому випадку можна передбачити, що лобістським джерелом є адміністрація президента. Опосередковано на користь такого припущення свідчить усунення з Макіївського меткомбінату донецької компанії "Данко", яка є частиною донецької бізнес-групи, і яка втрачає свої позиції у регіоні, вважає експерт.
На його думку "відмова" донецьких бізнесменів може бути результатом протистояння, що склалося між донецькими та іншими політичними групами, близькими до оточення президента - СДПУ(О) і групи Віктора Пінчука. Хоча, за версіями інших експертів, які побажали залишатись неназваними, лобіювання інтересів TWG відбувається з урядових кіл.
Але, не вдаючись у пошуки дійсно зацікавлених осіб, варто відзначити, що українська приватизаційна історія і без ММК ім. Кірова багата великою кількістю неприємних факторів, коли у країну під виглядом "іноземних інвесторів з добрими намірами" приходили компанії, які ставили перед собою мету: укласти копійки - отримати мільйони. Тому, зараз, коли на рівні вищого керівництва країни ухвалено рішення про боротьбу з обігом "брудних" грошей, ця ситуація виглядає як крок назад. Можливо все ж таки необхідно інколи проводити роботу над помилками?
Чергове підприємство української металургійної галузі опинилось у критичному стані через не надто успішний менеджмент та відсутність інвесторів, що хотіли б вкласти кошти у його розвиток.
Мова йде про ВАТ "Макіївський металургійний комбінат" - це підприємство з повним металургійним циклом, виробляє прокат, сталеві злитки та чугун, рельсові скріплення, "катанку" серед рядових і конструкційних марок сталі різного діаметра, арматуру. Згідно з експортною оцінкою, зношування основних фондів меткомбінату (крім стану 250) складає близько 90%.
2002 року підприємство відзначилось тим, що неодноразово зупиняло свою діяльність через відсутність обігу коштів на проплату сировини та енергоносіїв. Під час останнього припинення виробництва у кінці липня головною причиною було названо припинення подачі газу Торгівельним будинком "Газ України" у зв'язку із заборгованістю комбінату у розмірі 4,470 млн. грн., а також через відключення основних цехів від електроенергії (заборгованість складає 4,413 млн. грн.).
Та навіть до того, як Макіївський меткомбінат розпочав переривати свою діяльність, щомісячні збитки підприємства складали близько 2,5 млн. доларів. Зараз дебіторська заборгованість меткомбінату складає 439,13 млн. гривень, із них 15,48 млн. гривень - пеня й штрафи. Кредиторська заборгованість досягає 1,4 млрд. грн. До складу кредиторської заборгованості взятий у 1992 році під гарантії уряду непогашений кредит у розмірі DM200 млн. 1 квартал цього року Макіївський меткомбінат закінчив із збитком у 61,98 млн. гривень. Минулий 2001 рік - з чистим прибутком 97,3 млн. гривень, що нищівно мало для металургійного підприємства такого масштабу.
За останні декілька років на підприємство приходили різні інвестори, які намагались витягнути його із кризового стану. Одразу після завершення процесу акціювання на підприємство прийшла компанія "Емброл", пізніше у 1998 році багатомасштабну програму розпочав банк "Слов'янський".
На комбінаті не помітили, як банкіри втягнули підприємство у бартерні схеми, прибуток від яких надходив виключно "інвесторам". Замість банкірів місце стратегічного інвестора посів концерн "Енерго". І в 2001 році нарешті, підприємство опинилось у сфері інтересів донецької компанії "Данко" (причетними до якої називають Сергія та Андрія Мамотових). Проте, до 2002 року у відносинах "Данко" і меткомбінату відбувся розкол, у наслідок чого компанія відмовилась від своїх проектів на Макіївському меткомбінаті.
Після того як компанія пішла, криза продовжувала зростати і, врешті-решт, питання було поставлене таким чином - або ж закривати комбінат, або ж шукати кардинальні шляхи вирішення проблеми, оскільки вже ніхто з постачальників не хотів у кредит відпускати на комбінат сировину та енергоносії. І саме, цей кардинальний шлях вирішення проблеми було знайдено - підприємством серйозно зацікавився американський інвестор - компанія Trans commodities.
Як заявив губернатор Донецької області Віктор Янукович, "поява інвестора стала результатом співпраці обласної адміністрації, Кабінету Міністрів, а також партнера комбінату - ВАТ "Данко". Губернатор також повідомив, що у залученні інвестора брали участь президент України Леонід Кучма, а "гарантії" голові ради директорів Trans commodities Сему Кисліну надав прем'єр-міністр України Анатолій Кінах.
Згідно з розповсюдженою у ЗМІ інформацією, ця компанія є дочірньою фірмою відомого британсько-ізраїльського концерну Trans World Group (TWG). Про материнську компанію і її діяльність відомо досить багато. В Україні TWG засвітилась під час купівлі акцій Миколаївського глиноземного заводу (представником інтересів корпорації на підприємстві був колишній генеральний директор МГЗ - Микола Набока).
Як стверджує відомий юрист, депутат попереднього скликання ВР Інна Богословська, МГЗ компанія відпрацьовувала свою стандартну схему - на цікавих для компанії підприємствах навмисне утворювався "кокон кредиторської заборгованості" перед "близькими" до TWG компаніями, а потім підприємство штучно "приватизувалось" за борги. Схема боргової "приватизації" також успішно використовувалась компанією на деяких підприємствах у Казахстані.
Якщо говорити безпосередньо про самого інвестора - Trans commodities, то тут також випливає досить багато цікавого. Очолює його відомий своїми "темними" фінансовими справами бізнесмен - з України - Сем (Семен) Кислін. За деякою інформацією, цей бізнесмен українець, а саме з Одеси. Міжнародні ЗМІ, зокрема впливова британська газета "Файненшл Таймс", неодноразово звинувачувала Сема Кисліна у зв'язках із російською організованою злочинністю. У звітах ФБР за 1994 рік він числиться як член російського злочинного синдикату. Але, мабуть, ні донецька, ні київська влада, що брали участі при відборі інвестора, не звернули уваги на його "темну" історію.
Як прокоментував цю ситуацію "Контексту" експерт PR-центру "Прайм-Тайм" Кость Бондаренко, за останні декілька років в Україні часто виникали ситуації, коли стратегічні об'єкти "роздавались" на прохання фінансистів, політиків чи просто вагомих людей. Найбільш яскравими прикладами такої "роздачі" можна назвати відкриття доступу на Миколаївський глиноземельний завод компанії TWG, Миколаївського цементного заводу французькій фірмі Lafarge, відзначає експерт.
Якщо говорити саме про інтереси компанії TWG в Україні, то зараз ще рано робити будь-які висновки про джерело лобіювання їх інтересів, вважає Кость Бондаренко. Так, за інформацією газети "Зеркало недели", раніше, у 1999 році, коли TWG прийшла на Миколаївський глиноземний завод, запеклими лобістами її інтересів виступали, з одного боку, Валерій Пустовойтенко, а з іншого - Олександр Волков. Але зараз, ні Пустовойтенко , ні Волков уже не мають ніякого впливу на процес ухвалення рішення "зверху", вважає Кость Бондаренко.
На думку пана Бондаренко, у цьому випадку можна передбачити, що лобістським джерелом є адміністрація президента. Опосередковано на користь такого припущення свідчить усунення з Макіївського меткомбінату донецької компанії "Данко", яка є частиною донецької бізнес-групи, і яка втрачає свої позиції у регіоні, вважає експерт.
На його думку "відмова" донецьких бізнесменів може бути результатом протистояння, що склалося між донецькими та іншими політичними групами, близькими до оточення президента - СДПУ(О) і групи Віктора Пінчука. Хоча, за версіями інших експертів, які побажали залишатись неназваними, лобіювання інтересів TWG відбувається з урядових кіл.
Але, не вдаючись у пошуки дійсно зацікавлених осіб, варто відзначити, що українська приватизаційна історія і без ММК ім. Кірова багата великою кількістю неприємних факторів, коли у країну під виглядом "іноземних інвесторів з добрими намірами" приходили компанії, які ставили перед собою мету: укласти копійки - отримати мільйони. Тому, зараз, коли на рівні вищого керівництва країни ухвалено рішення про боротьбу з обігом "брудних" грошей, ця ситуація виглядає як крок назад. Можливо все ж таки необхідно інколи проводити роботу над помилками?
