Завтра буде краще, ніж учора
Варіанти розвитку конституційної реформи після референдуму поки розглядаються українськими політиками переважно через призму ймовірних дострокових парламентських виборів.
Найрадикальніший варіант, пов'язаний із байдужістю Кучми до європейських демократичних претензій - обнародуваний А. Матвієнко. Виходячи з переконання президентських правників в автоматичному характері включення перших трьох питань референдуму в Конституцію, - лідер "Собору" припустив, що в Кучми може вистачити духу просто і невигадливо опублікувати одразу після референдуму текст нової Конституції, уже з ліквідованим депутатським імунітетом, скороченим числом депутатів і правом Президента розпускати парламент. Дивно, але факт: представник Президента в парламенті Р. Безсмертний у бесіді з пресою минулого тижня не зміг гарантувати, що подібний варіант неможливий. Виходить, - зневажати дану версію не варто. І тоді настільки ж автоматично, як включити нові пункти в Конституцію, Президент повинен буде оголосити дострокові парламентські вибори - на червень: якщо вже чисельність парламенту повинна скоротитися до 300 депутатів, нинішні 450 права на продовження своєї роботи не мають.
Інша версія, точніше - дві, із яких одна взагалі не прогнозується, оскільки виходить із виразу "адекватна реакція Президента", - обнародувана політологом М. Томенком. Він думає, що політична криза може вибухнути лише восени, і лише по тому, як парламент зробить спробу реалізувати результати референдуму влітку, але на 5 сесії у вересні не набере 300 голосів для завершення процесу. Тоді вибори - у листопаді.
Третій варіант - якщо парламент знайде засіб просто розтягнути процес і умудриться, не порушуючи "волі народу" - увійти з ним у 2001 рік. Тоді навіть у випадку лише часткової реалізації результатів референдуму або відхилення всіх його пунктів - призначати дострокові вибори напередодні чергових - просто нема рації…
Існують і різні інші моделі розвитку ситуації, зміст яких зводиться до спроби оцінити "адекватну реакцію" Л. Кучми на будь-які дії Ради. Хтось думає, що причиною незаконного розгону ВР, навіть ще до внесення в Конституцію поправок, може стати розвал парламентської більшості. Хтось, навпаки, продовжує зберігати впевненість, що саме після референдуму, що став апогеєм рабського плазування виконавців перед примхами Кучми, - все заспокоїться, і парламент, навіть із більшістю, що розвалилася, залишиться до кінця виконувати роль…
Усе, у дійсності, упирається в питання про готовність різноманітних зацікавлених сил - до виборів.
Якщо до оголошення референдуму вважалося, що якомога скоріш змінити склад депутатів жадають два відомих клана - блоки Волкова-Медведчука, то сьогодні ця картина вже не виглядає настільки вражаючою. Перевірена на референдумі машина для голосування показала, що гвинтики розвалюються, змащування явно не вистачає, і ще проскрипіти вона може тільки в одному напрямку: голосувати тупо "за" і по одному-єдиному питанню - на користь Кучми. А якщо в деталях, як того вимагають вибори парламентські - машина може розвалитися…
Вибори осінні - це вже дуже складна гра, коли опозиція олігархів до винуватого в усьому уряду Ющенка повинна буде не перемішатися з опозицією до курсу Президента в цілому. Це ще довгий шлях боротьби і структурних перетворень у політикумі: подальше дроблення лівих і повний хаос у правоцентристському крилі.
А найбільша загадка - чи потрібний все ж таки Президентові саме двопалатний парламент. Отримати вільних від щоденної загрози зняття губернаторів та інших регіональних лідерів - не найкращий подарунок Леонідові Даниловичу. Хоча, якщо вибори лишити на 2002 рік - за двопалатність ще можна поборотися (хоча без впевненості в тому, що це буде саме пропрезидентська модель).
В будь-якому разі обрання достроково нового, усіченого, але знову лише однопалатного парламенту - позбавляє Кучму його двокамерної мрії. Варто не забувати і того, що терміни парламентських виборів напряму пов'язані з моделлю виборчої системи: а ця проблема крутіше референдуму буде.
Вважається, що референдум створив більше проблем, ніж вирішив. Це вірно, у першу чергу, стосовно нині діючого парламенту: адже тепер він займатиметься тільки поправками до Конституції, підготовкою до виборів. А часу на економіку, соціальні проблеми, на прийняття Цивільного, Карного, Податкового і Бюджетного кодексів зовсім не залишиться. І, можливо, незабаром виникне нова народна ініціатива - чи не ліквідувати парламент узагалі?..
