Архів

У середу, 13 червня цього року, дві події в Києві засвідчили, що парламентські вибори - таки на носі. І, насамперед, тому, що повсюдно розпочався несамовитий парад "історичних подій". Адже саме так, а не якось інакше називають партійні лідери процес створення між ними якихось партійних блоків та союзів під наступну кампанію.

Кадрові перестановки поки не торкнулися одного з найбільш солодких місць в структурі виконавчої влади – Держагентства з управління матеріальними резервами. Однак покерувати стратегічним запасом для тактичних передвиборних потреб готові кілька політичних сил. Нинішній керівник Держрезерву Євген Червоненко, який очолив агентство з приходом Ющенка, в середу поскаржився на пресинг.

Юлія Тимошенко перевершила власне досягнення осені 2000. Вона випередила Чубайса і посіла друге місце в рейтингу бізнесу-еліти СНД, пропустивши уперед тільки керівника "ЛУКойла" Алекперова. Щоправда, незрозуміло, до чого у бізнесі партія "Батьківщина".

Росіяни йдуть. Вони вже прийшли. Для тих, хто все ще не зрозумів, у вівторок був даний прийом з нагоди Дня Росії, коли було підписано декларацію про суверенітет РФ. Найпопулярнішими питаннями на прийомі були: "Суверенітет від кого?" і "Ви не бачили, де тут віскі?".

Президент перед словацькими журналістами покартав українських депутатів за те, що за кількістю закордонних відряджень вони перевершили словацьких, а у дієздатності - "навпаки". "Вони будуть ображатися, але я хочу, щоб вони розсердилися, тому що не можна так жити", - пояснив свій випад Кучма.

Як же так вийшло, що в країні, футбольний потенціал якої перед розпадом СРСР оцінювався вище середнього європейського рівня, усього через десяток років немає жодних сил, щоб дотягнути до цього самого рівня і мало надій на краще майбутнє? Щоб відповісти на це питання, нам треба знову повернутися в ті далекі роки, коли в київському "Динамо" сходила тренерська зірка Лобановського.