Ласий шматок у центрі Києва як перевірка оточення Ющенка на вшивість, частина 2
Пятница, 15 июля 2005, 17:19
Так сталося, що редакція "УП" не змогла зупинитися на одній публікації, присвяченій ситуації навколо фабрики "Київ" - 6 гектарів землі поблизу Печерської Лаври виявилися настільки ласим шматком, що за тиждень конфлікт, описаний нами у статті "Бєспрєдєл" на фабриці "Київ": чи причетне оточення Ющенка?, виріс до майже загальноукраїнських масшатбів: принаймні, 11 липня до фабрики навідався навіть президент.
Дві сторони, які називають себе власниками, розпочали повноцінну піар-війну, обмінюючись прес-конференціями та статтями; організація "Пора" поставила намети біля фабрики; міністр надзвичайних ситуацій Давид Жванія (який намагався перетягнути "Пору" на свій бік) натякнув, що журналісти "УП" не перевіряють своїх джерел, а "Діамантбанк" продемонстрував чудеса відкритості та щирості.
Нагадаємо, що за нашими даними, за однією з сторін конфлікту стоять наближені до Ющенка Микола Мартиненко та Давид Жванія. Саме тому цей скандал є суперцікавим – хочеться остаточно з'ясувати, на що саме здатні представники нової влади, коли мова заходить про можливість вигідно відібрати чужу власність.
Цікаво також, як далеко зайде конфлікт, адже обидві сторони виклали на привласнення цієї благодатної землі вже по кілька мільйонів доларів. І здаватися не збираються. Втім, ми зовсім не прагнемо вставати на той, чи інший бік, а просто пропонуємо ознайомитися з тими деталями справи, які особисто нас дуже здивували.
Вони чекали на штурм...
... але шостого липня штурму фабрики "Київ" так і не сталося: постанови двох різних районних судів (Корольовського Житомира і Дніпровського Києва) суперечили одна одній. Корольовський суд твердив, що новим керівником фабрики є Геннадій Телегін, а Дніпровський – що Іван Фурсін та Ігор Тинний і заборонив Телегіну заходити на фабрику. "Конкуренція" між судами навела на сумні думки про можливість й за нової влади купити будь-яке рішення.
В результаті мирних переговорів близько 11 вечора всі мирно розійшлись. Однак вже наступного дня судовий виконавець Артем Філончук звернувся до начальника головного управління МВС Києва Яреми з постановою "Про залучення працівників міліції до провадження виконавчих дій" для виконання постанови Корольовського суду. Філончук вважає, що рішення суду "підлягає негайному виконанню" і "справа є резонансною".
При цьому судовий виконавець на офіційному бланку Мін'юсту паралельно попросив комунальне підприємство "Печерськжитло" надати "спеціалістів комунальних служб району, що забезпечені зварювальними апаратами та приладами для розрізання металу". Зазначені спеціалісти були необхідні для "забезпечення проходження державних виконавців (...) та Телегіна Г.О. – єдиного законного голови правління КВ ТВП "Київ" на територію вказаного вище підприємства".
Для чого? Щоб виконувати рішення суду, яке в той час оскаржувалось? І чи всі судові рішення виконуються за допомогою "приладів для розрізання металу"?
На додаток пан Філончук звернувся до начальника районних водопровідних мереж Печерського району Києва з проханням "відключити від водопостачання цілісний майновий комплекс КВ ТВП "Київ" на виконання рішення Корольовського суду. Якщо врахувати, що найдієвішим засобом захисту охоронців фабрики під час штурму були брандспойти (пожежне устаткування), то причини такого прохання державного виконавця стають зрозумілими.
Однак сталося неочікуване: того ж 7 липня Корольовський суд скасував своє ж рішення. Реакція нового керівництва фабрики була швидкою - в той самий день з’явилось рішення Печерського суду Києва, в якому суддя Умнова заборонила перешкоджати Телегіну керувати фабрикою.
Вона щедрою рукою дозволила "примусове входження до всіх будівель, споруд, приміщень" фабрики. Слухання справи за позовом колективу фабрики до Тинного призначено аж на 22 липня. Словом, фабрику можна штурмувати, а по суті розбиратимуться 22-го.
Надзвичайна ситуація в центрі Києва, або історія Жванії
Вже 8 липня близько дев’ятої вечора до взуттєвої фабрики "Київ" підійшло близько 30 осіб у міліцейській формі та ще приблизно скільки ж – у цивільному. Вони вимагали впустити їх на територію фабрики.
Причина – виконання рішення Печерського суду. Від судового виконавця, за словами народних депутатів, котрі спостерігали за операцією "виконання судового рішення", було чутно запах спиртного. Це була п’ятниця, вечір...
Виконавця супроводжував чоловік у цивільному з рацією, який, однак, представлятися не став. Міліція, як завжди біля фабрики "Київ", уникала відео- та фотокамер.
Правоохоронці й люди у цивільному намагались відтіснити охорону фабрики, а за парканом працівники "Києва" скандували "Не віддамо фабрику!". Однак втрутились народні депутати Сергій Касьянов, Володимир Майстришин (обоє з Народної партії), Валерій Асадчев (фракція Української народної партії) і незмінний на штурмах фабрики комуніст Олександр Бондарчук. Було вирішено почекати до понеділка.
Судовий виконавець пообіцяв незабаром прийти в робочий час і ... більше не приходив. Наразі на фабриці – штиль.
Та це не завадило ЗМІ активно включитись до конфлікту. Ніби й інформаційного приводу нема, і фабрику не штурмують, а тим часом в інтернеті та газеті "Печерськ" (яку контролює голова Печерської адміністрації Анатолій Коваленко) з’являються цікаві матеріали, в яких вказується на прямий зв’язок і навіть дружбу між Ігорем Тинним і відомим і розшукуваним ФБР Сєвою Могилевичем.
А от щодо гіпотез стосовно учасників конфлікту – підстав для сумнівів стає все менше. Так, днями міністр з надзвичайних ситуацій Давид Жванія, коментуючи ситуацію, зробив зауваження журналістам: перш ніж публікувати якісь матеріали, ретельно перевіряйте інформацію.
Зокрема, він вказував на те, що його підлеглий Георгій Елошвілі, який згадувався в статті УП, вже з 7 червня не є керівником компанії "Стабілбудсервіс", а отже, може займати чиновницьку посаду. (Інший керівник саме цієї компанії Геннадій Телегін, нагадаємо, оголосив себе новим власником взуттєвої фабрики).
Але Державний комітет статистики вперто ствердив протилежне: згідно з офіційною довідкою, копію якої наводить УП, ще станом на 15 червня пан Елошвіллі був керівником "Стабілбудсервіс". Більше того, довідка Держкомстату, як відомо, видається раз на півмісяця.
Але якби до 30 червня (а саме тоді ця довідка і була видана) Елошвіллі Георгій Гієвич перестав бути керівником фірми, то в довідці було б зазначено, що "є зміни". Однак цих слів немає. Мабуть, і змін теж немає. (Для збільшення натисніть на зображенні довідки.)
Як зазначалось, Елошвіллі був призначений начальником управління капітального будівництва, інвестицій та реалізації Чорнобильських програм МНС 10 червня. Тому вся інформація, подана УП, є достовірною.
Питання тепер в іншому: чи пан міністр переплутав 7 червня з 7 липням? А може, просто не перевірив інформацію про свого підлеглого?
Взуття для банку
Що залишається, мабуть, незмінним – так це "співпраця нового власника" Геннадія Телегіна з "Діамантбанком". Принаймні сплата держмита за розгляд справи в Печерському суді здійснювалась знову ж таки через "Діамантбанк".
З конфіденційних джерел УП надійшла також інформація та фотографії, які підтверджують, що заступник голови правління "Діамантбанку" Сидельніков Андрій Олександрович був присутній на всіх штурмах фабрики. Особа, зображена на фото, на штурмах справді була і активно консультувала Телегіна щодо того, як треба діяти.
Зокрема, він радив всім присутнім "спочатку зайти на фабрику, а вже потім розбиратись з судовими рішеннями". Таку пораду було відкинуто, а незнайомця разів двадцять просили представитись. Звичайно ж, відмовився.
А далі все виявилося ще цікавішим. Ми вирішили перевірити цю інформацію і 13 липня звернулись до центрального офісу "Діамантбанку" із проханням про зустріч з Андрієм Сидельніковим. Адміністратори пообіцяли перетелефонувати через день. В цей день на сайті "Діамантбанку" в розділі "Контакти" була повна інформація про склад правління, зокрема й названо було що заступник голови правління Діамантбанку – Андрій Олександрович Сидельніков.
Однак коли ми показали своє фото адміністрації банку, вони відмовились відповісти на запитання, чи це і є Сидельніков: "Ми цього коментувати не будемо". Але сказали, що сам Сидельніков десь у роз’їздах по Київській області.
Наступного дня, 14 липня, ми знову звернулися до "Діамантбанку" (телефоном):
- Чи можна поспілкуватися з паном Сидельніковим?
- Не знаю, але мені повідомили, що він у нас уже не працює.
- "Звільнився" з посади заступника голови правління? А коли?
- На днях, не знаю...
- Але на сайті зазначено, що він є заступником голови правління!?
- Не знаю...
І що цікаво – на час написання статті на сайті "Діамантбанку" вже не було списку членів правління. Серйозно. А перевірити, що все було саме так, дуже просто – введіть на "Яндексі" слова "Сидельніков Андрій" і отримаєте посилання, де написано "Склад Правління "Діамантбанку", натискаєте, а там вже нічого немає. Таємнича сила інтернету!
Наступним у спілкуванні телефоном був адміністратор, який заявив, що він недавно тут працює, а тому не знає, хто у банку є заступником голови правління. Але знає, що Сидельников у них не працює. Однак є Сабельников, і він є начальником відділу маркетингу і зв’язків з громадськістю.
У Максима Володимировича (котрий Сабельников), як виявилось, теж жодної інформації про керівництво немає: "Воно у нас часто міняється". І офіційного фото керівництва теж немає.
Після ретельних пояснень, у чому суть справи, чому потрібно зустрітись саме з Андрієм Сидельніковим, і після півгодинних роздумів керівника відділу зв’язків з громадськістю Сабельников оголосив, що взагалі не буде нічого коментувати. "Вважайте це офіційною позицією". Причина – "щоб не вплутувати банк з хорошою діловою репутацією у політику і якісь конфлікти на фабриці".
На запитання, чому ж банк не хоче просто надати офіційне фото Сидельнікова і повністю спростувати інформацію, Сабельников взагалі відмовився будь-що коментувати.
Офіційна позиція банку, який входить в десятку найкращих банків України, звучала приблизно так: "Краще взагалі не пишіть нічого про наш банк". До речі, розділ "фотоархів" на сайті, який зранку 13 липня теж ще був, теж прибрали. І скажемо чому – в ньому були фотографії офіційних заходів банку, де була присутня людина з наших фотографій. Тобто нібито Сидельніков.
Таким чином, ситуація неоднозначна. На фото, які колись були на сайті "Діамантбанку", є хтось, хто консультував Телегіна і супроводжував його на штурмах (всі, хто бачив цього пана на штурмах, впізнали його на фото).
З іншого боку, ми не знаємо, чи цей "хтось" - заступник голови правління Сидельніков і не можемо цього однозначно стверджувати. Втім, реакція "Діамантбанку" примушує задуматися, бо банк діє далеко не у напрямку "максимальної відкритості", як це значиться у розділі "Філософія" на їхньому сайті.
УП готова опублікувати спростування інформації про Сидельнікова, якщо будуть надані докази того, що особа на фото не є колишнім заступником голови правління "Діамантбанку". І можемо погодитись з Сабельниковим у тому, що члени правління банку змінюються надто швидко.
Поки що історія виглядає як історія про будинок, побудований Джеком. Є пан Телегін, який стверджує, що він є керівником фабрики "Київ". Він також керує компанією "Стабілбудсервіс", якою раніше (а, можливо, і досі) керував пан Елошвілі, який сьогодні є заступником у пана Жванії. Який в гарних стосунках з паном Мартиненком - їх обох експерти пов’язують з "Діамантбанком". Колишній заступник голови правління якого нібито був на штурмі фабрики і допомагав Телегіну.
Але "Діамантбанк" відмовляється показувати цю людину, а всі учасники цього абзацу відкидають будь-яку можливість злагоджених дій. Так що, мабуть, справді винний Ігор Тинний, за яким начебто стоїть Сєва Могилевич, який не хоче віддавати фабрику...
P.S. Фото з сайту банку, де є Сидельніков – нині це фото так просто не знайдеш: розділ "Фото архів" вже прибрали: http://www.diamantbank.ua/?el_id=223
Читайте також: "Бєспрєдєл" на фабриці "Київ": чи причетне оточення Ющенка?
P.P.S. Через кілька годин після публікації статті до "Української правди" надійшла реакція прес-служби Миколи Мартиненка, текст якої наводиться нижче. На звинувачення, які пролунали, можемо відповісти, що у всіх без виключення статтях на цю тему наводиться позиція Мартиненка або його прес-служби.
Шановна редакція "Української правди"!
Вимушені втретє звернутися до вас із одного і того ж приводу – через систематичне недотримання "Українською правдою" елементарних правил журналістської етики та професійних стандартів.
Вже в третій публікації прізвище народного депутата України Миколи Мартиненка згадується у зв’язку із конфліктом навколо взуттєвої фабрики "Київ". Причому лише одного разу кореспондент Вашого видання намагався одержати інформацію у першоджерела – Миколи Мартиненка.
Попри чітке спростування Миколою Мартиненком власної причетності до цього конфлікту, "УП" продовжує наполегливо стверджувати зворотнє. Причому, це робиться бездоказово, із посиланням на якихось неназваних "експертів". Або ж висновки про нібито причетність Мартиненка до конфлікту виводяться із тверджень про його особисте знайомство з тими чи іншими фігурантами статті.
По-перше, чомусь прізвища "експертів", які надали "Українській правді" "інформацію", вперто не називаються. По-друге, в будь-якому разі твердження щодо Мартиненка в цьому контексті є бездоказовими та недостовірними. Ще раз підтверджуємо, що Микола Мартиненко жодним чином не причетний до конфлікту та до жодної з його сторін. Вчергове нагадуємо про правила журналістської етики, які забороняють використання недостовірної і неправдивої інформації, якою б "смаженою" вона не була.
Просимо вмістити це спростування (включаючи перший абзац та останнє речення третього абзацу) у повному обсязі, без змін, скорочень та редакційних коментарів, у статті "Ласий шматок у центрі Києва як перевірка оточення Ющенка на вшивість, частина 2".
З повагою, прес-служба народного депутата Миколи Мартиненка
У свою чергу прес-служба міністра МНС України Давида Жванії пропонує своє бачення подій.
Вона переконує, що передача прав відбулася саме 7 червня.
"Для "Української правди" ми надсилаємо підтверджуючі документи щодо перереєстрації компанії "Стабілбудсервіс", керівником якої до 7 червня був Елошвілі Георгій Гієвич. 7 червня правонаступником став Телегін Геннадій Олександрович.
Надсилаємо першу та останню сторінки Статуту Організації. З яких очевидно, що 7 червня Елошвілі Георгій Гієвич зняв себе керівництво фірми, а 10 червня став державним службовцем.
Прес-служба МНС, починаючи з 5 липня закликала журналістів "Української правди" отримати підтверджуючі документи, чого зроблено не було.
А щодо даних з Державного комітету статистики, наведених у статті "Української правди" від 18 липня, то з практики підприємців відомо, що її дані оновлюються раз на місяць, іноді – більше.
Тому складається враження, що "Українська правда" не зацікавлена у вивченні реальної ситуації, оскільки подає конфлікт довкола взуттєвої фабрики лише у вигідному варіанті для однієї із сторін конфлікту", - говориться в листі.
Тим часом УП є інша довідка Держкомстатистики, згідно з якою внесення до державного реєстру даних про зміни у статуті компанії "Стабілбудсервіс" відбулося лише 11 липня 2005 року.
Дві сторони, які називають себе власниками, розпочали повноцінну піар-війну, обмінюючись прес-конференціями та статтями; організація "Пора" поставила намети біля фабрики; міністр надзвичайних ситуацій Давид Жванія (який намагався перетягнути "Пору" на свій бік) натякнув, що журналісти "УП" не перевіряють своїх джерел, а "Діамантбанк" продемонстрував чудеса відкритості та щирості.
Нагадаємо, що за нашими даними, за однією з сторін конфлікту стоять наближені до Ющенка Микола Мартиненко та Давид Жванія. Саме тому цей скандал є суперцікавим – хочеться остаточно з'ясувати, на що саме здатні представники нової влади, коли мова заходить про можливість вигідно відібрати чужу власність.
Цікаво також, як далеко зайде конфлікт, адже обидві сторони виклали на привласнення цієї благодатної землі вже по кілька мільйонів доларів. І здаватися не збираються. Втім, ми зовсім не прагнемо вставати на той, чи інший бік, а просто пропонуємо ознайомитися з тими деталями справи, які особисто нас дуже здивували.
Вони чекали на штурм...
... але шостого липня штурму фабрики "Київ" так і не сталося: постанови двох різних районних судів (Корольовського Житомира і Дніпровського Києва) суперечили одна одній. Корольовський суд твердив, що новим керівником фабрики є Геннадій Телегін, а Дніпровський – що Іван Фурсін та Ігор Тинний і заборонив Телегіну заходити на фабрику. "Конкуренція" між судами навела на сумні думки про можливість й за нової влади купити будь-яке рішення.
В результаті мирних переговорів близько 11 вечора всі мирно розійшлись. Однак вже наступного дня судовий виконавець Артем Філончук звернувся до начальника головного управління МВС Києва Яреми з постановою "Про залучення працівників міліції до провадження виконавчих дій" для виконання постанови Корольовського суду. Філончук вважає, що рішення суду "підлягає негайному виконанню" і "справа є резонансною".
При цьому судовий виконавець на офіційному бланку Мін'юсту паралельно попросив комунальне підприємство "Печерськжитло" надати "спеціалістів комунальних служб району, що забезпечені зварювальними апаратами та приладами для розрізання металу". Зазначені спеціалісти були необхідні для "забезпечення проходження державних виконавців (...) та Телегіна Г.О. – єдиного законного голови правління КВ ТВП "Київ" на територію вказаного вище підприємства".
Для чого? Щоб виконувати рішення суду, яке в той час оскаржувалось? І чи всі судові рішення виконуються за допомогою "приладів для розрізання металу"?
На додаток пан Філончук звернувся до начальника районних водопровідних мереж Печерського району Києва з проханням "відключити від водопостачання цілісний майновий комплекс КВ ТВП "Київ" на виконання рішення Корольовського суду. Якщо врахувати, що найдієвішим засобом захисту охоронців фабрики під час штурму були брандспойти (пожежне устаткування), то причини такого прохання державного виконавця стають зрозумілими.
Однак сталося неочікуване: того ж 7 липня Корольовський суд скасував своє ж рішення. Реакція нового керівництва фабрики була швидкою - в той самий день з’явилось рішення Печерського суду Києва, в якому суддя Умнова заборонила перешкоджати Телегіну керувати фабрикою.
Вона щедрою рукою дозволила "примусове входження до всіх будівель, споруд, приміщень" фабрики. Слухання справи за позовом колективу фабрики до Тинного призначено аж на 22 липня. Словом, фабрику можна штурмувати, а по суті розбиратимуться 22-го.
Надзвичайна ситуація в центрі Києва, або історія Жванії
Вже 8 липня близько дев’ятої вечора до взуттєвої фабрики "Київ" підійшло близько 30 осіб у міліцейській формі та ще приблизно скільки ж – у цивільному. Вони вимагали впустити їх на територію фабрики.
Причина – виконання рішення Печерського суду. Від судового виконавця, за словами народних депутатів, котрі спостерігали за операцією "виконання судового рішення", було чутно запах спиртного. Це була п’ятниця, вечір...
Виконавця супроводжував чоловік у цивільному з рацією, який, однак, представлятися не став. Міліція, як завжди біля фабрики "Київ", уникала відео- та фотокамер.
Правоохоронці й люди у цивільному намагались відтіснити охорону фабрики, а за парканом працівники "Києва" скандували "Не віддамо фабрику!". Однак втрутились народні депутати Сергій Касьянов, Володимир Майстришин (обоє з Народної партії), Валерій Асадчев (фракція Української народної партії) і незмінний на штурмах фабрики комуніст Олександр Бондарчук. Було вирішено почекати до понеділка.
Судовий виконавець пообіцяв незабаром прийти в робочий час і ... більше не приходив. Наразі на фабриці – штиль.
Та це не завадило ЗМІ активно включитись до конфлікту. Ніби й інформаційного приводу нема, і фабрику не штурмують, а тим часом в інтернеті та газеті "Печерськ" (яку контролює голова Печерської адміністрації Анатолій Коваленко) з’являються цікаві матеріали, в яких вказується на прямий зв’язок і навіть дружбу між Ігорем Тинним і відомим і розшукуваним ФБР Сєвою Могилевичем.
А от щодо гіпотез стосовно учасників конфлікту – підстав для сумнівів стає все менше. Так, днями міністр з надзвичайних ситуацій Давид Жванія, коментуючи ситуацію, зробив зауваження журналістам: перш ніж публікувати якісь матеріали, ретельно перевіряйте інформацію.
Зокрема, він вказував на те, що його підлеглий Георгій Елошвілі, який згадувався в статті УП, вже з 7 червня не є керівником компанії "Стабілбудсервіс", а отже, може займати чиновницьку посаду. (Інший керівник саме цієї компанії Геннадій Телегін, нагадаємо, оголосив себе новим власником взуттєвої фабрики).
Але Державний комітет статистики вперто ствердив протилежне: згідно з офіційною довідкою, копію якої наводить УП, ще станом на 15 червня пан Елошвіллі був керівником "Стабілбудсервіс". Більше того, довідка Держкомстату, як відомо, видається раз на півмісяця.
Але якби до 30 червня (а саме тоді ця довідка і була видана) Елошвіллі Георгій Гієвич перестав бути керівником фірми, то в довідці було б зазначено, що "є зміни". Однак цих слів немає. Мабуть, і змін теж немає. (Для збільшення натисніть на зображенні довідки.)
Як зазначалось, Елошвіллі був призначений начальником управління капітального будівництва, інвестицій та реалізації Чорнобильських програм МНС 10 червня. Тому вся інформація, подана УП, є достовірною.
Питання тепер в іншому: чи пан міністр переплутав 7 червня з 7 липням? А може, просто не перевірив інформацію про свого підлеглого?
Взуття для банку
Що залишається, мабуть, незмінним – так це "співпраця нового власника" Геннадія Телегіна з "Діамантбанком". Принаймні сплата держмита за розгляд справи в Печерському суді здійснювалась знову ж таки через "Діамантбанк".
З конфіденційних джерел УП надійшла також інформація та фотографії, які підтверджують, що заступник голови правління "Діамантбанку" Сидельніков Андрій Олександрович був присутній на всіх штурмах фабрики. Особа, зображена на фото, на штурмах справді була і активно консультувала Телегіна щодо того, як треба діяти.
Зокрема, він радив всім присутнім "спочатку зайти на фабрику, а вже потім розбиратись з судовими рішеннями". Таку пораду було відкинуто, а незнайомця разів двадцять просили представитись. Звичайно ж, відмовився.
 Кадри штурму фабрики |
Однак коли ми показали своє фото адміністрації банку, вони відмовились відповісти на запитання, чи це і є Сидельніков: "Ми цього коментувати не будемо". Але сказали, що сам Сидельніков десь у роз’їздах по Київській області.
Наступного дня, 14 липня, ми знову звернулися до "Діамантбанку" (телефоном):
- Чи можна поспілкуватися з паном Сидельніковим?
- Не знаю, але мені повідомили, що він у нас уже не працює.
- "Звільнився" з посади заступника голови правління? А коли?
- На днях, не знаю...
- Але на сайті зазначено, що він є заступником голови правління!?
- Не знаю...
 Фото Сидельникова з сайту банку |
Наступним у спілкуванні телефоном був адміністратор, який заявив, що він недавно тут працює, а тому не знає, хто у банку є заступником голови правління. Але знає, що Сидельников у них не працює. Однак є Сабельников, і він є начальником відділу маркетингу і зв’язків з громадськістю.
У Максима Володимировича (котрий Сабельников), як виявилось, теж жодної інформації про керівництво немає: "Воно у нас часто міняється". І офіційного фото керівництва теж немає.
Після ретельних пояснень, у чому суть справи, чому потрібно зустрітись саме з Андрієм Сидельніковим, і після півгодинних роздумів керівника відділу зв’язків з громадськістю Сабельников оголосив, що взагалі не буде нічого коментувати. "Вважайте це офіційною позицією". Причина – "щоб не вплутувати банк з хорошою діловою репутацією у політику і якісь конфлікти на фабриці".
На запитання, чому ж банк не хоче просто надати офіційне фото Сидельнікова і повністю спростувати інформацію, Сабельников взагалі відмовився будь-що коментувати.
Офіційна позиція банку, який входить в десятку найкращих банків України, звучала приблизно так: "Краще взагалі не пишіть нічого про наш банк". До речі, розділ "фотоархів" на сайті, який зранку 13 липня теж ще був, теж прибрали. І скажемо чому – в ньому були фотографії офіційних заходів банку, де була присутня людина з наших фотографій. Тобто нібито Сидельніков.
Таким чином, ситуація неоднозначна. На фото, які колись були на сайті "Діамантбанку", є хтось, хто консультував Телегіна і супроводжував його на штурмах (всі, хто бачив цього пана на штурмах, впізнали його на фото).
З іншого боку, ми не знаємо, чи цей "хтось" - заступник голови правління Сидельніков і не можемо цього однозначно стверджувати. Втім, реакція "Діамантбанку" примушує задуматися, бо банк діє далеко не у напрямку "максимальної відкритості", як це значиться у розділі "Філософія" на їхньому сайті.
УП готова опублікувати спростування інформації про Сидельнікова, якщо будуть надані докази того, що особа на фото не є колишнім заступником голови правління "Діамантбанку". І можемо погодитись з Сабельниковим у тому, що члени правління банку змінюються надто швидко.
Поки що історія виглядає як історія про будинок, побудований Джеком. Є пан Телегін, який стверджує, що він є керівником фабрики "Київ". Він також керує компанією "Стабілбудсервіс", якою раніше (а, можливо, і досі) керував пан Елошвілі, який сьогодні є заступником у пана Жванії. Який в гарних стосунках з паном Мартиненком - їх обох експерти пов’язують з "Діамантбанком". Колишній заступник голови правління якого нібито був на штурмі фабрики і допомагав Телегіну.
Але "Діамантбанк" відмовляється показувати цю людину, а всі учасники цього абзацу відкидають будь-яку можливість злагоджених дій. Так що, мабуть, справді винний Ігор Тинний, за яким начебто стоїть Сєва Могилевич, який не хоче віддавати фабрику...
P.S. Фото з сайту банку, де є Сидельніков – нині це фото так просто не знайдеш: розділ "Фото архів" вже прибрали: http://www.diamantbank.ua/?el_id=223
Читайте також: "Бєспрєдєл" на фабриці "Київ": чи причетне оточення Ющенка?
P.P.S. Через кілька годин після публікації статті до "Української правди" надійшла реакція прес-служби Миколи Мартиненка, текст якої наводиться нижче. На звинувачення, які пролунали, можемо відповісти, що у всіх без виключення статтях на цю тему наводиться позиція Мартиненка або його прес-служби.
Шановна редакція "Української правди"!
Вимушені втретє звернутися до вас із одного і того ж приводу – через систематичне недотримання "Українською правдою" елементарних правил журналістської етики та професійних стандартів.
Вже в третій публікації прізвище народного депутата України Миколи Мартиненка згадується у зв’язку із конфліктом навколо взуттєвої фабрики "Київ". Причому лише одного разу кореспондент Вашого видання намагався одержати інформацію у першоджерела – Миколи Мартиненка.
Попри чітке спростування Миколою Мартиненком власної причетності до цього конфлікту, "УП" продовжує наполегливо стверджувати зворотнє. Причому, це робиться бездоказово, із посиланням на якихось неназваних "експертів". Або ж висновки про нібито причетність Мартиненка до конфлікту виводяться із тверджень про його особисте знайомство з тими чи іншими фігурантами статті.
По-перше, чомусь прізвища "експертів", які надали "Українській правді" "інформацію", вперто не називаються. По-друге, в будь-якому разі твердження щодо Мартиненка в цьому контексті є бездоказовими та недостовірними. Ще раз підтверджуємо, що Микола Мартиненко жодним чином не причетний до конфлікту та до жодної з його сторін. Вчергове нагадуємо про правила журналістської етики, які забороняють використання недостовірної і неправдивої інформації, якою б "смаженою" вона не була.
Просимо вмістити це спростування (включаючи перший абзац та останнє речення третього абзацу) у повному обсязі, без змін, скорочень та редакційних коментарів, у статті "Ласий шматок у центрі Києва як перевірка оточення Ющенка на вшивість, частина 2".
З повагою, прес-служба народного депутата Миколи Мартиненка
У свою чергу прес-служба міністра МНС України Давида Жванії пропонує своє бачення подій.
Вона переконує, що передача прав відбулася саме 7 червня.
"Для "Української правди" ми надсилаємо підтверджуючі документи щодо перереєстрації компанії "Стабілбудсервіс", керівником якої до 7 червня був Елошвілі Георгій Гієвич. 7 червня правонаступником став Телегін Геннадій Олександрович.
Надсилаємо першу та останню сторінки Статуту Організації. З яких очевидно, що 7 червня Елошвілі Георгій Гієвич зняв себе керівництво фірми, а 10 червня став державним службовцем.
Прес-служба МНС, починаючи з 5 липня закликала журналістів "Української правди" отримати підтверджуючі документи, чого зроблено не було.
А щодо даних з Державного комітету статистики, наведених у статті "Української правди" від 18 липня, то з практики підприємців відомо, що її дані оновлюються раз на місяць, іноді – більше.
Тому складається враження, що "Українська правда" не зацікавлена у вивченні реальної ситуації, оскільки подає конфлікт довкола взуттєвої фабрики лише у вигідному варіанті для однієї із сторін конфлікту", - говориться в листі.
Тим часом УП є інша довідка Держкомстатистики, згідно з якою внесення до державного реєстру даних про зміни у статуті компанії "Стабілбудсервіс" відбулося лише 11 липня 2005 року.
