Оранжевая паранойя Кремля, или российское гражданское общество без гражданства?

Громадські організації Росії серйозно трясе вже поспіль другий місяць. Масові перевірки правозахисних організацій, які займаються захистом росіян від правового свавілля на федеральному та регіональному рівнях, означають параліч та закриття для багатьох груп.

Кремль, та Путін особисто, вважає, що громадські організації, які отримують фінансування з-за кордону – іноземні агенти, які за ці кошти виконують волю іноземного замовника і прагнуть повалити легітимний режим у Росії.

Нещодавно, в інтерв’ю німецькому телеканалу ARD Путін заявив, що у нього є список 654 організацій, які лише за останні місяці отримали західну допомогу у розмірі більше 1 мільярда доларів США! Це нечувані розміри навіть для Росії.

Помаранчева параноя керманичів Кремля – живе і процвітає. Адже багато хто в Білокамєнній переконаний, що кольорові революції та повалення режимів в Україні та Грузії, були організовані та реалізовані саме громадськими організаціями на кошти американських та європейський донорів.

Тому у листопаді 2012 року у Росії і з’явився закон про "іноземних агентів", де громадські організації, які отримують іноземне фінансування та займаються "політичною" діяльністю, повинні реєструватись як агенти в Міністерстві юстиції. Таке зголошення повинно бути подано організацією добровільно. Трактування, що таке "політична" діяльність трактується органами влади довільно.

До сьогодні в Росії жодна громадська організація не хотіла добровільно закріплювати за собою такий статус. І це зрозуміло.

Тому починаючи з березня цього року за наказом президента Путіна прокуратура та інші контрольні органи влади масово перевіряють громадські організації.

Здавалось би, що тут надзвичайного? Адже, згідно з чинним законодавством органи влади мають право та такі перевірки. Проте, це допустимо лише за умов наявності інформації про порушення. У більшості випадків у прокуратури такої інформації немає, і перевірки ці сприймаються як рейди на незалежні громадські об’єднання.

Сьогодні в Росії ведеться планована роботи по дискредитації громадського сектору, особливо правозахисних організацій та тих груп, які проводять спостереження за виборами. Часто державні інспекції супроводжує знімальна група каналу НТВ, яка "ліпить" сюжети про такі поважні організації як "Меморіал", щоб дискредитувати їх в очах громадськості.

Прокуратура прошерстила понад 600 організацій и доповіла президенту про результати роботи. А вони доволі передбачувані. Сьогодні "Спілка солдатських матерів" визнана іноземним агентом за те, що члени організації фіксували порушення на виборах, а отже займались політичною діяльністю. Організації грозить штраф у розмірі 12 тисяч євро.

До списку агентів також потрапила петербурзька організація "Голос" за роботу по спостереженню за виборами, та Костромський Центр підтримки громадських ініціатив - за зустріч з політичним радником посольства США у Росії.

Російське громадянське суспільство залишилось сам на сам з Кремлем. Громадяни Росії стоять осторонь.

Під зверненням лідерів громадських організацій припинити переслідування громадського сектору стоїть всього 600 підписів, і більшість з них - самих лідерів НУО. Учасники протестів на Болотній площі не стають на захист свого громадянського суспільства.

Тенденція обмежувати доступ до іноземного фінансування для громадських організацій вже стала світовим трендом. 50 % країн світу ввели різні обмеження на отримання іноземних грантів. 20 країн зробили це з початку 2002 року (дані дослідження "Funding Dissent: Restrictions on Aid to NGOs", Journal of Democracy, березень 2013).

Безперечно, Україна не Росія, як прийнято цитувати колишнього президента Кучму, але у випадку тиску на українські громадські організації, чи не опинимось ми також громадянським суспільством без громадян? Якщо сьогодні лише 13% українців знають активні НУО і лише 5% є членами таких організацій.

Хто у випадку тиску з боку влади буде відстоювати громадське право на суспільну діяльність, незалежну від держави? ЄС, Рада Європи, США? Чи спроби лідерів НУО захистити себе від нападу держави будуть сприйматись суспільством просто як захист професії та солідарність працівників певного цеху?

Можливо, сьогодні всім варто подумати, у чому ж сила громадського сектору і хто зможе його захистити, щоб Україна таки не стала Росією.

На мою думку, це можуть зробити лише самі громадяни, які і повинні бути основою громадянського суспільства. Тому, вивчаючи уроки сусідів, громадські лідери повинні подолати існуючу прогалину між громадянами і громадськими організаціями, і створити реальне суспільство активних громадян, а не віртуальне громадянське суспільство.