Политический переплет 2012: основные угрозы и риски

Для того, щоб зрозуміти основні тенденції 2012 року, слід розрізняти безпосередні політичні загрози і політичні ризики, які стоять перед країною.

Політичні загрози – це певні вже досить явно виражені тенденції, які несуть пряму небезпеку нормальному суспільно-політичному, економічному розвитку країни, це ті виклики, які стоять на порядку денному перед суспільством і політичним класом вже зараз і продовжаться у найближчому майбутньому.

Політичні загрози слід вміти контролювати, якщо і не вирішувати остаточно, то принаймні тримати під постійним наглядом і втручатись за потреби. В цьому і проявляється вміння та майстерність політичного класу (або, навпаки, тут проявляється його невміння та нездатність).

До політичних загрозу у 2012 році слід віднести подальше погіршення соціально-економічної ситуації в країні. Ця тенденція характерна для усіх країн з так званим типом "середземноморського капіталізму" (Греція, Італія, Іспанія), де велику роль грають зовнішні фінансові запозичення.

А звідси і наростання соціально-політичних протестних рухів – чорнобильців, афганці можуть стати лише початком, адже бюджет 2012 року закладає "бомбу сповільненої дії" під гарантування соціальних виплат для багатьох незахищених верств українського суспільства.

А до того слабка боротьба з корупцією, або навіть її посилення, кумівство, подальше перетворення України у "дійну корову" для вузької частини провладних бізнес-структур, погіршення функціонування інституційного середовища – судів, наглядових органів тощо, подальша втрата державними органами власної легітимності через "некомпетентну надкометентність" їх очільників. І так далі і тому подібне.

Й надалі загрозою залишається проблема під загальною назвою "конституційна диктатура" президента України, тобто зосередження в його руках надзвичайно великих повноважень, але без достатнього контролю з боку суспільства.

Безпосередні загрози несе некомпетентна зовнішня політика, адже від вирішення багатьох проблем на міжнародному фронті залежить подальший поступ країни.

Питання 2012 року: як гармонізувати стосунки і з Росією (Євразійським союзом), і з ЄС одночасно? Як отримати максимум від зони вільної торгівлі (а ще й на додачу – політичну асоціації з ЄС) та дешевий газ?

І при цьому зберегти стратегічний контроль над українською ГТС, почати її модернізацію? Укріпити та посилити персональну владу та її вертикаль всередині країни?

Чи допоможе хоча б в чомусь Євро-2012 – це велике питання. Проте з точку зору формування зовнішнього іміджу країни, – це проект № 1 у 2012 році. Хоча з точки зору фінансів, він навряд чи принесе країні "золотий дощ". Скоріше навпаки.

Політичні ризики – це поки що лише ймовірні негативні чи загрозливі тенденції, які ще не проявились, але можуть виникнути, однак їх можна уникнути за наявності доброї волі та компетентного політичного бачення.

Політичними ризиками 2012 року для нормального політичного розвитку України є можливі спотворення волі громадян України на парламентських виборах 2012 року, і щось на кшталт розгортання "московського сценарію" після виборів до Держдуми.

На грані ризиків та загроз залишається ситуація з Тимошенко. Очевидно, що у 2012 році вона й далі сидітиме за ґратами, проте, зважаючи на її наполегливість та таланти до несподіваних політичних комбінацій, це не завадить їй і далі впливати на ситуацію – як всередині країни, так і зовні.

Ідейними "страшилками" 2012 року й надалі залишиться протистояння між Партією регіонів і "правими екстремістами" з ВО "Свобода".

Саме останніх влада, очевидно, буде використовувати для залякування власного електорату і нав'язування йому "єдиноправильного вибору" – "безальтернативного" голосування за ПР на парламентських виборах, особливо на сході країни (на заході все відбуватиметься навпаки).

І наостанок. Відставка уряду на чолі з Азаровим малоймовірна, принаймні до кінця виборів 2012 року, хоча певні ротації можливі. А після, багато що буде залежати від результатів виборів та посилення протиріч у владній команді.

Такими виглядають основні ескізи 2012 року з кінця 2011. Що ж, побачимо, яке плетиво нам зв'яжуть Мойри.

Олексій Якубін, кандидат політичних наук, керівник дослідницьких програм аналітичного центру "Universitas", для УП