Ведучий з'їзду, він же керівник фракції аграріїв у парламенті Михайло Гладій так поспішав, що після звіту дотеперішнього голови партії, Івана Кириленка, одразу ж почав дякувати йому за виконану роботу, навіть забувши поставити на голосування його прохання про увільнити від обов'язків партійного лідера. Натомість Михайло Васильович одразу ж запропонував обрати головою партії Володимира Михайловича. Благо, із залу підказали…
Назагал же делегати з'їзду демонстрували, за невеличкими винятками, цілковиту одноголосність (один із них недвозначно зіронізував – "одностайність").
Навіть запропоноване Литвином рішення про перейменування (чи то б пак, "уточнення" назви) партії з Аграрної в Народну аграрну прийняли "з ходу", без обговорення.
У результаті з'їзд закінчився в рекордно короткий строк - неповних півтори години. Вірніше, перший етап з'їзду, тому що його другий етап вирішено провести на початку липня, після старту президентської кампанії. І тоді ж на ньому висунути кандидата у президенти.
Союз Литвина і аграріїв є взаємовигідним. Для першого – тому що спікер нарешті матиме опору у вигляді своєї парламентської фракції, як і свою партію для виборів 2006 року. Для других – тому що нарешті у їхніх рядах з'явився політик першої величини.
Володимира Михайловича до аграріїв "сватали" давно. Виступаючи зі звітною доповіддю, Кириленко повідомив, що "це рішення визріло ще у березні місяці минулого року, і делегати про це знають". Про розмову на тему придбання партійного квитка, ведену зі спікером ще рік тому, зізнався журналістам також президент Кучма. Правда, Литвин тоді категорично відмовився.
З завидною настійливістю циркулювали чутки про те, що Литвин, можливо, очолить АПУ, минулої осені. Але й тоді спікера, як виглядає, вмовити так і не вдалося.
У результаті Михайла Гладія, який до свого головування в партії ставився без особливого ентузіазму, обійнявши цю посаду, як подейкували, за побажаннями президента, на п'ятому з'їзді у жовтні 2003 року змінив Іван Кириленко. Котрий також, як можна було судити із розмов поміж собою делегатів-членів політради партії, від початку розглядався як фігура тимчасова, перехідна.
Що й підтвердилося через сім із "хвостиком" місяців, коли Іван Григорович добровільно склав із себе повноваження на користь людини, яка, за його словами, "зможе принести більше користі". На цей раз Литвин не заперечував.
Тим паче що за зазначений період часи змінилися, попереду парламентські вибори на пропорційній основі, і думати про майбутнє місце у списку та про місце у майбутньому парламенті політикам слід уже зараз.
У свою чергу, новоспечений, з травня місяця однопартієць аграріїв Литвин з членським квитком під №49 суттєво додає партії ваги при торгах із єдиним кандидатом у президенти від влади в обмін на підтримку.
Бо в іншому випадку логічно було б провести з'їзд, без усіляких перших і других етапів, одразу у липні, на ньому вже й сумістивши висунення кандидата у президенти з обранням нового голови. І клопоту б собі додаткового не завдавали, і які-не-які гроші б заощадили (все ж таки проїзд та проживання трьохсот делегатів, плюс оренда конференц-залу президент-готелю "Київський"). Але в тім-то й річ, що домовлятися про щось після старту президентських перегонів може бути вже пізно. В сенсі, найвигідніші пропозиції будуть уже "роздані".
АПУ, попри те, що не грає першу скрипку у парламентських розкладах, потенційно становить чималу силу. Важко судити, наскільки реальними і дієвими є 475 тисяч її декларованих членів (за цим показником вона поступається, мабуть, хіба що Партії регіонів), але 37 тисяч депутатів усіх рівнів – і передусім сільських та селищних Рад, які, власне, найближче до людей, - цим не може похвалитися жодна інша партія. І єдиному кандидату така підтримка не буде зайвою, хто б ним не був.
Литвин як опозиціонер майбутнього
Власне, слухаючи промову Литвина на з'їзді, цілком можна було сприйняти її не лише за виступ партійного лідера, а й кандидата у президенти. І тільки однозначне запевнення голови партії, що його висунення на президентство буде можливим лише як альтернатива шибениці, змушує повірити, що спікер не виношує власних честолюбних планів. Принаймні, на найближчі президентські перегони.
В той же час, за різкістю оцінок його доповідь інколи не поступалася риториці найзатятіших опозиціонерів.
Власне, Володимир Михайлович так і сказав, що партія має "бути опозиційною, коли її бачення розвитку держави і суспільства не збігається з офіційним курсом".
А ще, кажучи про нинішній стан у державі й суспільстві, Литвин дав оцінку, достойну того, щоби дати її розширену цитату:
"Ми близькі до того, щоб витворити спекулятивну державу, з пануванням олігархів та кланово-партійних утворень, з тотальною корупцією. На часі вже ставити питання про утворення антикланового фронту в Україні, оскільки напевне лише весь народ спроможний протистояти його мізерній частці, яка паразитує на ньому.
В українській історії ще не було такого правлячого прошарку, який би створив свої багатства за рахунок розтягування держвласності і розтягування національних багатств, прошарку, який вирішує свої проблеми за рахунок зрощення з владою, прошарку, який нічого не побудував, окрім офісів та палаців. Та ще – за своїм зразком – корумповану державу.
У Сталіна була одна шинель і вся країна. У них сьогодні є все. Більше того – вони контролюють державу, експлуатують владу у власних економічних інтересах".
І це ще й з урахуванням того, що деякі фрази, за зізнаннням Литвина, він уранці викреслив.
Правда, все це якось мирно уживається у Литвина з оцінкою президента Кучми, який "ввійде в історію як державний діяч, що фактично звів будівлю сучасної України, радикально змінив економічну систему, ввів Україну у світове і європейське співтовариство".
Але причини слід тут шукати "генетичні", за висловом самого ж Литвина, коли він пояснював, чому не зможе бути в опозиції до чинного нині президента.
Разом з тим, з іншими кандидатами на президентство у Володимира Михайловича значно менше "генетично" спільного. І у стосунках з будь-ким новий голова партії не має наміру виступати "у ролі придворної прислуговуючої структури, яку вирізняють лише в час, коли потрібно підтримати якусь чергову надуману ініціативу чи підписати спущену зверху відозву".
Про усамостійнення партії свідчить також прийнятий з'їздом ультиматум до тих її членів, які, пройшовши в парламент під прапором АПУ (таких було 29), не ввійшли до однойменного парламентського представництва (яке налічує наразі 16 депутатів): або вступаєте до "рідної" фракції, або вважаєтесь виключеними з партії.
Про те, що депутати (і, можливо, навіть не лише члени НАПУ) не залишаться глухими до закликів про "наповнення фракції", свідчить поява у президії партії дружини губернатора Київської області, подруги родини Кучми Тетяни Засухи. Тієї самої, яка голосувала за політреформу двома руками.
Нагадаємо, що Засуха після "розчленування" фракції "ЗаЄдУ" ввійшла спочатку у фракцію ПППУ-ТУ, а після "розлучення" останньої залишилася у загоні "Трудової України". На останньому ж з'їзді Засуха була запропонована на першого заступника Литвина.
Таким чином, в Народній аграрній партії виникає цікава ситуація. Як відомо, в 2000-2001 році відбувалася акція "Україна без Кучми", серед вимог якої було звільнення Литвина з глави адміністрації президента за участь у знищенні Георгія Гонгадзе. А в столичній області опозиція доповнила гасло – "Україна без Кучми, Київщина без Засух". Таким чином, під одним партійним дахом опинилися мішені опозиції кількарічної давності.
Щоправда, з'їзд Народної аграрної партії пересунув питання дообрання керівництва на липень.
Тоді аграрники визначаться із кандидатом на виборах президента. От тільки хто сказав, що ним однозначно буде Віктор Янукович? Литвин, кажучи, що "не може в цьому плані не підтримувати Аграрну партію щодо єдиного кандидата", прізвища чинного прем'єра не називав.
Більше того, коли його про це запитали, відповів, що "говорити про конкретні персоналії до початку виборчої компанії – це знову наражатися на те, що будуть звернення, що офіційно не йде кампанія і необхідно припинити таку роботу". "У даному випадку потрібно діяти за тим принципом, щоб не нашкодити кожному з кандидатів", - додав спікер.
Критерій у Аграрної партії для кандидата неоригінальний: він має виступати за "розширення сфери політичної та економічної свободи народу, забезпечення взаємозалежності між економічним процесом та демократією, формування адекватної вимогам часу, неавторитарної політичної системи, зрозумілої системи місцевих органів влади" і т.д...
І не біда, що нині усі партійні організації підтримали пропозицію про висунення єдиним кандидатом у президенти Януковича. Спостерігаючи за індиферентним у масі своїй контингентом делегатів з'їзду, що представляли переважно номенклатуру від села, та враховуючи їх багаторічний радянський досвід, не доводиться сумніватися, що й новий кандидат буде підтриманий НАПУ "одностайно".
Читайте також:
ЛИТВИН СТАВ ЛІДЕРОМ АПУ, ЯКА СТАЛА НАПУ
Кучма думає, що за рік Литвин "созрів"
Литвин буде балотуватися в президенти тільки під загрозою шибениці
Литвин може піти в опозицію, але не до Кучми
Медведчук визнав Литвина
© 2000-2018 "Українська правда"
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.pravda.com.ua
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.pravda.com.ua