Ющенко готується до життя в умовах війни
П'ятниця, 31 травня 2002, 23:28
Все іде до того, що опозиція слідом за спікерським кріслом програє комітети. У кращому випадку вона може звести на нічию другий матч парламентського протистояння. Але для цього їй доведеться наступити на горло власній пісні – погодитися на розподіл комітетів разом з "Єдою". І диктувати умови тоді будуть аж ніяк не вони, ці наївні тріумфатори 31 березня.
Переможці ж із дивним занудством бажають поділити крісла на шість партнерів. Пропонують і пропонують… І причина не у тому, що поки їм не вистачає декількох голосів для розподілу на двох. "Єда" з есдеками могли б забрати все собі. Але ж воно не лізе…
Їх поведінка зрозуміла: посади – це не тільки атрибути влади, але і політична відповідальність, яку не буде з ким поділити. Хто взагалі буде працювати у такій Верховній Раді? Як пояснити світу парадокс – переможці виборів не отримали нічого? Тому провладним потрібен хоч хтось третій - компаньйон, який би розчинив цю коаліцію двох, надав логіку розподілу посад у цьому парламенті.
Однак не можна сказати, що серед опозиції багато бажаючих мати спільні комітети з "єдунами" та есдеками. І цим господарям життя, можливо, таки доведеться взяти собі всі керівні крісла. Для впевненості потрібно залучити з десяток рекрутів. Зваблювати позафракційних будуть посадами заступників голів комітетів. Крім того, загальновідомо, що вихідні за доби спікеріади – це час, коли викручують руки та дають "корисні поради".
Тому, якщо у вівторок двійка набере 226 голосів, то нічого дивного у цьому не буде. Проблему взявся розв'язувати все той же Віктор Медведчук, новий "друг" та тренер з питань регламенту у Литвина. Лідер есдеків хоче ще більше підтвердити свою потрібність у кабінеті спікера та всесильність у сесійній залі.
Що тоді робити четвірці? Відповіді дві: готуватися до реваншу, жертвою якого має стати уряд, та, якщо і тут не вийде, – терпіти до 2004 року.
Чи вистачить сил? Найвразливіша мішень – найбільша, "Наша Україна". Із соціалістами та комуністами все зрозуміло – від влади вони вже встигли відвикнути і серйозні кадрові втрати не планують. Як і блок Тимошенко, який на виконавчу владу може претендувати в альянсі з Ющенком. Віктор Андрійович, коли ще вів переговори з "Єдою" про Договір про спільні дії, пропонував залучитися і Юлії Володимирівні – щоб не було підозр у зраді опозиціних ідей. В обмін він начебто пропонував віце-прем'єрське крісло в уряді "Нашої України".
Сам блок Ющенка під час спікеріади стратегічно не програв. За словами Тараса Чорновола, судячи з настроїв на засіданні фракції, вже ледь не всі "нашоукраїнці" звиклися зі своєю опозиційністю: "І вона виявилася не такою страшною. Опозиція – це не тільки вулиця".
"Як кандидат у президенти Ющенко виграв, оскільки показав, що не йде на компроміс із владою, - вважає штатний політолог "Нашої України" Микола Томенко. - Більш того, тільки жорстка позиція Ющенка призвела до того, що сімох депутатів, які підтримали Литвина, виключили з фракції".
Тому, попри песимістичні прогнози "Наша Україна" збирається протриматися у складі 110 душ. На відміну від "Єди", у них присутня спільна ідея, яка на добровільних засадах об'єднує всю фракцію – "Рік 2004". Порошенко навіть повідомив, що є "декілька народних депутатів, які серйозно розглядають можливість входження до фракції". Що теоретично можливо, оскільки парламент на межі великої міграції народів – "Єда" відразу ж після вирішення питання комітетів розпадається на фракції. І у цьому процесі хтось може не знайти свого двору у резервації екс-єдунів.
Однак, з іншого боку, у цей час відбуватиметься і народження непартійних депутатських груп, які потребуватимуть кадрів. На те, що донором може виступити "Наша Україна", вказує історія, яка трапилася у четвер.
З "Нашої України" пішов Віктор Мусіяка. Факт не настільки значущий на фоні зачистки семи "зрадників", якби не "але" – Мусіяку не вигнали. Звичайно, зіграла образа: "Не оцінили". Мусіяку висували у президію Верховної Ради у трьох різних пакетах: від "Єди", комуністів та блоку Тимошенко. Рідна ж фракція на початку переговорного процесу записала його у заступники керівника правового комітету, але зрештою обміняла на якусь іншу посаду в рамках пакету чотирьох. При тому, що Мусіяка є лідером партії-засновника "Нашої України".
З іншого боку, складно оцінити ресурси, які приніс Мусіяка у передвиборчу кампанію "Нашої України". Можливо, головна місія полягала у тому, щоб по квоті його партії провести у список необхідних людей – таких як керівник "Бринкфорду" Давида Жванію та праву руку Ющенка, нині керівника апарату "Нашої України" Віру Ульянченко. Ще, можливо, Мусіяка додавав блоку необхідної масовості та трохи опозиційності. Адже на виборах-1999 "Вперед, Україно!" підтримала Мороза.
Мусіяку у фракції не помічали, його ігнорували. Він сподівався на інше, але виходячи із заслуг минулого. Тому претензії Мусіяки могли бути дещо неадекватними поточному моменту. Він пішов і продемонстрував слабкість – оскільки не витримав у момент, коли в Ющенка кожний голос на вагу золота. Якщо ж Мусіяка хотів помститися, то це йому вдалося якнайкраще.
З іншого боку, Мусіяка відомий неконфліктністю та спокоєм на грані нерішучості. Тому якщо він вирішив піти, то на це були серйозні причини.
Одна з них полягає у внутрішній трансформації "Нашої України", де значно посилилися позиції Ющенка. Якщо перед виборами політрада складалася з лідерів десяти партій, проти яких у екс-прем'єра був один голос, то тепер у керівному органі Ющенко може спокійно проводити свої рішення. Лідер, плюс Безсмертний, плюс Рибачук як керівник підгрупи "Разом" можуть заблокувати ініціативи і "Солідарності", і Рухів. Тим більше що підгрупа ПРП також тяжіє до Ющенка.
У такому розкладі Мусіяці не знайшлося місця. І його вихід може бути сигналом амбіційним членам, які не хочуть чекати 2004 року. Саме тому "Наша Україна" будь-що намагатиметься відсудити депутатський мандат у лідера "Вперед, Україно!" – щоб іншим не було унадно.
І це особливо важливо для "Нашої України", яка впевнена – Мусіяка буде номінальним лідером у депутатській групі, що збиратиме Володимир Сивкович (колишній заступник глави партії "Вперед, Україно!", зараз член "Єди").
Сам Сивкович у бесіді з кореспондентом "Української правди" старанно уникав конкретної відповіді. "На сьогоднішній день я не створюю депутатську групу чи фракцію – у мене немає бажання бути керівником фракції. Формувати групу або фракцію під вибори спікера або голів комітетів неперспективно. Навіщо таке зараз створювати – потрібно почекати. Коли вони все поділять, тоді треба формувати за спільністю ідей та інтересів людей".
На питання про можливість створення групи у майбутньому він говорить так: "Якщо людина не одружена зараз, то вона ж не виключає, що може одружитися у майбутньому".
Зрозуміло, набиратиме Сивкович людей не з блоку влади, де позапартійні зібралися навколо Губського, а саме з фракції Ющенка. Тому у "Нашій Україні" готуються до адекватної відповіді – частина членів політради партії Мусіяки ініціює позачерговий з'їзд, присвячений, звичайно, кадровому питанню. Так Мусіяці випала доля стати для інших неблагонадійних ілюстрацією того, як "Наша Україна" може помститися "зрадникам".
Однак, якщо у фракції Ющенка і будуть втрати, то навряд чи після розвалу "Єди" "Наша Україна" поступиться званням найчисельнішого депутатського об'єднання. Бізнесмени, яких чомусь прийнято вважати першими претендентами у перебіжчики, навпаки, мислять категоріями 2004 року: вони готові терпіти зараз, щоб відірватися потім. Прихильники ж співпраці з владою – Рухи та Порошенко – не підуть проти Ющенка. Оскільки не захочуть мати у ворогах майбутнього президента України.
Переможці ж із дивним занудством бажають поділити крісла на шість партнерів. Пропонують і пропонують… І причина не у тому, що поки їм не вистачає декількох голосів для розподілу на двох. "Єда" з есдеками могли б забрати все собі. Але ж воно не лізе…
Їх поведінка зрозуміла: посади – це не тільки атрибути влади, але і політична відповідальність, яку не буде з ким поділити. Хто взагалі буде працювати у такій Верховній Раді? Як пояснити світу парадокс – переможці виборів не отримали нічого? Тому провладним потрібен хоч хтось третій - компаньйон, який би розчинив цю коаліцію двох, надав логіку розподілу посад у цьому парламенті.
Однак не можна сказати, що серед опозиції багато бажаючих мати спільні комітети з "єдунами" та есдеками. І цим господарям життя, можливо, таки доведеться взяти собі всі керівні крісла. Для впевненості потрібно залучити з десяток рекрутів. Зваблювати позафракційних будуть посадами заступників голів комітетів. Крім того, загальновідомо, що вихідні за доби спікеріади – це час, коли викручують руки та дають "корисні поради".
Тому, якщо у вівторок двійка набере 226 голосів, то нічого дивного у цьому не буде. Проблему взявся розв'язувати все той же Віктор Медведчук, новий "друг" та тренер з питань регламенту у Литвина. Лідер есдеків хоче ще більше підтвердити свою потрібність у кабінеті спікера та всесильність у сесійній залі.
Що тоді робити четвірці? Відповіді дві: готуватися до реваншу, жертвою якого має стати уряд, та, якщо і тут не вийде, – терпіти до 2004 року.
Чи вистачить сил? Найвразливіша мішень – найбільша, "Наша Україна". Із соціалістами та комуністами все зрозуміло – від влади вони вже встигли відвикнути і серйозні кадрові втрати не планують. Як і блок Тимошенко, який на виконавчу владу може претендувати в альянсі з Ющенком. Віктор Андрійович, коли ще вів переговори з "Єдою" про Договір про спільні дії, пропонував залучитися і Юлії Володимирівні – щоб не було підозр у зраді опозиціних ідей. В обмін він начебто пропонував віце-прем'єрське крісло в уряді "Нашої України".
Сам блок Ющенка під час спікеріади стратегічно не програв. За словами Тараса Чорновола, судячи з настроїв на засіданні фракції, вже ледь не всі "нашоукраїнці" звиклися зі своєю опозиційністю: "І вона виявилася не такою страшною. Опозиція – це не тільки вулиця".
"Як кандидат у президенти Ющенко виграв, оскільки показав, що не йде на компроміс із владою, - вважає штатний політолог "Нашої України" Микола Томенко. - Більш того, тільки жорстка позиція Ющенка призвела до того, що сімох депутатів, які підтримали Литвина, виключили з фракції".
Тому, попри песимістичні прогнози "Наша Україна" збирається протриматися у складі 110 душ. На відміну від "Єди", у них присутня спільна ідея, яка на добровільних засадах об'єднує всю фракцію – "Рік 2004". Порошенко навіть повідомив, що є "декілька народних депутатів, які серйозно розглядають можливість входження до фракції". Що теоретично можливо, оскільки парламент на межі великої міграції народів – "Єда" відразу ж після вирішення питання комітетів розпадається на фракції. І у цьому процесі хтось може не знайти свого двору у резервації екс-єдунів.
Однак, з іншого боку, у цей час відбуватиметься і народження непартійних депутатських груп, які потребуватимуть кадрів. На те, що донором може виступити "Наша Україна", вказує історія, яка трапилася у четвер.
 Осінь 2001. Мусіяка і Ющенко тільки-но підписали угоду про блокування |
З іншого боку, складно оцінити ресурси, які приніс Мусіяка у передвиборчу кампанію "Нашої України". Можливо, головна місія полягала у тому, щоб по квоті його партії провести у список необхідних людей – таких як керівник "Бринкфорду" Давида Жванію та праву руку Ющенка, нині керівника апарату "Нашої України" Віру Ульянченко. Ще, можливо, Мусіяка додавав блоку необхідної масовості та трохи опозиційності. Адже на виборах-1999 "Вперед, Україно!" підтримала Мороза.
Мусіяку у фракції не помічали, його ігнорували. Він сподівався на інше, але виходячи із заслуг минулого. Тому претензії Мусіяки могли бути дещо неадекватними поточному моменту. Він пішов і продемонстрував слабкість – оскільки не витримав у момент, коли в Ющенка кожний голос на вагу золота. Якщо ж Мусіяка хотів помститися, то це йому вдалося якнайкраще.
З іншого боку, Мусіяка відомий неконфліктністю та спокоєм на грані нерішучості. Тому якщо він вирішив піти, то на це були серйозні причини.
Одна з них полягає у внутрішній трансформації "Нашої України", де значно посилилися позиції Ющенка. Якщо перед виборами політрада складалася з лідерів десяти партій, проти яких у екс-прем'єра був один голос, то тепер у керівному органі Ющенко може спокійно проводити свої рішення. Лідер, плюс Безсмертний, плюс Рибачук як керівник підгрупи "Разом" можуть заблокувати ініціативи і "Солідарності", і Рухів. Тим більше що підгрупа ПРП також тяжіє до Ющенка.
У такому розкладі Мусіяці не знайшлося місця. І його вихід може бути сигналом амбіційним членам, які не хочуть чекати 2004 року. Саме тому "Наша Україна" будь-що намагатиметься відсудити депутатський мандат у лідера "Вперед, Україно!" – щоб іншим не було унадно.
І це особливо важливо для "Нашої України", яка впевнена – Мусіяка буде номінальним лідером у депутатській групі, що збиратиме Володимир Сивкович (колишній заступник глави партії "Вперед, Україно!", зараз член "Єди").
Сам Сивкович у бесіді з кореспондентом "Української правди" старанно уникав конкретної відповіді. "На сьогоднішній день я не створюю депутатську групу чи фракцію – у мене немає бажання бути керівником фракції. Формувати групу або фракцію під вибори спікера або голів комітетів неперспективно. Навіщо таке зараз створювати – потрібно почекати. Коли вони все поділять, тоді треба формувати за спільністю ідей та інтересів людей".
На питання про можливість створення групи у майбутньому він говорить так: "Якщо людина не одружена зараз, то вона ж не виключає, що може одружитися у майбутньому".
Зрозуміло, набиратиме Сивкович людей не з блоку влади, де позапартійні зібралися навколо Губського, а саме з фракції Ющенка. Тому у "Нашій Україні" готуються до адекватної відповіді – частина членів політради партії Мусіяки ініціює позачерговий з'їзд, присвячений, звичайно, кадровому питанню. Так Мусіяці випала доля стати для інших неблагонадійних ілюстрацією того, як "Наша Україна" може помститися "зрадникам".
Однак, якщо у фракції Ющенка і будуть втрати, то навряд чи після розвалу "Єди" "Наша Україна" поступиться званням найчисельнішого депутатського об'єднання. Бізнесмени, яких чомусь прийнято вважати першими претендентами у перебіжчики, навпаки, мислять категоріями 2004 року: вони готові терпіти зараз, щоб відірватися потім. Прихильники ж співпраці з владою – Рухи та Порошенко – не підуть проти Ющенка. Оскільки не захочуть мати у ворогах майбутнього президента України.
