Перший газ з Німеччини в Україну

Символічний початок: 1 листопада Україна почала отримувати газ з Німеччини, тобто - реверсним шляхом. Експерти вважають, що цей крок матиме далекосяжні наслідки для переговорів з "Газпромом".

"Нафтогаз України" почав імпортувати природний газ з Німеччини. Його постачає українській стороні німецький енергетичний концерн RWE. Як повідомила Deutsche Welle речниця RWE Supply & Trading Сабіне Єшке, 1 листопада газ почав надходити з Німеччини через Польщу до України. Німецька сторона наголошує, що змогла поповнити число своїх клієнтів "ще одним великим європейським газовим підприємством". Утім, найбільший зиск від цього кроку, на переконання аналітиків, отримує саме Україна.

Річ у тім, що вперше Україна отримує природний газ не зі сходу, а з заходу. Поставки відбуваються в межах, розрахованої на один рік, угоди між RWE та "Нафтогазом", підписаної 8 травня 2012 року. Це рамкова угода, яка передбачає укладання окремих контрактів щодо певних обсягів та умов поставок. Нинішній триватиме з 1 листопада до 1 січня 2013 року. Протягом цього періоду загальний обсяг газового імпорту має не перевищити 56 мільйонів кубометрів. Це лише приблизно тисячна частка від українських річних потреб. Однак, як наголошують оглядачі, це не просто пробний, а сигнальний контракт.

Не багато, але суттєво

"Головний сенс полягає не в цих мізерних кількостях, - пояснює експерт Центру "Номос" Михайло Гончар. - А в символічності того, що відбувається. Тому що це перший випадок транскордонних реверсних постачань газу за напрямком захід-схід між Європейським Союзом та країною, що не є членом Європейського Союзу, але входить до Енергетичного співтовариства та є учасником Східного партнерства. Тому це має значення не стільки з точки зору обсягів, скільки з позиції того, що ситуація достатньо фундаментально змінюється на газовому ринку і "Газпром" мав би це взяти до уваги."

"Газпром" очікував терміналу, очікував збільшення Україною власного видобутку, але не очікував згоди німецької сторони. Він вважав, що купив все у Європі, а виявилося – ні. Це дуже багатообіцяюча ситуація",- каже колишній радник президента України з енергетичних питань Богдан Соколовський.

За необхідності річна рамкова угода з RWE дозволяє Україні закуповувати до 5 мільярдів кубометрів газу з Європи. "Це вже чутлива цифра. І "Газпром" такі речі не повинен був би ігнорувати. З іншого боку, він розуміє, що фінансові можливості "Нафтогазу" не дозволять йому закуповувати суттєві обсяги газу. Оскільки залишається невирішеним питання, а що робити з тими обсягами газу, який законтрактований в "Газпрому", - підкреслює експерт Гончар. Адже, за угодами з Росією, Україна має оплатити близько 42 мільярдів кубометрів російського газу на рік, байдуже, потребувала їх країна чи ні.

Відпрацювання реверсного шляху на випадок кризи 

Ціну німецького газу сторони наразі не розголошують, однак, відповідно до умов рамкової угоди RWE та "Нафтогазу", вона має бути не вищою, ніж ціна російського.

За словами Гончара, на цьому етапі не стільки має значення кількість газу, скільки відпрацювання реальної технології постачання цього газу реверсним шляхом. "Те, що зараз відбувається, можна кваліфікувати як своєрідний підготовчий захід на випадок виникнення кризової ситуації, пов'язаної з перебоями постачання газу традиційним маршрутом зі сходу на захід. Таким чином можна буде отримати якісь обсяги газу із західного напрямку", - каже експерт.

Країни ЄС, продовжив Гончар, взяли на озброєння реверс ще після газової кризи 2009 року, "і зараз, якщо гіпотетично виникне чергова газова криза, то Словаччина протягом кількох годин може реверсувати свою газотранспортну систему і отримати газ, наприклад, з Чехії чи Австрії. Так само це зроблено й у випадку з Польщею та Німеччиною".

Через Польщу, не Словаччину

Для реалізації нинішнього українсько-німецького "експерименту" найбільшою складністю було домовитися із країною-транзитером, через територію якої мав надходити німецький газ в Україну. Спочатку були спроби домовитись зі Словаччиною. Однак у травні заступник голови "Нафтогазу" Вадим Чупрун заявив, що ухваленню рішення про реверс словацькою транспортною компанією Eustream перешкоджає російський "Газпром". І хоча Словаччину, за посередництва Єврокомісії, вдалося схилити на користь реверсу, далі з нею виникли технічні перешкоди. Зрештою країною-транзитером стала Польща.

"Словаччина Роберта Фіцо дивиться на Брюссель, але голову тримає повернутою на Москву, - критикує Гончар. - В даній ситуації польська сторона виявила більш конструктивні підходи. Це не випадково. Тут польські приятелі переймалися не стільки українськими проблемами, скільки власними проблемами з "Газпромом", і не змарнували свій шанс".

Чи активізуються переговори з "Газпромом"?

Менше шістдесяти мільйонів кубічних метрів газу, що будуть прокачані з заходу на схід, є не відчутним обсягом, кажуть аналітики. Однак вони мають сигнальний характер: це перший газ, отриманий Україною нетрадиційним шляхом. Екс-радник президента Богдан Соколовський наголошує: "Це має змусити замислитися "Газпром". Нічого, що це маленькі обсяги. Головне, що торується дорога і ми перейшли до формування серйозних аргументів у переговорах із Росією."

Україна вже півтора року безрезультатно намагається переконати російську сторону переглянути тяжкі для Києва умови газових угод, підписаних 2009 року. Саме це й змусило українців піти на пошук альтернативних постачальників.

Утім, на швидкі поступки від російських партнерів розраховувати не варто, каже фахівець: "Боюсь, що до кінця дії контрактів, підписаних із "Газпромом", тобто - до кінця 2019 року, ми їх не змінимо". Цю думку підтримує і Михайло Гончар. Він каже, що російський газовий монополіст є неповороткою структурою, а ключові рішення ухвалюються за його межами. "Тому цей сигнал вони швидше сприймуть як дзижчання комара",- каже він.

Однак вже й у Росії, додає Гончар, сформувалося певна думка, що така політика на європейських ринках у цілому веде газового гіганта у глухий кут: "Газпром" вже не має тієї свободи маневру, як півроку тому. Він перебуває фактично в осаді як з боку Єврокомісії, так і з боку європейських компаній, його традиційних партнерів. Тому відкривати ще й український фронт в Стокгольмському арбітражі, напевно, доставить "Газпрому" клопоти". Експерт не виключає, що ситуація може бути дуже неоднозначною з точки зору наслідків.