Невже ми і справді готові проміняти цінності на економічні інтереси?

Середа, 13 грудня 2017, 09:17

Відкритий лист до Ради Європи сестри ув’язненого за політичними мотивами в Російській Федерації 19-річного українця Павла Гриба

Європейська конвенція з прав людини закріплює, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність і не може зазнавати безпідставного арешту.

Виконувати ці та інші юридично обов’язкові договірні норми країни-учасниці Ради Європи погодилися ще після закінчення Другої світової війни, яка ледь не знищила європейську цивілізацію.

Жахи Другої світової відійшли в небуття, так само як і свідки тих далеких подій. Сьогодні громадяни багатьох країн Ради Європи не знають, що таке війна, хай навіть і офіційно не оголошена. Не знають, що таке фізичне знищення через національну приналежність чи особисті переконання.

На жаль, кожного дня про це дізнаються громадяни України, до яких належить мій 19-річний брат. Його звуть Павло Гриб. Він – студент першого курсу філософського факультету Києво-Могилянської академії. Тільки минулого року він закінчив один із престижних ліцеїв столиці.

Павло – інвалід дитинства, життя якого підтримує постійне вживання ліків. Кілька місяців тому, у День незалежності України, його викрала російська спецслужба під час приватного візиту до білоруського міста Гомель.

Пізніше ми дізналися, що просто посеред міста невідомі в цивільному заштовхали його в машину та вивезли до лісу, де відбувся перший "допит".

Після цього Павла доставили до міста Ярцево Смоленської області Росії, де він просидів кілька днів у темному приміщенні без вікон. І вже там йому оформили так званий "законний" арешт.

Понад 110 днів мій брат перебуває в незаконному ув'язненні в СІЗО №5 міста Краснодар у Російській Федерації.

Він є наймолодшим українським в'язнем Кремля, серед яких можна згадати також Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Романа Сущенка та багатьох інших.

Кожного дня його основоположні права, захищені Конвенцією, брутально порушуються. Павлу не дають приймати ліки, які життєво необхідні для його здоров'я, забороняють спілкуватися рідною мовою та бачитися з сім'єю.

Єдине, у чому він завинив, – що відкрито засуджував анексію Криму і розпочату Росією війну на сході України в соціальних мережах.

Невже ми хочемо жити у світі, де російські спецслужби полюють на підлітків і застосовують щодо них практики сталінського терору?

Невже ми закриємо очі на те, що представників цілого народу переслідують через етнічну приналежність, як це відбувається в окупованому Криму з кримськими татарами?

Невже ми погодимося, щоб авторитарні режими використовували людей як заручників у геополітичних іграх?

Невже ми і справді готові проміняти цінності на економічні інтереси?

Я не можу передати вам увесь біль, мій і моїх батьків, у зв'язку з тим, що мій ще такий юний брат мусить щоденно, щохвилини спокутувати на собі те, що народився і виріс в Україні, яка чотири року тому всупереч волі Росії взяла курс на побудову демократії та прав людини.

Ми розуміємо, що кожної миті його хронічна хвороба – портальна гіпертензія – може ускладнитися внутрішньою кровотечею, і ніхто в російському СІЗО не зможе надати йому медичну допомогу.

З часу окупації Криму Росія не виконала жодної вимоги Ради Європи, серед яких і вимога звільнити політичних в’язнів.

Більше того, Росія відкрито проігнорувала приписи Європейського суду з прав людини у справі мого брата та не допустила до нього офіційну делегацію українських лікарів, які намагалися потрапити до Павла в жовтні. Навіть моїй матері відмовили в побаченні зі своїм сином.

Я звертаюся до керівництва Ради Європи, до країн-учасниць та членів ПАРЄ з проханням виступити на захист принципів верховенства права, прав людини та демократії.

Я переконана, що право голосу в ПАРЄ російській делегації може бути повернене тільки тоді, коли вона виконає ВСІ вимоги Ради Європи з моменту окупації Криму і, зокрема, звільнить мого брата, так само як і десятки інших політичних в'язнів Кремля.

Я вважаю неприпустимою торгівлю людською долею тих, хто своїм життям захищає східні кордони європейської цивілізації.

Ольга Гриб, сестра незаконно ув'язненого в РФ українця Павла Гриба

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
Реклама:
Шановні читачі, просимо дотримуватись Правил коментування

Голодомор як частина геноциду: чому про нього варто говорити не так, як ми звикли

Час Трампа чи стрибок історії?

Навіщо нам кодекс корпоративного управління

"Кагарлицька справа". Історія розкриття

Аграрні ноти: інструмент для залучення фінансування в агросектор України

Кадровий голод загрожує відновленню готельного сектора в Україні