Розумна сила. Чому Україні слід розвивати аналітичні центри

"Політики часто покладаються на матеріали аналітичних центрів під час розробки законів та підзаконних актів. Саме тому критично важливо, щоб ці організації були дійсно незалежними". Так казала Елізабет Уоррен, сенаторка від штату Масачусетс.

І вона має рацію: аналітичні центри (вони ж – "мозкові центри" або think tanks) давно стали однією з важливих ланок у механізмі ухвалення управлінських рішень.

Чи так це в Україні?

"Мозкові центри": як це було

Починаючи з 1950-х, владі демократичних країн Заходу необхідно було вирішувати багато стратегічних завдань – значно більше, ніж у період до Другої світової. А робити це треба було швидко і без помилок, бо ціна таких помилок у повоєнний період була очевидною для всіх.

Проблема полягала в тому, що наукові установи, які традиційно проводили дослідження і могли надати владі глибокий експертний висновок, робили це повільно. Вони не відразу брали в розробку найактуальніші для влади питання – адже "сфера зацікавленості" академічних і владних структур співпадала далеко не завжди.

А "низові" громадські організації, які, на відміну від науковців, оперативно реагували на суспільні потреби, мали іншу ваду. Вони вимагали від влади швидких дій – але не завжди могли запропонувати раціональний та ефективний варіант цих дій.

"Мозкові центри" ефективно розв’язали цю дилему. Вони готували потужну аналітику – на рівні найкращих наукових установ – і робили це швидко та вчасно.

Загально визнано, що саме "мозкові центри" найбільше долучилися до створення сучасної глобальної економіки. Їм вдалося переконати владу різних країн, що відкриті спільні ринки покращать добробут держав значно більше, ніж політика протекціонізму й торговельного протистояння.

При цьому в західних країнах діє усталена практика: зазвичай, органи, що ухвалюють рішення, мають сформований перелік організацій (так званих think tanks), з якими працюють, і які, як правило, фінансуються з державного бюджету.

Співпраця з органами державного управління для формування публічної політики є унікальною нішею аналітичних центрів.

А що в Україні?

В Україні аналітичні центри поки що перебувають на початковому етапі розвитку.

Ключове слово – "поки", адже попит на них постійно зростає серед нового покоління державних управлінців. Тих, хто дійсно зацікавлений у реальних реформах та якісних змінах.

Попит почав формуватися три роки тому. Деякі організації самостійно підтягували свій рівень, деякі брали участь у спеціальних програмах.

Фонд "Відродження", наприклад, чи не єдиний донор серед міжнародних організацій, хто почав стимулювати в Україні публічну політику ще на початку 90-х років. І тепер, разом з посольством Швеції та OSIFE (Фундації Відкритого суспільства в Європі) є першим українським фондом, який опікується розвитком потужних професійних аналітичних центрів.

Як стати професійним аналітичним центром?

Перший крок: забезпечити свою інституційну спроможність. Якість аналітики інституційно спроможної організації буде помітно вищою, ніж доробок, створений на кухні "командою" з одного аналітика за домашнім леп-топом, з бюджетом, розписаним у зошиті, та ресурсами у вигляді пачки паперу.

За три роки в Україні з’явились лідери "аналітичного руху", яким вдалось розвинути свою інституційну спроможність, підвищити професіоналізм та якість аналітики. Зокрема:

– Інститут світової політики допомагав Адміністрації президента України у формуванні публічної політики у зовнішній площині, особливо минулої весни, напередодні референдуму в Нідерландах щодо схвалення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

– Texty, які стали відомими завдяки масштабному дослідженню мережі російських тролів у фейсбуці, сьогодні спільно з Мінінфраструктури проаналізували пасажиропотік Укрзалізниці, щоб оптимізувати маршрутну сітку та наповненість поїздів міжміського сполучення.

– Асоціація сприяння самоорганізації населення розвинула мережу ресурсних центрів для правової допомоги громадам у 18 регіонах України, а її аналітичні розробки лягли в основу законодавчих ініціатив, зокрема, законопроектів щодо органів самоорганізації населення та загальних зборів мешканців, а також нового законопроекту щодо статусу старост.

– DiXi Group готує ґрунтовні дослідження в сфері енергетики. Українські видобувні галузі, в яких щороку обертається понад 400 мільярдів гривень, мають високі корупційні ризики, тому потребують реформування і DiXi Group послідовно адвокатує впровадження в Україні міжнародної Ініціативи прозорості видобувних галузей (ЕІТІ), зокрема, ухвалення закону "Про розкриття інформації у видобувних галузях".

Перспективи розвитку ринку аналітичних центрів

Якісна аналітика є не просто модним трендом – вона вже зараз суттєво впливає на порядок денний публічної політики.

Щоб роль аналітики ставала потужнішою, ринку аналітичних центрів варто:

Підвищувати свою впливовість. Аналітичним центрам слід вийти на новий рівень співпраці з органами влади та перестати асоціюватись з екзотикою чи тимчасовою модою в українській політиці. Залучення аналітичних центрів має стати невід’ємним елементом у процесі розробки будь-якого стратегічного рішення.

Фокусуватись на регіонах. Аналітичні центри повинні фокусуватися не лише на загальнонаціональних темах, а регіональних. Це критично необхідно в умовах децентралізації, коли регіони отримали більше адміністративних та фінансових ресурсів, які мають використати на розумні цілі.

Дбати про неупередженість. Рекомендації аналітичних центрів повинні бути неупередженими завдяки практиці зовнішнього рецензування, залучення зовнішніх експертів та донорського фінансування.

Дбати про інституційне зміцнення. Аналітичні центри мають звертати увагу на посилення власної спроможності, формування команди професійних аналітиків та фінансову стабільність.

Софія Голота, менеджер програмної ініціативи "Демократична практика" Міжнародного фонду "Відродженя", спеціально для УП