Чи виживе судова реформа?
– Алло! Ваша Честь? Це з Вищої ради правосуддя. Вас тут збираються затримати за отримання хабаря в особливо великих розмірах. Ваше питання розглядатимемо завтра о дев'ятій ранку. Доказів достатньо, приходьте!
– О! Дуже приємно. Я, правда, до Відня завтра збирався, у деяких банківських питаннях. Але якщо доказів достатньо, я, звісно, нікуди не поїду. Завтра, із самого ранку, до вас.
– Дякуємо і чекаємо.
– Це я вам дякую!
Саме так, напевно, в Адміністрації президента уявляють собі діалог умовного Чауса з Вищою радою правосуддя, ВРП – новим суддівським органом, передбаченим змінами до Конституції, який відповідальний у тому числі й за затримання та решт суддів.
Адже в проекті закону про ВРП, який 27 червня представив заступник голови АП Олексій Філатов, для новоствореного органу передбачений, поміж інших нововведень, – обов'язок у кожному випадку повідомляти суддю про розгляд подання про його/її затримання.
Після цього президент заявляє про те, як ефективно одразу в вересні стартує "глибоке очищення та оновлення" судової влади.
Ми не знаємо, як побудована комунікація президента з його адміністрацією, але якщо вона існує в принципі, голова держави мав би знати, що такий закон про Вищу раду правосуддя не тільки не сприятиме "глибокому оновленню" – а призведе до прямо протилежних наслідків.
* * *
У серпні регулярні загострення – не тільки в нашого північного сусіда.
Наприкінці літа взагалі зручно робити речі, які хочеться приховати від міжнародної спільноти або від власного народу: починати і продовжувати війни, катувати людей, вбивати реформи. Все одне усі по відпустках і не помітять, а хто помітить – однаково до вересня забуде.
Вже пройшло більше двох місяців із дня результативного голосування Верховною Радою за запропоновані президентом зміни до Конституції в частині правосуддя. З ними пов'язують дуже багато сподівань: від усунення політичних впливів на суд і забезпечення більшої незалежності судів – до оновлення суддівського корпусу й обмеження суддівського імунітету.
З цією метою оновлена Конституція передбачає створення Вищої Ради Правосуддя – нового конституційного органу, до повноважень якого належатимуть питання призначення і звільнення, дисциплінарної відповідальності суддів, а також захист суддів він незаконного втручання в їхню діяльність.
За логікою реформи, новостворений орган повинен прозоро і фахово будувати судову систему: призначати професійних, переводити в вищі суди гідних, карати винних, захищати скривджених.
Але, як це досить часто трапляється, логіка підказує одне, а суб'єкт законодавчої ініціативи – зовсім інше.
Якщо коротко: у випадку прийняття законопроекту в президентському варіанті, ми ризикуємо не просто не отримати змін, а й надовго законсервувати нинішню ситуацію.
Жодного оновлення самої ВРП
За задумом авторів закону, пропонується вимога мінімум 10-річного стажу на посаді судді для призначення на посаду члена ВРП.
Тобто жоден новий суддя, відібраний за конкурсом в результаті реформи, не зможе стати членом Вищої ради правосуддя.
І як зараз, так і в 2019 році, коли склад ВРП повинен оновитися повністю – більшість у ВРП складатимуть виключно "герої нашого часу".
Останнім повністю довіряє аж 1% населення – трохи менше, ніж російським ЗМІ. Може, це такий план і був від самого початку? Тоді це якийсь дивний план.
Надто широкі можливості для уникнення суддями відповідальності
Справа не тільки в обов'язковому повідомленні потенційних злочинців про затримання. На відмінну від чинних на сьогодні положень про Вищу раду юстиції – аналог ВРП, – законопроект значно обмежує можливості ефективних дисциплінарних процедур щодо суддів, які можуть мати наслідком звільнення їх з посади.
Зокрема, ВРП отримає можливість відмовляти скаржникам у розгляді справ про порушення суддів, якщо їхнє рішення не переглядалося вищою інстанцією.
Імовірно, автори проекту вирішили піти шляхом законодавчого закріплення суддівських міфів "не скасоване – отже законне" та "більше 90% рішень при перегляді не скасовуються, отже судова система працює дуже якісно". В той же час, очевидно, що серйозне порушення суддя міг вчинити й під час розгляду справи, яку в подальшому не переглядали.
Крім цього, законопроект містить положення, які роблять розгляд дисциплінарних справ у ВРП набагато більш закритим порівняно з чинною процедурою.
Зокрема, проект передбачає надто широкі підстави для закритого засідання у дисциплінарній справі, а також можливість закриття окремих думок членів ВРП для оприлюднення.
Більше того, з проекту навіть зникає вимога щодо поширення закону Про доступ до публічної інформації на Вищу раду правосуддя.
Відтак, навіть якщо розгляд цих справ відбуватиметься ідеально, у що повірити складно, – суспільство ніколи цьому процесу не довірятиме, оскільки не матиме жодної легітимної можливості у цьому пересвідчитися.
"Правосуддя повинно не тільки робитися. Те, як воно робиться, повинно також бути видно безсумнівно і виявно". Шкода, що цей вислів про правосуддя відомого англійського судді Гордона Хьюарта, неодноразово застосований у рішеннях Європейського суду з прав людини, автори під час написання закону про однойменну вищу раду не згадали...
Рада вибіркового правосуддя
Можливо, автори чи навіть особисто президент як суб'єкт законодавчої ініціативи, збираються особисто постійно переконувати суспільство, що Вища рада правосуддя діє адекватно, а закритість процесу і можливість впливів – це випадковість, яка ні на що не впливає.
Та якщо врахувати пропоновану в проекті можливість Голови ВРП на власний розсуд змінювати склад Дисциплінарної палати ВРП, це завдання перетворюється зі складного – на надскладне.
Втім, ні положення програмних документів, ні гучні заяви, очевидно, не є вирішальними аргументами для суб'єкта законодавчої ініціативи.
Якби сам президент більш послідовно ставився до власних програмних документів – то ініційований ним і вже прийнятий закон "Про судоустрій і статус суддів" навряд чи дозволяв би головам судів часів Януковича, через яких здійснювалося управління судами, ще 7 років перебувати на своїх посадах.
Ще складніше повірити в "глибоке очищення та оновлення" судової системи, враховуючи норму з проекту закону про ВРП, якою дозволяється першочергове призначення кандидатів у судді, які відзначилися високим балом за часів Януковича. Останніх пропонують допустити до призначення на посаду судді без проходження кваліфікаційного оцінювання.
Варто нагадати, що ці бали виставляла та сама Вища кваліфікаційна комісія суддів, 100% членів якої 2014-го року з превеликими труднощами позбавили повноважень законом "Про відновлення довіри до судової влади в Україні".
Чим пояснити таку раптову ностальгію – залишається тільки здогадуватися.
Але якщо врахувати нещодавнє раптове призначення президентом на посади суддів 28 кандидатів, які проходили всі відбіркові процедури ще за часів Януковича (серед яких, до речі, чимало родичів чинних суддів), – стає принаймні зрозуміло, що це невипадково.
Жодного захисту для суддів
Те, що в громадянського суспільства і в президента традиційно різні погляди на питання оновлення суддівського корпусу – не секрет. Але, бодай, в питаннях незалежності судової влади всі стейкхолдери процесу судової реформи нібито єдині: кар'єра судді повинна бути максимально деполітизованою.
Втім, питанням оновлення хоча б пощастило бути описаними в проекті закону.
Натомість, щодо захисту суддів від втручання – у проекті немає жодної згадки, попри те, що за законом Вища рада правосуддя зобов'язана захищати суддів від цього втручання.
На практиці це означатиме, що умовний Грановський може хоч день і ніч сидіти в кабінеті судді – проте, жодних юридичних наслідків це не матиме. Адже механізму захисту не існує.
* * *
У зв'язку із викладеним, новин, як завжди, дві.
Погана новина полягає в тому, що Рада з питань судової реформи, дорадчий орган при президентові, презентувала на загал саме цей законопроект.
Враховуючи провалену "реформу прокуратури", фактичний реванш старої системи у справі "діамантових прокурорів", війну ГПУ і СБУ проти НАБУ, лояльність до "суддів Януковича" і провалений запуск системи е-декларування, такий законопроект – ще одна фактична декларація справжнього, а не удаваного бачення Президентом і його командою реформ сектору юстиції.
Трохи краща новина полягає в тому, що це – лише перша презентація законопроекту, і ще є час його змінити.
Реанімаційний Пакет Реформ уже закликав президента України як суб'єкта законодавчої ініціативи врахувати зауваження та пропозиції в проекті закону до внесення його до парламенту.
Варто принагідно нагадати, що саме президент є не тільки гарантом дотримання Конституції, прав і свобод, а й носієм політичної відповідальності за судову реформу в Україні. Рада з питань судової реформи, яка готувала законопроект, так само як і Конституційна комісія з Національною радою реформ – за своїм статусом і суттю – дорадчий орган при президентові. Створював ці органи і формував їх склад особисто голова держави своїми указами.
Саме тому процес і результат розгляду проекту закону "Про вищу раду правосуддя" буде черговим лакмусовими папірцем бажання президента змінювати систему.
Хоч часу до 30 вересня, коли наберуть чинності положення Конституції, не так багато, – його вистачить для обговорення і голосування проекту в двох читаннях. А отже, вистачить часу й на врахування поправок, спрямованих на реалізацію судової реформи, а не проти неї.
Достатньо можливостей буде поспостерігати і за депутатами: хто що пропонує і хто за що голосує – і зробити відповідні висновки.
До відповіді на запитання: "Чи виживе судова реформа?" залишається півтора місяці.
Михайло Жернаков, головний експерт групи Судова реформа Реанімаційного Пакету Реформ, спеціально для УП
