Новий генпрокурор – і не генеральний і не прокурор, або як заговорили реформу
З 15 квітня 2016 року хто б не був призначений на посаду Генерального прокурора – ця людина буде зв’язана по руках і ногах у питаннях реформування органів прокуратури.
З 15 квітня за законом про прокуратуру всі призначення і звільнення прокурорів з посад відбуваються лише через Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію, а призначення усіх керівників має схвалювати Рада прокурорів.
Саме з 15 квітня набуває чинності норма закону про органи прокурорського самоврядування. Генеральний прокурор не зможе ані призначити собі заступників, чи навіть звільнити тих, хто залишився йому у спадок від Шокіна. За розмовами про новий-старий уряд і торгами за портфелі парламентарі країна проґавила один з найважливіших етапів в реформуванні прокуратури.
Прокурорське самоврядування здорової людини
У далекому 1995 році при вступі до Ради Європи, Україна взяла на себе зобов’язання змінити роль та функції прокуратури. Організація і внутрішнє управління прокуратури повинні відповідати вимогам неупередженості та незалежності. У рекомендаціях Ради Європи наведені важливі елементи, які мають забезпечити незалежність прокурора у будь-якій правовій системі:
- прозора процедура добору кадрів на посади прокурорів, призначення та просування по службі;
- справедлива процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Новий закон про прокуратуру закріплює незалежність прокурорів, а однією з гарантій забезпечення якої має стати функціонування ефективних органів прокурорського самоврядування. Саме вони за задумом законодавця повинні приймати рішення про призначення прокурорів на керівні (адміністративні) посади та стояти на захисті прокурорів від будь-яких спроб втручання у їхню незалежність.
За законом в Україні повинні функціонувати такі два органи: Всеукраїнська конференція працівників прокуратури і Рада прокурорів України, засадничий принцип функціонування яких – незалежність від керівництва прокуратури.
Всеукраїнська конференція призначає прокурорів до Ради прокурорів та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії. Кваліфкомісія відповідає за добір, призначення та звільнення прокурорів, а також розглядає скарги на прокурорів і притягає їх до дисциплінарної відповідальності. Рада прокурорів відповідає за погодження призначення прокурорів на адміністративні посади
Прокурорське самоврядування імені Шокіна
Конференція прокурорів – це делегати від Генеральної прокуратури, регіональних прокуратур та місцевих прокуратур. Більшість учасників – це представники місцевих прокуратур, що саме по собі логічно. Проте всі добре пам’ятають, кого і як саме Шокін призначив керівниками місцевих прокуратур в грудні 2015 року. Колишній Генпрокурор не обрав жодного зовнішнього кандидата, а більшість керівників місцевих прокуратур були просто перепризначені на посади. Тобто на чолі місцевих прокуратур зараз на 100% лояльні до Шокіна і Севрука люди.
Що ми маємо на рівні областей? Керівників обласних прокуратур, які за один вечір підписали листа Шокіну на підтримку звільнення з роботи заступника Генерального прокурора Сакварелідзе, який заважав спокійному життю старої системи прокуратури. В когось ще залишаються ілюзії з приводу того, хто саме приїде на конференцію прокурорів і як проголосують? Яких делегатів висунуть місцеві прокуратури, очолювані здебільшого прокурорами зі старої системи та підпорядковані напряму прокурорам регіонів? В мене жодних таких ілюзій немає!
Очевидно, що ніякої демократії в настільки лояльній до керівництва ГПУ структурі не може бути – вказівки щодо того, за кого голосувати на конференції прокурорів, даються з Генеральної прокуратури прокурорам областей, а ті ретранслюють їх місцевим прокурорам. Не важко зрозуміти, кого захищатимуть органи самоврядування, створені руками Шокіна і Севрука.
На 22 квітня 2016 року вже призначена Всеукраїнська конференція працівників прокуратури. З цього дня важелі впливу на призначення, переміщення по службі і дисциплінарну відповідальність прокурорів перейдуть в руки Ради прокурорів і КДК, а не Генерального прокурора України.
Зрозуміло, що мета нинішнього керівництва Генеральної прокуратури – "контрольоване прокурорське самоврядування", яке знищить саму ідею реформи прокуратури. І новий Генеральний прокурор, хто би ним не став, буде зв’язаний таким "контрольованим прокурорським самоврядуванням", а по суті буде контрольований старою прокурорською системою.
Мало хто помітив, однак законопроект, внесений в Верховну Раду представником Президента, який передбачав можливість призначення Генпрокурором людини без прокурорського стажу, також містив ному про відтермінування початку діяльності органів прокурорського самоврядування на рік, до квітня 2017. Однак вчора він був відкликаний автором.
Як би не планував виходити із ситуації, що скалась, новий Генпрокурор, я не хотів би, щоб він знищив саму ідею прокурорського самоврядування. Без децентралізації через прокурорське самоврядування прокуратура буде і далі органом радянського зразка, де все буде вирішувати одна особа в кабінеті на Різницькій. Тоді нам не у бік Європи, а далі у прірву… Натомість прокурорське самоврядування повинно бути сформоване тоді, коли на процес не буде жодного тиску з боку керівництва Генеральної прокуратури, керівників регіональних і місцевих прокуратур. Ці люди повинні викликати довіру не лише у прогресивної частини прокурорського середовища, а й в українського суспільства, яке рішуче вимагає кардинальних змін у прокуратурі.
Екс-заступник генерального прокурора України Віталій Касько, спеціально для УП
