Як контролюють місцевих депутатів в Америці
На сесії міської ради Спрінгфілда. США, штат Іллінойс, людей удесятеро більше, аніж депутатів. Спершу виступають громадяни і лише потім – міські обранці. Тут громада офіційно лобіює свій інтерес і в нас на очах перемагає.
В Україні досягнути таких результатів можна і без реформи – достатньо для початку прийняти регламенти рад в інтересах громади.
Спрінгфілд – має дещо більше 100 тисяч населення і лише 10 депутатів в міській раді. Для порівняння, у Ірпінській раді поблизу Києва загалом 36 депутатів і населення регіону – міста і трьох селищ – Коцюбинського, Ворзеля, Гостомеля майже тотожне Спрінгфілду.
Але у самоврядуванні все залежить не від кількості депутатів, яких треба контролювати, а від того, які правила гри наші обранці встановили для громади.
Як громада може потрапляти на сесії ради?
У Спрінгфілді сесія розпочинається о 17:30. Тобто, ввечері після роботи мешканці міста можуть взяти участь в засіданні ради. Люди дійсно приходять, їх майже вдесятеро більше, ніж депутатів.
Мешканці заходять спокійно до зали навіть після початку засідання. На 10 хвилині сесії всі порожні місця практично зайняті громадянами.
Як правило, у Коцюбинській селищній раді, коли забагато людей і громада просить перенести засідання в селищний клуб – їм відмовляють.
У Спрінгфілді громада має де комфортно сидіти під час засідання і депутати не сидять до виборців спиною. Вони дивляться в очі представникам громади.
Для порівняння, у нашому регіоні сесії розпочинаються о 10:00 або в 16:00, коли люди ще в офісі й відпрошуватися з роботи значно важче.
До слова, засідання райради, яка відповідає за регіон, за виключенням міста Спрінгфілда, було призначене у цей же день на 19:00 у сусідній будівлі. Тобто всі охочі можуть просто перейти й взяти участь у роботі ще одного органу місцевого самоврядування.
У раді можна ознайомитися з порядком денним.
Що важливо, що тут є питання, які будуть прийняті без обговорення, а є такі, про які будуть дискутувати і депутати і громада. У порядку денному вони одразу окреслені.
Будь-який депутат своїм одним-єдиним голосом може перенести питання, що не планувалося, до обговорення у список питань, про які будуть дискутувати.
Конфліктні питання: влада VS громада
Кожен громадянин може виступити на засідання ради Спрінгфілда. Це прописано в регламенті ради. Для того, щоб виступити достатньо за день до сесії проінформувати раду про свій намір.
На засідання ради Спрінгфілда ми стали свідками того, що на початку сесії виступали виключно громадяни.
Ба більше, вони могли спокійно піднімати руку і виступати, навіть якщо до того не повідомили раду.
Ніхто ні на кого не підвищував голос і не погрожував вигнати за вигуки з місця чи аплодисменти на підтримку виступу представника громади.
"Навіть якщо я не поділяю вашу думку, це важливо, щоб громада висловилась і обговорила питання, які її цікавлять", – наголошує у залі міський голова Джим Ленгфельдер.
У цей день на сесії Спрінгфілдської ради розглядали вкрай важливе питання: депутати хотіли приєднати до міста території регіону, які адміністративно Спрінгфілду не належали, але були вкраплені в межі міста.
Місцеві мешканці проти. Вони переконані, що це суттєво погіршить їхнє життя, зокрема піднімуться податки і на додачу люди втратять пільги.
"Я не хочу, щоб нас приєднували. Вони не можуть керувати належним чином своїм містом і взялися нас анексувати. У нас зимою прибрані вулиці, нижчі податки, бо у нас не місто, а приміська зона, – розповідає Робін Мота. – Коли будете голосувати, пам’ятайте, що ви приймаєте рішення за людей, які вас не обирали! Ви не можете вирішувати за нашу громаду!" – наголошує Мота.
Мешканка штату Іллінойс принесла з собою плакат : "Taxation without representation" – "оподаткування без представництва".
Саме через те, що свого часу населення штатів платило податки і за колоніальних часів не було представлене в Британії, американці хотіли стати самостійними і мати своє керівництво, яке б працювало на них.
"І мені все одно, що там говорить закон. Ми проти такого приєднання", – наголошує Робін Мота, чий виступ громада підтримує аплодисментами й вигуками.
Варто наголосити, що за законом, депутати Спрінгфілда дійсно мали повне право голосувати за таке рішення, якщо вся територія, яку вони хотіли приєднати до міста, з усіх боків оточена їхнім містом.
Але для них – це право, а не обов’язок. Тому лише депутати можуть вирішити, чи будуть вони цим правом користатися всупереч волі громади.
Аналогічна ситуація є в місті Києві, в територію якого вкраплене селище Коцюбинське, але яке без належного обговорення з мешканцями до себе приєднав Ірпінь, а не столиця, що було б цілком закономірно.
Громада селища Коцюбинське теж не згодна з приєднанням до Ірпеня без належного обговорення. Саме тому активні громадяни звернулися до Гельсінської спілки, яка підтримала позов і 20 жовтня справа слухатиметься в Ірпінському суді.
Голосування у Спрінгфілді, на щастя для представників громади, провалилось. 4 депутати голосували за, 6 – проти. Мер не голосував.
У Спрінгфілді міський голова бере участь у голосуванні лише тоді, коли голоси депутатів розділяються 50 на 50. Це дозволяє мерові зберігати свій нейтралітет, але саме на нього покладається крайня відповідальність у вирішальних і найбільш гострих питаннях.
У нас часто депутати дивляться, як голосує міський голова і тоді вже піднімають руки самі.
Що примітно, що поряд з депутатами та мером у Спрінгфілді сидить юридичний консультант, який роз’яснює, що з цього чи іншого приводу йдеться в законі.
Вибори: як монополізували місцеве самоврядування в Україні
У США є дві партії – республіканці і демократи. Але навіть за таких умов влада не додумалась монополізувати доступ до влади.
Самовисуванець може бути обраним на будь-якому рівні.
"Буває, що до місцевої ради Спрінгфілда потрапляє самовисуванець. Рідко, але буває. Щодо сенаторів Іллінойсу, які представляли інтереси громади в парламенті штату, то балотуватися самовисуванцем можна, але я навіть не пригадую, щоб незалежний кандидат виграв вибори.
Щоправда партії у нас все одно утруднили шлях для самовисуванців. Якщо партієць має назбирати, наприклад, 1 тисячу підписів, щоб мати право змагатися за мандат у Сенаті, то незалежний кандидат – удвічі, а подекуди і й у 5 разів більше", – розповідає Том Райдер, який 18 років пропрацював у палаті представників громади Іллінойсу.
В Україні ж партії не просто перекрили самовисуванцям шлях до влади, а ще й встановили 5%-вий бар’єр. Тобто, якщо маєте свою партію і ваша команда молода, незалежна і некорумпована, і за одного з ваших кандидатів виборці віддали 100% голосів, а партія не набрала 5%, то кандидат-переможець не проходить.
Така система вигідна виключно тим партіям, які зараз в парламенті. Передвиборче законодавство кожна правляча партія чи коаліція змінює перед виборами на свою користь.
Більше того, законотворці ускладнили процедуру відкликання депутатів.
Тепер остаточне рішення про відкликання лише за партією, що означає право тотального контролю за депутатами.
Американці кажуть, що сенатори працюють гірше, бо їх обирають на 5 років, а представників громади лише на два. Це змушує місцевих депутатів посилено працювати, щоб бути знову обраними.
У США депутатам місцевих рад платять гроші
В Україні за свою роботу гроші отримують лише депутати Верховної ради. Решта працюють як волонтери і повинні виконувати цю роботу на громадських засадах.
У США робота депутатів всіх рівнів – платна. Аналогічно – у Польщі, звідки повернулася моя колега Олена Жежера.
"У нас депутати на рік отримують десь 15 тисяч доларів. Але це – не постійна робота", – розповідає міський голова Спрінгфілда.
Щоправда працюють тут депутати частіше, ніж наші. Спрінгфілдська рада засідає двічі на місяць. У нас місцеві ради можуть засідати раз на один-два місяці.
Варто зазначити, що 15 тисяч доларів на рік для США – це не такі вже й великі гроші. Для порівняння, вчитель заробляє дещо більше 60 тисяч доларів на рік. Зарплатня мера становить менше 130 тисяч доларів на рік – дві річні зарплатні вчителя.
В Україні депутати ідуть у владу аби, у більшості випадків, лобіювати інтереси свого бізнесу. Хоча потім прогульники частково намагаються виправдати свою неякісну роботу тим, що їм за неї не платять. Майже третина депутатів у кожній раді, згідно з законом, за кількістю прогулів є кандидатами на відкликання.
Є ще одна суттєва відмінність у нас із США. Виборці в США своїх кандидатів знають більше року. Це цілком достатній термін для того, щоб зрозуміти, хто є хто. Нам же повідомили списки кандидатів менш, ніж за місяць до виборів.
Втім, тепер, опісля завершення виборів, варто стежити за тим, який регламент приймають ради, оскільки саме від цього документа залежить те, наскільки буде можливо захищати інтереси своєї громади.
Ірина Федорів, журналістка, учасниця прогами Конгресу США "Відкритий світ", для УП
