Соціальний капітал України в цифрах та порівняннях
Дякуючи зірці політології Френсісу Фукуямі, який в 2006 відвідав Київ та прочитав лекцію про соціальний капітал, це поняття набуло у нас широкої популярності.
Про соціальний капітал в Україні та його основний індикатор – рівень суспільної довіри – є доволі багато публікацій, наприклад, на сайті УП.
Цитата з цієї статті: "Про вкрай низький рівень довіри українців до влади загалом, до державних інституцій, до банків, правоохоронних органів, зрештою, один до одного написано і сказано достатньо" – є типова для всіх публікацій на цю тему.
Всі говорять про вкрай низький рівень довіри, але не наводять ніяких цифр та фактів.
Низький – це скільки? А скільки треба, щоб вважати високим? Відносно чого низький?
Соціальний капітал складно піддається вимірюванню – підкреслив Фукуяма в київській лекції. З цим не можна не погодитись.
По аналогії, наприклад, здоров’я людини теж складно виміряти, але є окремі кількісні показники, які вимірюються та дають в сукупності уяву про стан здоров’я – температура тіла, рівень холестерину в крові, рівень білків в сечі, тощо.
Для вимірювання соціального капіталу можна скористатись хоча б такими кількісними показниками, як рівень довіри у суспільстві – горизонтальні та вертикальні відносини, абсолютні значення та порівнянні між країнами та рівень злочинності.
Довіра може взагалі вважатися інтегральним показником соціального капіталу бо відображає сукупність неформальних норм у дії. При високому рівні довіри всі сфери життя суспільства – економіка, політика, право – функціонують значно краще, з більшою користю для членів суспільства.
Джерел таких кількісних оцінок не багато, але дещо є. Можемо користуватися загально доступними та досить надійними джерелами, наприклад, публікаціями Програми розвитку ООН (UNDP).
Ця організація щороку публікує звіт про рівень людського розвитку країн світу, що включає в себе багато цікавих економічних та соціальних показників. Звернемося до звіту за 2013, що доступний на сайті UNDP.
В ньому є показники рівня довіри в суспільстві, підраховані на підставі соціологічних опитувань населення. Середній показник довіри для приблизно 170 країн становить 29,8% – це відповідь ТАК на питання "Загально кажучи, чи можете ви сказати, що можна довіряти більшості людей, або ж вам треба бути обережним у справах з людьми?".
При такому середньому бачимо велику розбіжність у рівні довіри в різних країнах. Народів, з рівнем довіри більше 40%, дуже мало: це країни північної Європи, тобто шведи, данці, фіни, а ще голландці, швейцарці, канадці, Китай, та три африканські – Марокко, Джибуті, Малі.
Є група країн з вкрай малим рівнем довіри, менше 10%. Це в більшості ісламські країни: Сирія, Албанія, Ліван, Туреччина, Йорданія, Палестина, а також ще дві країни – Кампучія та Еквадор.
Абсолютно чітко простежується залежність розвитку від рівня довіри. Середній показник довіри першої десятки найбільш розвинутих країн, на жаль, не по всіх є дані, становить 39%, а першої двадцятки – 33%, а всіх високо розвинутих країн, по класифікації UNDP їх є 47, – 31%.
А середній показник, приміром, країн Південної Азії, де нема високо розвинутих країн, лише 19,5%.
Тобто, хоча є такі винятки, як Малі або Джибуті, високий рівень довіри у суспільстві асоціюється з високим рівнем розвитку. І навпаки, високо розвинуті країни мають рівень довіри в середньому вище середнього світового.
Серед високо розвинутих країн всього тільки три мають рівень довіри 15% і менше: це Латвія, Угорщина, Словенія. Це є ілюстрацією того факту, що колишні європейські країни соцтабору мають нижчій рівень довіри ніж Західна Європа, і зберігають його таким навіть досягши високого рівня розвитку.
Як виглядаємо ми, українці?
Досить нормально, середньо статистично: 29%. Якщо завважити, що 55 країн з досліджених мають рівень довіри менше 20%, то нема підстав говорити про поганий показник соціального капіталу. Наші сусіди майже всі виглядають гірше нас: Румунія – 15%, Росія – 24%, Білорусь – 34%, Польща – 25%, Угорщина – 13%, Словаччина – 21%, Молдова – 12%.
Ще один індикатор соціального капіталу – рівень злочинності. Злочинність – то не юридичне, а культурне явище. Суспільства з розвинутим рівнем неформальних норм і інститутів запобігають злочинності цими самими нормами і інститутами. Не суворий закон, а сувора мораль зменшують злочинність.
В звіті UNDP за 2013 рік є один показник рівня злочинності – кількість вбивств за рік на 100 000 населення. Цей показник досить надійно фіксується і дозволяє міжнародні порівняння.
Середній показник у світі 6,9. Є група виключно благополучних країн з показником не вище 0,5. Це Японія, Гонконг, Ісландія, Бруней, Сінгапур. Всі вони відносяться до високо розвинутих країн. Середній показник для цих 47 високо розвинутих країн становить 2,1, а першої світової десятки 1,2.
В той же час є група країн з вкрай жорстокими відносинами між людьми. В них рівень вбивств вище 40: Сальвадор, Ямайка, Венесуела, Беліз, Кот-д"Івуар та Гондурас, де цей показник наближається до 100.
Майже всі ці країни відносяться до регіону Латинської Америки та Карибського моря, в якому середній показник вище 22.
Україна з показником 5,2 виглядає краще середнього, але ж дуже далеко від високо розвинутих країн. Показники наших сусідів у більшості кращі, ніж у України: Румунія – 2,0, Білорусь – 4,9, Польща – 1,1, Угорщина – 1,3, Словаччина – 1,5, Молдова – 7,5.
Ці показники відображають відношення по горизонталі, між окремими людьми.
Відношення довіри по вертикалі – це довіра до влади. Якщо влада легітимна, а не окупаційна, то зрозуміло, що вона викликає не менше довіри, ніж сторонні люди. Це підтверджують соціологічні опитування: середній рівень довіри до уряду вище довіри до сторонніх людей – 52%.
Але на відміну від стереотипного уявлення про довіру, зв'язок з рівнем розвитку тут зворотній: більш розвинуті народи менше довіряють своїм урядам, ніж слабо розвинуті: 38% проти 51%.
Перелік країн, що мають надзвичайно високу довіру до влади (вище 80%): Бурунді, Катар, Шрі Ланка, Таджикистан, Туркменістан, Намібія, Кампучія, Лаос, Руанда, Малаві – говорить сам за себе, в ньому нема жодної країни західної культури, тільки одна країна – Катар з списку найбільш розвинутих країн.
Найбільш красномовним фактом є те, що серед країн з рівнем довіри уряду вище 80% є країни з найбільш корумпованими урядами в світі: Туркменістан, Бурунді, Лаос, Таджикистан, Кампучія.
Корупція – то злочин, присутній мабуть в усіх країнах, але в різній мірі. Є країни, де корупція настільки поширена, що стає формою функціонування влади, яка тим самим стає повністю кримінальною.
У рейтингу корумпованості Transparency International за 2012 рік останні три десятки країн можна тверда кваліфікувати як країн з кримінальною владою.
Ось як виглядає ця "Дошка пошани кримінальних урядів": Сомалі, Північна Корея, Афганістан, Судан, М’янма, Узбекистан, Туркменістан, Ірак, Венесуела, Гаїті, Чад, Бурунді, Зімбабве, Екваторіальна Гвінея, Лівія, Лаос. ДР Конго, Таджикистан, Кампучія, Ангола, Йемен, Киргизстан, Гвінея, Парагвай, Папуа, Гвінея-Бісау, Еритрея, Україна, Сирія, Республіка Конго.
Так от, в 8 країнах з цього списку довіра населення до своїх кримінальних урядів перевищує 50%, що становить майже половину з тих країн, де проводились дослідження (в 9 країнах цього списку неможливо отримати таку інформацію).
Ці 8 країн, як на мене, мають безнадійно хворі народи, які не в змозі відрізнити добро і зло. Вони приречені залишатися бідними та поневоленими.
Як бачимо, на жаль і сором, Україна входить до цієї жахливої тридцятки, але 76% її народу не вірить своєму уряду. Україна єдина з таким відмінним показником в цій кампанії.
Це дуже обнадійливий показник здорового глузду народу при хворій владі. Шанс на одужання країни все ще залишається.
Недовіра до влади може бути викликана й зовсім іншими причинами ніж корупція, наприклад, в Ісландії. Вона має точно такий самий рівень довіри до уряду, як Україна – 24%. Корупції в Ісландії практично нема.
А уряд втратив довіру народу через некомпетентність в регулюванні фінансових ринків, що призвела до фінансової катастрофи країни.
Діагноз і прогноз. З викладених цифр і рейтингів виходить, що панічні голослівні заяви про вкрай низький рівень суспільної довіри українців не підтверджуються. Рівень суспільної довіри в Україні не низький, а більш-менш середній, навіть кращий, ніж у найближчих сусідів.
Не є страшним і індикатор злочинності в Україні, хоча він помітно гірший, ніж у високо розвинутих країнах та у сусідів.
Тобто при аналізі і порівнянні цифр, ми не можемо підтвердити страшилки про зникнення соціального капіталу в Україні, ми можемо говорити об’єктивно про його недостатній рівень відносно високо розвинутих країн.
В Україні вкрай низьким є рівень довіри до влади, що є закономірним відношенням нормального народу до кримінально корумпованої влади.
Більш того, серед всіх країн з кримінально корумпованим урядом Україна демонструє найбільш адекватне відношення народу до влади. Прогноз начебто позитивний, бо соціальний капітал не втрачений, залишається надія, що своє відношення до влади народ матеріалізує в дії.
Але наведених показників не вистачає для необхідного більш глибокого аналізу. Картина, яку спостерігаємо, може характеризувати народ як "терпилу", що розуміє своє становище, але не бажає його міняти, так і просто розгублену масу, здатну діяти при наявності лідерів.
Вадим Новіков, для УП
