Інтриганство чи "проФФесіоналізм"?
6 лютого 2013 року на УП вийшла стаття Алли Тютюнник "Львівський шок", яка викликала чималий резонанс в інтелектуальному середовищі України.
Початок інтригує: "У Львові трапилося неймовірне: місцевий депутат і бізнесмен Орест Шейка взяв бюджетні кошти, призначені на розвиток української мови, культури та історичної свідомості львів'ян, і – "освоїв" їх "з кінцями". А потім депутат і бізнесмен спільно з начальником управління культури Сергієм Бурком сфальсифікували акти виконаних робіт".
"У мене – української патріотки з Півдня України – стався шок: це ж не в Херсоні і не в Донецьку скоїлося, а – у Львові, де живуть найсправжніші патріоти, палкі захисники мови й культури, і де в депутати обирають теж патріотів", – не приховує емоцій письменниця, кінодраматург, журналіст, президент Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров'я, член правління Української Гельсінської спілки з прав людини.
А ще з написаного довідуємося про створення громадського антикорупційного комітету для контролю бюджетних коштів на розвиток української мови й культури.
Очевидно, йдеться про грант № 46698 Міжнародного фонду "Відродження" "Громадський контроль за дотриманням антикорупційних стандартів при впровадженні місцевих програм щодо розвитку української/російської культури і мови" від 29 квітня 2012 року. На цей проект фонд "Відродження" виділив 82.000 гривень для ВМГО "Студентське братство", яка координує моніторинг використання бюджетних коштів. Керівник проекту – Олег Анатолійович Яценко.
Уточнимо, що експертом Інформаційно-аналітичного центру "Логос" також є Олег Яценко.
Одразу попереджаю: прошу не плутати цю назву й організацію – ВМГО "Студентське братство", що її засновано 23 грудня 2004 року, – зі "Студентським братством", яке голодувало на граніті восени 1990 року.
Попри сенсаційний початок статті, уважне її прочитання наводить на певні роздуми. Таке враження, що текст написаний із чужого голосу. Можна припустити, що Алла Тютюнник, сама того не усвідомлюючи, виконала роль своєрідного транслятора чиїхось думок, стала реалізатором чиїхось далекосяжних планів.
Перше, що впадає у вічі, – яким чином українській патріотці з Херсона стали відомі подробиці планів використання бюджетних коштів у Львові? Адже сама автор безпосередньо не брала участі в перевірці "сигналу" з галицького П'ємонту.
Замість переконливих аргументів стаття рясніє численними алогічностями й неточностями.
Цитуємо: "Прийшли й колеги-депутати, які теж мали корупційний досвід підтримки власних проектів коштом обласного бюджету". Постає питання: чи існують постанови суду, прокуратури тощо, які засвідчують корупційну діяльність депутатів Львівської обласної ради?
Ще одна цитата: "У листі облраду закликали звільнити Ореста Шейку з посади голови профільної комісії та оприлюднити перелік приватних або партійних депутатських ініціатив чи структур, які облрада планує фінансувати з бюджету 2013 року на позаконкурсній основі..."
Із цитати випливає припущення, що мета борців з корупцією – саме в усуненні Ореста Шейки від координації "Програми розвитку української мови, культури та історичної свідомості громадян України на території Львівської області на 2012-2014 роки", у новій редакції від 16 березня 2012 року, та позбавлення її змісту.
У ній багато ініціатив Шейки, але чи хоч одна з них абсурдна? І чи є серед виконавців програми згадані приватна особа Орест Шейка, ТЗОВ "Компанія Ґердан", чи політична партія "Фронт змін"?
Хіба це провина Ореста, що деякі його ідеї ще з кінця 80-х початку 90-х років, які до цього часу здійснюються у Львові, ніхто краще за нього реалізувати так і не зумів? Наприклад, народні фестини "Різдво у Львові" у 1989-91 роках та перша виставка сучасного образотворчого мистецтва українських художників світу "Львів 91 – Відродження". Мистецькі видання "Компанії Ґердан" неодноразово отримували найвищі нагороди "Форуму видавців у Львові".
"Орест Шейка, як директор компанії "Ґердан", отримав у серпні 2012 року "мовні" кошти на видання 750 поліграфічних каталогів у межах виставки сучасного мистецтва "Львів-2012", приуроченої до Євро-2012, але теж їх не видав".
Насправді, згідно з договором, каталог мав бути виданий до 30 вересня, однак 5 вересня було прийнято рішення про збільшення обсягу каталогу зі 120 до 180 сторінок для представлення у виданні всіх експонованих на виставці творів та англійського перекладу. Усі додаткові витрати взяла на себе "Компанія Ґердан". Сигнальний примірник видання переданий в Управління культури ЛОДА 27 грудня 2012 року. Увесь наклад каталогів за незміненою кошторисною вартістю 62.424 гривень знаходиться там же, про що свідчить накладна від 29 січня 2013 року.
Презентація мистецьких каталогів та "Сторінок до підручника з історії" відбулася 23 січня на прес-конференції у Львівській облраді, де були присутні представники ВМГО "Студентське братство".
Ще одна вельми промовиста цитата: "І увесь цей час львівські ЗМІ тему дружно замовчували. Ні про виявлену "мовну" корупцію, ні про заяви учасників громадського моніторингу до прокуратури і міліції у львівські ЗМІ не "прорвалося" жодного слова. Деяка інформація про це вийшла на порталі МФ "Відродження". У дискусії, що розгорнулася на сторінці Facebook, речниця "Студентського братства" Уляна Ковальчук запевняла: вона розіслала інформацію про всі події на більш як 100 адрес львівських журналістів".
А про що ж вони мали б говорити щодо даної справи? За логікою автора, геть усі львівські ЗМІ – 100 адрес львівських журналістів! – суцільно корумповані й тримають кругову поруку, і тому не бажають оприлюднення звинувачень, висунутих на адресу Ореста Шейки.
Та ймовірніше інше: львівські журналісти просто краще поінформовані щодо діяльності депутатської комісії, яку очолює Орест Шейка, ніж голова студентського братства з посвідченням журналіста невідомо якого видання – ось чому й не бажають брати участі в інформаційному балагані.
"У листопаді 2012 року на спільному засідання "культурної" та "бюджетної" комісій, де головував Орест Шейка, депутати дружно проголосували за те, щоб збільшити йому фінансування на проект "Сторінки історії", за реалізацію якого – без жодного конкурсу чи тендеру! – він ще раніше взявся як директор компанії "Гердан". І збільшили – за рахунок інших заходів".
Принагідно зауважимо, що згаданого авторкою проекту "Сторінки історії" не існує.
Доречно зацитувати уривок зі зверненя Ореста Шейки до депутатів Львіської обласної ради: "Проект "Сторінки до підручників з історії", автором назви якого є світлої пам'яті Ірина Калинець, був представлений науковцям, педагогам і громадськості у першій редакції 1 листопада 2012 року у Львівській філармонії...
Весь тираж інформаційних плакатів (1700 комплектів по 8 тематичних плакатів) зараз є в управлінні культури ЛОДА. Вартість проекту становить 69.960 гривень...
Усі витрати на реалізацію проекту здійснені ТзОВ "Компанія Ґердан", яка донині жодних коштів із бюджету області не отримала".
 |
У цьому ж зверненні Орест Шейка засвідчує, що "Всеукраїнський конкурс наукових та науково-популярних робіт "Історія, яка нас об'єднує" у 2012 році не проходив і не фінансувався. Тому видання "Компанією Ґердан" чи будь-якими іншими підприємствами плакатів на суму 100 тисяч гривень, які шукали так звані "борці з корупцією", не здійснювалось, і взагалі не передбачено проектом...
У разі фінансування основні кошти проекту планується використати на наукові стипендії. Реалізацію проекту здійснюватиме департамент із питань освіти, науки, сім'ї та молоді ЛОДА. Найкращі популярні тексти, згідно із проектом Положення, планувалось публікувати на сайті УП у розділі "Історична правда", а наукові – рекомендувати до фахових видань".
Як уже зазначалось, експертом Інформаційно-аналітичного центру "Логос" є Олег Анатолієвич Яценко, він же – голова ВМГО "Студентське братство".
Чи можна вповні довіряти їхній об'єктивності?
Питання не випадкове. Річ у тім, що 20 лютого 2013 року голова Всеукраїнського товариства "Просвіта" Павло Мовчан у коментарі Гал-інфо повідомив таке: "Мені цікаво, чому ця людина (Олег Яценко), якій я довірив посвідчення помічника народного депутата, не поїхала піднімати українську культуру у російськомовні регіони чи у Крим? Чому подався сюди? У мене є великі підозри щодо цієї людини, і я думаю, що він приїхав до Львова виконати чиєсь політичне замовлення".
"Ореста Шейку просто підставили з метою дискредитації і його, і нашої справи", – заявив колишній народний депутат.
Висновок Павла Мовчана налаштовує на певні роздуми.
Породжує запитання й депутатське звернення за №322/14 від 08 лютого 2013 року народного депутата Міщенка до генпрокурора Пшонки. Цитуємо: "6 лютого 2013 року мене ознайомили з факсимільними копіями листів №05-979/12 від 29 грудня 2012 року та №01/322-133/01 від 21 січня 2013 року, які начебто підписувалися мною та направлені до ГПУ. Ознайомившись з матеріалами справи, мною було встановлено, що дані листи я не підписував, а звернення Інформаційно-аналітичного Центру "Логос" мною не опрацьовувалось".
Усе це схоже на банальну провокацію. Однак наслідки її не забарилися.
Стає зрозумілим, чим викликана репліка депутата Вадима Колесніченка в програмі Савіка Шустера на телеканалі "Інтер" 22 лютого 2013 року: "Осенью этого года депутат от "Свободы" Львовской получил бюджетные деньги на развитие украинского языка и украинской литературы, и он их разворовал, и его не привлекали к ответственности. Мне пришлось дважды бороться с Генпрокуратурой, и сегодня начато уголовное преследование…"
Скидається на те, що Колесніченко мав на увазі Ореста Шейку.
Але ж, по-перше, він є депутатом від політичної партії "Фронт змін", що не заважає бути патріотом; по-друге, усе інше, сподіваюсь, уже всім зрозуміло – хто кому і яку музику замовляє.
Для розуміння досліджуваної проблеми треба звернутися до рішення 11 сесії V-го скликання Львівської облради за №1248 від 6 липня 2010 року "Про затвердження Програми..." – Орест Шейка на цю пору не був депутатом. У програмі зафіксовані основні заходи із зазначенням виконавців, термінів виконання та прогнозовані обсяги щорічного фінансування на 2011–2014 роки.
Так, було заплановано "Розповсюдження та встановлення для публічного огляду в закладах освіти й культури комплекту плакатів з історії України <…> у формі ламінованих плакатів – формат А3, тираж: 2000 комплектів, вартість: 10 гривень плакат, у комплекті 9 плакатів, загальною вартістю 180 тисяч гривень. Виконавець – головне управління освіти і науки ОДА спільно з ВМГО "Студентське братство"...
Так ось де вперше з'явилася в "Програмі..." згадка про "Студентське братство"! До речі, 10 гривень за плакат при таких обсягах – дещо за дорого.
Їхні плакати вартістю по 10 гривень за примірник, маленькі односторонні з мацюськими фотками й дрібнесеньким шрифтом – явно програють на тлі в 2,5 рази більшого, на твердому картоні двостороннього плаката "Ґердана", вартістю 5 гривень.
Обґрунтовано надано перевагу тим, хто робить уп'ятеро дешевше суттєво якіснішу продукцію.
У чому претензії, коли треба гарно подякувати цим людям і брати з них приклад у розбудові української цивілізації?
Треба думати, що висновок Ореста Шейки, зроблений ним у заяві, виголошеній з сесійної трибуни Львівської облради, небезпідставний: "Можна припустити, що здійснюється ретельно спланована дискредитація Програми розвитку української мови, української культури та історичної свідомості на 2012-14 роки.
Можна припустити, що здійснюється навмисна дискредитація її авторів , виконавців, Львівської облради, Львівської ОДА.
Мета зрозуміла – зупинити реалізацію вкрай необхідної програми, перенацілити зусилля депутатів, держслужбовців на безпредметні дискусії, пустопорожні балачки й нікому не потрібні виправдання".
Юрій Волощак, архітектор, журналіст, екс-депутат Львівської міськради й учасник голодування "Студентського братства" в 1990 році, спеціально для УП
