Комплекс меншовартості
Моя добра подруга була волонтером на Євро-2012. Більшу частину червня вона провела з іноземцями, тож розмови про гостей України ми не могли оминути.
Подруга ділилася враженнями, мов з кулемета стріляла, і заявила, що вони, себто європейці,байдуже звідки, набагато кращі за українців у всіх аспектах життя і життєдіяльності.
Я зажадав аргументації її висновків, на що співрозмовниця відповіла: "Ти ж сам розумієш – це Європа, культура, нормальні й забезпечені люди...".
Дивлячись їй у вічі, і відчуваючи щось дивне всередині, зрозумів: ось він – комплекс меншовартості.
Якщо бути відвертим, кожна нормальна людина має комплекс. Він сприяє розвитку, бажанню досягти кращого.
Але все на світі потребує міри. Коли ж межа міри втрачена, людина зациклюється, почуття меншовартості "ламає" її та робить нездатною до розвитку.
Комплекс проявляється у різних формах: хтось сам собі занижує самооцінку, інші, навпаки, її свідомо чи несвідомо завищують.
Причин для меншовартості українцям вистачає.
Хоча б візьмемо до уваги рівень життя за кордоном.
Середня зарплатня німця за рік – 56 000 єврів, українця – близько 2500-3000.
Якщо вже зачепили економіку, не можемо оминути людей, які мають до неї прямий зв'язок – уряд. З урядом все складно і боляче, адже життя вітчизняного урядовця, в порівнянні з європейським, – остаточна ознака меншовартості.
Найдорожчі авта та кортежі, фешенебельні пентхаузи, відпустки на самих дорогих курортах... Так, вся ця непоміркованість є комплексом.
Більш ніж впевнений, що ВФЯ теж хворий на комплекс меншовартості.
Ну, навіщо людині люстри по $100 000 чи золотий унітаз? Бідне дитинство залишило слід на все життя. Тож дорогими цяцьками він самостверджується.
Просто нічим іншим йому не під силу утвердитися, а мови про перемогу над комплексом у його випадку вже не йде. Справа надто запущена.
Одне слово, людині можна тільки поспівчувати.
В принципі, згідно цьогорічних виборів, виходить, що більшість кандидатів, які пройшли до Верховної Ради VII скликання, – закомплексовані.
Бажання "маленької людини" перемогти всіма чесними і нечесними способами, з беркутівцями, судами тощо – це ж взагалі не меншовартість, а неповноцінність.
Якщо хворе керівництво, логічно, що й хворе суспільство.
Простолюд хворіє, перш за все, на матеріальну меншовартість.
Оце, десь трохи зароблять грошенят – ідуть купувати собі найновіші iphone та ipad, до кінця навіть не розібравшись, що воно таке.
Мої друзі, які живуть в Англії, можуть дозволити собі і те, і інше, втім користуються не найновішими комп'ютерами і телефонами: для них важлива функціональність та раціональність, а не гонор.
Мої друзі, які живуть в Україні, при виборі товару обирають бренд.
Проте, це нюанси, вони з часом корегуються. Найбільша біда українця: байдужість і затурканість.
Забирають мову, саджають сусіда, вбивають журналістів – всім байдуже. Ми настільки затуркані, що нас купують за пачку гречки, в кращому випадку – за 50 гривень.
Головне, аби сьогодні було добре, завтра саме про себе подбає. Нікому ніякої різниці, що ті, хто нас купують, завтра зароблять на нас мільйони.
Взагалі байдуже, що коїться в країні і навколо!
Ми просякнуті меншовартістю, вона є методом уникнення труднощів, які ми не долаємо вже століттями, а просто миримося з ситуацією.
На фоні іноземців будемо надалі комплексувати. Не тому що вони кращі, багатші, чи що там ще. А тому, що вони відстоюють свої права і бережуть елементарні традиції.
І хай йому грець, винні ми з вами, адже все це допустили, а отже й підтримуємо.
Роман Кравець, для УП
