Неконституційне самообмеження
На минулому тижні провладна більшість у Верховній Раді своїм рішенням внесла зміни до частини 1 статті 202 закону про Регламент ВРУ і звузила законодавчу ініціативу народних депутатів щодо денонсації міжнародних договорів України. З таким же успіхом вони могли б позбавити себе і права ратифікації таких договорів.
Згідно з новою редакцією Регламенту ВРУ, народні депутати не мають права вносити законопроекти про денонсацію міжнародних договорів України на розгляд парламенту. Це виключна прерогатива президента та Кабінету Міністрів.
З юридичної точки зору, цей закон є неконституційним, оскільки він звужує право законодавчої ініціативи народних депутатів.
Відповідно до статті 93 Конституції "Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України".
Більше того, Конституційний Суд 17 травня 2001 року дав офіційне тлумачення статті 93 Конституції, де встановив, що:
"Президент України, народні депутати України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України можуть подавати до Верховної Ради України законопроекти з будь-якого питання, крім тих законопроектів, які, відповідно до Конституції України, можуть вноситися спеціально визначеними нею суб'єктами права законодавчої ініціативи.
Зокрема, проект закону про Державний бюджет України на кожний наступний рік розробляє та подає до Верховної Ради України лише Кабінет Міністрів України (частина друга статті 96, пункт 6 статті 116 Конституції України)".
Іншими словами – обмежити право законодавчої ініціативи може лише Конституція України, а не Регламент Верховної Ради.
Виникає запитання: навіщо більшості в парламенті так грубо порушувати Конституцію?
Відповідь на поверхні. Вже сьогодні Партія регіонів розуміє, що довіру українського народу повернути не вдасться і навіть адміністративний ресурс не допоможе. У наступному парламенті більшість може отримати нинішня опозиція.
Тому вже зараз влада готує плацдарм для захисту тих антиукраїнських міжнародних угод, які були укладені за ці роки.
Зокрема, мова йде про сумнозвісну антиукраїнську "харківську угоду", відповідно до якої Росії було "подаровано" право до 2042 року "задарма" базувати свій Чорноморський флот у Криму.
Якщо в когось іще залишилися ілюзії про "стодоларову" знижку на газ для України за цією угодою, то розвиток подій з ціною на газ в нинішніх умовах ці ілюзії повинен розвіяти.
Одним з перших законопроектів, які повинна прийняти демократична більшість у наступному складі Верховної Ради – це денонсація "харківської угоди".
Ось чому таким поспіхом Партія регіонів вирішила вивести народних депутатів з числа тих, хто має право ініціювати денонсацію міжнародних договорів.
Зараз слово за президентом України. Сподіваюсь, що юридичні служби АП читають це повідомлення.
Якщо на цей законопроект не буде накладено вето президента, то я, як народний депутат України, ініціюватиму подання до Конституційного Суду про визнання неконституційним внесення цих змін у Регламент Верховної Ради.
Хоча, нинішній маріонетковий склад КС, найвірогідніше, ухвалить рішення, яке суперечитиме його власному рішенню від 17 травня 2001 року і Конституції України.
Борис Тарасюк, для УП
