Шанс
Як всім відомо, закон про вибори депутатів Верховної Ради, майже одностайно проголосований 17 листопада 2011 року, передбачає вибори 225 депутатів з 450 в одномандатних округах. Кандидатом-мажоритарником можна стати з власної ініціативи – шляхом самовисування, або бути висунутим політичною партією.
Така норма закону дає шанс скористатися виборами по одномандатних округах як інформаційним та організаційним приводом для громадських організацій та навіть для Інтернет-спільнот (які по суті і є неформальними громадськими організаціями) для пропагандистської та просвітницької роботи, яка може вплинути на результат виборів.
Суть ідеї полягає в проведенні попередніх виборів в одномандатних округах (так званих праймеріз), але не для внутрішніх партійних цілей (як це традиційно відбувається в США та інших країнах), а для безпартійних кандидатів.
Громадські організації (формальні та неформальні), що хочуть мати своїх депутатів, незалежних від партій та "спонсорів", проводять попередні вибори (праймеріз) з метою відбору достойних людей.
Після праймеріз переможець реєструється самовисуванцем і користується підтримкою ВСІХ громадських організацій та їх прихильників, що брали участь в проведенні праймеріз.
Якщо реально дивитись на стан громадянського суспільства в Україні, то мета заходу повинна бути скромнішою.
На меті повинно бути не результат на виборах (його досягти навряд чи вдасться), а створення довгострокової спільної справи, яка може стати інструментом єднання зовсім різних людей в різних частинах країни.
Тих, які шукають альтернативу нинішній політичній системі (не "владі" – а саме системі, тому що більша частина опозиції є складовою частиною цієї політичної системи).
В процесі роботи пройде обмін ідеями, програмами, просто особисте спілкування, мета якого – подолання відчуження та розпорошеності суспільства. Бажано охопити всі округи та дільниці (але проведення праймеріз навіть в декількох округах буде успіхом).
Закон конкретно встановлює межу в часі, коли можна провести такий захід. Період проведення – рівно сто днів. Нагадаю, одномандатні округи створюються за 175 днів до виборів, подання документів на реєстрацію кандидатів самовисуванців закінчується за 75 днів до виборів.
За 100 днів необхідно провести громадські праймеріз, виявити 225 переможців, подати документи кожному з них та сплатити заставу (12 мінімальних розмірів заробітної плати за кожного).
В окремих округах дати проведення праймеріз не повинні співпадати, бо інформаційний вплив більший, якщо кожного тижня протягом двох місяців декілька округів будуть проводити ці заходи.
До початку відліку 100 днів, треба виявити ГО, неформальні Інтернет-спільноти, окремих небайдужих людей, які хочуть стати учасниками праймеріз. Потім оперативно розробити процедуру та регламент проведення праймеріз (формування виборчих комісій, висування кандидатів, порядок голосування, виявлення переможців, порядок і розмір фінансування).
Фінансування
Впевнений, що участь у праймеріз повинна бути платною не для тих, за кого голосують, а для тих, хто голосує.
Кожен, хто голосує, сплачує, приміром, 30 гривень. Призначення цих коштів: покриття витрат на праймеріз (друк бюлетенів та інформаційних матеріалів, оренда приміщень для голосування та інше), сплата застави при реєстрації переможця праймеріз кандидатом в депутати, виборчий фонд кандидата.
Ця ідея повністю відповідає існуючий в Україні практиці: кандидати в депутати збирають гроші з "спонсорів", за що потім відробляють по повній у разі перемоги. Доходність таких інвестицій вища доходності будь-якого бізнесу.
Громадський кандидат аналогічно отримає гроші від народу, за що повинен буде відпрацювати на народ.
Процедуру збору та витрат коштів треба зробити максимально прозорою, щоб можна було бачити кожну гривню. Виборчі комісії праймеріз складаються виключно з волонтерів і не отримують платні.
Крім запропонованої процедури фінансування, вважаю необхідним запровадити ще одну новацію. Вона викликана тотальною безвідповідальністю сучасної політичної системи: можна обіцяти все, можна не виконувати нічого, і за це ніякого покарання бути не може ні в якому випадку.
Треба ввести відповідальність кандидата, висунутого шляхом праймеріз, через договірні відносини з ним. Переможець праймеріз при висування кандидатом крім загального переліку документів, які вимагаються законом, підписує "Договір про відповідальність", яким бере на себе обов’язок виконувати волю виборців та свої передвиборчі обіцянки.
Відповідальність може бути матеріальною (повернути зібрані йому гроші і роздати їх народу, що зовсім просто при прозорій процедурі збирання коштів) та політичною (безумовна заява про складання повноважень депутата при порушенні "Договору про відповідальність").
Громадські праймеріз і влада
Можуть бути два варіанти відносин: заборонити або очолити. Заборонити описаний суспільний захід можна (в деяких країнах забороняють стояти купкою мовчки на вулиці), але це не дуже зручно, бо процедурно виглядає як заборона відбору самодіяльних танцюристів на телевізійне шоу.
Зручніше такий захід очолити, висунувши для участі через підставні ГО натовп місцевих божевільних або сотні дві професійних провокаторів, що перетворять процес у повний безлад і повністю дискредитують його учасників та результат.
Тому пропонований захід буде й тестом на самоорганізацію суспільства, його зрілість і спроможність не тільки на пасивний протест, але й на конструктивні дії.
На сьогодні це є питанням суспільної довіри: повинні виникнути моральні авторитети у суспільстві, тобто декілька публічних людей, що не належать до влади і до політикуму взагалі, але які можуть взяти на себе відповідальність за чесність та організованість громадських праймеріз, і яким народ повірить.
Михайло Нічога, для УП
