Принципи безпеки 2.0: Чи можуть "Фейсбук", "Твіттер" та їм подібні справити певний вплив?
НАТО навчилося використовувати вплив та можливості соціальних мереж. Альянс залучає тисячі до обговорень питань оборони та безпеки, і ці відкриті інтернет-дебати вже принесли свої плоди. Трансатлантична політика більше не є цариною ізольованої еліти: тепер у всіх громадян є шанс справити певний вплив.
Інтернет, по суті, став віртуальною агорою 21-го століття. Він дозволяє людям займатися найрізноманітнішою діяльністю: від приватної бесіди з друзями до пошуку нової роботи, розкрутки справи чи підприємства або організації мітингів та зборів. А такі соціальні мережі, як "Фейсбук", "Твіттер" або інтернет-сторінка для відео "Ютьюб" все більш наочно демонструють, що їхні користувачі також можуть справляти вплив на формування різноманітних аспектів міжнародної політики.
Ті, хто критично ставиться до кіберпростору, з цим би не погоджуються. Вони стверджують, що соціальні мережі з’єднують людей лише поверхнево, і є своєрідним ігровим майданчиком, де можна, швидше, у розмовах осідлати власного улюбленого коника, ніж вплинути на політичні процеси.
Інші ж вважають, що приватні компанії, уряди та виборні керівники загалом мало зацікавлені у спілкуванні зі своїми групами аудиторії і розглядають свою сторінку у "Фейсбуці" просто як ще одне корисне знаряддя власного маркетингу.
До третьої категорії відносяться ті, хто серйозно побоюється, що "Фейсбук" та йому подібні значно обмежать їхній контроль за формуванням та донесенням до аудиторії певних ідей на стратегічному рівні.
Давайте поглянемо на факти.
У 2011 році Інтернетом користуються два мільярди людей – близько третини усього людства. Найпопулярніша соціальна мережа "Фейсбук" повідомляє про наявність понад 750 мільйонів активних користувачів. Це найбільш відвідувана інтернет-сторінка у світі, що забезпечує доступ на семи десятках різних мов та щомісяця споживає 700 мільярдів інтернет-хвилин.
Платформа "Твіттер", що дозволяє розміщувати фотографії та записи обмеженої довжини, посідає друге місце зі своїми 200 мільйонами зареєстрованих користувачів. Бажаючі переглянути один з останніх публічних вивержень полковника Каддафі звернуться до платформи для відкритого розміщення відео "Ютьюб" та за лічені секунди знайдуть 20 відеороликів.
Але соціальні мережі характеризуються не лише числами. З того часу, як президент США Барак Обама використав "Фейсбук" та "Твіттер" у своїй виборчій кампанії 2008 року, соціальні мережі продемонстрували свій мобілізуючий ефект на тисячі, якщо не мільйони, людей. Це, в свою чергу, змінило метод та характер створення міжнародних новин, і уряди були змушені на це реагувати.
Приміром, скажімо, якби не 250 000 записів у "Твіттері" з Ірану у 2009 році, віщальні служби новин та уряди рівною мірою небагато дізналися би про студентські протести у цій країні.
А якби не зростаюча кількість російських блогерів та тисяч їхніх постійних читачів (за результатами глобального дослідження цифрової аудиторії "TNS Digital Life 2010", 85% російських користувачів Інтернету відвідують соціальні мережі принаймні раз на тиждень), президент Медведєв та прем’єр-міністр Путін, можливо, і не погодилися б виділити час для зустрічі з ними для обговорення стану демократії в Росії. Але ж вони обидва це зробили раніше цього року.
"Арабська весна" є ще одним захоплюючим прикладом. Протест у Каїрі, викладений на сторінку "Ми всі – Халід Саїд" у "Фейсбуці", станом на 28 січня 2011 року мав 43 000 зареєстрованих осіб. Лише трохи згодом, і попри спробу заблокувати доступ до Інтернету в Єгипті, вже півтора мільйони відвідувачів натиснули "мені подобається" під цим матеріалом, який допоміг підняти громадські протести проти режиму Мубарака далеко за межами єгипетської столиці.
Упродовж подій, що відбувалися раніше цього року у арабському світі, "Фейсбук", "Твіттер" та "Ютьюб" відігравали надзвичайно важливу роль у організації громадських виступів та постійному забезпеченні найсвіжіших новин. Люди використовували свої портативні персональні комп’ютери, смартфони, "Блекбері" та айфони, щоб отримувати потрібну їм інформацію, зв’язуватися з однодумцями, покращувати обізнаність щодо місцевих та світових подій, обговорювати питання політичного курсу, організовувати громадські протести на підтримку або проти урядів держав та, де потрібно, обійти державну цензуру.
Зокрема, молоді активісти, університетські викладачі та наукові співробітники, неурядові організації, журналісти та впливові посадові особи, що формують політичний курс на так званому "широкому Близькому Сході", почали використовувати демократизуючий характер інтернету у своїх інтересах. "Звіт про арабські соціальні мережі", підготовлений Дубайською Школою державного управління, наочно та вражаюче виявляє зростаючий вплив соціального мережеутворення на громадянську мобілізацію у арабському світі. Без сумніву, попри намагання заборонити або перервати інтернет-потоки інформаційного обміну у деяких країнах, налагодження та функціонування соціальних мереж наразі знаходиться на підйомі.
Місцеві сторінки у "Твіттері" також демонструють жагу людей до відкритих політичних обговорень майбутнього їхніх країн. Видатні "твітерівці", такі як єгиптянин @sandmonkey, анонімна блогерка @zeinobia або @SultanAlQassemi, оглядач з Об’єднаних Арабських Еміратів, є яскравими прикладами пожвавлених політичних дебатів.
Цей перелік можна легко розширити, але навіть з його скороченого варіанту цілком зрозуміло, що "Фейсбуком" та "Твіттером" користуються не лише для того, аби обмінятися родинними фотографіями.
Але тут є і другий важливий аспект. Для споживачів Інтернет перетворив новини на дещо, що передбачає набагато більшу різноманітність, розмаїття та активну спільну участь. Все частіше пересічні громадяни, що стали свідками певних подій, виступають джерелами інформації для все більшої кількості служб новин, добровільно надаючи останнім інформацію напряму або ж розміщуючи в Інтернеті коментарі, фотографії чи відео.
Новини тепер створюються, фільтруються та розповсюджуються значною мірою непрофесіоналами. Інтернет-сторінка CNN iReport є гарним тому прикладом. Понад 750 000 людей виявили бажання бути репортерами для даної сторінки, і ці люди надсилають свої повідомлення та репортажі з практично усіх куточків світу.
Аль-Джазіра пішла за такою ж самою схемою. Лише за місяць до початку "арабської весни" канал вирішив поглибити підготовку з питань соціальних мереж для арабомовних та англомовних співробітників свого відділу новин. В рамках цієї стратегії Аль-Джазіра також взяла на роботу надійних перевірених репортерів з бездоганною репутацією, що добре себе зарекомендували, аби ті висвітлювали події у Лівії, Єгипті, Тунісі, Сирії та інших місцях.
Ще одним прикладом є "Хафінгтон Пост", який з моменту свого заснування у 2005 році став одним з інтернет-журналів з найбільшою кількістю посилань, який щомісяця відвідують понад 26 мільйонів окремих користувачів.
Тим часом багато традиційних друкованих та віщальних ЗМІ прийняли, принаймні певною мірою, ведення блогів як частину повідомлення новин та коментування. Однак, негативним аспектом цього явища є зникнення чіткого розмежування між обов’язками професійних редакторів, журналістів та блогерів.
Отож, яке місце у цьому всьому займає НАТО?
Без сумніву, НАТО вже точно не є лише стороннім спостерігачем у світовому інтернет-просторі. Ми спостерігали його еволюцію та почали поважати його потенціал. Ми цілковито віддані справі його підтримки, і ми хочемо бути активними учасниками у цифровому світі. Але ми також усвідомлюємо, що кіберпростір несе певні ризики та проблемні завдання, а розбудова та використання соціальних мереж повинні поважати фундаментальні правила демократії.
У 28 країнах-членах Альянсу, а також у наших країнах-партнерах, ми хочемо налагодити зв’язки з людьми, які зацікавлені у обговоренні питань безпеки та оборони. Ми прагнемо заохочувати такі обговорення, сприяти їм, де тільки можемо, та бути їхньою частиною. Ми хочемо розуміти точки зору людей на особливо важливі проблемні завдання безпеки, що стоять перед усіма нами.
"Фейсбук", "Ютьюб", "Твіттер", міжнародні блоги, такі як "Глобальні голоси", "Хафінгтон Пост" та багато інших інтернет-сайтів є відмінними цифровими форумами для налагодження зв’язків та спілкування з людьми по всьому світу.
Наш генеральний секретар Андерс Фог Расмуссен особливо глибоко вірить у соціальні мережі та бере активну участь у їхній діяльності. Він має свої власні облікові записи у "Фейсбуці" та "Твіттері", кожен з яких постійно читають понад 70 000 користувачів, що регулярно оновлюються працівниками його апарату, де б він не знаходився – чи то з візитом у військах чи то на зустрічах високого рівня з високопоставленими іноземцями у штаб-квартирі НАТО.
Діяльність Ресмуссена в Інтернеті тісно узгоджена з діяльністю НАТО, як організації. У "Фейсбуці", "Твіттері" на "Ютьюбі" розміщуються заяви для преси, новини, статті та цікаві відеосюжети, які день за днем висвітлюють повний спектр політичних та військових питань на порядку денному НАТО.
Ніхто зараз не може заявляти, що НАТО ховається за дипломатичними цегляними стінами. Що ми робимо, що ми думаємо та з ким ми працюємо – все це є у відкритому доступі. В Інтернеті. Доступне кожному, хто має час та цікавість слідкувати за нашою діяльністю.
Але ми почали робити більше. Ми запросили блогерів приїхати до Брюсселю і надалі це робитимемо. Ми почали систематично розміщувати статті зі своїми поглядами та роз’яснювально-довідковою інформацією у міжнародних блогах.
Усі важливі офіційні зустрічі та громадські заходи НАТО тепер висвітлюються у повідомленнях у соціальних мережах. Ми продовжуємо підтримувати існуючі інтернет-громади, такі, як "Атлантична громада", заохочуючи їх до обговорень ролі НАТО у Афганістані, поточної операції у Лівії, відносин з Росією або гендерних питань у військових операціях.
Ми навіть дійшли до того, що запросили інтернет-громаду до обговорення в Інтернеті нашої нової Стратегічної концепції. Протягом перших шести місяців минулого року ми організовували тематичні інтерактивні інтернет-конференції з представниками усієї НАТівської родини для обговорення того, яким чином має бути сформована наша майбутня Стратегічна концепція, та які нагальні питання повинні розглядатися в ній. НАТівські інтернет-обговорення нової Стратегічної концепції знайшли широкий відгук та продемонстрували, що питання трансатлантичної безпеки не можна і не варто обговорювати лише в межах невеличкої спільноти так званих впливових людей у сфері оборони та безпеки.
З нетерпінням очікуючи наступного саміту НАТО, що проходитиме у Чикаго у травні наступного року, я переконана, що ми слідуватимемо такому ж самому підходу та запрошуватимемо людей в Інтернеті обговорити чого, на їхню думку, повинен досягнути наступний саміт.
Але НАТО також створює для інших можливість приєднатися до розмови у кіберпросторі. Вже декілька років ми реалізуємо те, що ми називаємо "Шовковий шлях Афганістану" - проект, в рамках якого забезпечується можливість доступу до Інтернету для віддалених університетів в Афганістані. Мотив тут доволі простий: ми хочемо, щоб афганські студенти користувалися Інтернетом. Ми хочемо допомогти їм встановити зв'язок з рештою світу.
Отож НАТО надає технічні засоби, знання та підготовку, необхідні їм, щоб стати повноправними громадянами цифрового світу.
Відверто кажучи, не всі країни-члени НАТО дійшли до усвідомлення потенційної могутності та впливу соціальних мереж. Ще багато хто у НАТівській родині вважають "Фейсбук" та "Твіттер" чимось чужорідним для міжнародної дипломатії, і що кібер-базікання насправді не покращує якість трансатлантичних дебатів.
Сполучені Штати та дехто інший є приємними виключеннями з цього правила. З минулого літа Державний секретар США Хіларі Клінтон безперервно проводить політику "цифрової дипломатії" та "інтернет-свободи". За словами її головного радника з питань комунікацій та інновацій Алека Росса, Держдепартамент витратив близько 28 мільйонів доларів США на розширення своєї інформаційно-роз’яснювальної діяльності в Інтернеті, нововведення та підтримку інтернет-свободи в інших куточках світу.
Посли та високопоставлені дипломати США тепер уповноважені використовувати "Твіттер" та "Фейсбук" для роз’яснення та захисту політичних курсів США за кордоном. Загалом Держдепартамент має 288 різних облікових записів у "Фейсбуці", 125 каналів на "Ютьюбі" та розміщує записи у "Твіттері" дев’ятьма різними мовами, у тому числі арабською, фарсі, урду, китайською та ще кількома. Військовослужбовці США, у тому числі ті, що беруть участь у операціях, отримали настанову "Керівництво з соціальних мереж", яка дозволяє їм, в певних межах, також брати участь у діяльності соціальних мереж. Все це робить діяльність адміністрації США в сфері соціальних мереж надзвичайно ефективною.
Безперечно, обговорення переваг та проблемних завдань соціальних мереж триватимуть і надалі. Для Альянсу "Фейсбук" та йому подібні не є питанням "або/або", а корисним доповненням до інших більш традиційних засобів інформування та роботи з населенням.
Для ефективного використання цифрових мереж організація повинна задіяти належні кадри, виділити фінансові ресурси та, що є ще більш важливим, запровадити чітко визначену стратегію соціальних мереж. Ми почали все це робити, і ми вчитимемося та вноситимемо необхідні корективи в ходи нашої подальшої роботи в цьому напрямі. Тому що НАТО хоче бути там, де громадяни.
Доктор Стефані Бабст, заступник помічника Генерального секретаря НАТО з питань громадської дипломатії
