Головний Читач та осоружна інтелігенція
Шановні читачі, я вас усіх вітаю: нарешті серед нас з’явився Головний Читач.
А за сумісництвом – і Провідний Літературознавець.
А на додачу – ще й Верховний Цензор.
І все це – Він, проФФесор усіх наук, буремний, наче Африка, а водночас і спокійний та незворушний, наче брила антрациту. Він бачить далі за інших, розуміє краще за інших, вирішує ефективніше за інших. Національна академія наук, а також інші Академії – мистецтв, медицини, педагогіки, вищої школи тощо – можуть спокійно зітхнути й піти на спочинок: постав, нарешті, титан, який одноосібно здатен їх замістити.
Тому нема підстав дивуватися, що роман Василя Шкляра "Залишенець" ("Чорний Ворон"), попри рішення Шевченківського комітету, залишився, згідно з указом Януковича, без цієї найвищої мистецької нагороди.
Що там якийсь комітет? Що там якісь Богдан Ступка, Іван Драч, Борис Олійник, Вадим Писарєв, Василь Герасим’юк, Мирослав Скорик, Сергій Якутович, Роман Балаян, Дмитро Стус, Олег Вергелес, Євген Станкович, Марія Стеф’юк та інші члени цієї структури, вердикт яких раніше був остаточним?
Не казка, а Кафка втілюється у життя! А відтак президентський указ розійшовся із рішенням Шевченківського комітету – вперше, зауважу, за останні 20 років. А, ймовірно, і за весь час існування цієї премії. То й що?
Головний Читач, Провідний Літературознавець та Верховний Цензор в одній особі знає, що робить. Неправильний роман у Шкляра. Націоналістичний.
Чи, як висловився один запеклий борець з усім українським, це "літературна тягнибоківщина" (взагалі-то це майже медаль – скажімо, у совєтський час "літературними власівцями" з високих трибун назвали Бориса Пастернака та Олександра Солженіцина...).
А неправильний роман не буде підтриманий, щоб там ця інтелігентська шелупонь не вигадувала.
У совєтський час, до речі, було простіше і правильніше: попередній список претендентів візував ЦК, він же нерідко і кандидатів на премію додавав, так що на фініші комітет уже нічого не вигадував. Це за часів Кравчука-Кучми-Ющенка призначені президентом комітетники раптом втратили здатність вгадувати нюхом президентську волю.
І взагалі: а чи не надто багато хочуть вони, ці високочолі мудрагелі? Он якась премія імені якогось Олександра Довженка... Теж націоналіст був, ясна річ. А премія призначена його учневі, Ролану Сергієнкові. Неприпустимо!
Що там кажуть – премія мала бути офіційно присуджена указом президента ще 12 вересня минулого року, в Довженків день народження? А якщо Сам вважає інакше, то посидить Сергієнко півроку ані в тих, ані в цих – також, до речі, вперше за час існування цієї премії виникає подібна колізія. Що ж, усе має колись бути вперше. Нова країна будується – а ви хіба не відчули?
А ще хтось там ремствує з приводу того, що досі не названі імена лауреатів Державної премії в галузі науки і техніки 2010 року, хоча це мало бути зроблено відповідним указом торік до 1 грудня.
Заводять ту саму пісню – за всю історію існування найвищої державної відзнаки за видатні наукові дослідження, за понад чотири десятиліття такого ще не траплялося.
Мовляв, незабаром закінчується термін прийняття робіт на здобуття Державної премії 2011 року, а лауреати-2010 так і не названі. А, може, комітет неправильних лауреатів назвав? Зрештою, той Патон – людина дуже підозріла, народився ще за гетьмана Павла Скоропадського, як його в сталінські часи не взяли на кукан...
За совєтського часу знов-таки було простіше – ЦК викреслював "не тих" тишком-нишком, хай там би й потенційні Нобелівські лауреати були, і на тому все. А зараз – розвели публічність, обговорюють кандидатів... А от не буде вам вчасно премії, потанцюйте, поскавчіть!
Що, всі такі речі порушують статут відповідних премій? А хто вам сказав, що ці статути чогось варті?
Якщо Конституцію правляча більшість порушує на очах усієї країни ледь не щодня, голосуючи в Раді "за себе і за того хлопця", якщо одних за пошкоджену плитку на Майдані кидають за ґрати, а інших, попри наїзди автомобілем на дітей та жінок, залишають на свободі, то який навіжений тут говорить про статути?
А, та сама інтелігенція... Нічого, поговорить – обламається. А ні – то обламають. Он як уже зараз коментують ситуацію з Державними преміями – імені Довженка та в галузі науки і техніки: мовляв, ситуація викликана "технічними причинами", оскільки у президентській адміністрації постійно йде величезний вал документації, яку апарат просто не встигає обробляти.
І звертаються майже уклінно: шановний Вікторе Федоровичу, будь ласка, дайте розпорядження завершити цю аж надто прикру історію з підписанням указу про присудження Державної премії імені Довженка. Дайте наказ завершити епопею з Державною премією в галузі науки і техніки 2010 року...
Одне слово – цар мудрий і справедливий, а бояри – погані. Чи, в більш модерній формі: дорогий наш товариш Сталін є корифеєм усіх наук, от тільки надто вже заклопотаний важливими державними справами, а капосні замасковані троцькісти-тимошенківці, які пробралися в оточення Самого, всіма можливими силами намагаються зруйнувати непорушну єдність КПСС усіх регіонів та українського радянського народу...
Що ж стосується інтелігенції, то відверте підлабузницький тон звернень до глави держави з проханням виконати, нарешті, свої обов’язки, дає широкий простір для маневрів. У тому сенсі, щоб поставити високочолих остаточно на місце. І справді: не вимагають належне їм, а випрошують. То хто до таких лохів буде всерйоз ставитися?
Та й ситуація зі Шкляром засвідчила: хтось його підтримав, звичайно, але ж яка купа персонажів із іменами притьмом кинулася топтати письменника!
І заяву на ім’я глави держави він склав неправильно, і роман художньо не вартий премії, і вся проблема не у змісті "Чорного ворона", а у тому, що його зробили фетишем, тим часом як фетишем можна зробити й унітаз, і залаштункові там ігри якісь ведуться, і не так слід обстоювати свою честь та гідність, і все це лишень піар-акція, не більше...
Браво! Хто ж краще понищить українців, морально чи фізично, як не самі українці? А особливо ті, хто зве себе інтелігентами. Що там Ленін про інтелігенцію говорив? Хоча й сам таким був, на автобазі не працював...
А взагалі-то зі Сталіним, якщо розібратися, порівнювати себе Головному Читачеві України якось не по чину. Для таких порівнянь існують інші особи – ті, що кермують у зореносній Москві.
Тому, якщо вдуматися, найкраще пасує Провідному Літературознавцеві та Верховному Цензору порівняння із Лазарем Мойсейовичем Кагановичем. І за рівнем освіти, і за відданістю "правильним" ідеалам, і за стилем керівництва, і за ставленням до української інтелігенції.
Хто викорчовував усілякі шумськізми-хвильовізми-яловізми, а на додачу ще й волобуєвщину? Хто ставив на місце Рильського, Сосюру та Яновського? Хто "почистив" українську історичну науку, причому аж двічі, з проміжком у два десятиліття?
Хто знаходив український буржуазний націоналізм не лише в українців, а й у євреїв, росіян та поляків - був у ті часи воістину геніальний термін – "єврейська петлюрівщина"...?
Отож саме на вірного сталінського учня, кочегара при "першому машиністові Радянського Союзу" Кагановича і слід рівнятися.
А осоружна інтелігенція або плазуватиме перед владою, відчувши запах смаленого, або прибіжить до неї ж, заохочена подачками (Шкляреві – дуля, а іншим – по 250 тисяч!), або змиється в еміграцію. Зовнішню і внутрішню.
Оце й буде справді нова країна. Без усіляких залишенців.
А Холодний Яр треба буде неодмінно про всяк випадок засипати.
Сергій Грабовський, для УП
