Революція і революційна ситуація

Цікаво, що політологи, які вважалися фахівцями з цієї країни і всього арабського світу, навіть не заїкалися про те, що в країні вже давно сформувалася революційна ситуація і для її переходу в революцію потрібен лише якийсь привід.

Цим приводом стало самоспалення одного з противників режиму. Єгипет просто вибухнув.

Декілька років тому, перебуваючи в Єгипті, я розмовляв з випускниками Каїрського університету. Всі вони свого президента презирливо називали "Бепсі". "Так скоро його у відставку?" – запитав я. – "Та він сидітиме на нашій шиї до скону", – переконували вони.

І тоді я зрозумів, що гуманітарна підготовка в цьому навчальному закладі досить слабка. Мені – іноземцю – було видно революційну ситуацію вже тоді, а вони її не бачили.

В останній історичний період, переважно у зв’язку з подіями в Північній Африці і на Близькому Сході, вчені-політологи і футурологи намагаються реанімувати в значній мірі не науку, а мистецтво передбачення майбутнього.

Все частіше лунали голоси про специфіку даного регіону, яка ніби і зумовлює своєрідність і неповторність ситуації. Однак, ці голоси одразу замовкли, коли масові демонстрації розпочалися в самому центрі Європи, тобто в Сербії.

Ще раз отримало підтвердження золоте правило футурології – одні і ті ж причини породжують одні і ті ж наслідки. Крім того, Туніс, африканська країна, фактично є асоційованим членом ЄС, до чого європейській Україні ой як далеко, а Сербія стоїть на порозі вступу до ЄС.

Так чого хочуть люди? Чому на вулиці вийшли мільйони? Що вони вимагають? Нічого немає нового ні під Місяцем, ні під Сонцем. Ще з часів Давнього Риму плебс вимагав для себе дві речі: хліба і видовищ. Те ж саме хоче він і нині.

Лише вкрай недолугі правителі, на кшталт нинішніх в Україні, можуть думати, що народ можна задовольнити лише матеріальним добробутом. Так, хліб – уособлює собою матеріальні статки, але є ще видовища, а це, кажучи сучасною мовою, Свобода.

Свобода інформації, вибору життєвого шляху, пересування. Національна ідея, гордість за свою націю і країну тощо.

В країнах ЄС, США, Канаді, Австралійському Союзі, Японії, Південній Кореї, Сінгапурі тощо вдалося гармонійно поєднати, збалансувати матеріальний добробут з духовною свободою. При цьому первинною в цьому поєднання є саме свобода. Тільки вона, як показує практика, породжує матеріальний добробут.

Правий був професор Преображенський з "Собачого серця" Булгакова, який стверджував, що криза і руїна виникає не в сортирах, а в головах.

Але бог з ним, тим Близьким до нас Сходом. Що чекає Україну?

Коли варто чекати нової Помаранчевої революції?

Наївні люди! Цитую самого себе зі статті 2005 року: другої Помаранчевої революції не буде. Все буде відбуватися набагато трагічніше. І далі за текстом.

Чому так? Принципові відміни революційної ситуації в 2004 і в 2011 році в тому, що тоді люди боролися за Свободу, а тепер за Хліб.

Я не знаю, кому ще в цій країні не зрозуміло, що блок комуністів з олігархами-капіталістами дуже скоро доведе країну до повної ручки. Рік Кроля просто на наших очах перетворюється на рік повного, білого і пухнастого Песця.

І уже подібне було всього лише декілька років тому в Болгарії. Це там лише за 1,5 роки правляча коаліція комуністів з олігархами довела країну до того, що на вулицях вимушені були голодуючим роздавати безкоштовний суп. І у нас те ж буде.

Тільки коли "комуняк" відсторонили від влади, Болгарія увійшла до ЄС і НАТО і стала щасливою державою. А у нас ситуація набагато гірша, ніж нещодавно була у братушок. У нас "коктейль Молотова" складається не тільки з "комуняк" з їхнім вампіром і серійним вбивцею Сталіним, а також з кримінального олігархату.

Духовною надбудовою служить УПЦ Московського патріархату.

Революція 2004 року була революцією душі і розуму українського народу. Майбутня революція буде революцією живота і тваринних інстинктів. А це вже, панове, повірте, дуже страшно.

Гречка в магазинах вже пропала. За нею потягнуться і всі інші групи товарів. Депозити в банках вже заморозили, але це, панове фінансисти, паліативи. Влада просто не розуміє, якого джина вона вже випустила з пляшки.

Петро Масляк, для УП