Тролінг – улюблена забавка української влади

Здається, саме тролінг став улюбленою забавкою сучасної української влади. Попри те, що посилання на вільну енциклопедію Wikipedia в порядному товаристві вважається моветоном, україномовна версія Вікі дає доволі правдиве визначення:

"Тро́лінг (від англ. trolling) - розміщення в інтернеті на форумах, у групах новин, у вікі-проектах тощо, провокаційних повідомлень із метою викликати флейм, конфлікти між учасниками, образи, війну правок, марнослів'я тощо.

В інтернет-термінології, "троль" - це людина, яка розміщує брутальні або провокаційні повідомлення, наприклад, у дискусійних форумах, перешкоджає обговоренню, або ображає його учасників. Поняття "тролінг" також використовується, щоб описати діяльність тролів взагалі.

Найхарактернішою рисою тролінгу є те, що його постійна кінцева мета - привернути увагу до власної персони. Троль хоче відчувати свою значущість і популярність, справити незабутнє враження, і для цього застосовує будь-які засоби.

Існує думка, що це люди, які страждають комплексом меншовартості, розчаровані чи стомлені повсякденною рутиною.

Але слід пам'ятати, що крім цілком суб'єктивних проявів, тролінг узято на озброєння бійцями інформаційних воєн. У цьому випадку мета застосування тролінгу - це, зокрема, відвернення уваги від гострих тем і переведення конструктивного обговорення в перепалку, а також один із методів нападу шляхом агресивного вкидання наклепу, компромату, чуток тощо."

Як бачимо, наша влада направду просунута - вона впроваджує інтернет-стандарти та інет-традиції в реальне життя. Ну чим вам не "покращення життя вже сьогодні"?

Суботній похід Віктора Федоровича та Миколи Яновича до наметового "Міста Волі" на Майдані Незалежності якраз і був нічим іншим, як спробою потролити. Причому не лише підприємців, з котрими їм вдалося зустрітися та "поворкувати", а й усіх українців, які, після перегляду випусків вечірніх новин, мали би зробити для себе висновок: "Президент з народом, він прийшов на Майдан, щоб заступитися за скривджених і просвітити нетямущих".

Отим нетямущим виявився прем'єр, бо більше нікого з урядовців гарант із собою не прихопив. От і довелося Миколі Яновичу червоніти й виправдовуватися за всіх, хто причетний до розробки Податкового кодексу. Проте справжній троль не боїться жодних баталій, тому пан Азаров чесно виконував свою місію й гідно вистояв у цій нерівній боротьбі із симулянтами.

Президент же вдавав того, хто ані сном, ані духом не відає про той загадковий кодекс, і щиро божився допомогти всім, чим тільки зможе тим, кого ще не так давно називав "корупціонерами" й тими, "хто звик працювати за межами закону". Віктор Федорович обіцяв "почути кожного" й розібратися з усіма, хто погрожує чи перешкоджає підприємцям.

Цікаво, ці люди, що приїхали фактично з усіх регіонів нашої держави, що мерзнуть у наметах далеко від своїх родин та домівок - справді, вірять у хорошого царя, якому просто не пощастило з командою?

Вірять, що дійсно все залагодиться, якщо цих людей залишити при владі, просто потрібно внести декілька поправок до Податкового кодексу?

Хтось із них досі вірить у команду професіоналів?

Найбільшим компетентним політиком у владній команді, напевне, є сам прем'єр, який ще тиждень тому заявляв: "это самый либеральный налоговый кодекс в Европе", а ось уже в суботу Микола Янович вирішив зізнатися, що: "Многие вещи я не читал...", починаючи з 5:25 на відео. І прозвучало це, як славетне "не читал, но осуждаю", тільки спочатку ніби був обома руками за, а от тепер-таки "осуджаю".

Стає очевидним, що дві найвищі посадові особи нашої держави не мають ані найменшого уявлення про те, що відбувається в країні, котру вони очолюють.

З цієї причини, само собою напрошується запитання: "Для чого нам такі керівники, якщо навіть за тим, що відбувається в них під носом і безпосередньо належить до їхньої компетенції, вони не можуть встежити?"

Президент, щоб показати, що він, мовляв, таки досі в домі хазяїн, показово нагримав на голову уряду, а той, у свою чергу, уже за кілька годин встиг дати інтерв'ю для телеканалу "Інтер", де намагається перекласти вину на співавторів кодексу.

Скоріш за все цапом-відбувайлом призначать Тігіпка й із радістю відправлять його у відставку.

І поки владна верхівка шукає, кого ж призначити винним у всіх смертних гріхах, поки тролить нас з екранів телевізорів та шпальт свіжої преси, сама собою напрошується аналогія з уривком Шевченківської комедії "Сон":

...Дивлюсь, цар підходить
До найстаршого... та в пику
Його як затопить!..
Облизався неборака;
Та меншого в пузо -
Аж загуло!.. А той собі
Ще меншого туза
Межи плечі; той меншого,
А менший малого,
А той дрібних, а дрібнота
Уже за порогом
Як кинеться по улицях,
Та й давай місити
Недобитків православних,
А ті голосити...

Хай що там кажуть злі язики, Шевченкові слова все ще залишаються для нас актуальними. Здається, стільки разів усі їх перечитують, та все одне ніхто не бажає вчитися на своїх помилках.

Тому й далі високопосадовці продовжуватимуть тролити нас. І триватиме це доти, доки ми їм дозволятимемо.

Може, варто нарешті перестати годувати тролів?

Назарій Заноз, спеціально для УП