Інститут національної амнезії?
Новий керівник Інституту національної пам'яті Валерій Солдатенко заявив, що для нього, як для "якого не якого історика досі немає науково підтверджених даних про те, що винищення українців, чи українського селянства, було справжньою метою радянської влади у 1932-1933 роках".
При цьому пан Солдатенко слушно закликав "відкинути політику, зосередитися на фактах, принаймні тих, які визнаються істориками, і не тільки на "посткомуністичному" просторі".
Можливо, пан Солдатенко зі своїм інститутом спробує пояснити наступне?
Факти
1. Якщо Голодомор - "спільна трагедія", то як так сталося, що між переписами 1926 і 1937-го років населення СРСР, без урахування українців і казахів, зросло на 119,4 %. За цей же час чисельність українців зменшилася на 15,3% від чисельності українців в 1926-му році. Тобто станом на 1937 рік число українців, у разі поширення на них загальносоюзних тенденцій, мало б становити 37,246 мільйони.
А становило 26,421 мільйонів, тобто на 10,825 мільйонів менше.
2. Пан Солдатенко, звичайно, може сказати, що перепис 1937 року організували шкідники троцькісти-бухарінці, за що їх було жорстко, але справедливо покарано радянським правосуддям.
Але як тоді з даними офіційно визнаного в СРСР радянського перепису 1939 року?
За цими даними, кількість українців з 1926-й по 1939 роки скоротилася з 31,195 мільйона до 28,111 мільйонів, тобто на 11 відсотків. За цей же час, приміром, кількість росіян зросла з 77,791 до 99,591 мільйонів, тобто на 28%. Населення СРСР загалом зросло на 16% - зі 147,028 мільйона до 170,557 мільйонів.
Якби на Україну поширити хоча б середньосоюзні темпи зростання населення, то тоді кількість українців в 1939-му році мала б становити 36,186 мільйонів, тобто на 8,075 мільйонів осіб більше ніж їх виявилося насправді.
І це при тому, що ще на початку ХХ століття Україну за швидкістю зростання населення порівнювали з Китаєм. А сьогодні Україна - №1 у світі за швидкістю зменшення населення.
3. Чи знає пан Солдатенко, що в селах України, які проводили відповідні обрахунки, кількість загиблих у результаті Голодомору більша, ніж у Другій Світовій війні? Нагадую, у ній загинуло щонайменше шість з половиною мільйонів мешканців України.
4. Чому з усього СРСР в 1932-33 роках лише в Україні застосовувалися військові операції з огородження, з тим щоб не дати населенню врятуватися від голодної смерті?
Області України, населені пункти, а також сам кордон УРСР в 1932-33 роках були оточені військовими загонами, в сутичках з якими загинуло багато втікачів. Цьому є маса доказів та показів досі живих свідків.
Чому нічого схожого в інших регіонах СРСР не було?
5. Чому єдиним регіоном, крім України, де в 1932-33 роках були застосовані збройні сили для огородження територій після вилучення харчів у населення, стала Кубань - єдиний регіон СРСР поза Україною, де на той час переважало українське населення?
6. Чому по всьому периметру кордону України, від Житомирщини до Луганщини, розташовані численні українські села, які вимирали з голоду, а за кілька кілометрів, за кордоном України, населення інших республік - Росії та Білорусії - не згадують жертв голодомору?
7. Чому тільки щодо населення України було ухвалено постанову, яка запровадила вилучення в селян не лише зерна, а всіх без винятку харчових запасів?
8. Чому в розпал голоду 22 січня 1933 року Кремль спеціальною директивою наказав не допускати виїзду селян із території України й Кубані в інші райони, а "тих, хто пробрався на північ" негайно заарештовувати, і, після того як були виявлені "контрреволюційні елементи", висилати на місця попереднього проживання?
9. Чому в розпал голодомору, 17 березня 1933 року, було прийнято постанову, згідно з якою вихід із колгоспу допускався тільки з дозволу адміністрації на основі організованого набору робочої сили?
10. Чому поселенців і червоноармійців, які заселялися на місце вимерлих селян, влада забезпечувала харчами, а місцеве населення - ні?
11. Чому Голодомор проводився паралельно з відновленням масштабних репресій проти культурної еліти України та згортанням українізації в Україні й на Кубані?
12. Чому про Голод у Поволжі 1921-22 році в СРСР можна було вільно писати, а про просту згадку про Голодомор в Україні ще в 1980-х роках можна було потрапити за грати? Чому в розпал Голодомору в Україні СРСР називав повідомлення про нього у світі "брудними наклепами", і продовжував так робити ще десятиліття?
13. Чому під час Голодомору в Україні в 1932-33 роках СРСР експортував за кордон мільйони тон зерна та значні обсяги інших харчів, чому є маса підтверджень в офіційній біржовій статистиці?
14. Убивство мільйонів українців завдало значної шкоди економіці СРСР. Врятувати їх від голодної смерті коштувало б копійки в порівнянні з тим, що ці люди щороку заробляли для країни. Однак керівництво СРСР їх не врятувало. Чому?
15. Чи вірить пан Солдатенко в те, що в такій країні, як СРСР, де люди часто боялися говорити пошепки під ковдрою, могли вмирати від голоду мільйонами протягом майже двох років без відома й схвалення цього в Москві?
16. Чому іноземні дипломати повідомляли про приватні заяви радянських керівників про те, що в Україні в результаті голоду "етнографічний матеріал буде змінено"?
17. Радянський Союз здійснив геноцидні дії у вигляді виселення проти низки народів Криму й Кавказу. Чи пан Солдатенко думає, що Сталін більше любив українців?
18. Чи знає пан Солдатенко про свідчення учасників розмови Сталіна за участі Постишева і Косіора, де Сталін похвалив їх за звіти в Москву про кількість померлих від голоду в Україні, і сказав Постишеву: "Ты, Паша, назначен нами туда в роли главгола (главнокомандующего голодом), и этим оружием сделаешь там больше, чем Семен конными армиями. Стасик (Косіор) немного растерялся, а у тебя рука и воля железные"?
19. Чи довіряє пан Солдатенко матеріалам з'їзду КПРС і самому Генеральному секретарю комуністичної партії про те, що Сталін вирішив виселити всіх українців з України: "Українці уникли цієї долі тому, що їх занадто багато й нікуди було вислати. А то він (Сталін) і їх би виселив".
Ця ідея була реалізована в наказі народного комісара внутрішніх справ СРСР Берії та заступника народного комісара оборони СРСР Жукова від 22 червня 1944 року про виселення всіх українців до Сибіру.
У своїх спогадах радянські генерали зізналися в існуванні такого наказу та готовності його виконати. Про те, що всіх українців збиралися виселити з України, на ХХ з'їзді КПРС у 1956 році зізнався генеральний секретар КПРС Хрущов.
Згідно зі спогадами американського державного секретаря Стеттініуса, під час переговорів у Ялті в 1945 році Сталін скаржився на "ненадійне" становище в Україні, та жалкував, що не ухвалив рішення про виселення українців до Сибіру.
Якщо в 1944 році керівництво СРСР було готове на геноцид українців посеред війни, то чому вони не могли цього хотіти в 1933?
20. "Однак, я, знову ж таки, як історик, не можу погодитися з тезою про те, що голод був самоціллю влади, читайте - Кремля", - каже пан Солдатенко.
Тут, нарешті, можна згодитися, убивство українського народу було засобом. А самоціллю - "раздуть пожар мировой революции", тобто зробити приблизно те ж саме іншим, на скільки вистачить сил.
Цікаво, чому в питанні НАТО потрібно враховувати думку народу, а питанні Голодомору - ні? Як відомо, більшість населення України вважає Голодомр геноцидом.
Чи уявляє пан Солдатенко, що було б у Вірменії з тими чиновниками, які б поставили під сумнів геноцидний характер трагедії 1915 року?
Нарешті, чи знає пан Содатенко, як історик, що перехід від тваринного стану в печерних людей почався із шанування могил?
Люди, які приходять в іншу країну, зобов'язані на відповідні норми пристойності. Якщо вони, звичайно, не дикуни.
Колись мешканці України сказали завойовнику, "Якщо тобі потрібно будь-що битися з нами, то знай, що в нас є отчі могили. Спробуй їх розрити, і тоді дізнаєшся, будемо ми битися чи ні".
Цікаво, чи розуміє хтось у Партії регіонів, що своїм холуйським вислужуванням перед іноземними правителями в рахунок замордованих українців нинішня влада готує собі такий кінець, якому, можливо, не встигне здивуватися?
Тим часом нині в Україні під приводом толерантності й розмови про недопущення переписування історії почала в підручниках для дітей приховувати її найбільш драматичні, вирішальні моменти. Цим фальшуванням намагаючись не досягнути толерантності, яка йде від знання й прощення, а виховати чергові покоління "яничар". Тим більше, що ні в чому не винні нинішні покоління нема в чому й прощати.
Нарешті, ключове питання:
Чому пан Солдатенко & Ко намагається подати ситуацію таким чином, що визнання геноцидного характеру Голодомору 1932-33 років зробить винними в ньому росіян?
Невже пан Солдатенко не розуміє, що проведення паралелі між росіянами як народом, і Сталіним та радянською верхівкою, - є нічим іншим, як прямою образою російського народу?
Олександр Палій, історик, політолог, кандидат політичних наук, спеціально для УП
