Post-Кривенко

13 травня журналістові Олександрові Кривенкові виповнилося б 47. Але сім років тому він загинув в автомобільній катастрофі. Він був незамінним, серцем і мотором нашої професії, самоіронічним та ранимим.

Кілька років тому Марія Кривенко, впорядкувала книжку "Привіт, Сашко!", де зібрано спогади та рефлексії друзів і приятелів її чоловіка. Я теж долучився - інтерв'ю "Життя у "Поступі", яке було записано незадовго до смерті, та оцим невеликим текстом.

Львів. Кривенко. "Post-Поступ". Три найважливіших слова, без яких не можна уявити історію української журналістики ХХ ст.

По-перше, Львів. Місто чорноволового "Українського вісника", калинцевих "Євшан-Зілля" та осадчевої "Кафедри". Націоналістичне за міфом і глибоко соціалістичне (дехто навіть вживає слово "рагульське") за духом у перебудову, коли у колі молодих інтелектуалів з Товариства Лева (за абеткою: Ігор Гринів, Олександр Кривенко, Ігор Марков, Тарас Стецьків) й виникла ідея видавати свою газету.

По-друге, сам Кривенко. Філолог за освітою. Душа львівського, а відтак і київського журналістського товариства. Обдарований чотирма дочками і редакторським талантом.

Його місією було не просто вичитувати шпальти - робив це віртуозно, але придумувати "проекти" (на початках і слова такого, здається, не було) - від самвидавного "сліпого", бо зробленого на доісторичних вільнюських ксероксах, "Поступу", до Громадського радіо, яке ненадовго пережило Сашка і зникло з ефіру під час помаранчевої революційної ейфорії.

І, по-третє, "Post-Поступ". Це був золотий вік української журналістики. Ще живі були Гія Гонгадзе, Вадим Бойко, Мар'яна Чорна, Вадим Галиновський, Сергій Набока, Михайло Коломієць і... Сашко Кривенко.

Книжка "Антологія публікацій у газеті "Post-Поступ". 1991-1994" обсягом понад 620 сторінок на навмисно пожовклому, ніби старому газетному папері - це the best, найкраще, улюблене, зібране до купи Олександром в останні роки життя.

Невдячний жанр. Адже саме укладальник несе відповідальність перед історією за те, що включив (або не включив) до томика конкретний текст. Матеріали "на злобу дня" перемішані з "вічними текстами" письменників і публіцистів. Рекомендується для просунутих студентів в якості ковтка живої тогочасної історії.

Прикольні, фірмові "поступівські" заголовки: "Леонід Кучма: суміш кентавра з термінатором". Йшов жовтень 1992-го і майбутній гарант Конституції та фігурант резонансних кримінальних справ, щойно призначений керівником Кабінету Міністрів, обіцяв таке: "Одним із першочергових завдань уряду, який, я сподіваюся, буде затверджено, - повинно стати наведення елементарного порядку в нашому домі... Змиритися з п'ятою владою - владою мафії - ми не можемо".

Ми всі були на п'ятнадцять років молодшими і на сто років - ідеалістичнішими. Нинішні головні редактори УНІАН, "Газеты по-киевски", "Газети по-українськи", "Української правди", СТБ, десятків інших провідних видань і телеканалів вважали за честь надрукуватись у "Post-Поступі" - "газеті нашої мрії" (це слова Кривенка).

А які розкішні в газеті були псевдоніми! Тільки тепер, після виходу томика, дізнався, що Андрій Квятковський був Климентієм Дармограєм, а Ігор Ткаленко - паном Лизунчаком та Орестом Кініком. Олег Дорожовець - це Ван Ян Мен, а свого часу думали, що Кривенко зміг "розкрутити" якогось голландця... Жовчний і сексуально-розбещений Юрій Винничук називався Тиберієм Шпаком, а також... пані Аліною. Історикам журналістики буде цікаво дізнатися, що кілька унікальних псевдонімів Володимира Павліва були створені з волі... верстального комп'ютера - Ізидор Павв, наприклад.

Газета створила новий стиль вітчизняної журналістики. Розкутий, іронічний. "За гамбурзьким рахунком". Повторити, без Кривенка-редактора, - не вдасться. Він сам спробував був у другій половині 90-х знов вступити у стару воду, створивши (вже у Києві) журнал "Політика і культура", який хоч і став медійно-культурним явищем, але за рівнем суспільного впливу не наблизився до ніби периферійного львівського "Post-Поступу".

Надзвичайно цікаво погортати цю книгу ззаду. Там немає традиційного оглаву. Зверніть увагу на багатосторінковий перелік авторів, друзів і членів "кола" газети. Сотні імен, гідних найсолідніших газет. Принагідно, зауважимо, що "Дня" і "Дзеркала тижня" тоді ще не було. Та й поєднати всю цю професійну братію жоден інший часопис не міг би. А Сашко зміг.

14 травня, у Львові в Українському Католицькому університеті відбудеться традиційна щорічна лекція Свободи пам'яті Олександра Кривенка. Від "Капітули", друзів і шанувальників таланту Кривенка-редактора, буде вручено і премію - "За поступ у журналістиці".