Останні золоті принципи Махна
Перед тим, як завершити тему розпочату в попередній статті і спробувати адаптувати ще два золоті принципи Махна формування ГО до сучасних українських реалій, хотів би зробити пару досить суттєвих зауважень.
По-перше, запропонований алгоритм формування самоорганізаційних інституцій стосується, в першу чергу, локальних, як в цільовому, так і в територіальному сенсах, структур. По-друге, запропонована методика є ефективною на етапі становлення самоорганізаційної ГО.
На безлідерно-консенсусних засадах корисно сформулювати мету, накреслити стратегічний напрямок діяльності, визначитися із цільовою програмою, програмою та алгоритмом дій, характером самої оргструктури та правилами її внутрішнього упорядкування.
Як тільки ГО перейде у фазу активної діяльності і почне зростати чисельно, суцільна консенсусність прийняття рішень та виключна безлідерність може стати серйозним гальмом подальшого розвитку.
Ну і зрозуміло, що в ході подальшого становлення первинної самоорганізаційної структури обов'язково виникнуть нові ризики і спокуси, котрі загрожуватимуть не лише дієвості та ефективності, але й самому її існуванню. І в першу чергу, такі загрози почнуть продукуватися з боку окремішнього політичного середовища та його структур.
Справа в тому, що яку б мету ви перед собою не ставили, які б методи діяльності не застосовували, яку б форму структуризації (ієрархічну, мереживо-ієрархічну, мереживу без керівного ядра ) ви не обрали, уникнути в українських реаліях впливу політичної сфери і самих політиків на новоутворену ГО, а то й самої її політизації, навряд чи пощастить.
Тим не менш, на стадії формування ГО треба докласти усіх зусиль аби ці впливи мінімізувати. Бо ніщо так не роз'єднує, як суперечки навколо абстрактних політичних тем та персон політиків. Ну, а самі суспільно-політичні структури старого ґатунку в силу свого жлобсько-потреб**дського характеру обов'язково намагатимуться, як стерво молоду дичину, розклювати щось свіженьке і розтягти убієнну оргструктуру по своїм гніздам.
І саме, аби цьому запобігти, в нагоді стане третій золотий принцип Махна:
Мінімум політиканства і зв'язків з прогнилими оргструктурами!
Навіть якщо новоутворена оргструктура однією із проміжних цілей поставить інфільтрацію в політичне середовище та спробу задля реалізації програмових завдань увійти у владу, ні в якому разі не можна на самому старті персоніфікувати ті чи інші владно-політичні пости з конкретними особами.
Представниками чи не членами ГО - це без різниці. Така персоніфікація відбудеться згодом, в процесі конкретної діяльності, після того, як викристалізується лідерська команда.
Тобто не лідер мусить формувати команду, підганяючи її в прокрустове ложе своїх власних амбіцій та інтелектуально-організаторського потенціалу за ленінським принципом "нетерпіння поруч із собою осіб розумніших за себе", а сама організація в процесі активної діяльності мусить породити чи виявити лідерів.
А ті, в свою чергу, змушені будуть діяти, не по ним нав'язаним гурту правилам, а по виробленим самою організацією поконам.
А ще на стадії формування ГО треба якомога уникати політичного піару. По-перше, це дозволить не відволікатися від вирішення первинних завдань становлення ГО - її структуризації, набуття практичного досвіду її членами, мобілізації схильного до практичної, а не популістської діяльності контингенту тощо.
По-друге, це до часу позбавить нездорової уваги до вас з боку вже згадуваних структур старого ґатунку та і самих політиків.
Ну, а вже, якщо вам закортить повідати "по секрету всьому світу" про добрі справи, які наварганила ваша ГО, то розповідайте лише про конкретно зроблене і зроблене виключно вами. Бо варто буде публіці спіймати вас на брехні, як ви тоді до віку не відмиєтесь.
Пам'ятайте стару добру істину - конкретна справа зроблена вашою ГО краще будь-якого піару і політиканства повідає загалу про вас.
Не варто піаритись, якщо ви візьмете участь у якійсь спільній акції з іншими ГО.
Якщо справа того варта, але вам одноосібно вона не по силам, то візьміть в ній участь не акцентуючи на приналежності до власної структури. В майбутньому це убезпечить вас від умотивованих сторонніх зазіхань на плоди вашої власної праці.
До часу, поки ви не станете міцно на ноги, уникайте тісних контактів із структурами старого штибу. Навіть на рівні запозичення досвіду, бо той досвід є ні чим іншим, як технологіями виживання чи більш-менш взаємовигідного співіснування із існуючою системою влади.
Ваша ж сила буде в протистоянні системі і досвід старих структур в цьому сенсі вам навряд чи пригодиться - бо його власне у них і немає. А от головного болю від таких контактів ви можете отримати повну пазуху
Від намагання, через втягнення вашої ГО взяти участь в різноманітних конференціях чи круглих столах, перехрестити у свою віру, до вже згадуваних спроб роздерибанити чи й навіть підім'яти новоутворену структуру під себе.
А воно вам треба? Тим паче, що, за великим рахунком, як свідчить практика оті всі міжорганізаційно-конференційні тусовки в 99-ти випадках зі 100 не більше ніж пустопорожнє політиканство та псевдоінтелектуальне потрясіння атмосфери.
Тому у своїй діяльності намагайтесь слідувати ще одному золотому принципу:
Покладатися переважно на власні сили!
В першу чергу, це стосується самофінансування. Особливо на самому початку формування ГО уникайте непропорційно значних до ваших внутрішніх можливостей зовнішніх фінансових вливань.
Це убезпечить вашу структуру від екзогенних впливів на таких важливих етапах формування, як формулювання мети, розробка програмових принципів, вибір форми структуризації та методів діяльності.
Так, буде не просто, але дуже швидко ви зрозумієте, що нормальне функціонування організації далеко не завжди залежить від фінансових можливостей. Ви навчитеся не лише фінансовій дисципліні, але будете намагатися знаходити не затратні креативні рішення у розв'язанні багатьох проблем.
Ну, а на самому-самому старті, гурту чисельністю навіть до 10 чоловік скинутись на найнеобхідніше - старенький ПК, забезпечення зв'язку, можливо на оренду найпримітивнішого приміщення для зборів (хоча десь із середини весни і до осені - на біса воно потрібне, а взимку можна і в кав'ярні засідайлівки провадити), на якийсь канцелярський дріб'язок буде не надто проблематичним.
В подальшому поточні витрати цілком будуть долатися за рахунок регулярних внесків, запровадити котрі потрібно буде обов'язково. Це теж буде дисциплінувати. Мало того, я би рекомендував в подальшому розмір внесків диференціювати - в залежності від стажу перебування та місця в ієрархії структури. Чим вони більші та вищі для кожного члена, тим значніший мусить бути внесок.
Ну, а вже коли оргструктура набуде більш-менш сталого вигляду і на її рахунку з'являться конкретно здійснені суспільнокорисні справи, ви зможете собі дозволити і певну спонсорську допомогу.
Але не треба шукати потужних спонсорів, повірте мені, якщо люди переконаються в тому, що ви в той чи інший спосіб таки захищаєте їх інтереси, то вони самі будуть вам пропонувати ту чи іншу допомогу.
Най вона буде спочатку незначною, але якщо ви будете працювати у вірному напрямку, вона чим далі, тим більше становитиметься масовою і постійною.
І ще раз підкреслю, утримуйтесь до часу, допоки ви не трансформуєтесь в більш-менш потужну структуру, значної спонсорської допомоги навіть із декількох джерел. Принаймні до того моменту, допоки такого роду допомога може відігравати вирішальну роль у вашій діяльності.
От коли ви доросте до рівня, коли без такого роду вливань в принципі ви можете і обійтись, от тоді і варто на них погоджуватися.
І не варто, я думаю, нагадувати, що рішення про згоду на прийняття такого роду допомоги мусить бути максимально відкритим і наближеним до консенсусного, принаймні, на рівні координаційно-керівного органу ГО.
Як мусить бути максимально відкритою бухгалтерія ГО, принаймні, в частині всіх зовнішніх надходжень та їх витрат. Форму контролю, самоконтролю і звітування перед громадськістю оберіть самі, але вона мусить бути максимально доступною для кожного бажаючого.
Але це буде згодом, а на самому старті вам доведеться викручуватись самотужки. Хоча не лише контакти, але співпраця і координація діяльності із вашими самоорганізаційними аналогами, на відміну від старих оргструктур, може лише вітатися.
Рано чи пізно ви вийдете на такі структури - чи вони на вас. Якщо ви вирішили в такий самоорганізаційний спосіб розв'язувати певні проблеми, це може означати лише одне - ви не унікальні, бо отих самих проблем в країні чи області, вашому місті чи районі стільки, що вистачить на всіх.
А стимулів міняти щось в соціумі з'являється дедалі більше. Бо питання наявності у людей волі до дії - це питання вже навіть не часу, а прикладу.
Валерій Семиволос, вільний журналіст, Харківська область, село Губарівка, Товариство "Малого кола", для УП
