З початком епідемії грипу з’явилося багато конспірологічних теорій на тему "кому це вигідно?". Питання само по собі не зовсім коректне, адже коли мова йде про політику, ключову роль грають не обставини, а здатність людей повертати їх на свій бік.
Надто в умовах виборчої кампанії. Наївно було б сподіватися, що кандидати в президенти, які знаходяться на усіх ключових посадах, не використають в своїх інтересах цю ситуацію. Питання лише в тому, чого вартуватимуть їхні дії для країни.
Цікаву позицію під час цих подій займав Віктор Ющенко. Спочатку він заявив, що готовий просити допомоги у світової спільноти. Потім взявся критикувати дії виконавчої влади щодо боротьби із грипом.
Підлеглі президента, секретар Радбезу Богатирьова та заступник голови СП Попов в один голос стали заявляти про перспективу введення надзвичайного стану. Що й не дивно, оскільки Віктор Ющенко у своєму зверненні перед цим сказав: "Будь-які межі перейдено – навіть ті, які за Конституцією обмежують мої дії як президента".
Аж раптом, у його поведінці відбулася різка зміна. Було скасовано проанонсоване засідання РНБО. Віктор Ющенко несподівано почав звинувачувати у нагнітанні паніки кого завгодно, тільки не себе, і закликав людей "припинити ажіотаж".
Тобто, Ющенко мало того що приклав руку до чергової дискредитації України, яка, за його логікою, не спроможна була на рівні інших країн впоратися з епідемічною ситуацією, але й у притаманній йому манері непослідовними кроками унеможливив розуміння своїх дій.
Хоч певний політичний сенс тут все таки можна побачити. Для Віктора Ющенка важливо знайти будь-який привід для критики уряду.
Багато спостерігачів задають собі питання — навіщо президент із таким низьким рейтингом взагалі йде на вибори? Прихильники гаранта вказують на його особливу місію. Опоненти говорять, що президент перетворюється на технічного кандидата Віктора Януковича.
Як би там не було, факт залишається фактом — своїми діями Ющенко ллє воду на млин лідера Партії регіонів. Адже блокуючи виділення грошей на боротьбу з грипом і підписуючи закон про підвищення соцстандартів, президент свідомо поглиблює кризу в країні, а отже грає на руку опозиції. Чи глава держави вже відносить до опозиції і себе самого?
Щодо підняття прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, то, можливо, Віктор Ющенко міг би пояснити як в умовах скорочення доходів підвищувати видатки? Але президент, знову ж таки у своїй манері, переклав відповідальність "на дядю", заявивши, що погоджується з рішенням парламенту.
Хоч при цьому він не забуває піднести рівень своєї фінансової компетенції надзвичайно високо. Наприклад, нещодавно, перебуваючи у Кременчуці, президент заявив, що відносить себе до п’ятірки найкращих банкірів світу.
Не виключено, що на тлі очевидної невдачі п’ятирічного президентського терміну і напередодні його завершення, у Віктора Ющенка, як психологічна компенсація, розвинулася прогресуюча манія величі.
Ще б пак — в іншому своєму інтерв’ю президент сказав, що "не хоче бути політиком в цій країні", якщо нація не проявить "імунітет своєї незалежності, моралі, ідентичності". Тобто, усі ці цінності Ющенко пов’язує виключно з собою?
Взагалі, на фоні очевидних деструктивних кроків у політиці та економіці, Ющенко все більше говорить про патріотизм. Справді, йому є що записати в актив у цій площині.
Але в цілому країна підходить до завершення президентського терміну Ющенка вкрай розбалансованою, і, "завдяки" йому ж ці внутрішні політичні вібрації в найближчі місяці можуть досягти ще більших обертів.
Оточенню президента просто варто частіше нагадувати йому відомий афоризм англійського поета 18 століття Семуела Джонсона, який сказав про те, що патріотизм є останнім притулком негідників.
 |
Євген Булавка, для УП
