У середині червня на одній із державних резиденцій біля Києва було несподівано людно.
Після початку повномасштабного вторгнення такими об'єктами влада рідко користується через безпекові обмеження.
Але цього разу обрали закриту резиденцію, адже йшлося про важливу таємну розмову найвпливовіших посадовців країни.
Поспілкуватися зібрались президент Володимир Зеленський, голова його Офісу Кирило Буданов із "силовим" заступником Олегом Татаровим. Від парламенту був присутній лідер фракції більшості Давид Арахамія, з уряду – глава Міноборони Михайло Федоров, від РНБО приїхав секретар Рустем Умєров.
Як писала раніше "Українська правда", ідею великої стратегічної сесії для топів влади уже кілька місяців виношував Арахамія. Але ця розмова в резиденції такою стратсесією не була. Хоч би тому, що бракувало важливих людей у владі як-то: прем'єрки Юлії Свириденко чи спікера Руслана Стефанчука.
Навіть у такому невеликому колі учасників нарада в резиденції тривала зо чотири години. Але найважливішими були останні хвилин 30, коли йшлося про вибори та інтенсивну realpolitik.
Саме тоді прозвучали позиції щодо того, хто з влади чого хоче надалі, де кожен бачить своє майбутнє, що для цього треба зробити і кого треба вмовити не балотуватися, щоб усі ці розмови й план виборів на листопад стали реальністю.
Коло своїх
Імпровізований саміт в держрезиденції під Києвом наочно демонструє, наскільки змінилася українська влада після відставки Андрія Єрмака.
Ще восени минулого року було майже неможливо уявити нараду такого рівня без присутності Андрія Борисовича. Здавалося, що сама можливість провести подібну розмову без нього є фантастикою. Але як показала практика – цілком можливо.
Ба більше, саме без Єрмака президент почав набагато предметніше і конкретніше говорити зі своєю командою. Обговорювати вже не абстрактні політичні перспективи, а цілком конкретні конфігурації майбутньої влади.
Стратегічна розмова звелася до трьох ключових питань: чи проводити вибори; якщо так, то коли; хто може стати учасниками потенційної виборчої кампанії.
Відповідь на перше запитання обговорювали, спираючись на результати свіжих закритих соціологічних досліджень за червень, які опинилися на столі Володимира Олександровича.
Надруковані цифри стали для президента несподівано оптимістичними.
Як переказують джерела УП, які бачили дані згаданих досліджень, виглядає так, що Зеленському вдалося переламати тривалу тенденцію повільної втрати власного рейтингу. Після багатьох місяців поступового зниження соціологія вперше зафіксувала хоч і невелике, але стабільне зростання підтримки.
Соцдослідження також показали, що в першому турі за чинного президента готові були проголосувати орієнтовно 33% серед тих, хто вже визначився зі своїм вибором.
Слідом йде головний потенційний конкурент Зеленського – посол України у Великій Британії Валерій Залужний, який має підтримку на рівні 22%.
Ще одним потенційним кандидатом, рейтинг якого останніми місяцями системно зростав, є керівник Офісу президента Кирило Буданов. Його в першому турі готові підтримати майже 14% опитаних.
Таку динаміку розкладу сил у владній команді пояснюють передусім якісними змінами на фронті.
З весни 2026 року Україна дедалі частіше перехоплює ініціативу. Майже щодня українці прокидаються під новини про удари по російських нафтопереробних заводах, оборонних підприємствах, складах, логістичних вузлах у Криму чи на окупованому півдні. Відео українських безпілотників, що долітають у глибокий тил Росії, стали частиною щоденного інформаційного порядку денного.
Через наочний успіх Сил оборони почав змінюватися і рейтинг президента як верховного головнокомандувача, який персоніфікує ці здобутки для значної частини суспільства.
Позитивна динаміка так сильно надихнула Зеленського, що під час зустрічі в резиденції команда всерйоз обговорювала можливість провести президентські вибори вже наприкінці осені цього року.
Логіка проста: поки рейтинг зростає, варто спробувати скористатися моментом і переобратися ще до того, як політична ситуація знову модифікується.
Але на шляху проведення такої спецоперації існують дві доволі габаритні проблеми. І обидві – з генеральськими погонами. Йдеться про Залужного та Буданова.
В озвученому на зустрічі опитуванні, зробленому на замовлення Банкової однією з українських соціологічних компаній, для президента склалась позитивна динаміка першого туру. Зеленський має начебто 34% підтримки (Залужний – 28%, Буданов – 12%). Але от моделювання другого туру навіть у цій соціології виглядало для чинного глави держави не так райдужно.
У парі з послом у Великій Британії президент поки програє – приблизно 32% проти 37%. Але динаміка на користь Зеленського, він постійно додає.
Проти Буданова Зеленський поки що перемагає, але лише в межах статистичної похибки – приблизно 34% проти 32%.
Інакше кажучи, незалежно від того, хто саме з генералів виходив би до другого туру, гарантованої перемоги для президента не існує.
Саме тому зустріч команди президента була не лише розмовою про вибори. Вона стала спробою зрозуміти, чи можливий такий політичний сценарій, за якого хоча б один із двох найрейтинговіших військових відмовиться від участі в президентських перегонах.
Генерал, який не сказав "ні"
Одним із практичних завдань зустрічі в держрезиденції було не лише обговорення самих виборів, але й пошук розуміння, чи бачить Кирило Буданов для себе політичну конфігурацію, за якої він не стане конкурентом Володимира Зеленського.
За словами співрозмовників УП, усередині владної команди існує впливова група на чолі з Арахамією та іншими, яка вважає оптимальним сценарій, за якого Зеленський переобирається на другий президентський строк, а Буданов, скажімо, очолює Верховну Раду після парламентських виборів.
Логіка цієї конструкції проста.
Після наступних виборів президент уже навряд чи матиме монобільшість. Тож глава держави буде змушений зосередитися насамперед на тих повноваженнях, які визначає Конституція: міжнародній політиці, питаннях війни та безпеки.
"Нам важливо, щоб Зеленський міг із західних партнерів вибивати ті ресурси, які вони йому обіцяли. Бо прийде нова людина, і вони всі спробують зіскочити зі своїх обіцянок", – пояснював логіку влади один із її топів у розмові з УП за кілька тижнів до зібрання на держдачі.
Натомість, за словами джерел у команді президента, потужний голова нового парламенту нібито зможе поступово вибудувати власний політичний вплив, посилити апаратні позиції та стати природним кандидатом на президентських виборах уже після завершення каденції Зеленського.
Чи пропонував президент Буданову саме таку конфігурацію безпосередньо під час зустрічі, УП достеменно не відомо. Так само невідомо, яку відповідь він почув.
Втім, кілька співрозмовників УП стверджують: Буданов весь час роботи в ОП уникає будь-яких прямих відповідей на питання щодо політичних перспектив.
Як у відомій пісеньці, він не каже "так", але й не каже "ні". Фактично, генерал намагається залишити собі максимальний простір для маневру.
І для такої поведінки у Буданова є цілком прагматичні причини. Адже навіть якщо він погодився б не брати участь у виборах, це автоматично не розв'язує головної проблеми Банкової.
Завжди залишається ще фактор Валерія Залужного.
Відмовлятися від власних політичних перспектив на користь Зеленського Буданов міг би лише в тому разі, якщо аналогічне рішення ухвалив би й колишній головнокомандувач ЗСУ.
Інакше виникає очевидне питання: навіщо сходити з дистанції, якщо головний конкурент президента все одно залишається в перегонах?
І це питання, схоже, звучить у голові не лише у керівника ОП. Адже майже одразу після зустрічі в держрезиденції Банкова переключилася на розмови з Валерієм Залужним.
Генерал, який сказав "ні"
Формальний привід для виклику до Києва посла України в Лондоні підвернувся сам собою – прем'єр Його Величності Кір Стармер саме готувався подати у відставку.
Британія – стратегічний партнер України, тож першу частину зустрічі віч-на-віч на початку минулого тижня президент Зеленський і посол Залужний провели обговорюючи ситуацію в Лондоні та її можливі наслідки для українсько-британських відносин.
Але згодом, як переконують співрозмовники УП в оточенні обох учасників зустрічі, президент перейшов до іншої теми, заради якої запросив колишнього головнокомандувача до Києва.
Зеленський сказав, що ситуація на фронті останнім часом розвивається позитивно, суспільство залишається достатньо консолідованим, а тому з'явилося вікно можливостей для проведення виборів.
Однак головне завдання – провести їх так, щоб країна не отримала нового внутрішнього розколу, а отже, продовжував президент, треба уникнути ризиків, які нестиме протистояння Зеленського і Залужного.
Врешті президент поставив колишньому головнокомандувачу пряме запитання: "Якщо вибори відбудуться восени, чи будете ви балотуватися?".
І, за словами співрозмовників УП, отримав однозначну відповідь: "Так. Буду".
Після цього розмова тривала ще якийсь час, але Зеленський навіть не пропонував Залужному якісь варіанти подальшого кар'єрного шляху – це не мало сенсу.
Хоча, за словами джерел УП у владі, серед можливих пропозицій Банкова готова була говорити не лише про дипломатичні посади, але практично будь-які державні пости, хоч би й керівника уряду.
Натомість Залужний спробував пояснити свою позицію, мовляв, він ніколи не прагнув політичної кар'єри, але багато людей покладають на нього свої надії, і він не зможе пояснити їм, чому він їхньою довірою має знехтувати.
Президент і генерал потиснули один одному руки та розійшлися.
Втім, це була лише перша дія.
Невдовзі до Залужного, поки він був у Києві, відрядили інших переговорників – секретаря РНБО Умєрова і голову президентської фракції Арахамію.
Вони повторили практично ті самі аргументи: можливий суспільний розкол, небезпека надто конфліктної кампанії, ризики для держави. Відповідь Залужного теж не змінилась.
Після цього навіть у найдосвідченіших переговорників Банкової аргументи закінчилися. Але на прощання вони таки попросили у Залужного: "Брат, але ти подумай ще раз".
Після від'їзду Залужного з Києва стало зрозуміло: літня спроба Банкової перезапустити політичний процес і спробувати організувати вибори восени зіткнулася з серйозною перешкодою.
План, який ще кілька тижнів тому виглядав як швидкий політичний бліцкриг, фактично перейшов до стадії затяжного окопного протистояння.
З одного боку, Зеленський бачить вікно можливостей для проведення виборів, хоч всі виклики щодо їхньої організації залишаються невирішеними. Його рейтинги після тривалого падіння знову почали зростати, а успіхи українських сил на фронті створюють для влади значно комфортнішу політичну атмосферу, ніж "Міндічґейт" чи ворожки Єрмака.
З іншого боку, президент не має жодних гарантій перемоги на виборах. Навпаки, будь-який із двох популярних генералів здатен взяти гору.
Але й сам Залужний навряд чи перебуває в настільки бездоганній політичній позиції, як це може здаватися.
Його рейтинг залишається високим, але вже не демонструє тієї динаміки, як одразу після відставки з посади головкома ЗСУ.
Політика жорстока до тих, хто надовго випадає з актуального порядку денного.
Паралельно зростає рейтинг Кирила Буданова, який, на відміну від Залужного, щодня присутній в інформаційному просторі. І саме ця обставина робить майбутні вибори ще менш передбачуваними.
Зрештою, якщо у президентські перегони підуть обидва генерали, вони неминуче почнуть конкурувати між собою. Саме в цьому й полягає парадокс нинішньої ситуації: ніхто з ключових гравців не хоче втрачати свій шанс, і тому всі разом загрузають в ситуації взаємного стримування.
А це, своєю чергою, може несподівано відкрити шлях до другого туру для "третього кандидата" на зразок того ж Олександра Усика, якого сьогодні майже ніхто не розглядає як фаворита.
Роман Кравець, Роман Романюк, УП