Забуксувати на старті. Як комітет захистив недоторканність Дейдея

У перерві в засіданні регламентного комітету генеральний прокурор Юрій Луценко і керівник Антикорупційної прокуратури Назар Холодницький прогулювались у дворику будівлі комітетів Ради на Банковій.

Разом з ними гуляли ще два прокурори та прес-секретар Луценка Лариса Сарган – але вони трималися за кілька метрів позаду своїх шефів, аби ті могли поговорити віч-на-віч.

Мабуть, розмова в генпрокурора та його заступника була не з приємних.

До цього моменту регламентний комітет Ради от уже понад дві години розглядав подання про зняття недоторканності з депутата "Народного фронту" Євгена Дейдея. І весь хід цього розгляду давав зрозуміти, що прохання САП-ГПУ не задовольнять.

Від самого початку засідання комітету перетворилось на арену обміну звинуваченнями та словесними шпильками, які літали з одного кінця столу в інший.

Поступово усе красномовство генпрокурора і депутатів перетворилось на один суцільний гул і крик, в якому єдиним зрозумілим реченням стало: "Комітет вважає подання на Дейдея недостатньо обґрунтованим та невмотивованим".

Де гроші?

Уже традиційно зал для засідань регламентного комітету не зміг вмістити усіх охочих. Як і при розгляді інших подань на депутатів, крім десятка членів самого комітету, прокурорів і працівників секретаріату, вся зала дощенту наповнилась журналістами та телеоператорами.

Тож цілком логічно засідання почалось із пропозиції збиратися десь в іншому місці. Депутат від "Опоблоку" Михайло Папієв запропонував попросити у секретаріату Ради дозволу засідати, скажімо, у легендарному "катрусиному кінозалі" чи іншому якомусь великому приміщенні.

Тим паче, що стараннями НАБУ і ГПУ подібні розгляди подань про зняття недоторканності будуть відбуватися буквально щодня впродовж цього тижня.

І в Луценка народжується ідея, як "розвантажити" комітетові один день.

"Я б просив, аби ми не розділяли фігурантів одного кримінального провадження Максима Полякова і Борислава Розенблата. Бо нам доведеться два дні показувати вам одні і ті самі докази", – запропонував генпрокурор.

Але його ідею не оцінили. В. о. голови комітету Павло Пинзеник пояснив Луценку, що для Верховної Ради кожен депутат дуже цінний.

"Я розумію вашу логіку, але для парламенту кожен депутат – це окрема особистість. І вони заслуговують, щоб кожен епізод розглядався окремо", – відрізав Пинзеник.

Так само він не потішив Луценка прихильністю і в питанні розгляду цього тижня подання на депутата Михайла Добкіна – мовляв, комітет не знає, коли тому переслали повідомлення про подання ГПУ, і навряд чи депутат "Опоблоку" встигне подати пояснення до кінця цього тижня.

Врешті, Луценку надали слово, аби він озвучив суть претензій прокуратури до Дейдея. До речі, сам депутат, питання якого розглядав комітет, спокійно сидів на протилежному краї стола і уважно слухав генпрокурора.

Суть цих звинувачень на самому засіданні ні для кого секретом не була. Депутати уже мали змогу прочитати саме подання ГПУ, тим паче, що ще 23 червня УП опублікувала усі п'ять подань до Ради.

Загалом Дейдея звинувачують в тому, що він спробував приховати купівлю квартири і двох авто за незрозуміло де взяті гроші. Для цього він оформив на дружину Інгу Дейдей "кредит" в Ігоря Лінчевського, помічника свого однопартійця Дениса Дзендзерського.

І, врешті, на цих позичених 3,5 мільйонах гривень все б могло і закінчитись. Однак сам позичальник, за яким стежили НАБУ і САП, підсилив підозри силовиків. У записаних НАБУ телефонних розмовах з юристами і самим Дейдеєм Лінчевський зізнався, що не має уявлення про суму позики і як про неї слід розповідати.

Ці записи на засідання комітету Луценко із Холодницьким і принесли. І вони виявились досить цікавими.

"Я петляв, як міг, але далі вже не вийде. НАБУ кажуть, що приїдуть в Дніпро, а якщо я й далі буду петляти, то організують привід (на допит, – УП). Я думаю, що приводи нам не треба. Навпаки, ми ж можемо піти і посвідчити у "правильний" бік", – розповідав Лінчевському його юрист.

З інших перехоплених розмов стало зрозуміло, що кредитор насправді навіть не знає Інгу Дейдей, якій так щедро погодився позичити 3,5 мільйони гривень. Зокрема, у записаній розмові з Дейдеєм, депутат передає Лінчевському номер своєї дружини і розповідає, як її звати.

Цей запис особливо збентежив членів комітету. Пинзеник попросив зупинити показ відео, щоб прокурори пояснили, як це вони записують розмови депутатів, якщо дозволу на це Верховна Рада не давала.

"У цьому випадку ідеться про запис розмови народного депутата. Відповідно до 482 статті КПК, ви, пане прокуроре це краще за мене знаєте, здійснення щодо депутата негласних слідчо-розшукових заходів можливе тільки за умови надання згоди Верховною Радою. Ми ознайомились з усіма п'ятьма поданнями і такі питання у нас виникають постійно", – обурився Пинзеник.

"Чи можливо це взагалі використовувати як доказ, і якщо ні, то навіщо ви нам все це показуєте?" – додав він.

"Це отримані законним шляхом докази щодо пана Лінчевського. А ті, хто йому дзвонять, автоматично потрапляють під запис. Українські суди регулярно приймають такі докази. Не зупиняйте, будь ласка, відтворення доказів, коли доходить до ключового моменту – Лінчевський навіть не знає дружини пана Дейдея, якій він нібито давав позику", – парирував Луценко.

Показ доказів продовжив відеозапис допиту Лінчевського, де він, прийшовши в НАБУ з адвокатом Миколи Мартиненка Черезовим, двічі визнав, що гроші передавав готівкою саме Євгену Дейдею.

"Ніяких розписок ми не писали, ми ж дорослі люди. Дорослі люди хіба пишуть розписки?" – розповідав на екрані Лінчевський.

Увесь цей час Дейдей спокійно сидів поруч з адвокатом, час від часу посміюючись із висловів Луценка чи роблячи скептичні гримаси комусь із колег по парламенту.

Читайте також

• Махінації з нудним обличчям. У чому ГПУ звинувачує Добкіна
• За що ГПУ хоче позбавити недоторканності п’ятьох депутатів. ДОКУМЕНТИ

Прокурори ж тим часом продовжували доводити, що Інга Дейдей, яка начебто отримувала позику і купували квартири-машини – насправді у всіх цих процесах участі не брала.

Коли ж передали слово Дейдею, нардеп вийняв з кишені заготованого козиря, який не на жарт розізлив прокурорів.

"Тут не раз уже згадували пана Лінчевського. Я б просив нас усіх дочекатися його самого, він зараз у дорозі і буде тут о другій годині", – заявив депутат.

"Немає ні в кого застережень, якщо Лінчевський прибуде на засідання?" – поцікавився Пинзеник, але депутати не були проти. Чого не можна було сказати про генпрокурора.

"З якого це часу у нас тут суд? Свідків викликаємо?" – не витримав глава ГПУ.

"При всій повазі, Юрій Віталійович, але комітет сам визначає порядок своєї роботи. Якщо для нас це важливо, то ми заслухаємо. А питання регламенту я б просив залишити Верховній Раді і комітету, це їхні внутрішні", – не поступався Пинзеник, натякуючи Луценку, що той уже давно в парламенті не працює.

"На якій підставі? На основі якої статті ви сюди свідків викликаєте?" – продовжував обурюватись Луценко.

"Комітет не дає пояснень Генеральній прокуратурі. Принаймні, поки його члени не мають якихось процесуальних статусів в ході слідства", – відрізав Пинзеник.

"А чого ви так агресивно сприймаєте це, Юрій Віталійович? Якщо у вас чесно записано, то хай прийде і розкаже", – включився у розмову Дейдей.

"Бо попереду справа Розенблата, де десятки свідків! Я проти перетворення комітету на суд", – ледь стримуючи обурення, відповів Луценко.

Врешті, потрібну норму регламенту знайшли – і всі мовчазно погодились дочекатись Лінчевського. А тим часом слово для відповіді знову взяв Дейдей і розповів улюблену історію депутатів, на яких готують подання у НАБУ.

"Я вважаю, що дії НАБУ щодо мене і моїх рідних, слідкування і решта – це тиск на мене як на депутата. Але найбільшою проблемою, Юрій Вітальйович, є пан Углава (заступник глави НАБУ, – УП), який є безпосередньо моїм ворогом і приспішником Саакашвілі… Так не має бути, грузини не мають керувати у нашій країні", – розхитуючись з боку в бік, викладав "аргументи" Дейдей.

"Женя, не треба про грузин. Це не личить українському депутату", – не втримався від поради Луценко.

У такій атмосфері минуло ще з-півгодини часу, ставились уточнюючі запитання, які мало що уточнювали, давались такі самі відповіді, які нічого не пояснювали.

"У поданні вказано, що квартиру подарували матері з метою приховати свою власність на неї. Ви не припускаєте, Юрію Віталійович, що її могли подарувати, щоб покращити житлові умови матері?" – цікавився Пинзеник.

"Звичайно. Якби у подружжя були легальні доходи на цю покупку, то дарувати можна було б кому завгодно. А так просто нерухомість дарують матері, щоб у реєстрах не було згадок про те, що члени подружжя набули її у власність", – знуджено відповідав Луценко.

Тим часом у коридорі комітетів у супроводі кількох людей з'явився "кредитор" Лінчевський. Тільки-но він підійшов до дверей зали засідань, із них вийшов Дейдей і відвів Лінчевського в кінець коридора. Люди, які супроводжували "кредитора", закрили собою прохід до депутата і його друга-бізнесмена, щоб ніхто не міг завадити їм переговорити. Про що йшла мова між ними, невідомо, але до зали обоє зайшли бадьорими.

"Дякую, що відгукнулися на наше запрошення", – запросив Пинзеник Лінчевського до слова.

"Я, мабуть, той самий Лінчевський, який реально позичив гроші подружжю Дейдеїв. У мене в усіх деклараціях вони задекларовані, що вони у мене є, з них сплачені податки. І ці гроші я особисто передавав Дейдею для дружини", – заявив Лінчевський, який наче був обізнаний з ходом дискусії у комітеті.

На запитання про те, чи був же договір про позику, підприємець розповів, що начебто договір про позику таки був, хоч на допиті у НАБУ він і заявляв протилежне.

"Спершу, коли я привозив гроші – до речі, можу сказати, що двома частинами привозив – то дружина Євгена, з нею я не знайомий, здається, була в машині. Спочатку була усна угода. Але потім ми її оформили письмово, коли ці всі "ваші" проблеми почались. Ми оформили угоду, бо я, чесно кажучи, не хочу ці гроші втратити", – заявив Лінчевський.

Тут у розмову включився Холодницький: "Я не буду задавати ті питання, які ми поставимо у ході досудового слідства, але скажіть мені тільки одне: ви готові пройти допит на поліграфі?"

"Так", – відповів Лінчевський, чим викликав хвилинний переполох у групи людей, які його супроводжували.

Коли ж питання почав ставити генпрокурор, його вже на другому уточненні перебили депутати – мовляв, він не суддя.

"Те, що це некоректні запитання, я згоден. Але те, що зараз відбувається, виходить за рамки здорового глузду. За рахунок прямої трансляції, фактично, відбувається узгодження різних сторін процесу. Це безпрецедентно неправильно. Ми зараз бачимо, як міняються докази", – обурився Луценко.

"Ви укладали одразу якісь договори?" – продовжив опитувати свідка генпрокурор.

"Слухайте. Ви тут всі депутати. Чи колишні депутати. А я звичайний підприємець", – почав був Лінчевський. Але його перебив Луценко:

"Не звичайний. Ви ще й помічник народного депутата".

"Так. Більше того. Я член партії "Народний фронт". Але я справді ці гроші давав, вони у мене є. Що ви тут за дитячий садок розвели? Що ще з-під мене треба? Вирішуйте ці питання самі", – роздратувався свідок.

Дальша розмова у прокурорів і свідка не пішла.

"Це нагадує допит у ГПУ", – перебив Луценка Пинзеник.

"А мені це нагадує виставу. Бо коли ви йому кажете "дякую, що прийшли на наше запрошення", то мені це нагадує виставу", – скипів генпрокурор.

"Тут не суд, тут немає рівності сторін. Тут ставляться питання депутатами, аби вони могли розібратись у ситуації. Не прокурори, не НАБУ, не САП – а депутати. Це комітет", – пояснив Луценку Пинзеник.

Врешті, атмосфера в залі засідань і в прямому, і в переносному значеннях нагрілась аж занадто – і депутати вирішили оголосити перерву.

Луценко з Холодницьким вийшли із зали відчутно роздратовані й пішли прогулятись у дворик, а члени комітету зібрались в кабінеті голови.

Після повернення депутатів до роботи завершальне слово взяв депутат з фракції БПП Володимир Арешонков.

"Я переконаний, що Євген надзвичайно порядний депутат. Мені здається, що він став заручником оформлення певних речей, які він придбав – щось не вчасно задекларували, щось не так внесли. Тим не менш, я вважаю, що питання має бути внесеним до парламентської зали", – говорив він голосом миротворця.

Тим часом Пинзеник обвів поглядом депутатів.

"Хтось ще хоче взяти слово?" – на кінець запитав він.

У відповідь всі мовчали.

"Ну що, приступимо до результативної частини висновку. Комітет вважає, що подання на зняття недоторканності з Дейдея Євгена Сергійовича є недостатньо обґрунтованим, не вмотивованим та не містить конкретних фактів. Висновки слідства ґрунтуються на припущеннях, що не може підтверджувати факт вчинення народним депутатом Дейдеєм кримінального правопорушення", – читав Пинзеник.

На обличчях Луценка та Холодницького читалася напруга.

"Хто за? Хто проти? Утримався? Рішення прийнято, двоє людей утрималося", – оголосив результат головуючий.

Поки депутати покидали залу, знервований Луценко наздогнав Пинзеника і грубо кинув йому: "Тобі не соромно"?

Депутат з фракції "Народний фронт" намагався відповідати, але генпрокурор його перебив. "Йди до свого спонсора!" – емоційно говорив він.

Як відомо, Пинзеник є одним із найближчих депутатів до спонсора партії "Народний фронт" Миколи Мартиненка. Очевидно, його мав на увазі Луценко.

Вийшовши із зали, вони продовжили сперечатися.

"Коли прокуратура розповідає Верховній Раді, що їй робити, то це – кінець і прокуратурі, і Верховній Раді", – обурювався в.о. голови комітету.

"Я не розповідаю Верховній Раді, а просто звертаюся до громадянина Пинзеника мати хоч трошки чесності, трошки порядності", – не вгамовувався генпрокурор.

"Порівняно з вами, повірте, у мене з цим все в порядку", – апелював Пинзеник.

"Я бачу", – відповів на це Луценко, після чого двоє чоловіків розійшлися у протилежних напрямках: Пинзеник попрямував до свого кабінету, генпрокурор – до журналістських камер.

У розмові з журналістами Луценко обурювався, що рішення комітету не дає можливості винести подання на зняття недоторканності до сесійної зали.

"Комітет відправив матеріали назад, щоб не допустити розгляду цього питання в сесійній залі Верховної Ради. Головуючий явно завчасно готувався завадити винесенню мого подання у парламентську залу", – говорив на камери Луценко.

Поки він та Холодницький розмовляли з пресою, депутат Дейдей стояв позаду та уважно слухав, що говорять правоохоронці.

Він був з двома жінками та нервово перебирав пальцями рук.

"Мені шкода, що Юрій Віталійович і інші люди стали заручниками цієї ситуації, вони стали інструментами грузинської політичної розправи щодо мене. Ця вся ситуація взагалі створена для того, щоб дискредитувати Верховну Раду, тому що грузинам треба перевибори", – демонстрував свою "політичну обізнаність" Дейдей.

На запитання журналістів, чи існує офіційний документ про взяття позики, на відсутності якого наполягали прокурори, депутат стверджено відповів: "Звичайно ж, є".

Щоправда, журналістам він його не показав, але пообіцяв виставити у Facebook, або ж надати слідству.

Перший же прокурорський млинець "тижня недоторканності" виявився глевким. Комітет Ради не те що не умив руки, як робив це у всіх інших ситуаціях, коли там не було згоди – він безапеляційно повернув матеріали в ГПУ.

На фоні ще п'яти подань, підписаних Луценком на інших депутатів, понеділкове фіаско виглядає дуже тривожно. Небажання касти недоторканних "давати в образу" своїх членів, може коштувати усім чимало нервів і спокою.

Втім, якщо ситуація з Дейдеєм і справді виглядала двозначно – існує куди більша загроза.

У своїй міфічній боротьбі з "грузинською мафією" депутати можуть завалити й інші подання ГПУ-САП-НАБУ, щодо яких сумнівів фактично немає.

Не даремно ж подання на найповніше задокументованих депутатів Розенблата та Полякова стоять у порядку денному регламентного комітету останніми.

Роман Романюк, Роман Кравець, УП