Спецпрокурор Холодницький: Я не дівка, щоб мене до чогось змушувати
Потрапити до кабінету керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького непросто.
У його просторій приймальні працює не лише секретарка. Біля дверей, що ведуть до кабінету керівника САП, на стільці сидить чоловік міцної статури. Він ретельно перевіряє кореспондента "Української правди" металошукачем, уважно переглядає речі і просить залишити мобільний телефон. Втім, мобільний вдається зберегти. Холодницький попереджає охоронця, що пристрій знадобиться для інтерв’ю.
"Це не мої забаганки, це з управління державної охорони. Такий порядок, бо для цього були, скажемо так, деякі підстави. Охорону надали в жовтні. Більше нічого сказати не можу, бо це таємниця", – трохи розгублено відповідає Холодницький, дивуючись запитанню кореспондента УП.
Холодницький намагається демонструвати впевненість і рішучість, хоча за рік роботи на посаді так і не полюбив публічність. Спілкуватися з журналістами для нього скоріше вимушена необхідність, аніж власне бажання.
Приводом для цього інтерв'ю стали непрості відносини між Національним антикорупційним бюро та САПом – двома органами, на які суспільство та міжнародна спільнота покладають великі надії щодо боротьби з корупцією в Україні.
НАБУ звинувачує САП у тому, що орган гальмує з направленнями кримінальних проваджень до судів.
Точкою кипіння стала скарга НАБУ до генерального прокурора на бездіяльність Назара Холодницького під час розслідування так званої "справи МАУ".
Холодницький намагається зберігати спокій і запевняє: у нього нормальні особисті відносини з директором НАБУ Артемом Ситником.
Під час інтерв’ю керівник НАБУ кілька разів дзвонив Холодницькому по телефону спецзв’язку. Однак керівник антикорупційної прокуратури вирішив не піднімати слухавку у присутності журналіста.
У своєму годинному інтерв’ю УП, яке Холодницькій давав майже весь час стоячи біля крісла і з увімкненим телевізором в кабінеті, він розповів про візити олігархів до нього, недопрацювання НАБУ, оголошення підозр Миколі Мартиненку та Ігорю Кононенку, відносини з генпрокурором Юрієм Луценком і президентом Петром Порошенком, а також про перспективи справи "чорної бухгалтерії" Партії регіонів.
– Перше інтерв’ю УП ви давали рік тому, коли САП лише починала діяльність. Які результати роботи?
– Змінилося багато. Пусті кабінети і коридори заповнилися прокурорами. У лютому і жовтні ми провели два конкурси, набрали 35 людей, серед них є зовнішній кандидат, який жодного дня не працював в прокуратурі. Зараз він входить у курс справ. Розпочали близько 300 проваджень, більше 40 проваджень скеровано до суду.
Фактично за цей рік ми змогли запустити два антикорупційні органи і змогли налагодити роботу. Я вважаю, що це позитив як для першого року роботи. Звичайно, якщо таке буде в наступні роки, то цього буде вкрай мало, але на перший рік, я вважаю, що цього достатньо. Зі мною, до речі, погоджуються міжнародні експерти.
– Ми перебуваємо у вашому робочому кабінеті, ви тут зустрічалися із олігархом Ігорем Коломойським?
–Так, він був у цьому кабінеті. Це була страсна п’ятниця перед Великоднем. У нас на третьому поверсі в актовій залі разом із Ситником (директор НАБУ Артем Ситник – УП) проводилася нарада.
Потім Артем поїхав на роботу, я заходжу до себе, тут купа охорони по всіх поверхах. Дивлюся, у приймальні разом із своїм юристом сидить Коломойський. Він каже – "А я к вам пришел". Питаю "Чому?". Каже "Познакомиться, пообщаться". Зрозуміло, що вже не вижену.
Запросив до кабінету, запитав його чи "кофе будем пить" – відмовився. Він цього питання просто не очікував. Потім ми 45 хвилин говорили про 2014 рік, революцію, його діяльність в Дніпрі, по справах жодних розмов не було. Я так зрозумів, що це був якийсь ознайомчий візит, кожен шукає якісь підходи. Про роботу і справи ми не говорили, таємниці в цій зустрічі не було.
В листопаді про це почали розказувати, як про якусь зраду, хоча про факт зустрічі я говорив в ефірі "Громадського телебачення" ще в червні.
Через півтора місяця, після цього візиту справу Антонюка ми направили до суду, а це зачіпає безпосередньо його інтереси, бо це наближена людина до Коломойського.
Зрештою, всі, хто до мене заходять в кабінет – це не таємниця. Нехай приходять журналісти, сідають внизу в холі та дивляться, хто і коли приходить. Це найпростіший спосіб все відслідкувати.
– Після цього він до вас не дзвонив, не намагався зустрітися?
– Не дзвонив, не заходив, більше не було жодних контактів.
– Інші олігархи також намагалися познайомитися з вами?
За весь рік з олігархів, єдиний хто тут був – це Коломойський. Одного разу серед натовпу я бачив Віктора Пінчука на прийомі в англійському посольстві, але ми з ним не знайомилися.
– Ви згадали про колишнього голову Державіаслужби Дениса Антонюка. У "справі МАУ" також фігурують президент і головний бухгалтер авіакомпанії. Яка ситуація з цією справою зараз?
– На сьогоднішній день там не може бути погоджена підозра. В суді ми її програємо. Є рішення попередніх судів, які прямо суперечать позиції слідства. В рішеннях стверджуються, що та сума, що слідство називає шкодою, шкодою не є. Поки є такі рішення, направляти справу до суду тільки через те, що там фігурує прізвище Коломойського немає сенсу.
– НАБУ звинувачує вас у блокуванні "справи МАУ". Мова йде про 150 мільйонів гривень збору з квитків, що авіакомпанія не сплатила до Держбюджету. Прокоментуйте детальніше, чому справу не направляють до суду?
– Все дуже просто. Є Податковий кодекс, де чітко написано, що лише цим Податковим кодексом встановлюються всі обов’язкові платежі, податки, збори і інші виплати. Але паралельно діяла постанова Кабміну, що зобов’язувала авіаперевізників сплачувати відшкодування з квитків на суму один долар. МАУ сплачувала цю суму, потім не сплачувала, а потім почала торгуватися з Державіаслужбою.
2015 року долар почав стрибати. Наприклад, 1 січня він коштував 8 гривень, а 31 січня коштував 25, але Державіаслужба виставила рахунок за весь місяць по 25 гривень.
В МАУ говорять, що, вибачте, але на початку місяця люди платили по 8, ми не будемо платити за них ще в три рази більше, тому перерахуйте нам по кожному дню. У авіаслужбі відмовилися перераховувати і почалися "коломийки".
Дійшло до того, що сторони подали судові позови: Державіаслужба – до Господарського суд, а МАУ –до Адміністративного. У Господарському суді авіаслужба два суди виграла, в Адміністративному суді два суди виграла компанія МАУ.
Далі справа дійшла до Верховного Суду, який скасував усі рішення і постановив, що провадження має слухатися виключно у рамках адміністративного судочинства. Тобто суди, виграні Державіаслужбою, визнали незаконними.
Потім справа повернулася по другому колу, 9 листопада адмінсуд відмовив у позові МАУ, але з тих підстав, що МАУ мав би сплатити, насправді не є обов’язковою до сплати, тому що це не передбачено в податковому кодексі. А рахунки, що виставляла Державіаслужба не несуть для МАУ обов’язків, а є лише інформативними документами. Таким чином, шкода, що інкримінується, не є шкодою в розумінні кримінального права. І з чим мені йти в суд?
– Чому тоді НАБУ критикує саме вас?
– Запитайте в НАБУ. Вони писали скарги на мої дії до генпрокурора, хоча перед тим розповідали, що САП для них це кінцева установа. Я не можу пояснити написання цієї скарги. Якщо так, то я б мав писати скарги Порошенку, оскільки НАБУ підзвітне по закону президенту. Але я ж цього не роблю.
Не можуть бути всі справи виграшними, але не потрібно змушувати нас, або як в скарзі написано – змусити мене погодити підозру. Вибачте, але я не дівка, щоб мене до чогось змушувати!.
Підозра була не погоджена, вона повернута НАБУ і все.
– З ваших слів виходить, що конфлікт з НАБУ продовжується..
– Абсолютно не продовжується. Він вичерпаний, зараз є спільна робота, але є дискусії з різних обставин. Не може бути прокурор статистом і тільки погоджувати все, що хочеться. Зараз прокурора змусимо погодити, а потім "всім селом" змушуватимемо суди, правда? А те, що там немає складу злочини нікого не цікавить, головне змусити. Зробимо ореол, гарну піар-картинку – Коломойський і всі кажуть "о, демон". А що далі – це вже неважливо.
– Ви говорили про це з Ситником?
– Неодноразово. Буквально днями НАБУ опублікувало частину експертизи по Михайлу Охендовському (голова ЦВК– УП). Я, як процесуальний керівник, не давав на це дозволу. Говорили-балакали і вкотре таке стається. Я цього не розумію абсолютно.
– Вас також звинувачували в тому, що ви затягували підписання йому підозри.
– Я затягував?! Звичайно найлегше сказати, що затягував, бо... Напишемо що-небудь, а там вже як вийде. Не затягував – я лише хотів, щоб там була доказова база. Я казав або експертизу проводьте, або знайдіть якісь дані, щоб підтвердити економічну спроможність "чорної бухгалтерії". Мені кажуть, "ні ми не проведемо, тому що експертиза там не призначається". Так не можна. Мені ж треба йти в суд з цими доказами.
Щоб йти проти Охендовського, проти Коломойського, проти інших, треба мати серйозну доказову базу, чи треба мати лайки в Facebook?
Має бути залізна доказова база – це все, що прокурори вимагають. А нам кажуть, ні, ми назвали Коломойського, потім сказали Охендовський – все. Суспільство апріорі готове, що вони погані і давайте будемо по них топтатися. Ми готові битися, але щоб йти на танки треба йти з танками, а не з палицями.
– Я правильно розумію, ви зараз натякаєте, що НАБУ недопрацьовує?
– Не правильно розумієте. У процесуальних керівників, звичайно, є певні питання. Наприклад, Охендовському оголосили підозру. Там залишився один детектив у справі. Там повно роботи! Я питаю керівника підрозділу "Посильте людьми, тому що справу треба закінчити". Мені у відповідь лунає, що немає у них людей. Ну що це за підхід?
По іншій справі кажу – там людей немає. Як можна відпустити детектива у відпустку, коли в нього незакінчена справа, де спливають строки слідства, ну як це можна робити? Це якийсь ментівський підхід – ми підозру оголосили, наша робота зроблена, а далі прокурор собі нехай мозок компостує, це не наші проблеми. Та це ваші проблеми! Це наші спільні проблеми і я на цьому наполягаю.
– Людям все одно. Вони не розрізняють де САП, а де НАБУ, вимагаючи результатів щодо боротьби з корупцією.
Я це розумію і хочу, щоб всі інші розуміли. А казати, що ми щось гальмуємо…
Охендовському підозра була оголошена 13 грудня, я сказав: де клопотання про запобіжний захід? Пишемо-пишемо, а написали аж на 4 день, нам вона надійшла 16 грудня об 11 годині дня. На вихідних ми сіли прочитали, підправили і 19 грудня почався процес.
Ми чекали, не кричали, не змушували, повна свобода дій. Ви кажете, що ми гальмуємо?
Добре, у вас повна свобода дій. Що я бачу – клопотання чотири дні готуємо, у справі один детектив, з приводу неодноразових наполягань, щоб дали більше людей для цієї важливої справи – у відповідь чуємо, що немає людей. Я такий підхід не розумію.
Вибачте, у САП працює 35 прокурорів, в НАБУ – 250 детективів. Я ніколи не розділяв нас і не робитиму цього, тому скажу, що нас разом 285, а не окремо кожний. У САП кількість проваджень така ж як у НАБУ, тому все треба продумувати до дрібниць. Якщо не вистачає людей, де строки і підозри спливають, то може не варто починати нові справи, може треба ці закінчити?
Зрештою я думаю, що все буде добре, в нас є спільне бачення ситуації, тому ці нюанси є минущими.
– Які у вас відносини з генпрокурором Юрієм Луценком, який є вашим прямим начальником. Яка його реакція на тертя між САП з НАБу, він намагається вас мирити?
– Ні, нас не треба мирити там, де вимагається просто вчиняти по закону. У генпрокурора багато своєї роботи, у нього справи по Майдану, багато інших проваджень. Не треба лізти в нашу роботу, щоб ми не лізли в їхню. А мирити нас нікому не треба, бо сварки немає. Якщо вона буде, то САП і НАБУ самі все вирішать без сторонньої допомоги.
– Ви не відповіли про відносини.
– Абсолютно робочі, я в ГПУ заїжджаю максимум раз на тиждень, минулого тижня був, вкотре говорили про необхідність відокремлювати канцелярію, але "домовилися домовлятися" вже у новому році.
– Складається враження що у керівників новостворених антикорупційних органів непрості відносини з генпрокуратурою.
– Я скажу так: свій шлях я вибрав сам, коли виграв конкурс на посаду керівника Спеціалізованої прокуратури. Напевно, що після цієї посади місця в прокуратурі мені вже не буде. Тому що багато є злості і ненависті. Ненависті через те, що ми робимо свою роботу.
Не через те, що ми хороші чи погані, просто такі наші повноваження, ми повинні затримувати корупціонерів. У тому числі серед прокурорів, ми це робимо. Я відстоюю незалежність НАБУ і САПу.
Я вперше почав говорити про підслідність, почав писати листи до Вищого спецсуду, за моїм підписом надійшли листи у всі юридичні вищі навчальні заклади. Я почав цей процес, тому що підслідність – це незалежність антикорупційних органів. Можливо на вулиці Різницькій (де розташована будівля Генпрокуратури - УП) є певне нерозуміння моїх дій, але я вважаю, що роблю правильно.
ПОКИ ЩО ПІДСТАВ ОГОЛОШУВАТИ ПІДОЗРУ МАРТИНЕНКУ НЕМАЄ
– Давайте поговоримо про Запорізький титаново-магнієвий комбінат. Директора комбінату Володимира Сивака затримали через підозру у розтраті 492 мільйонів гривень. Це дуже складна справа, де є інтереси іншого олігарха - Дмитра Фірташа. Як просувається ця справа?
– Справа конкретно по Сиваку направлена до суду, прокуратура орієнтована на підтримку публічного обвинувачення, але не так як хотіли детективи. Вони хотіли лише відправити справу до суду і забути про ЗТМК.
Ми виділили матеріали по Сиваку, направили до суду, а саме провадження розслідується. Вже надіслані міжнародно-правові доручення до Кіпру про міжнародну допомогу. Плюс ми подали позов до Господарського суду про розірвання договору між державою і кіпрською фірмою Дмитра Фірташа, а також повернення всього майнового комплексу у власність держави.
До речі, в п’ятницю (23 грудня – ред.) суд в якомусь напівтаємному режимі відмовився прийняти цю заяву, бо начебто ми не сплатили судовий збір, а ми його сплатили. Тобто цирк починається ще на стадії входу в гардероб. Нічого, ми до цього готові.
– Прізвище Фірташа фігуруватиме в цій справі?
– Побачимо, яку відповідь надасть Кіпр.
– З Кіпром ви співпрацюєте саме через Фірташа?
– Є таємниця слідства, я знаю, що підготовлені документи про міжнародну правову допомогу, більше нічого сказати не можу.
– Фірташа фізично немає в Україні, а от екс-депутат Микола Мартиненко перебуває тут. Його справа тягнеться близько року, він приходив у НАБУ на допити…
– Нічого, нехай ще походить, всьому свій час, більше нічого не скажу.
– "Справу Мартиненка" порушили фактично через розслідування "Української правди", наших журналістів допитувало НАБУ, ми б все-таки хотіли знати, як просувається справа?
– Це не перша справа, що розпочинали журналісти. Зрозумійте, є таємниця слідства, більше сказати нічого не можу. Поки що підстав оголошувати підозри Мартиненку немає.
– Міжнародні партнери допомагають вам у цій справі? Раніше говорили, вони не надто активно хотіли з вами співпрацювати по Мартиненку?
–У них свої строки, вони не поспішали їх виконувати. Ви все побачите, більше сказати нічого не можу.
– Зрозуміло, давайте тоді перейдемо до іншої політичної сили. У лютому тодішній міністр економічного розвитку Айварас Абромавичус публічно звинуватив депутата від БПП Ігоря Кононенка в тому, що той нав’язував йому у заступники Андрія Пасішника. Після цього НАБУ викликало на допити і Кононенка, і Абромавичуса, і Пасішника. Який стан цієї справи зараз?
– Справа Пасішника в суді, але слухання постійно відкладаються. Грип якийсь почався, всі по черзі хворіють, а на сьогоднішній день вироку немає. Щодо Кононенка, знаєте, в ефірі можна багато чого говорити, але ці слова чомусь не лягли в протокол допиту.
– В Абромавичуса і Кононенка був перехресний допит, що вони там говорили?
– Коментувати слідство я не можу. Скажу одне: говорити на телебаченні можна багато, але слова, щоб стали джерелом доказів в рамках кримінального процесу, повинні бути підкріплені протоколом відповідних допитів.
– Я так розумію, що підстав для підозри Кононенку у вас теж немає.
–Немає підстав, будемо відвертими. Не можна через те, що сто разів про нього сказали, що він поганий, йти в суд. Щоб йти в суд по таких людях, треба мати докази і їх треба збирати. І це функція органів слідства.
– Наші джерела розповідали, що Абромавичус не зміг підтвердити на допиті те, що сказав на прес-конференції. Це правда?
– No comment.
ЖОДНОГО ПІДПИСУ ПОЛА МАНАФОРТА В "ЧОРНІЙ БУХГАЛТЕРІЇ ПР" НЕМАЄ
– Перейдемо до справи "чорної бухгалтерії ПР". Охендовський став першим фігурантом, кому ви оголосили підозру, але суд не задовольнив ваші клопотання.
– Ми очікували, що найбільша боротьба буде за відсторонення його від посади, так і сталося. Прочитали ухвалу суду – не задовольняю, бо не задовольняю.
Це, звичайно, справа суду, ми будемо оскаржувати це рішення на скільки це можливо. По "чорній бухгалтерії" скажу, що оскільки ллють бруд про те, що я щось гальмую – повна свобода дій для слідства, щоб зібрати необхідні докази. За два місяці закінчиться строк, але вкотре кажу, що одна людина у цій справі нічого не зробить. Зараз фактично лише одна людина в НАБУ займається справою "чорної бухгалтерії", хоча перед тим займалося 7-10 детективів. Де вони всі поділися не знаю. На мої неодноразові наполягання, що групу треба посилити, я чую від керівника підрозділу "у нас немає людей".
– Які документи по чорній бухгалтерії взагалі існують: ті, що передав нардеп Сергій Лещенко, друге джерело документів – передав колишній перший заступник голови СБУ Віктор Трепак, третє джерело – це документи, що передав міністр МВС Арсен Аваков. Ще якісь джерела документів існують?
– Я чув лише про ці документи публічно.
– Не публічно існують і інші?
– Я не знаю, це таємниця слідства.
– Раніше ви говорили, що окрім Охендовського підозру оголосять ще двом високопосадовцям.
– Це ті, що станом на вересень проглядалися в інформації, що мені доповідали. Зараз ми бачимо тільки Охендовського, чекаємо на інші підозри.
– Експертизи показали, що документи "чорної бухгалтерії" є справжніми?
– Щоб не було маніпуляцій: експертиза була призначена в КНДІСЕ (Київський науково-дослідний інститут судових експертиз – ред.), вона тривала замість кількох днів три місяці. Висновок експерта не підтвердив і не спростував почерки. Коли детектив отримав невизначену експертизу, він абсолютно правильно призначив повторну в іншому закладі. Вона була проведена в НДЕКЦ при МВС і НАБУ отримало результати, що підпис належить Охендовському.
– Чи передбачене покарання для НАБУ через те, що вони показали частину експертизи?
– Не передбачене. Так ось "реформуємо" правоохоронний блок. КПК пише, що вказівки прокурора є обов’язковими для виконання, але що буде, коли їх не виконати – відповіді немає. Я кажу – не можна публікувати те, не кажіть те, не робіть те – і нічого.
– Поясніть позицію відносно Пола Манафорта, його підписів в "чорній бухгалтерії" немає. Існує інша причина, яка б дозволила його визнати підозрюваним?
– Жодного підпису Пола Манафорта в "чорній бухгалтерії ПР" немає. Жодної експертизи не призначали, бо підстав вважати, що він десь розписувався немає. Все це спекуляції. Не можна порівнювати справу Охендовського і справу Манафорта. У Пола Манафорта немає жодної підозри чи жодного статусу.
ОНИЩЕНКО ЗВ’ЯЗАВСЯ З НАМИ І ПРАКТИЧНО НІЧОГО НЕ РОЗПОВІВ
– Я особисто чув від людей з громадського сектору, які користуються в суспільстві довірою, що вас пов’язують з Адміністрацією президента. Поясніть свої відносини з президентом України.
– Гарне визначення: люди з громадського сектору, які користуються в суспільстві довірою. Це хто присвоює? У мене такий самий зв’язок, як у кожного громадянина з президентом України. Подивіться на мої останні дзвінки на робочому телефоні – Ситник, Ситник, Ситник, Ситник (показує на екран телефону внутрішнього зв’язку – ред.). Це всі, з ким я спілкуюся.
– В АП ви часто буваєте?
– За рік можна на пальцях порахувати. Останній раз був 8 грудня. Там мало бути засідання Нацради з питань реформ, яке скасували, і мене не повідомили про це. Я прийшов, мені сказали, що нічого немає.
– Коли Порошенко з вами особисто спілкується, він намагається розпитати про провадження, що ви розслідуєте. Можливо є якісь прохання?
– Ні! Президент не втручається в нашу роботу, і я б не радив цього робити. Розмови дуже загальні. Остання розмова була про роботу діяльності органів, не про конкретні провадження. Але це розмови ні про що. Зустрічей взагалі було десь п’ять-шість за весь минулий рік, це все можна перевірити, я не заїжджаю через чорні ходи, завжди заходжу через головний. Це те, що навіть не потребує розмов, але це все мусолиться. Тут навіть немає про що говорити.
– 22 грудня САП провів допит депутата від групи "Воля народу" Олександра Онищенка. Я розумію, що ви зараз будете посилатися на таємницю слідства, але хоч опишіть, як це відбувалося.
– Він сам подзвонив на Skype, потім переносив, потім телефон в нього сів, потім ще щось. Зв’язався з нами і практично нічого не розповів. Станом на сьогодні жодних доказів, які потрібні для провадження немає. Є просто "бла-бла-бла".
–Він розповів щось нове, чого ми не чули або не читали?
– Це фактично був його виступ, просто не на національному телеканалі. А докази? "А ви приедьте, я вам дам". Ну що це за постановка питання? Лише розмови. Станом на 26 грудня ми маємо лише "бла-бла-бла". Немає жодної інформації кому він давав гроші, за які голосування, коли, де, з якого банку, чи була готівка – ну нічого. "А я платил, а я не помню" – ось всі відповіді. Наша задача підійти до цього об’єктивно, але все виглядає якось так. Він черговий раз просто виговорився і на цьому все закінчилося.
– Ви домовилися зустрітися за кордоном?
– Ми ні про що не домовлялися. Він сказав, що в нього закінчився час і він кудись має йти.
– Де Онищенко перебуває зараз?
– Не знаю, каже, що в Лондоні.
– Щодо міжнародного розшуку, ви спілкуєтеся з українським офісом Інтерполу, чи планують його оголошувати в розшук?
–Я не знаю, чому вони так тягнуть це. Кажуть, що перенесли розгляд на лютий, що може в лютому комісія це вирішить. Ми писали листа, нам відповіли – рішення немає, чекайте. Ми тут ніяк не можемо впливати.
–Вам відомо, хто з представників українського парламенту літав до Онищенка, поки він перебуває за межами країни?
– Хай він це розповідає сам, він з ними зустрічається, нам нічого не говорив.
У НАС УСІ ЗАЙМАЮТЬСЯ БОРОТЬБОЮ З КОРУПЦІЄЮ - ВІД ПАТРУЛЬНОГО НА ТРАСІ ДО АНТИКОРУПЦІЙНОГО ПРОКУРОРА
– САП розслідує провадження проти прокурора сил АТО Костянтина Кулика…
– По Кулику питайте мого першого заступника Максима Грищука. Він процесуальний керівник, я йому дав повну свободу дій, це справа його честі і його відповідальність. Я його в цьому підтримую.
– Є чутки, що коли було відкрите провадження по Кулику його керівник, військовий прокурор Анатолій Матіос передав вам пакунок із шампанським та солодощами.
– Брехня! Я про це теж чув, але це повна брехня. Це повна дурня.
– Також різні джерела говорять, що в Матіоса на вас є компромат, начебто існує якесь відео за вашої участі.
– У Матіоса? Відео про що?
– Не знаю, вас запитую.
–Я абсолютно не знаю.
– Ви впевнені, що на вас нічого немає і ніяке відео ніхто не опублікує?
– Яке відео, про що? У мене в березні над спальнею дрон літав, може це відео? Може він це знімав (сміється – ред.)? Не знаю. Як казав один генерал, якщо за перші півроку на тебе не знайшли компромату, потім буде важко.
– По Кулику з вами не намагалися домовитися Луценко чи Матіос?
– Не намагалися. Можливо готувалися якісь провокації, хай буде це на совісті тих, хто це робив.
– Провокації? Про що ви зараз говорите?
– Це я так сказав… Хай це буде на совісті тих, хто це робив. Але нехай знають про те, що я знаю.
– Тобто існує якийсь прокурорський конфлікт?
– Ніякого конфлікту немає, кожен просто повинен займатися своєю роботою. У нас всі займають боротьбою з корупцією, від патрульного на трасі до антикорупційного прокурора. Якщо ти назвався поліцейським, то розслідуй крадіжки, грабежі і розбої, якщо ти назвався військовим прокурором, то займайся військовими справами.
Якщо кожен буде виконувати свою роботу, тоді буде якийсь результат. Тому менше піару, більше роботи – це головне гасло, що має бути 2017 року. Піар повинен бути, але він повинен бути про результати.
– Якби минулого року, ви знали, що ваша робота буде виглядати так, як вона зараз виглядає, ви би погодилися очолити САП?
– Думаю, що так. Більше так, ніж ні. Є свої плюси і мінуси. Плюси, що зарплати досить високі. Мінуси, що особистого життя немає, цілодобова охорона. Я не очікував, що буде стільки штучних проблем з питань підслідності, витребування справ. Але оскільки так є, значить ми на правильному шляху. Якби не було конфліктів, скарг НАБУ, значить ми б погано працювали.
Роман Кравець, УП
