Віджав своє. Шлях Гройсмана у прем'єри
Рівно 10 років тому вінничани обрали міським головою 28-річного Володимира Гройсмана.
Наймолодший мер обласного центру до того моменту мав лише досвід роботи у бізнесі – вже у 16-річному віці він займав посаду комерційного директора ринку "Юність", яким володів його батько Борис Гройсман.
Вінниця – місто, де базується бізнес президента Петра Порошенка.
Як і зараз, шлях до високої посади Гройсману прокладав саме Порошенко, який в той час був головним координатором партії "Наша Україна" на Вінниччині.
Всі ті роки вінницький мер був для нинішнього президента лише молодшим політичним партнером.
Нинішні довгі перемовини між президентом та спікером щодо майбутнього Кабміну дали чіткий сигнал – Гройсман не хоче, щоб його й надалі сприймали як людину президента, та мріє про власну політичну гру.
Саме він протягом тижня "підвищував ставки" коаліціади.
У понеділок, 11 квітня він заявив, що готовий відмовитися від посади прем'єра, виступивши проти нав'язування йому кандидатів від БПП – Віталія Ковальчука та Ігоря Райніна, що є ставлеником глави АП Бориса Ложкіна.
А вранці вівторка – він надав список тих, кого хотів би бачити на міністерських посадах.
Кадровий торг нарешті завершився в середу, 13 квітня новим форматом Кабміну.
І хоча Гройсману не вдалося протягнути всіх "своїх друзів", його "персональні акції" як переговорника зросли на політичному ринку.
Молодший політичний партнер
25 листопада 2005-го більшістю голосів депутатів міської ради достроково були припинені повноваження секретаря міськради та виконуючого обов’язки міського голови Вінниці – Віктора Козака.
Замість Козака міські депутати проголосували за висуванця президентського блоку НУ-НС Володимира Гройсмана, який у березні 2006 року після міських виборів вже став офіційно міським головою.
Кандидатура Гройсмана на секретаря ради, а потім міського голову, за однією з версій, була запропонована Порошенку з подачі голови Вінницької облдержадміністрації Олександра Домбровського.
До свого призначення в ОДА на початку 2005-го року він сам займав посаду мера.
Як міський голова, Домбровський, очевидно, мав хороші стосунки з Борисом Гройсманом, власником місцевого ринку.
Тому, як вважають у місті, тодішня політична еліта довірила Володимиру Гройсману місто у такому молодому віці – завдяки авторитету його батька, Бориса Гройсмана, який із майстра на заводі з початку 90-х переріс в успішного бізнесмена. Кажуть — в цьому йому посприяла дружба з тодішнім міським головою Дмитром Дворкісом. Внаслідок чого, у 1994 році Борису Гройсману вдалося отримати в оренду півгетара землі в місті для власного ринку.
В оточенні Гройсманів запевняють, що Володимир з юних літ був самостійним і самодостатнім. Працювати в 14 років почав саме тому, що хотів бути фінансово незалежним. Щоправда, влаштувався він у фірмі свого батька.
Обрання 28-річного Гройсмана керівником міста стало можливим саме через публічну підтримку його кандидатури з боку рейтингової президентської партії і її представника в регіоні.
До слова, на виборах 2006-го НУНС зайняла друге місце по Вінниччині, набравши 20% голосів, а Петро Порошенко лідирував серед мажоритарників з майже 50% голосів.
Після цих виборів вся влада в регіоні була закріплена за однією партією – і міську раду, і обласну, і облдержадміністрацію представляли люди з НУНС.
Однак, Гройсману за першу свою каденцію вдалося порозумітися і з іншими фракціями.
Цікавий факт: Партія регіонів у Вінницькій в обласній раді в результаті виборів 2010-го року отримала 50%, а от в Вінницьку міську раду заледве 10%.
Адже у змаганні за місця в міській раді взяла участь маловідома партія "Совість України", яка набрала 66%.
Справа в тому, що тодішній виборчий закон забороняв самовисування.
Натомість Гройсман вже відчував себе самодостатнім і впевненим, щоб приставати до якоїсь монолітної політичної сили.
Тож скористався невідомим партійним брендом – партією "Совість України" – аби піти на вибори як самостійна одиниця з власною політичною командою, частина якої формувалася з депутатів-перебіжчиків з інших великих фракцій.
Але на наступних виборах Гройсман "відхрестився" від "Совісті України". За місяць до місцевих виборів 2015-го року він вже в якості спікера Верховної Ради представив у Вінниці нову партію "Вінницька європейська стратегія".
Лише місяць розкрутки – і партія Гройсмана знову отримує перше місце на виборах до Вінницької міської ради.
"Вінницька європейська стратегія" обігнала навіть "Блок Петра Порошенка", до якого нинішній спікер входить офіційно.
Місцевий політолог Руслан Шторгін впевнений, що вінничани сприйняли політичний проект екс-мера як продовження БПП та спосіб розкласти яйця в різні політичні кошики, щоб, врешті-решт, ніхто не звинуватив Порошенка у приватизації міста.
Зразковий мер
Політичні успіхи Гройсмана в Вінниці з'явилися не на порожньому місці.
Ще за президентства Ющенка Вінниця стала одним з нечисельних острівків змін в країні на загальному тлі відсутності реформ. Сюди приїжджали делегації з усієї України, щоб вивчити досвід реформування системи управління містом.
Найперше державні туристи оглядали прозорий офіс в приміщенні мерії, який Гройсман відкрив в 2008-му році. Це – центр адміністративних послуг, завдяки якому вінничани отримують необхідні довідки та соціальні послуги в одному місці.
Під час другої своєї каденції Гройсман відкрив у Вінниці ще три таких офіси за підтримки з Києва.
Також міський голова замінив традиційні вуличні ліхтарі на енергозберігаючі, та частково реформував систему місцевого теплопостачання.
За рахунок кредитів Гройсману вдалося провести масштабний ремонт асфальтового покриття магістральних і другорядних автошляхів.
Після підписання угоди з швейцарським Цюріхом, Вінниця з 2007 по 2011 отримала звідти в подарунок понад ста вживаних трамваїв і необхідні запчастини до них.
"У місті діє ефективна система фінансування, працює офіс міської ради. Будь-який городянин при виникненні проблеми може зателефонувати на гарячу лінію, і протягом півгодини отримати допомогу. Наприклад, у вас в будинку прорвало трубу. Будьте впевнені – через півгодини до вас приїде начальник ЖКГ", – перераховує Руслан Шторгін досягнення Гройсмана.
Загалом за вісім років Гройсману вдалося залучити в місто безповоротних інвестицій на суму понад 700 мільйонів гривень, що дорівнювало тоді середньому річному бюджету міста.
До речі, одна з найбільших інвестицій – 80 мільйонів гривень від Петра Порошенка. Цю суму він виділив на реконструкцію набережної та будівництво єдиного в Україні та найбільшого в Європі плаваючого музичного фонтану від Roshen.
Хоча місцеві політики сприйняли цей атракціон як подяку Порошенка за купівлю в 2008-му році 16,4 га вінницької землі під будівництво заводу Roshen за відверто низькою цінною – 5,4 мільйонів гривень.
Ще в ті часи ріелтори оцінювали сотку в 10 тисяч гривень, в той час як Порошенку вдалося купити землю по 3 100 гривень за сотку. Проте фонтан коштував в 15 разів дорожче, ніж обійшлася земля під завод.
Ще на посаді міського голови Володимир Гройсман встиг презентувати стратегію розвитку міста. В 2013-му з його подачі міські депутати одноголосно підтримали стратегію розвитку Вінниці до 2020-го року.
Ціллю Гройсмана було за сім років перетворити Вінницю в "smile city".
Як вказано в тексті стратегії, посміхатися мешканці Вінниці мали від "внутрішнього благополуччя".
Однак державні справи, як то запропонований пост віце-прем’єр-міністра, змусили Гройсмана відлучитися від стратегії.
В лютому 2014-го з крісла вінницького мера Гройсман пересів у крісло віце-прем'єра України – міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.
А вже у листопаді 2014 він був обраний головою Верховної Ради, пройшовши у парламент по списку "Блока Петра Порошенка".
Чорні плями на репутації мера
Проте у Вінниці неоднозначно сприйняли боротьбу Гройсмана з стихійними ринками.
Кажуть, що сам мер тут був зацікавленою стороною і його дії виглядали як усунення конкурентів.
Батько міського голови Борис Гройсман в 1994-му році на орендованій у міста землі створив ринок "Юність". Саме на цьому ринку його 16-річний син Володя працював комерційним директором.
Коли Володимир Гройсман очолив місто, заявив, що більше бізнесом не займається. Водночас, одразу після його перемоги на виборах фірма "Юність" отримала орендовані півгектара комунальної землі під ринком у власність.
У 2009-му на місці ринку виріс сучасний торговельний центр "Магігранд" загальною площею 13 тисяч квадратних метрів.
Історія будівництва ТЦ стала головним компрометуючим фактом проти спікера парламенту, нинішнього нового прем’єр-міністра.
Як з’ясував ресурс "Наші гроші", ПП "Юність" у жовтні 2007-го взяло кредит у Кредитпромбанку на суму 10,8 мільйонів – під заставу 13 тисяч квадратних метрів торговельного комплексу і ділянку під ним.
Кредит "Юність" так і не повернула, звернувшись ще влітку 2009 року до суду із заявою про банкрутство.
У результаті довгого ланцюжка право стягнення боргу кілька разів перепродувалось.
І в підсумку проблема виплати боргів лягла на державу, тобто на українських платників податків.
По факту фірма-боржник "Юність" самоліквідувалася, але торговий центр з невиплаченим кредитом за його будівництво залишається власністю Гройсманів.
Адже як вказують "Наші гроші", одним із засновників ТОВ "Магігранд" є Олена Гройсман та лондонська компанія Emlyn Solutions Limited, у якої спільний директор з компанією Ontario Productions Limited, яка стала співзасновником "Юності" акурат перед її заявою про банкрутство.
Гройсмани – не бідні люди.
Згідно з декларацією, спікер Гройсман заробив протягом 2015 року понад 1,4 млн грн, приблизно таку ж суму задекларували члени сім'ї. При цьому заробітна плата спікера склала всього 77, 2 тисяч гривень.
Гройсман володіє двома житловими будинками (площею 534 кв. м і 461 кв. м) і чотирма земельними ділянками (площею 5 923, 1 500, 1 499 і 237 кв. м). Також у власності голови ВР – автомобіль Land Rover Range Rover 2013 року випуску, а члени його сім'ї володіють Volkswagen Touareg 2011 випуску.
У самій Вінниці місцеві журналісти та депутати вважають, що сім'ї Гройсманів належить асфальтний завод, кілька міських газет та мережа магазинів "Гранд".
Рульовий парламенту
У лютому 2014-го, коли Гройсман очолив міністерство регіональної політики, будівництва і ЖКГ, здавалося, що він зможе вирішити ряд інфраструктурних питань.
Досвід Гройсмана по "перезавантаженню" Вінниці був би тут доречним.
Але насправді на цій посаді екс-меру та віце-президенту Асоціації міст України зробити нічого серйозного так і не вдалося. Про що він розповів у інтерв'ю "Українській правді". Як з'ясувалося – власних інструментів у міністерства не було, потрібні були закони.
Гройсман став лобістом реформи децентралізації і прихильником створення префектур, які повинні були стати представниками президента на місцях.
Хоча власникам будівельних компаній є за що подякувати Гройсмана – за його ініціативою відбулося дерегулювання низки бюрократичних процедур, які прискорювали здачу об'єктів в експлуатацію.
Через 9 місяців Гройсман став спікером парламенту.
І саме тут його амбіції стали рости як на дріжджах.
Колеги Гройсмана по парламенту вважають, що у ролі спікера вінницький політик нерідко перегинав палицю.
"Ви чули, як він з нами іноді говорить? Як вчителька старших класів командним тоном, – скаржиться один з депутатів ВР на спікера. –
Іноді, щоб поставити на голосування якесь питання, депутатам доводиться його вмовляти. І Гройсман, дивлячись зверху вниз, наче пан, дає своє "добро".
Неповагою Гройсмана до колег депутат називає і численні порушення регламенту, коли проекти законів публікувалися вночі напередодні голосування, і депутатам не залишалося часу на аналіз і навіть ознайомлення з текстом, а спікер ставив голосування пакетом і за скороченою процедурою.
"Він знає, чого хоче. І він у принципових речах займає жорстку позицію. Наприклад, це стосувалося законів, які необхідно було прийняти в рамках євроінтеграції", – вигороджує свого земляка Геннадій Ткачук, депутат від "Удару", якого вважають близьким до Гройсмана. Рідний брат Ткачука – голова "Укрпошти". Братів Ткачуків нещодавно запідозрили у намаганні зберегти контроль над цим державним гигантом.
На посаді спікера Гройсман вибудовував з законодавцями особисті відносини – комусь із задоволенням давав слово, іншим – із зневагою відмовляв.
"Він не раз буквально ґвалтував регламент. Наприклад, 7 разів ставив на голосування антидискриминаційні поправки або голосування за законопроект про реструктуризацію валютних кредитів", – каже депутат "БЮТ" Ігор Луценко.
Але якщо ще тиждень тому колеги спікера вважали, що він діє виключно в інтересах президента, то тепер Гройсмана хоче довести, що президент для нього – виключно політичний попутник.
І якщо у Гройсмана є шанс взяти більше, він не відпустить свою вигоду, вчепившись у неї зубами.
"У нього не було іншого вибору", – каже віце-спікер парламенту Оксана Сироїд, чиї стосунки з колишнім спікером не можна назвати гладкими.
Достатньо було подивитися, як іноді під час голосування Сироїд прикриває голову руками, і намагається не дивитися в бік владного спікера.
Але зараз вона його виправдовує: "Гройсман як ніхто розуміє, що відповідальність за реформи лягає на його плечі. Не проектний офіс відповідає за реформи, а Кабінет міністрів".
Сироїд каже, що Гройсман зробив правильне рішення, коли виніс дискусію про призначення в Кабміні в публічне поле, і заявив, що не буде працювати з Віталієм Ковальчуком та Ігорем Райниним, не дивлячись на те, що це люди з найближчого кола голови адміністрації президента Бориса Ложкіна.
Опитані "УП" політичні експерти вважають, що Володимир Гройсман завчасно готується до парламентських виборів, прекрасно розуміючи, що рейтинг "БПП" потрохи йде вниз.
Чого очікувати від Гройсмана-прем'єра?
"Знаєте, в чому різниця між Гройсманом і Яценюком? Володя якщо і буде красти, то тільки з прибутку. Яценюк же робить це навіть зі збитків", – чи то жартома, чи всерйоз говорить "УП" політик, близький до Адміністрації президента, і голосно сміється.
В Адміністрації Порошенка Гройсмана називають прем'єром-стабілізатором.
"У найближчий рік при Гройсмані навряд чи будуть парламентські чи президентські вибори. Він зуміє втримати ситуацію, – прогнозуюсь джерела в АП. – Гройсман – людина, яка здатна віртуозно вибудовувати відносини з усіма".
Саме цю здатність вважають однією з найсильніших. І на це сподіваються деякі екс-регіонали.
"Він не той, хто буде ламати систему через коліно, або боротися з корупцією, швидше він буде стабілізувати систему" – чесно зізнається соратник Гройсмана.
Крісло прем'єр-міністра в нинішній ситуації виглядає як прокрустове ложе.
"У Гройсмана немає часу для розкачки. Йому зі старту треба показувати результат. Тому що напруга в суспільстві сильна. І йому доведеться витискати результат. Суспільство чекає зрушень у антикорупційній реформі, податковому кодексі і розуміння перспектив євроінтеграції", – каже політолог Тарас Березовець.
"Нова коаліція і прем'єрство Гройсмана будуть побудовані на домовленості з Коломойським і Ахметовим. Вони забезпечили безкровний відхід Яценюка і гарантуватимуть "подушку", якщо не вистачить голосів.
За це Коломойський виторговує реструктуризацію боргів Приватбанку, а Ахметов - новий тариф на теплову енергетику плюс викуп державної частки в енергетичних підприємствах без проведення приватизаційного конкурсу.
Думаю, цей уряд матиме карт-бланш, але під тиском корупційних скандалів довго не протримається. Він повністю залежатиме від політичної волі Банкової - а там немає бажання почати хрестовий похід проти корупції" – вважає депутат від БПП Сергій Лещенко.
Заявивши про себе як про самостійного гравця, тепер Гройсману на практиці потрібно довести, що він здатний відкрити прозорі адмінустанови, відремонтувати дороги та запустити б/ушні трамваї не тільки у Вінниці.
Його близьке оточення по секрету розповідає, що Гройсман, як людина амбітна, вже бачить себе майбутнім президентом.
Виступаючи з президії в день свого затвердження на посаді, він так і пообіцяв: "Я вам покажу, що таке управління державою".
Мар’яна П’єцух, Анастасія Рінгіс, УП
