Порядок денний для нового уряду

З великою ймовірністю, найближчим часом Україна матиме новий уряд, в якому лише декілька міністрів збережуть свої посади.

Не виключено, це створить певні можливості для прискорення української модернізації, яка останнім часом загальмувала, а подекуди поступово розвертається назад.

Немає сенсу коментувати персональний склад нового уряду: інсайдери різного рівня інсайдерства вже опублікували десятки списків, але домовленості можна буде вважати завершеними лише тоді, коли за них проголосує нова коаліція.

Натомість пропонуємо зосередитися на тому, що мусить і що може зробити новий уряд, аби змінити на краще ситуацію в Україні.

Перш за все, зазначимо: новий уряд займе почесне місце на гарячій сковорідці української політики. Очікування щодо нього будуть високими, а можливості — обмеженими, адже немає жодних гарантій, що коаліція голосуватиме за реформаторські законопроекти.

Основні реформи, яких сьогодні вимагає українське суспільство, потребують злагодженої роботи уряду та парламенту:

• Судова реформа, що створить передумови для масового оновлення суддівського корпусу, забезпечення прийняття правосудних та передбачуваних судових рішень — по суті, найгостріша больова точка в країні і, безумовно, найвищий пріоритет. Окрім оновлення суддівського корпусу, потрібно запустити функціонування інституту суду присяжних — ефективного та незалежного суду для захисту громадян України, що гарантуватиме право на справедливість. Також потрібна реформа системи виконання судових рішень — запровадження інституту приватних виконавців поряд з державними, що автоматично сприятиме підвищенню рівня якості послуг та ефективності виконання рішень.
  
  
• Ліберальна податкова реформа, що спрощує адміністрування, унеможливлює дискрецію (прийняття чиновниками свавільних рішень), усуває тиск на підприємців та зменшує податкове навантаження, — це є необхідна передумова сталого економічного зростання та виходу з пастки бідності. (Тут хочеться посперечатися з тими, хто не вірить у можливість зменшення податкового навантаження. Це досягається системною роботою з унеможливлення ухиляння від податків, у тому числі шляхом трансфертного ціноутворення, податкових гаваней тощо.)
• Виборча реформа, що позбавляє олігархів інструментів впливу на політику, — передумова зміни політичних еліт, і тому старі еліти навряд чи на неї наважаться. Нове виборче законодавство мусить передбачати відкриті списки, скасування мажоритарних округів, обмеження політичної реклами та збільшення прозорості фінансування політичних партій.
  
  
• Прозора приватизація та реформа держсектору — залучення інвестицій, світової практики корпоративного управління та незалежних керівників з ринковою оплатою праці та високою мотивацією.
  
  
• Реформа сектору безпеки та оборони — системне впровадження стандартів НАТО та забезпечення цивільного контролю над Міноборони та Генштабом, прозорі процедури формування та реалізації державного оборонного замовлення, розвиток оборонного промислового потенціалу, формування нових підходів до функціоналу СБУ.
  
  
• Реформа інфраструктури — схвалення законів про залізничний, внутрішній водний транспорт, концесію, створення дорожнього фонду і децентралізацію Укравтодору, ваговий дорожній контроль.
  
  
• Децентралізація — прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій та закону про відповідальність органів місцевого самоврядування.
  
  
• Соціальна сфера — інтенсифікація реформи освіти (базовий закон про освіту, закон про професійну освіту, відміна ліцензування приватних дитячих садків, збільшення свободи прозорості та водночас університетів), запуск реформи охорони здоров’я та реформи пенсійної системи.
  
  
• Євроінтеграція — подальша гармонізація законодавства України у відповідності до вимог Угоди Україна-ЄС (у тому числі щодо безпечності та якості продукції, низка екологічних законопроектів тощо).

Але, не виключено, вдасться зібрати 226 голосів лише один раз: для затвердження нового уряду. Ми вже бачили, як реформаторські закони місяцями лежать без руху або щоразу відкладаються, бо у парламенту є більш нагальні справи, серед яких почесне місце займають чергові скандали. Хоча оптимісти зі складу нашої команди сподіваються, що всі проукраїнські фракції, які не увійшли в коаліцію, також підтримуватимуть необхідні законопроекти.

Отже, парламент значною мірою обмежує можливості нового уряду. Так само не залежать від уряду реформи, пов’язані з прерогативою президента, — наприклад, надзвичайно болюча й необхідна реформа прокуратури, фактично провалена минулого року, яка стала потужним фактором втрати довіри до держави. Без докорінної зміни суддівського корпусу і прокурорів неможлива боротьба з корупцією, а це зводить нанівець усі зусилля реформаторів.

Окрім сфери впливу, є ще одне важливе обмеження для нового уряду. Він заступає на посади в умовах високого соціального напруження, економічної кризи і, можливо, найгірше — кризи довіри до всіх державних інституцій. Тому, хоча й треба займатися довгостроковими проектами, але водночас конче необхідно показати швидкі результати, буквально за 3-6 місяців, які би переконали суспільство, що зміни йдуть.

Що же здатен зробити уряд, якщо він керуватиметься реформаторською місією, але не зможе розраховувати на повну парламентську підтримку? Невже нічого? Невже праві ті, хто каже, що уряд сам по собі ні на що не здатен?

Безумовно, це не так. Існує величезна кількість реформаторських змін, для яких достатньо рівня Кабінету Міністрів. І той факт, що вони досі не зроблені, є найкращою критикою старого уряду. Все це стане першим завданням уряду нового.

1. Реформа фіскальної служби.

Безумовно, перший пріоритет з точки зору отримання урядом довіри суспільства. Проект цієї реформи детально розроблений ще у 2014 році, але політичної волі не вистачило ні тоді, ні у 2015.

Демілітаризація та зміна підпорядкування податкової міліції, значне скорочення та реорганізація апарату, оновлення керівних кадрів, спрощення адміністрування і звітності, запровадження електронного кабінету платника податків, загальна перебудова із карального на сервісний орган через зміну ключових показників, приведення внутрішньої нормативної бази у відповідність до закону. (До речі, треба об’єднати базу даних ДФС, Мінфіна, Держказначейства та надати доступ до неї Держфінінспекції).

Фактично податкова і митниця мають бути побудовані наново, за новими принципами, з новими людьми та технологіями. Як термінове вирішення проблеми, митниці можна передати в управління авторитетним міжнародним компаніям. Можна не сумніватися, реформа ДФС буде помічена не лише підприємцями — інформаційна хвиля піде до найманих працівників та членів їхніх сімей. 

2. Бюджетна реформа.

Потрібно перебудувати весь бюджетний процес, основи якого закладені ще на початку 90-х. Бюджет — це інструмент планування, а не лобіювання, не дозвіл витрачати гроші.

Роздержавлення, децентралізація, відповідальність та відкритість державних фінансів мусять пронизувати кожну статтю бюджету. Формально бюджетний процес стартує вже у квітні, тож треба поспішати.

Для початку — подати і провести через парламент бюджетну резолюцію на 2017 рік зі зменшенням перерозподілу ВВП через бюджет, зменшенням дефіциту та чітким визначенням пріоритетів та реформ. Сьогодні бюджетування відбувається не лише із страшенним запізненням, але й за принципом "поганого менеджера": механічним перенесенням витрат минулих років чи іншими бездумними способами.

Бюджетний процес має стати максимально публічним і прозорим, і це треба зробити просто зараз, розпочинаючи бюджетування на 2017 рік. Одне з найближчих завдань — завершення роботи над офіційним порталом бюджетних фінансів spending.gov.ua. Є ще одна причина важливості бюджетної реформи: за умов успішної реформи ДФС без бюджетної реформи станеться касовий розрив.

Адже сьогоднішнє перевиконання податкових надходжень створене збиранням авансів за майбутні періоди, витисканням додаткових платежів адміністративними методами, неповерненням заборгованості та іншими порушеннями. Коли фіскали почнуть виконувати закон, бюджетні надходження впадуть, і може статися фіскальна криза з непередбачуваними наслідками (до речі, часто це є аргументом проти реформи ДФС).

Водночас потрібно тримати жорсткий контроль за виконанням бюджету цього року: неприпустимо збільшувати його дефіцит, збільшення витрат на окремі позиції можливе лише у межах перерозподілу. 

3. Інституційна реформа Кабінету міністрів та центральних органів виконавчої влади.

Не той випадок, коли результати будуть видимі негайно. Але ця реформа має, безумовно, перший пріоритет, бо створює передумови для всіх інших реформ. Це якраз та ситуація, коли вимога "почни реформи із себе" є слушною.

Потрібно буде прийняти нові редакції законів "Про Кабінет Міністрів України" та "Про центральні органи виконавчої влади", але тут парламент навряд чи буде опиратися урядовій ініціативі. Значні зміни необхідні в регламенті і бізнес-процесах самого уряду та урядових інституцій (документообіг, робота секретаріату, проведення засідань, урядові комітети, проектні команди і т.д. все це мусить не лише спиратися на технології електронного урядування, а й загалом на сучасні принципи менеджменту, за якими уряд сильно відстає від бізнесу).

Всі ці зміни можуть і мусять бути зроблені силами самого уряду. (До речі, хотілося би ще на етапі формування нового уряду передбачити посаду віце-прем’єр-міністра з державного управління, що опікуватиметься електронним урядуванням та іншими аспектами.) Також необхідно почати запровадити максимальну кількість розподілених сервісів для громадян на основі відкритих реєстрів і стандартів. 

4. Реформа державної служби.

Так само перший пріоритет, не видимий неозброєним оком, але необхідний для подальшого розвитку. Закон був прийнятий наприкінці минулого року і підписаний президентом 31 грудня. Тепер важливо його швидко імплементувати, розробивши необхідну нормативну базу та створивши відповідні інституції (у першу чергу, Комісію з питань вищого корпусу державної служби, що забезпечить призначення державних секретарів міністерств та Державного секретаря Кабінету міністрів України).

Це створить умову для появи на державній службі якісно нових людей у більшій кількості. Важливим також є прийняття нарешті Стратегії реформи державного управління та визначення джерел, етапів і механізмів для реального підвищення посадових окладів державних службовців вже з ІІІ кварталу 2016 року, створення механізму залучення донорських коштів для доплат державним службовцям, що пройшли конкурс.

Окрім того, потрібно терміново реалізувати проект підготовки хоча б декількох сотень нових держслужбовців за сучасною методикою. 

5. Створення сприятливих умов для ведення бізнесу в Україні через реформу адміністративних послуг та дерегуляцію.

Частина регуляторних актів знаходиться у сфері відповідальності уряду, і тут є велике поле можливостей та значні очікування з боку українського бізнесу та потенційних інвесторів.

Затвердження більш ліберальних ліцензійних умов, переведення послуг в електронну форму, відкриття даних, упорядкування перевірок та скорочення їх кількості, спрощення процесів сертифікації та перевірки відповідності, перегляд функцій контролюючих та перевіряючих органів, усунення дублювання функцій різними державними органами — все це може бути зроблено урядом.

Згадаймо ще забезпечення захисту прав інтелектуальної власності та боротьбу з контрафактом як складову розвитку економіки та інструмент не лише інвестиційної привабливості, а й також підвищення якості та безпеки товарів (адже контрафактна фармацевтична або агрохімічна продукція може стати прямою загрозою для життя і здоров'я громадян).

Загалом забезпечення проведення політики максимально можливого невтручання в діяльність приватного бізнесу, надання можливостей регулювання внутрішніх відносин у приватних компаніях за принципом диспозитивності (практика укладання корпоративних договорів, регулювання внутрішнього життя юридичних осіб їхніми статутами, а не законами). 

6. Реформа управління держпідприємствами.

Передача до парламенту на затвердження, нарешті, нового, значно коротшого переліку держпідприємств, що не підлягають приватизації, прискорення корпоратизації та структурних змін, швидка передача підприємств до Фонду державного майна на приватизацію, запровадження сучасних стандартів корпоративного управління та управлінських підходів, підключення до прозорих закупівель, прозорі та ефективні конкурси на вакансії керівників, створення наглядових рад та відбір незалежних членів до них, впровадження пілотних проектів по відбору керуючих компаній на держпідприємства, забезпечення ринкової мотивації керівників підприємств, що створить умови для залучення фахівців високого рівня.

Особливої уваги вимагають великі підприємства: Нафтогаз, Укрзалізниця, Укрпошта тощо, а також адміністрація морських портів України. 

7. Розвиток ринків та підприємництва.

На внутрішніх ринках уряд разом з Антимонопольним комітетом України мають розробити та затвердити стратегію розвитку ринків, де визначити, які з ринків є пріоритетними для країни, яких показників ми хочемо та можемо досягти, на яких ринках рівень конкуренції є надзвичайно низьким, що заважає їхньому розвитку, які з ринків потребуватимуть демонополізації тощо.

Затверджена стратегія розвитку ринків має стати дорожньою картою в діяльності окремих міністерств та АМКУ, який сьогодні працює без відповідної стратегії. На зовнішніх ринках уряд має сприяти експорту шляхом розвитку торговельних представництв у пріоритетних країнах, імплементації угод з вільної торгівлі, забезпечення захисту інтересів у СОТ, доступу до ринку державних закупівель країн-учасниць GPA.

Забезпечити для стимулювання експорту: належний захист нацвиробників на зовнішніх ринках шляхом усунення існуючих бар’єрів та лібералізації діючих мит; автоматичне повернення ПДВ експортерам; лібералізацію і поступове скасування валютних обмежень; спрощення митних і інших процедур при зовнішній торгівлі. Забезпечити належний захист національним товаровиробникам від недобросовісного імпорту шляхом запровадження антидемпінгових і субсидаційних мит.

Створити основи інноваційної політики: розробити дієві механізми підтримки інноваційних проектів та їх комерціалізації. Сприяти розвитку малого і середнього бізнесу шляхом створення інфраструктури: регіональні центри підтримки МСБ, забезпечення доступу до фінансування — мікрокредити, фонд гарантування кредитів, програми підтримки МСБ тощо, а також навчання підприємців МСБ за допомогою програм підтримки ЄС та США, допомога у просуванні на нові ринки.

Уряд мусить прискорити міжнародне фінансування на інфраструктурні проекти, проекти позик для бізнесу та енергоефективності — все, що йде не в резерви і бюджет, а створює точки росту економіки. 

8. Публічні закупівлі.

Законодавча база для переведення всіх закупівель в електронний формат прийнята, система ProZorro розгорнута, і тепер справа за подальшою імплементацією реформи, боротьбою за якість тендерів, покаранням порушників та саботажників, напрацюванням елементів комплексного ризик-менеджменту тощо. А це завдання кожного окремого міністерства. 

9. Енергетична безпека, що безпосередньо пов’язано з реформою ЖКГ та соціальної політики. 

Стимулювання комерційного обліку за спожитий природний газ, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання.

Монетизація енергетичних субсидій, запровадження державної програми кредитування енергозбереження для населення. Необхідні структурні реформи в енергетичній галузі, що передбачають лібералізацію газового, електроенергетичного, вугільного ринків та перехід на єдині для всіх споживачів принципи ринкового ціноутворення на газ та електроенергію з метою створення стимулів для їх економії (у т.ч. виконання зобов’язань згідно меморандуму з МВФ).

Серед завдань уряду, які він має виконати разом із незалежним регулятором, — запровадження прозорих конкурентних механізмів роботи на ринках електроенергії з перспективним об’єднанням з європейською енергосистемою. Необхідно збільшити обсяги видобутку газу на території України з перспективою забезпечення всіх потреб держави власним газом.

Необхідні умови для залучення інвестицій в енергетичну галузь, зокрема через забезпечення справедливої доходності на такі нові інвестиції (зокрема, встановлення граничної норми доходності для стимулюючого тарифоутворення).

Також надзвичайно важливим є створити механізми врахування інтересів споживачів на ринку енергетики у сферах діяльності природніх монополістів, зокрема, спрощення у частині приєднань до мереж, що сприятиме легкості веденню бізнесу в країні, та закласти основи розмежування тенденції економічного зростання, з одного боку, і споживання природних ресурсів та забруднення довкілля, з іншого боку (декаплінг).

10. Екологічна безпека.

Посилити кадрову політику в Мінприроди та агенціях, що координуються міністерством (зокрема, Держгеонадра та Держводагентсво вже більше року працюють без голови). Консолідувати функції з управління природними ресурсами — підпорядкувати Держлісагентсво та Гідрометцентр профільному міністерству, не допустити зміни підпорядкування Держводагентства.

Запустити роботу по створенню автоматизованої електронної системи моніторингу довкілля — громадяни повинні мати доступ до оперативної та якісної інформації про стан навколишнього природного середовища.

Сформувати національну стратегію поводження з відходами в країні і розпочати роботу із залучення інвесторів в цю сферу. Сформувати та розпочати імплементацію єдиної стратегії низьковуглецевого розвитку країни, що буде враховувати сучасні кліматичні та енергетичні виклики.

Провести широке обговорення, затвердити та розпочати імплементацію концепції реформування управління Чорнобильською зоною — ми повинні перейти від сприйняття зони відчуження як місця катастрофи до сприйняття як потенційної точки росту та розвитку науки і технологій, зокрема, альтернативної енергетики та мирних ядерних досліджень.

Запустити "перезавантаження" екологічної інспекції: перетворення її на сучасні екопатрулі, автоматизацію контролю замість нескінченних перевірок, кадрове оновлення, перехід в оцінці роботи від критерію кількості перевірок та обсягів штрафів до поліпшення стану довкілля.

11. Структурна реформа агропромислового комплексу, що орієнтована на майбутнє.

Розробка комплексних змін до законодавства і нормативних передумов в юрисдикції уряду, що направлені на створення бази для різкого якісного росту АПК.

Подібна система має включати: вирішення питання приватної власності на сільськогосподарські землі; систему податкового стимулювання для розвитку переробної галузі та агро-IT; програму системних заходів по просуванню українських товарів на перспективні зовнішні ринки; програму захисту родючості ґрунтів і питання екологічної безпеки; діючу програму розвитку сільськогосподарської кооперації.

Окрім цього в найкоротші строки новий уряд має створити діючу систему забезпечення безпечності та якості продуктів харчування нового покоління із використанням електронних інтерактивних сервісів за умови контролю суспільства.

12. Реформа освіти.

Необхідно прийняти нові санітарні норм для дошкільних навчальних закладів. Вищим навчальним закладам дозволити використання власних надходжень для покращення своєї матеріально-технічної бази, скасувати для них необхідність затвердження своїх штатних розписів у міністерстві та запровадити новий механізм державного цільового фінансування. Необхідно запустити реформу державного освітнього замовлення, що передбачає перехід на систему фінансування університетів за принципом "гроші ходять за студентом".

Давно пора відмінити всю застарілу звітність і перевести всю необхідну звітність шкіл виключно в електронний формат. Необхідно розробити нове програмне забезпечення для ЄДЕБО відповідно до кращих світових стандартів функціональності і захисту інформації.

Для глибокої реформи шкільної освіти потрібно розпочати проект підготовки нових директорів шкіл, які мають стати "драйверами" реформ на місцях (за принципом реформи поліції); лібералізувати можливість доплат вчителям зі спонсорських та/або батьківських фондів з одночасним запровадженням повної прозорості управління і діяльності таких фондів; розпочати проект створення нової рамки стандартів для нової середньої школи (нова структура навчального плану, інтегровані предмети, зменшення навантаження на дитину, нова система оцінювання навчальних досягнень, початкова школа – вільна від домашніх завдань, педагогічна автономія вчителя).

Потрібно відновити можливість розробки державних цільових програм в сфері інформаційно-комунікаційних технологій в освіті і закупівлі навчальними закладами сучасної комп’ютерної техніки, обладнання і програм з обов'язковим використанням прозорих електронних закупівель.

А тим часом пора розпочати розробку "Школи онлайн" — контенту для онлайн-освіти на основі найкращих технологій і від найкращих вчителів України і світу, стимулювати школи використовувати формати онлайн-навчання. Не забути також про вищі навчальні заклади та наукові установи, які евакуйовані з тимчасово неконтрольованої території Донецької, Луганської областей та окупованого Криму — їм треба дати можливість вижити та розвиватися до ймовірного повернення додому.

13. Реформа охорони здоров’я та соціальної сфери.

Як мінімум, уряд має нарешті пред’явити суспільству стратегії цих реформ. Необхідно розпочати верифікацію всіх соціальних платежів та пільг з метою викорінення корупції, схем та запровадження адресності і більш ефективного використання бюджетних коштів. Давно пора розробити механізм об'єднання соціальних фондів та повністю автоматизувати соціальні виплати з наступним скороченням 80% персоналу та поліпшенням якості послуг.

14. Децентралізація. Забезпечення формування спроможних територіальних громад, створення єдиного центру для оперативного вирішення питань в процесі децентралізації (а також регіональних представництв), прийняття нормативних актів щодо містобудівної діяльності (Державні будівельні норми, плани територій громад тощо) в частині управління землями об’єднаних територіальних громад.

15. Реформа правоохоронних органів.

Підвищення компетентності та професіоналізму їхніх працівників, забезпечення дотримання ними всіх законодавчо передбачених процесів та процедур, постійне очищення системи від корумпованих співробітників, запровадження ефективних механізмів профілактики та сучасних засобів попередження злочинів. Забезпечення функціонування ефективної системи виконання судових рішень, а також реалізації принципу невідворотності покарання. Забезпечення існування незалежного інституту судової експертизи. Системна політика в сфері контролю обігу зброї. Великим викликом для правоохоронних органів стане вирішення гострих проблем, на кшталт "бурштинової лихоманки", до яких потрібен системний підхід.

16. Реформа армії.

Впровадження нової моделі управління Збройними силами України у відповідності до стандартів НАТО, створення резервної армії та реформування системи підготовки і застосування військ, запуск єдиної військової логістики. Формування прозорого механізму цивільного контролю над військовими.

17. Євроінтеграція.

Посилення діалогу з ЄС для знаходження виходу з політичної кризи, спричиненої негативним голосуванням на референдумі в Нідерландах.

Отримання безвізового режиму з ЄС.

Максимальне використання зони вільної торгівлі з ЄС для компенсації втрачених ринків та покращення конкурентоспроможності українських товарів.

Найбільш практичне завдання — це запустити ефективну роботу угоди, так щоб вона якісно впливала на реформи в Україні через роботу двосторонніх органів, моніторинг виконання, спрощення торгівлі в частині успішних реформ (технічне регулювання, безпечність харчів, закупівлі тощо).

Координація законодавчих, організаційних бюджетних, регіональних і міжнародних елементів реформ, які є важливими на порядку денному відносин Україна-ЄС.

18. Дипломатія.

Потрібно терміново дофінансувати Міністерство закордонних справ (гроші в бюджеті передбачені) та підсилити його кадрами. Адже відсутність послів у ключових точках та грошей навіть на бензин у посольствах — велика проблема. Наші посольства, особливо в Європі, мають стати центрами підтримки наших симпатиків та діаспори.

19. Донбас та Крим.

Дуже болюче питання, в якому основною проблемою є відсутність стратегії дій держави у цих напрямках, тож все відбувається хаотично, як реагування на раптові події.

Необхідно розробити Державну стратегію щодо відновлення цілісності України, окупованих територій, дотримання прав внутрішньо переміщених осіб та громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України та на тимчасово неконтрольованій території в районі проведення антитерористичної операції.

Потрібно створити центральний орган виконавчої влади з питань внутрішньо переміщених осіб, координації діяльності органів виконавчої влади щодо забезпечення дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб та громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України та на тимчасово неконтрольованій території в районі проведення антитерористичної операції.

Потрібно створити Єдину інформаційну базу (реєстр) даних про внутрішньо переміщених осіб та вирішити проблеми своєчасного здійснення соціальних виплат. Необхідна підтримка зв’язку з громадянами, які залишилися на тимчасово окупованій території; інформаційно-навчальні та гуманітарні програми для внутрішньо переміщених осіб, а також тих громадян, які залишилися на тимчасово окупованій території Криму.

Необхідно створити прозорий та ефективний шлях залучення міжнародної підтримки програми деокупації Криму.

Ініціювати зазначені на початку статті зміни до законодавства, що є прерогативою парламенту, — також першочергове завдання уряду.

Найкращий приклад: саме уряд повинен у співробітництві з парламентом та громадськими експертними організаціями терміново ініціювати роботу над податковою реформою, щоб вона була прийнята не пізніше 1 липня, як того вимагає закон, інакше новий бюджет на 2017 буде прийматися з тими самими порушеннями і проблемами, що й усі попередні.

Таким чином, ми бачимо, що новий уряд має достатньо можливостей не лише відновити довіру з боку українського суспільства та іноземних партнерів, але й протягом декількох місяців досягти суттєвих змін, які побачать і підприємці, і держслужбовці, і звичайні громадяни.

Навіть без політичної підтримки парламенту і президента урядовці, натхненні ідеєю модернізації країни та мотивовані на швидкий успіх, можуть показати неабиякі результати. Чи отримає Україна саме таких урядовців, покажуть найближчі події.

Насамкінець хочемо зазначити, що автори статті готові особисто працювати над впровадженням вищезазначених завдань.

Вікторія Войціцька, Андрій Герус, Олексій Гончарук, Юрій Гусєв, Олег Дерев’янко, Андрій Длігач, Андрій Журжій, Юлія Клименко, Світлана Коломієць, Руслан Корж, Георгій Логвинський, Ярослав Маркевич, Наталія Микольська, Максим Нефьодов, Володимир Омелян, Валерій Пекар, Сергій Петухов, Лев Підлісецький, Вікторія Пташник, Владислав Рашкован, Владислава Рутицька, Олексій Рябчин, Наталія Севостьянова, Олексій Скрипник, Олена Сотник, Григорій Шверк, Альона Шкрум, члени об’єднання "Реформи Мають Бути Справжніми"