Тимчасовий Крим

Хоч Автономну республіку Крим і було окуповано, Україні лишився шматок географічного Криму – північна частина Арабатської стрілки з кількома селами, що належать Генічеському району Херсонської області.

У тому ж районі, але вже на материковій його частині, лишилося також кілька селищ, де кримські татари складають хіба що не більшість.

Останнього разу Меджліс збирався саме там, у Генічеську. По-перше, туди зручно діставатися із Криму; по-друге, це єдиний район зі значним кримськотатарським населенням на неокупованій Україні.

Тоді ж, після останнього засідання Меджлісу, його учасники заговорили про те, щоби створити "тимчасову" республіку Крим в одному чи кількох прилеглих до півострова районах. Ідея полягає в тому, щоби включити ці райони до складу АРК – тоді за українським законодавством кримська автономія буде лише частково окупованою, а, отже, її владні органи продовжать функціонувати.

Власне, повернення Криму тоді може виглядати як відновлення влади української АРК над усією територією автономії.

Втім, навряд чи цей варіант буде можливий у чистому вигляді: еліти та органи влади великого Криму також мають бути якось враховані.

Мустафа Джемілєв із властивою йому безпосередністю заявляв скоро після засідання, що вже повідомив Арсенія Яценюка про те, що Генічеськ, який може стати столицею малого, тимчасового Криму, має залишитися в складі АРК після того, як окупація великого Криму скінчиться. Днями про цю ідею знову згадував Рефат Чубаров. Але, власне, проект цього "Криму в екзилі", який Меджліс пропонує владі, громадськості не презентували.

Хоч деталі пропозиції Меджлісу й невідомі, а ця ідея ще не вийшла зі статусу суто гіпотетичної – можна розглянути наслідки такої кроку.

Створення своєї малої автономії – це один із перевірених ходів у ситуації, коли країна претендує на більшу територію, яка на той момент де-факто, а може й де-юре належить іншій державі.

Наприклад, Грузія до 2008 року зберігала контроль над Кодорською ущелиною – високогірним регіоном Абхазії з кількома селами. Ця область підпорядковувалася уряду абхазької автономії в складі Грузії. Північне Косово – Косовська Мітровіца – з переважно сербським населенням підпорядковувалося не Косовському урядові, а, неформально, Сербії. СРСР для обґрунтування своїх претензій на Фінляндію та Бессарабію створив, відповідно, Карело-фінську РСР та Молдавську АРСР у складі України.

Цей хід із претензією одного з регіонів країни на територію, що контролюється іншою державою, – дещо сильніший, ніж створення уряду автономії в екзилі чи міністерства окупованих територій.

Якщо за таким регіоном стоять достатні ресурси – людські, політичні, військові – така позиція передбачає активну конфронтацію між двома урядами регіону. Коли таких ресурсів немає, ця позиція може виглядати штучною, а інколи – навіть жалюгідною.

У будь-якому випадку, ресурс для створення нашого, нештучного другого Криму в України – є. Це ті сотні тисяч кримчан, які визнають Крим Україною, а себе – її громадянами, кільканадцять тисяч їхніх уже колишніх земляків, які переселилися до материкової України, тисячі кримських татар, які живуть у прилеглих до півострова районах та, власне, сам Меджліс.

Недоліки та ризики

Інша справа – чи піде на користь Україні ситуація конфронтації та конкуренції між двома Кримами, коли існування української АРК неодмінно стане фактором консолідації ідентичності російського Криму? Кримчани-русофіли отримають ідеального Іншого, на відмінностях від якого будуть будувати ідентичність російського, "справжнього" Криму.

Це буде нескладно: по-перше, український Крим буде для них несправжнім, бо він не в Криму, по-друге, він буде смішним через те, що він просто замалий як на справжній регіон, по-третє, він буде відразливим через те, що правити в ньому будуть "нацики" із Меджлісу.

Така собі карликова, маріонеткова, іграшкова автономія, де правлять карикатурні кримськотатарські нацисти – на противагу "справжньому російському Криму" з "номальними" кримськими татарами. Дещо нагадує пропаганду більшовиків проти УНР.

Ефективність цієї пропаганди залежатиме від декількох факторів:

– наскільки й дійсно схожим на карикатуру буде малий Крим;

– наскільки активно долучаться до створення автономії кримчани – українці та росіяни із середнього та креативного класу;

– наскільки швидко в Криму розчаровуватимуться в Росії.

Створення альтернативної кримської автономії також допоможе росіянам остаточно витіснити справжній Меджліс із Криму, перетворивши його на своєрідний уряд в екзилі. Справа не тільки в тому, що окупанти позбавлятимуть права на в'їзд та проживання за підтримку "іншого" Криму: працювати в структурах малого Криму буде простіше, вигідніше та, як буде здаватися, навіть продуктивніше, ніж залишатися у великому Криму.

Переваги та обґрунтування

Та малий Крим може й скористатися перевагами свого становища для того, щоби налагодити діалог із тими, хто залишається у великому Криму. Він може надавати ті послуги, які не здатна надати окупаційна влада – зокрема, видавати закордонні паспорти; там же, у Генічеську, можуть відкритися й закриті після окупації консульства іноземних держав у АРК.

Як один з аргументів на користь розширення кримської автономії на територію південної Херсонщини, кримські татари нагадують про те, що ці землі колись належали Кримському ханству.

Це дійсно так. Але татари зникли з Північного Причорномор'я та Приазов'я ще в середині XIX століття, після Кримської війни в повному складі емігрувавши до Туреччини. На згадку про них лишилися хіба що кілька назв, на кшталт міста Ногайськ Запорізької області, яке тільки півстоліття тому перейменували в Приморськ. Генічеськ – також назва тюркського походження.

Кримські татари почали селитися в Генічеському районі з 1967 року, коли після більш як двох десятиліть депортації їх відновили в правах. Хоч формально кримці й отримували право жити будь-де в СРСР, фактично до Криму їх усе одне не пускали, тому дехто з них оселився на його кордонах.

Кримськотатарські переселенці в Новоолексіївці, 1968 рік. Фото: архів ПЦ "Меморіал"

Зараз у Генічеському районі приблизно кожен десятий мешканець – кримський татарин. Загалом у Криму їхній відсоток ненабагато більший: близько 15%.

У населенні двох селищ міського типу цього району – у Новоолексіївці та Партизанах – їхня частка наближається до половини. Щоправда, частина тих, кого записують у кримські татари в Новоолексіївці – це насправді урмачели, одна з груп кримських циган.

Малий Крим, якщо до нього увійде тільки Генічеський район, окрім власне шматку Криму на курортній Арабатській стрілці, включить у себе заповідний Бірючий острів, півострів Чонгар, через який пролягають основні шляхи до Криму, та невелику частку приморської Херсонщини.

Щоправда, наразі на Арабатській стрілці російські війська зайняли позиції дещо північніше за адмінкордон між Кримом та Херсонщиною, захопивши таким чином кілька турбаз та газовидобувну вишку.

Генічеський район та південь Херсонщини

На захід від Генічеського – Новотроїцькій район із дещо меншою часткою кримськотатарського населення. Ще далі – Чаплинській, у кількох селах якого живуть турки-месхетинці. Далі – Каланчацькій, через який проходить інша дорога на Крим, через Перекопський перешийок. Ці райони також згадувалися в контексті розширення АРК.

Складнощі та нюанси

Процедура розширення кримської автономії на територію південної Херсонщини юридично нескладна: межі регіонів визначає Верховна Рада України. Згода місцевої влади чи референдум для цього не потрібні. Але зрозуміло, що домовлятися з місцевими елітами доведеться.

Переведення Генічеська зі статусу райцентру до рангу столиці АРК, хай і тимчасової, може бути доволі привабливою для місцевих політиків та чиновників ідеєю. Не докладаючи особливих зусиль, вони можуть перетворитися на посадовців найбільш привілейованого регіону України та отримати у своє розпорядження значно більші фінансові потоки.

Та водночас як місцева еліта, так і кримчани ризикують отримати кілька проблем.

У гіпотетичному малому Криму лідери Меджлісу знову ризикують опинитися в опозиції. Зустрічати Мустафу Джемілєва до Перекопу виїжджали кілька тисяч кримських татар. Приблизно стільки ж може приїхати й на вибори.

Вимушених переселенців із Криму на материковій Україні за даними ООН – близько 15 тисяч. Вони могли би проголосувати на виборах до парламенту АРК за місцем проживання за умови, якщо законодавство буде змінене.

Але разом із місцевими кримськими татарами та тими, хто приїде спеціально на вибори, їх буде не більше 30 тисяч.

Решта населення Генічеського району – це близько 50 тисяч. І це за умови, якщо кримські переселенці голосуватимуть у своїх Києвах та Львовах, а до малого Криму увійде тільки цей район.

Генічеський район належить до червоної Південно-Східної Херсонщини, хоч власне в цьому районі ПР була сильнішою за КПУ. Партії нинішньої влади мають покращити свій результат на виборах, але комуністам із регіоналами чи їхнім наступникам там "ще є куди падати", усе ще залишаючись у більшості.

Південь України на виборах 2012 року. Блакитним позначені громади, у яких перемогла Партія регіонів, рожевим – БЮТ, червоним – КПУ. Карта Сергія Васильченка

До того ж, навіть місцеві політики із проукраїнських партій також можуть увійти в конфлікт із лідерами кримських татар. Причин для цього достатньо, починаючи від банальної конкуренції між двома елітами.

Лідери Меджлісу неодмінно домагатимуться того, що так важко їм давалося у великому Криму – виділення земель для розселення кримців. Вони матимуть більші шанси на успіх, оскільки густота населення на півдні Херсонської області – менша ніж у Криму. Із цієї точки зору, до речі, татари можуть звернути увагу на сусідній Новотроїцький район та два райони на північ від Генічеського – Іванівський та Нижньосірогозький, де густота населення – одна з найменших в Україні.

Але те, що ситуація тут буде більш сприятливою, не скасовує того, що боротьба за землю може спровокувати конфлікти так само, як і прибуття значної кількості переселенців саме по собі.

Тому є всі шанси на те, що в тимчасовому Криму відтворяться всі конфлікти Криму втраченого.

До того ж, робота кримських татар Новоолексіївки та Партизан була пов'язана із транзитом до Криму залізницею та трасою Е105, а потоки по цьому напрямку скоротилися – отже, роботу для переселенців буде знайти важче.

Водночас поява адміністрації автономії в Генічеську може допомогти повернути туристів на Арабатську стрілку, звідки їх вигнала загроза війни.

По-перше, малий Крим буде на слуху, по-друге, туди приїздитимуть і в справах, по-третє, уряд АРК матиме кращі ресурси – людські, а може й фінансові – для розвитку туризму.

Що скаже Україна?

Деякі неоднозначні наслідки створення "нашого Криму" можливі й в інших регіонах України. Існування автономного регіону розміром в один район може стати приводом вимагати аналогічної автономії й для інших районів – болгарських в Одеській області, угорських на Закарпатті, і далі по добре відомому списку.

Два Крима. Якщо до української АРК долучать тільки Генічеський район, то карта виглядатиме так

Однак усі аргументи проти тимчасового Криму б'є єдиний контраргумент, який лежить не стільки в раціональній, скільки в моральній площині:

Кримчани заслуговують на те, щоби мати свою автономію, якщо вже великий Крим ми не змогли для них уберегти.

До того, як розробляти геополітичні стратегії повернення Криму, варто подбати про тих, хто хоче, щоби про них подбали. У першу чергу, ми можемо допомогти кримчанам – і тоді вони не залишаться в боргу. У цьому Україна могла би вигідно відрізнятися від Росії, яка заради своїх геополітичних марень руйнує добробут тих, кого начебто заприсяглася захищати.

Проблеми кримчан, які зберегли українське громадянство, відомі: державні установи Херсонської області, які тепер мають їх обслуговувати, погано виконують це завдання. Діяльність офісу представника президента в Криму також непомітна.

Навряд чи й державне відомство – чи то гіпотетичне Міністерство в справах Криму, чи то така ж міжвідомча комісія – упорається із цими функціями краще за Раду та уряд української Автономної республіки Крим.

Державне відомство в будь-якому випадку не зможе проявити достатню гнучкість та винахідливість, яка потрібна для роботи в нестандартній ситуації, не зможе достатньо активно шукати нові способи обслуговування громадян, які живуть на окупованій території.

У той же час ніхто більше за Меджліс та вимушених переселенців не зацікавлений у тому, щоби Україна як слід дбала про тих, хто залишився в Криму. Ніхто не зацікавлений більше за них, щоби Крим було повернуто. Так само вони зацікавлені в тому, щоби кримчани голосували на українських виборах.

Проблеми кримчан, які будь-яка центральна державна установа буде розв'язувати через нехіть – можуть розв'язувати самі кримчани, якщо надати їм таку можливість. У них є й бажання працювати над поверненням Криму, а ми можемо дати їм найкращі умови для роботи, створивши українську АРК.

У спілкуванні з умовним "міністерством Криму" погано працюватиме зворотній зв'язок – у кримчан буде мало можливостей донести до тих, хто приймає рішення, інформацію про те, з якими саме проблемами вони стикаються та які функції міністерство виконує найгірше.

Налагодити зворотній зв'язок допоміг би парламент Криму, який привертав би увагу до актуальних проблем, розробляв та лобіював би проекти для їхнього вирішення. До того ж, лідери кримської опозиції отримали би досвід, який знадобиться їм тоді, коли Крим повернеться до України.

Втім, цей проект найімовірніше не буде реалізований – просто через інерцію системи та інерцію мислення.

Але й у цьому разі в України залишається можливість принаймні в гуманітарній сфері допомогти меншому Криму в Південній Херсонщині.

Наприклад, кримськотатарська гімназія-інтернат у Генічеську чи Новоолексієвці допомогла би кримським татарам зберегти свою культуру в умовах, коли в Криму на уроках історії їхні діти муситимуть розповідати про те, що анексією Криму Росія насправді відновлює історичну справедливість.

Олександр Демченко, спеціально для УП