Парламентські ігри на виживання

На політичній мапі України починається процес перегрупування ресурсів. В той час як одні політичні групи намагаються втримати свої позиції в очікуванні можливих пертурбацій, інші -  диверсифікують ризики створюючи нові політичні сили. В той час як противники розпуску Верховної ради лякають виборців ворогом у воріт, інтереси колишнього оточення Віктора Януковича, переховуючись у Росії, відкрито лобіюють свої інтереси, створюючи нові групи у сесійній залі.

Тим часом поза стінами Верховної ради йде активний процес народження "нових" політичних сил представниками старої влади. А в кулуарах самої Верховної ради вже майорять майбутні можливі учасники дострокових парламентських виборів – Блок Петра Порошенка і повернення Блоку Юлії Тимошенко.

ОПЕРАЦІЯ "ВРЯТУЙ КОАЛІЦІЮ"

Найбільші противники розпуску парламенту – "регіонали", мажоритарники та комуністи, для яких можливі дострокові вибори обернуться електоральною катастрофою.

Після втечі Віктора Януковича і провалу на президентських виборах, Партія регіонів має нульові шанси відновити свій вплив на парламент. Комуністи знаходяться на межі офіційної заборони, і заради спасіння вже ведуть переговори щодо можливого об’єднання з Соціалістичною партією України.

А у мажоритарників взагалі немає шансів зберегти мандати – з огляду на окупацію Криму і напружену ситуацію в Луганській та Донецькій областях повноцінні вибори на мажоритарній основі виглядають неможливим.

З огляду на це в парламенті вже вимальовуються ситуативні союзи та комбінації щодо врятування коаліції. Нагадаємо, розвал більшості дає право президенту на розпуск Верховної ради, і на сьогоднішній день є найбільш реальним інструментом оголошення дострокових вибрів.

На сьогоднішній день коаліція складається з трьох фракцій – Батьківщина, УДАР та Свобода, двох парламентських груп "Економічний розвиток" (очолює Віталій Хомутинник) та "Суверенна європейська Україна" (очолює Ігор Єремеєв). Окрім того до більшості входять півтора десятка депутатів, які не є членами жодного парламентського об’єднання.

Теоретично кількісний склад усіх груп та фракцій, що входять до більшості, дозволяє будь-якій з них поставити крапку у існуванні коаліції шляхом відкликання своїх підписів.

Втім очевидно, що ані група Хомутинника, ані група Єремеєва не зацікавлені у дострокових виборах. З огляду на різке падіння рейтингів, важко очікувати цього і від фракції Свободи.

Реально доля коаліції в руках у лідерів УДАРу та "Батьківщини" – Віталія Кличка та Юлії Тимошенко.

За даними "Української правди" представники УДАРу вже дали зрозуміти, що не готові брати на себе всю відповідальність за долю парламенту. І висловили готовність вийти з лав більшості лише в разі спільного з "Батьківщиною" рішення про припинення існування коаліції.

Насправді за нерішучістю УДАРу стоїть побоювання, що в разі одноосібного виходу з більшості, місця підопічних Віталія Кличка можуть посісти інші члени парламенту. Охочих приєднатися  до більшості заради її порятунку достатньо – в Раді більше 70 позафракційних депутатів, лави яких продовжують наповнюватись за рахунок перебіжчиків з Партії регіонів.

У вівторок фракцію Віктора Януковича покинуло ще 19 регіоналів. Ініціаторами нової хвилі називають Віталія Грушевского, Володимира Олійника та Владислава Лук’янова.

Що цікаво, самі регіонали називають цю групу російською - "Русская группа", "Группа русских".

Майже всі "регіонали", з якими спілкувались кореспонденти "Української правди" запевняють, що за новими зрадниками стоять Сергій Курченко, Сергій Арбузов та Олександр Кліменко, які перебувають у розшуку і переховуються на території Російської федерації.

Деякі "регіонали" відверто зізнаються, що за вступ до лав неформальної групи їм пропонували грошову винагороду в розмірі розмір якої сягає 250 тис дол. США на місяць. При цьому при вступі переговорники готові виплачувати одразу півторамісячну ставку в розмірі 375 тис дол. США.

Владислав Лук’янов, один з тих, хто вже вийшов з лав фракції Партії регіонів, підтвердив "Українській правді" бажання членів групи вступити до лав коаліції. За непідтвердженими даними, новостворене парламентське формування має на меті скласти конкуренцію іншим двом групам – групі "Економічний розвиток" Віталія Хомутинника та "Суверенна європейська Україна" Ігоря Єремеєва.

В разі збільшення кількості цієї нової групи за рахунок інших "регіоналів" та позафракційних депутатів, новоспечені перебіжчики теоретично можуть стати запобіжником розвалу коаліції і дострокового розпуску парламенту.

Але, не дивлячись на внутрішній супротив розпуску, поза стінами парламенту вже почалось перегрупування політичних сил для участі у можливих дострокових виборах.

Одним з перших почав Сергій Тігіпко. За словами джерел, Тігіпко довгий час роздумував над створенням нової партії, у якої навіть була робоча назва – Партія Сергія Тігіпка "Мост".

Але за останніми даними, колишній соратник Віктора Януковича прийняв рішення відновити бренд розпущеної партії Сильна Україна. Партнером Тігіпка у новому поході в парламент називають Ігоря Коломойського, мільярдера Юрія Косюка, колишнього депутата-регіонала Андрія Веревського, а також Віталія Хомутинника, який вважається лобістом інтересів Дніпропетровського губернатора в парламентській більшості.

Опосередковано це підтверджується і переговорами Тігіпка з Віталієм Хомутинником щодо вступу Тігіпка до лав парламентської групи "Економічний розвиток" і навіть його переобрання головою групи.

ПАРТІЯ СЕРГІЯ ЛЬВОВЧКІНА

Колишній голова адміністрації Віктора Януковича планує окрім Радикальної партії Олега Ляшка додати до свого активу ще один політичний проект на чолі з колишніми молодими регіоналами.

За інформацією "Української правди", над створенням нової політичної партії працює Інститут "Нова Україна", засновниками якого окрім самого Львовчкіна є Андрій Єрмолаєв (колишній директор Національного інституту стратегічних досліджень, призначений на цю посаду указом Віктора Януковича в березні 2010 року), Євгенія Левенець (донька покійного Юрія Левенця, одного з провідних політконсультантів адміністрації Віктора Януковича), Дарка Чепак (колишній прес-секретар Віктора Януковича) та інші.

Створенням партійної організації керує колишній заступник Льовочкіна у адміністрації Віктора Януковича – Сергій Ларін. Допомагає йому колишній заступник керівника передвиборчого штабу Віктора Януковича у Кіровоградській області – Олександр Шаталов.

За основу нової партії планується взяти вже існуючу Демократично-прогресивну партію України, яку, згідно з даними Державної реєстраційної служби, очолює дехто Єжов Олександр Юрійович.

Юридична адреса партії знаходиться в Києві – по вул. Степана Сагайдака, б. №101. Номери телефонів, вказаних в реєстрі, не відповідають, а за самою адресою знайти пана Єжова не вдалося.

Демократично-прогресивної партія України має одіозну історію. Офіційно вона була зареєстрована 18 жовтня 2011 року. Втім "Українській правді" вдалось встановити, що за чотири дні до того – 14 жовтня 2011 року партія з точно такою назвою шляхом реорганізації була перейменована у…партію "Родіна", яку очолив Ігор Марков.

Більше того, на момент реєстрації, 84 з 155 партійних організації  "Родіни" мали назву "Нова генерація України" - партії, яку з 1999 року до 2004 року очолював Юрій Мірошниченко. 

Сам пан Мірошниченко в коментарі "Українській правді" повідомив, що на той момент вже не мав ніякого стосунку до осередків "Нової генерації України", оскільки вийшов з її лав ще у 2002 році.

За даними "Української правди", перед реорганізацією Демократично-прогресивну партію України має очолити Сергій Ларін, а з’їзд нової партії має пройти у двадцятих числах червня.

Серед варіантів назви нової партії - Партія розвитку України або Партія прогресу. За останніми даними, зупинились на Партія розвитку України (ПРУ). Офіційна заява про створення нової партії має з’явитись в перші дні після інавгурації нового президента – до 10 червня.

Яку роль у партії гратиме сам Сергій Льовочкін, невідомо. Серед претендентів на посаду лідера називають Сергія Ларіна та колишнього представника Віктора Януковича у Верховній раді – Юрія Мірошниченка. Втім скоріш за все партію очолюватиме колективний орган – Національний комітет ПРУ, головою якої ймовірно і стане Мірошниченко.

З огляду на стислі терміни проведення можливих дострокових виборів, новостворена партія Сергія Льовочкіна навряд чи матиме шанс на прохід до парламенту. Для впливу на майбутній склад Ради Льовочкін скоріш за все використає списки Олега Ляшка.

Партія розвитку має стати вітриною оновленого іміджу колишнього адміністратора Віктора Януковича.

КРОК НАЗАД ДО ІМЕННИХ БЛОКІВ

Тим часом в парламентських кругах вже точаться дискусії щодо правил можливих дострокових виборів. Мажоритарні вибори без врахування інтересів Луганських та Донецьких округів поставить легітимність нового парламенту під великим питанням.

З цієї ж причини неможливо провести вибори за відкритими списками. Єдино можливою в цій ситуації залишається шлях повернення до пропорційної системи виборів із закритими списками.

В той же час в кулуарах парламенту обговорюють можливість дозволу висувати на дострокові парламентські вибори блоки політичних партій. І хоча історично це стане великим кроком назад, на сьогоднішній день такий варіант розвитку подій вигідний майже всім зацікавленим сторонам.

Перш за все це вигідно новообраному президенту.

Ймовірність створення Блоку Петра Порошенка на чолі з Юрієм Луценком є дуже великою. Справа в тому, що формально голова держави не має можливості  брати участь у парламентських виборах. Але в разі прийняття відповідних змін до закону, є можливість вдруге використати бренд Порошенка, аби провести в парламент велику фракцію.

Про плани повернення до ідеї блоків говорять і в лавах "Батьківщини". Блок Юлії Тимошенко, до якого увійдуть всі розрізнені націонал-патріотичні сили, може стати порятунком і для самої "Батьківщини", яка очевидно втратила свої позиції після програшу Тимошенко на президентських виборах, і для її сателітів.

Партійні блоки можуть стати шансом на відновлення і ребредндінгу також для "регіоналів", які в складі блоку південно-східних політичних сил зможуть отримати значно вищий результат, ніж наодинці. Окремим блоком у Раду зможуть піти й ліві, створивши нове об’єднання на базу СПУ.

Втім, всі ці плани матимуть право на життя лиш в разі оголошення дострокових виборів.

На сьогоднішній день доля парламенту залежить від волі двох людей – Петра Порошенка та Юлії Тимошенко. У обох є достатньо важелів впливу аби домогтися припинення існування коаліції, і обидва можуть цей процес зупинити.

З огляду на традиційне переорієнтування депутатів на нового голову держави, у Порошенка може виникнути спокуса домовитись з лояльними парламентарями та перебіжками, аби переформатувати більшість під себе.

Ще більше аргументів проти розпуску у Тимошенко. "Батьківщина" наразі контролює Кабмін, має в активі посаду голови уряду та спікера парламенту і лояльних губернаторів у низці ключових регіонів. При бажанні у Тимошенко є всі можливості зв’язати нового президента по руках, зробивши його весільним генералом.

Якщо Тимошенко і Порошенко не домовляться про формат розпуску парламенту, війна гілок влади та повторення 2005 року – лише питання часу. І є лише один аргумент, який може зупинити обох від руйнівного протистояння – реальна війна, яка щодня точиться в східних регіонах.