Міноборони "зажало" 4 мільярди гривень, на які можна купити 1 мільйон бронежилетів

Ви здаєте по 5 гривень на армію, щоб назбирати на один бронежилет, який коштує щонайменше 4.000 гривень? Міноборони відзвітувало, що на його рахунках лежать 4 мільярди гривень. За ці гроші можна купити один мільйон хороших бронежилетів. Не кажучи вже про все інше.

А бійці гинуть щодня.

Чому так?

У першу чергу, усіх цікавлять кошти, які назбирало населення на мобільний номер 565. Станом на 3 червня 2014 року було зібрано близько 129 мільйонів гривень.

Скільки ж коштів потрачено із цієї суми?

Верховна Рада справедливо змусила Міноборони щомісяця звітувати про те, як витрачаються благодійні пожертви на потреби армії. Міноборони відзвітувало, що станом на 12 червня 2014 року було потрачено 7,1 мільйонів із благодійних пожертв. А це – лише 5,5% із тих більш ніж 129 мільйонів гривень, які були зібрані на ту дату.

Виходить, що пройшло вже більше 3 місяців із того дня, як Російська Федерація фактично напала на нас. Адже 1 березня 2014 року Рада Федерації дала дозвіл президенту РФ Володимиру Путіну на ввід військ на територію України.

І за цей час потрачено лише 5,5% із тих коштів, яке зібрало населення?!

Це при тому, що активістів просто "бомблять" військові із проханнями допомогти із бронежилетами, берцами, тепловізорами й навіть шкарпетками. При цьому, за словами активіста по матеріальному забезпеченню армії, відомого під псевдо Фенікс, який очолює "Фонд допомоги країні "Крила Фенікса", найбільш актуальною потребою залишається питна вода.

Виходить, наші вояки йдуть на смерть заради того, щоб зупинити колорадську навалу – адже якщо не зупинити її на Донеччині й Луганщині, то вона перекинеться на інші регіони, включаючи Київ. І при цьому вони не мають навіть достатньо питної води, не кажучи вже про бронежилети, зброю тощо.

А мільйони гривень, які назбирали бабусі зі своєї більш ніж скромної пенсії, лежать на рахунках Міноборони "мертвим вантажем"?!

Але проблема в тому, що лежать не мільйони, а МІЛЬЯРДИ!

Міністерство оборони відзвітувало також, що на його рахунках станом на 3 червня знаходяться більше 4 мільярдів гривень.

Справа в тому, що, зважаючи на фактичну війну з Російською Федерацією, у березні-квітні 2014 року уряд України виділив 4,6 мільярдів гривень на потреби Армії чотирма траншами. Проте закупівель здійснено лише на близько 500 мільйонів гривень.

У цю суму неможливо повірити. Але нагадаю основи математики, щоб кожному читачу не доводилося перераховувати:

52.100.000 + 1.482.500.000 + 17.200.000 + 3.105.400.000 = 4.657.200.000 гривень

Що це? Саботаж? Державна зрада, як це передбачено статтею 111-ю статтею Кримінального кодексу? Чи зволікання з метою того, що війна може й закінчиться, а ми потім зможемо тихенько "розпиляти" ці кошти?

Що ж кажуть із цього приводу чиновники?

Чиновники кажуть, що оперативно виділити кошти їм заважає буцімто складна процедура закупівель.

Дуже дивно. Адже стаття 39 профільного закону "Про здійснення державних закупівель" вказує, що закупівлі Міноборони в цій ситуації може здійснити за 8 днів! Це робиться в кілька кроків:

1) перша частина 39-ї статті: замовник протягом трьох робочих днів із моменту прийняття рішення про застосування переговорної процедури закупівлі забезпечує оприлюднення на веб-порталі інформації про застосування переговорної процедури – замовник може це зробити й у день прийняття рішення, 1 день;

2) третя частина 39-ї статті: загальний строк для визначення переможця переговорної процедури закупівлі не повинен перевищувати п'яти днів із дня оприлюднення на веб-порталі інформації про застосування переговорної процедури закупівлі – можна визначити переможця за 1 день;

3) третя частина 39-ї статті: замовник акцептує пропозицію за результатами застосування переговорної процедури закупівлі в день визначення переможця. Повідомлення про акцепт публікується протягом 3 днів із дня визначення переможця, 10-та стаття Закону. Отже, повідомлення можна опублікувати в день визначення переможця;

4) другий пункт 3-ї частини 39-ї статті: замовник має право укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі в строк не раніше ніж через 10 днів, або п'ять днів – у разі застосування переговорної процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої цієї статті, у тому числі для потреб армії в особливий період.

У підсумку: 1+1+5=7, на наступний день укладається договір = 8 днів із дня прийняття рішення.

У ході розслідування й роботи над цим питанням ми стикнулися з хором голосів чиновників і нібито експертів, які або повально некомпетентні, або змовилися про те, щоб реалізувати корупційну схему "розпилу" державних коштів. Наприклад, колишній міністр оборони Кузьмук, голова комітету економістів України Новак, заступник директора Департаменту фінансів Міноборони Винник в один голос пояснюють зволікання з державними закупівлями тим, що процедура надто складна.

Тоді в голові виникає дві думки:

– або жоден із них не читав 39-ту статтю профільного закону "Про держзакупівлі", у що складно повірити.

– або ці коментатори свідомо хочуть проштовхнути корупційну схему.

Активісти вже не перший день працюють над цим питанням. 10 червня відбулося пікетування під кабміном із вимогою до Міноборони негайно здійснити державні закупівлі на ці 4 з лишком мільярди гривень. Цей пікет був висвітлений центральними каналами. В інтернеті з'явився ряд публікацій щодо цього пікету.

Ще раніше група активістів здійснювала пікетування самого МО.

Після пікетування нам удалося потрапити на особистий прийом до трьох чиновників Міноборони, що знаходяться на керівних постах. Однак начальник центрального управління матеріального забезпечення ЗСУ Довгалюк Олег Васильович повідомив, що "він не юрист". Що закупівлю можна зробити в найкоротші строки – так він про це не знає. Уся вина, за його словами, лежить на Департаменті закупівель МО.

Дивно. Виходить, що чиновник, який безпосередньо відповідає за матеріальне забезпечення Армії, не знає профільного законодавства?

Його заступник, начальник управління речового забезпечення ЗСУ Гулсяков Юрій Євгенійович, повідомив, що проблема полягає в тому, що державна закупівля здійснюється протягом 21 дня. А отже, Міноборони просто не встигає зробити це оперативно.

Звертаю увагу читачів на те, що незнання профільного законодавства чиновниками такого рівня – це пряма невідповідність займаній посаді. Адже знання законодавства входить у їхні посадові обов'язки. І такі чиновники підлягають негайному звільненню.

Керівник відділу по роботі із громадянами та доступу до публічної інформації МО генерал-майор Копаниця Олександр Васильович взагалі не міг повідомити, у чому він вбачає причину зволікань із держзакупівлями.

Щодо спрощення законодавства, то на різних рівнях були спроби спростити навіть існуючу 8-денну процедуру. При цьому ті, хто виступають за таке спрощення, аргументують це дивними чином: 21 день або 2-3 місяці – такий строк здійснення закупівель.

Проте активісти вважають спробу вивести закупівлі Міноборони із системи державних закупівель як спробу зловживань. Адже тоді замовники мають звітувати за свої закупівлі тільки перед кабміном, подаючи уряду звіти в триденний термін.

Тобто, прощавай навіть формальне оприлюднення в "Віснику державних закупівель", прощавай навіть можливість побачити, хто ж і скільки зароблятиме на армії.

А може, Міноборони не вистачає персоналу, щоб забезпечити процедуру оперативних закупівель? Так можна ж додатково найняти, навіть на волонтерських засадах, профільних спеціалістів. Ми, активісти, готові "днювати й ночувати" в Департаменті закупівель Міноборони, лиш би наша Армія була забезпечена усім необхідним. Деякі з нас не гірше чиновників довели, що вони знають, де і як за мінімальні кошти купити максимально якісний товар.

Ще одне питання до компетентності чиновників Міноборони викликає наступний факт. Юрій Бірюков повідомив після спілкування із чиновниками, що Міноборони не може робити передоплату. При цьому передоплата – необхідна передумова роботи більшості постачальників військового спорядження. Адже їм потрібно закупити за щось матеріали, щоб виготовити, скажімо, ті ж бронежилети.

При цьому постанова КМУ №464 "Питання державного оборонного замовлення" в пункті 27 дозволяє робити передоплату.

Чи це чергова відмовка Міноборони, щоб пояснити неефективну роботу з постачальниками?

До речі, знайти інформацію на сайті Міноборони про те, як витрачаються кошти – не дуже й просто. Цієї інформації немає в розділах "Найбільш запитувані документи", "Звіти", "Бюджет МОУ та виконання цільових програм", де ви інтуїтивно очікуєте побачити цю нагальну інформацію. Можливо, керівництво МО не зацікавлене в тому, щоб громадськість бачила ці цифри й активно включалася в процес?

"Впадають в очі" і формулювання, які використовують чиновники.

Якщо ви ретельно "покопаєтеся" на сайті МО й знайдете-таки інформацію про кошти, зібрані на номер 565, то тут же вас введуть в оману.

Над графіком, верхня картинка, ви бачите слова: "Кошти спрямовані на…" У вас складається враження, що ці товари уже закупили і доставили. Дзуськи. Коли ми почали з'ясовувати у чиновників МО детальну інформацію, то зрозуміли, що слова "спрямовані на..." означають просто, що ці кошти розподілені між структурними підрозділами. За них заплановано купити певні товари – але в реальності кошти продовжують лежати на рахунках.

Громадськість не залишає військовиків наодинці. Так, на сьогодні діють ряд активістів та волонтерських груп, які намагаються бодай мінімально забезпечити армію тим, про що просять військовики.

Але потреби в десятки разів перевищують те, на що вдається зібрати кошти та закупити. Навіть найбільш успішні з них назбирали й реалізували на сьогодні до 4 мільйонів гривень При цьому, збираючи по крихтах на найбільш нагальні потреби, ми знаємо, що на рахунках Міноборони лежить сума, яка в тисячу разів більша за досягнення найуспішнішого з нас – а саме 4 мільярди гривень.

Отже, ми вимагаємо від президента Петра Порошенка та міністра оборони Михайла Коваля публічного пояснення:

Чому сталося так, що мільярди гривень лежать на рахунках неосвоєними, у той час як наші солдати воюють без необхідного спорядження?!

Наостанок хочу наголосити, що я, як активістка, відчуваю гостру нестачу інтересу до цієї теми. Активісти повинні в 10, а то й в 100 разів активніше "бомбити" чиновників Міноборони із цього питання. Зокрема, на порядку денному створення Громадської ради при Міноборони, а також проведення громадської експертизи щодо ефективності здійснення держзакупівель. А для цього потрібен актив небайдужих громадян.

Поєднуймося! Адже 4 мільярди гривень на потреби армії "на дорозі не валяються".

Ірина Варшик, юрист, активістка по матеріальному забезпеченню армії, спеціально для УП