В облозі: технології галицької революції

Для політично активних галичан будь-які народні збурення – рідна стихія. А чергова українська "революція" – це не просто можливість відволіктися від однотипних буднів, а така довгоочікувана нагода рятувати неньку Україну.

Заблокувати все, що блокується

"Вільне місто вільних людей" – банер з цими словами з’явився на львівській Ратуші в розпал київських революційних подій. І дійсно, "революціонерів" тут незліченна кількість, і "воювати" тут можуть безкінечно і, головне, безперешкодно.

Правда, перенасичення бунтівної енергії в обмеженому просторі інколи призводить не зовсім адекватних дій та методів боротьби.

З початком протистояння на Грушевського, Львів охопила нова протестна хвиля. Але далеко не всі "революціонери" почали збирати речі в Київ, а активізували буремну діяльність на місці. Найпоширенішим методом боротьби тут стало блокування. При тому, блокували все, що можна і не можна.

Спочатку деякі активісти заблокували рух львівських трамваїв. Перегородили колію, зупинивши рух транспорту прямо на маршруті з пасажирами. У такий спосіб "блокувальники" намагалися розпочати загальноміський страйк.

Ідея така, щоб все місто зупинилося, а люди, включаючи водіїв трамваїв, кинули всі справи і йшли мітингувати. Міський голова ледь вмовив ініціаторів такого страйку залишити трамваї в спокої.

Ще одні нестримні "революціонери", замість окупувати потяги на Київ, рушили в протилежний бік, а саме до польського кордону – перекривати міжнародну трасу.

Надивившись по телевізору подій на Грушевського, невідомі хлопці понатягали маски, накидали на дорогу шин і підпалили. Пояснювали, що таким чином убезпечать провладних депутатів від втечі з України.

Цілих дві доби прості люди благали звільнити трасу – бо страждали не депутати, а місцевий малий та середній бізнес, що став у заторах.

Ще одні невстановлені особи напали і заблокували на годину роботу львівської котельні, що обслуговує будинки, приміщення в яких належить обласній владі.

ФОТО з ФБ Slavik Dyak

Добралися радикальні маргінали і безпосередньо до приміщення облдержадміністрації. Спочатку блокування адмінбудівлі виглядало як торжество народовладдя, оскільки сотні простих людей брало участь у захопленні ОДА.

Щоправда, захоплювати не довелося, бо опору ніхто не чинив. Але за кілька днів все завершилося ганебними сутичками між незліченними координаторами і охоронцями ОДА.

Так, кілька молодіжних радикальних рухів вирішили "окопатися" в ОДА по-серйозному, закликаючи львів’ян нести їм спальники, їжу, засоби гігієни, в тому числі бритви. Зрештою, коридори будівлі перетворилися на спальню, їдальню з кухнею одразу напроти входу в кабінет голови адміністрації.

Хоча самі молоді активісти – люди місцеві, і могли відсипатися, митися, їсти вдома. Але бунтівна вдача прагнула повноцінного "революційного" антуражу.

То ж до всього активісти перекрили дорогу біля облдержадміністрації, набудувавши на ній барикад.

КПП військової частини. Фото Мар’яни П’єцух

Коли хлопців і дівчат попросили звільнити коридори адмінбудівлі і передати в управління новообраному опозиційному виконкому, серед "революціонерів" визрів бунт і дійшло до міжусобної війни.

Свою надмірну кількість в коридорах ОДА активісти пояснювали превентивними заходами: а раптом штурм?

Хоча самі львів’яни не вірять, що у львівської міліції вистачить ресурсів і дурості йти на штурм проти революційно налаштованих містян. Тим паче, що губернатор Олег Сало і далі без проблем керує областю, тільки з іншого приміщення.

Публічні сварки між "революціонерами" у Львові доволі буденна і очевидна справа. Адже опозиційних владі активістів з різних партій і громадських організацій тут так багато, що ті фізично навіть не можуть вміститися в одній ініціативній групі із створення обласного осередку народного об’єднання "Майдан", затвердженій центральною Радою НОМ в Києві.

То ж довелося створювати альтернативну ініціативну групу і тепер тут паралельно діють дві.

Не вдається поділити опозиційним політикам і громадським активістам і сцену львівського Євромайдану, через яку час від часу виникають суперечки.

Альтернативний Євромайдан

Хоча офіційний Євромайдан в центрі Львова давно втратив актуальність. Увага більшості львів’ян прикута до альтернативного Майдану, що розмістився в спальному районі міста довкола військової частини. Там немає ні професійної сцени, ні політиків, там відсутні скриньки для збору коштів на потребу "революції". І ніхто не свариться – хто головніший.

Пізно увечері 19-го грудня, коли протистояння на Грушевського в Києві досягли піку, у Львові теж було "гаряче". Люди пробували стримати внутрішні війська, які, на їх переконання, намагалися виїхати в Київ.

"Коли я прийшов десь після опівночі, біля КПП стояло десь сто людей. З середини військової частини пролунала сирена, до воріт під’їхало чотири автобуси. Але постояли дві хвилини і розвернулися назад в частину", – згадує львів’янин Петро Нек.

Інша сотня львів’ян в той час вже стримувала військові ЗІЛи, які намагалися прорватися з іншого боку – через будівельний майданчик, який межує з частиною ВВ. ЗІЛи люди таки зупинили: прокололи колеса і розбили лобове скло.

Фото Отар Довженко

Свідки події згадують: тієї ночі було неймовірно холодно, падав дощ, а мокрий одяг одразу замерзав. Проте пікетувальники нікуди не пішли. Оголосили безстрокове чергування по периметру усієї частини ВВ.

За всю незалежність України, це найтриваліше акція блокування об’єктів державного значення в рамках громадського протесту. Люди відмовилися покидати пости навіть пропри відкриття кримінальної справи за фактом блокування військових об’єктів.

Прогулянки з військової конспірацією

Запевнення керівництва частини ВВ, що ніхто нікуди не їде, а тим паче в Київ, на активістів не діють. Військові навіть провели екскурсію в казарми для заспокоєння людей. Не допомогло.

"Під деякими ліжками стояли щити. Нам пояснили, що перед тим були якісь тренування і не встигли всі забрати. Також поруч були зібрані сумки. Сказали, що це як в медиків, – речі мають бути напоготові, якщо раптом тривога", – розповідає учасник екскурсії Петро Нек.

Тренувальні барикади ВВ

Проводили екскурсії також в сусідній частині ВВ, яку, попри відсутність тривожних сигналів, люди теж заблокували. Про всяк випадок. Хоча тамтешні керівники пояснювали, що вони не спеціалізуються по масових заходах, а їхня функція – супроводження автозаків із засудженими та інкасаторських машин.

Загалом активісти спорудили дев’ять блок-постів. В тому числі один – біля частини  львівського "Беркуту".

Частина людей заперечує, що вони щось блокують. З посмішкою повідомляють, що вони просто тут гуляють.

Конспіративна лексика з’явилася одразу. Хоча всі розуміють, що від кримінального переслідування вона не врятує, радше урізноманітнить будні "революціонера" та приверне увагу додаткових активістів.

У відкритій групі у facebook, де відбувається координація між "блок-постами", нових учасників постійно запрошують на "прогулянки". Дехто називає цю атракцію "фестивалем", активістів – "слухачами", яких кличуть на прослуховування пісень "ВВ".

Кого ж кличуть на прослуховування пісні "Юний орел", означає, що треба з’явитися на  блок-пост біля частини "Беркуту", який назвали "сценою Поплавського".

"Потрібно якнайбільше глядачів на сцену Поплавського! Є інформація, що концерт готують на вечір", – діляться люди оперативною інформацією в соцмережах щодо ймовірного виїзду "Беркуту" на Київ.

"Буду нині на барикадах. Що потрібно кому взяти?" – "Яких барикадах? Я на концерт збиралась!" – "Так-так, звісно на концерт. "Барикади" – це назва творчого об’єднання, що організовує концерти"! – переписуються між собою жартома учасники групи.

На блокаду, як на роботу

Все починалося з невеликих нестійких барикад. А за два тижні біля кожного блок-посту виріс повноцінний локальний Майдан – з бочками для обігріву, кухнею, наметами і навіть капличками для молитви. Біля одного з постів навіть організували "кінотеатр" – проектуючи відеоряд прямо на стіну військових гаражів.

На центральному вході у військову частину біля КПП – воріт взагалі не видно, їх повністю записали шинами. Поруч великий військовий намет, де крім поїсти, погрітися біля буржуйки, можна навіть подивися телевізор.

На території біля КПП люди також спорудили височенні барикади із мішків, наповнених снігом. "Це не барикади, а така стіна, щоб менше сюди вітер задував", – пояснює чоловік середнього віку, що охороняє блок-пост.

Каже, що чергує  тут п’ятий день – з обіду до третьої ночі. "Живу в центрі, тому додому вночі йду пішки", – розказує вартовий.

Хоча, як розповідають активісти, у них є список лояльних таксистів, які готові возити людей на блокування за собівартістю.

Повністю засипані горою з шин і ворота частини львівського "Беркуту".

Забарикадований Беркут

У перші дні "фестивалю" виїзд перекривали дерев’яні конструкції, які легко розбиралися при потребі пропустити службовий автомобіль. Так, активісти випускали спецпризначенців на оперативні виклики за умови, що ті покажуть своє авто і багажник, чи не вивозять, бува, з частини щити і зброю на Київ.

"Легкові машини тепер по тротуару виїжджають. Але три дні ніхто не виїжджав", – розповідає "охоронець" блок-посту пан Микола, показуючи на високу гору з шин.

Про всяк випадок силовиків тут рахують: скільки виїхало, і скільки заїхало назад. Щоб ніхто "не загубився" і таки не рушив в столицю.

"Їх тут десь тридцять осіб загалом, я постійно рахую", – каже пан Микола. Тим самим чоловік підтверджує масові чутки, що основний склад львівського "Беркуту" виїхав з частини ще до загострення ситуації на Грушевського.

"Але і ті тридцять, що залишилися, треба пильнувати. Бо як поїдуть в Київ, це додаткові тридцять кийків, що битимуть наших людей", – продовжує аналізувати чоловік.

Пан Микола розповідає, що спеціально для "пильнування" за "Беркутом" написав заяву на відпустку у будівельній фірми. "А що дружина каже, що стільки часу тут проводите замість працювати?" – "Нічого не каже, підтримує. Ввечері сама сюди прийде після роботи".

"А моя, навпаки, з дому виганяє сюди, аніж перед телевізором сидіти", – підтримує розмову  чоловік пенсійного віку. "А моя не хоче сюди пускати. Але я їй сказав, якщо не впустить додому, піду до іншої", – долучається ще один пенсіонер-активіст.

Компанію з шести чоловіків старшого і середнього віку розбавляє юнак-підліток. Виявилося, що на даний момент він тут головний – виконував обов’язки тимчасового коменданта.

Коменданти постійно чергуються. Ним може стати кожен, хто вміє користуватися сучасною рацією, і може провести хоча би півдня на варті.

Комендант Андріан. Фото Мар’яни П’єцух

Завдання коменданта –  контролювати потік інформації між блок-постами. У випадку тривоги, оперативно сповістити людей на своєму пості про мобілізацію і при потребі перевести людей на інший пост для його посилення.

Крім внутрішньої рації для комендантів, є ще зовнішня, що працює через програму Zello і підключитися до неї може кожен, хто має смартфон. Це своєрідне локальне радіо, в ефір якого може "включитися" кожен охочий, щоб повідомити чи про "теплі вареники", які привезуть волонтери за півгодини, чи про "відставку Азірова".

Допомагають урізноманітнити ефір професійні радіоведучі, що у вільний від роботи час начитують для слухачів "революційного" радіо оперативні новини.

"Ми біля військової частини з двома колегами закуплялися. Вантажимо все в багажник буса, аж до нас підбігає якийсь хлопчина і питає, що ми робимо. Спитав, чи часом не передавали нічого військовим або "Беркуту".

Ми посміялися. Сіли, поїхали, а потім вмикаємо Zello і чуємо, що ми під підозрою – в ефірі називають номера нашої машини, марку авто і напрямок, в якому ми поїхали", – згадують із сміхом активісти, що опинилися під прицілом у своїх же колег.

Бойова тривога

"Зайва пильність не зашкодить", – пояснює Андрій, юнак, що несе варту з рацією біля блок-посту під кодовою назвою "Бляха" – названа через металеву огорожу будівельного майданчика, який межує з частиною ВВ.

Комендант показує на новозбудовані незаселені висотки. Там на верхніх поверхах розташовані "спостережні пункти", з яких проглядається уся військова частина.

"Навіщо постійно нести варту біля блок-постів і мерзнути, якщо ви бачите всю частину, як на долоні, і, в у разі тривоги, можете мобілізувати людей?", – питаю.

"Там хлопці навчені. Їм вистачить лічені хвилини, щоб покинути частину, якщо буде наказ. Тому ми не можемо відсиджуватися дома, бо є ризик запізнитися", – пояснює Андрій.

Крім того, активісти не виключають, що військові спробують залишити частину поодинці. оминаючи барикади. Так, в Івано-Франківську, де теж люди блокували частини ВВ, солдати пробували перелазили через паркан.

Схема блокування

Щоб уникнути поодинокої "втечі", львівські коменданти випускають з КПП лише військових з керівного складу. При тому, строго за списками.

"Ми знаємо, хто з них йде додому. До сім’ї чи попрати білизну тощо. Це не більше півсотні осіб. Знаємо, де вони живуть, їхні прізвища. Увечері вони виходять, а вранці повертаються. Решту особового складу навіть у вихідні ми не випускаємо", – розповідає приватний підприємець Адріан, який кинувши бізнес, з першого дня вартує від частиною ВВ.

"Що буде, якщо хтось не повернеться? Тоді всі куритимуть бамбук і ніхто вже нікуди не вийде", – напівжартома відповідає чоловік.

Попри непрохідні барикади, люди залишати пост не планують. "Вони можуть любе. Будь-яку стіну завали і виїхати. То ж банда! Ми мусимо пильнувати. Тому будемо до кінця, місяць-два, скільки потрібно", – пояснює один з "вахтових".

Активісти переконані: львівські внутрішні війська від наміру їхати на Київ не відмовилися. Тим паче, що з "спостережного пункту" видно, як солдати тренуються з щитами оборонятися, а також споруджують барикади з шин і вчаться їх розбирати.

Так, в суботу 25 січня військові вдруге спробували покинути частину. І цього разу теж через територію будівельного майданчику, але вже з іншого боку, де добровольців чергує найменше.

"Спочатку в обід вони розрізали гідравлічними ножицями ланцюги. Але ми оперативно зреагували. А вже увечері тут було до 15 тисяч львів’ян, які хотіли порвати ту військову частину, як Тузік грілку", – згадує один з комендантів, підприємець Адріан.

Пізно увечері найбільш "розлючені" навіть хотіли брати частину штурмом, щоб військовим остаточно перехотілося прориватися в столицю. "Логіки в тому, звісно, не було жодної. Мені дзвонили з частини, просили вгамувати людей. Але я їм пояснив, що не люди перші осине гніздо розворушили", – з сміхом розповідає Адріан.

Активісти переконані: більшість військових теж не хочуть нікуди їхати. "Ми їх рятуємо від коктейлів Молотова і відморожених кінцівок", – впевнені люди.

"Поки ви тут, ніхто не поїде. Най Бог боронить. Військо проти народу ніколи не піде", – вдалося почути від воєнного капелана отця Михаїла, що служить у заблокованій військовій частині.

Мар’яна П’єцух, для УП