Угода про Асоціацію – це вирішення, а не проблема
Стаття Яна Томбінського, Посла Європейського Союзу в Україні
Від самого початку перебування на посаді Посла Європейського Союзу в Україні – а я прибув до України майже 15 місяців тому – я невпинно повторював своє переконання, що тісна економічна інтеграція та програма реформ, передбачена Угодою про асоціацію, надали би Україні найкращу можливість стати справжньою європейською країною, в усіх значеннях цього слова.
І я продовжую повторювати: Угода про асоціацію принесла би обопільну користь та започаткувала би нові економічні реформи в Україні. Вона допомогла би удосконалити бізнесовий клімат країни, збільшити інвестиції, а також розв’язати серйозні макроекономічні проблеми, з якими країна зіштовхнулася. Я щиро сподівався, що ЄС та Україна завершать усі приготування, аби підписати Угоду про асоціацію на саміті у Вільнюсі.
Насправді, на цьому шляху було зроблено багато роботи. Ми визнаємо прагнення українського уряду та політичних сил прокласти шлях до Угоди про асоціацію. Одноголосне рішення Уряду України, ухвалене 18 вересня, стало для ЄС доказом готовності країни до підписання Угоди про асоціацію у Вільнюсі. Як свідчать результати опитувань громадської думки, більшість українського суспільства уже переконана у вигодах Угоди про асоціацію.
Минулого четверга – "чорного четверга", як дехто його тепер називає, – український уряд оголосив про паузу у підготовці до підписання Угоди про асоціацію, яка триватиме невизначений час. Водночас він підкреслив незворотність проєвропейського вектору політики України. Пояснюючи своє рішення, уряд зазначив, що після підписання Угоди про асоціацію Україна зіштовхнеться з важкими економічними проблемами. Зокрема, було зазначено, що країна зазнає втрат у торгівлі з Росією та іншими країнами СНД.
Звичайно, я із сумом відзначаю, що протягом останніх місяців Росія здійснює на Україну шалений тиск, створюючи перешкоди в торгівлі, розриваючи контракти, незаконно застосовуючи заходи із харчової безпеки та застосовуючи інші кроки. ЄС у найрішучіших формулюваннях засудив такі дії. Ми також засуджуємо втручання Росії у суверенне право України власноруч формувати свою майбутню економічну та зовнішню політику.
Але навіть у такому контексті я би не розглядав це як причину для паузи у підготовці до підписання Угоди про асоціацію. Я знаю, що у Брюсселі та інших європейських столицях поділяють цю думку. З огляду на події останніх днів також стає очевидним, що сотні тисяч українців протестують проти цієї вимушеної перерви.
Дозвольте бути відвертим: жодні проблеми з боку Росії не мають нічого спільного із впливом Угоди про асоціацію, зокрема її положень про глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі (ГВЗВТ). Угода про асоціацію не містить нічого такого, що може змінити будь-які аспекти торгівельно-економічних відносин між Україною та Росією, або між Україною та будь-яким іншим торгівельним партнером. Саме Росія, а не ЄС, вирішила вдатися до економічного тиску.
Компенсація?
Ці думки підводять мене до питання про компенсацію. Ще однією причиною, яку уряд назвав у контексті зміни своєї політики – і яка повторювалася багато разів за останні дні, – це розчарування України у тому, що Євросоюз не запропонував достатньо високої компенсації за втрату російського ринку.
Для мене така аргументація є чимось неймовірним. Україна просить Європейський Союз компенсувати збитки, завдані її економіці Росією. Чому ЄС має покривати збитки, завдані іншими сторонами? І, в будь-якому разі, в якій формі має бути надана така компенсація? ЄС буде радий зробити внесок в економічні реформи. Однак ми не збираємося сплачувати борги України. Кредити і гранти, що надаються українському уряду, самі по собі не призначені для допомоги компаніям зі сходу України, яким Росія погрожує втратою свого ринку.
Набагато кращою формою компенсації для таких компаній є можливість доступу на нові ринки – як у ЄС, так і в інших країнах світу. У цьому якраз може посприяти глибока та всеосяжна зона вільної торгівлі з ЄС та впровадження стандартів ЄС.
Набагато кращою формою для таких компаній буде отримання допомоги для модернізації, залучення інвестицій та нових технологій від міжнародних партнерів. Вони, своєю чергою, завдяки покращеному бізнесовому клімату, – що стане можливим після впровадження ГВЗВТ, – із задоволенням здійснюватимуть інвестиції в Україну.
Також Угода могла би зробити важливий внесок у підвищення передбачуваності української економіки та довіри з боку інвесторів з-поза меж ЄС. Окрім того, вона здатна сприяти продажу українських продуктів і на неєвропейських ринках, зокрема китайському, турецькому або ринку США.
І навіть якщо норми і стандарти ЄС стимулюватимуть виготовлення товарів для внутрішнього ринку та ринку Євросоюзу, українські компанії все одно матимуть можливість виготовляти товари для експорту в Росію згідно із російськими нормами і стандартами.
Досвід десяти нових держав-членів ЄС
Угода про асоціацію, включно із глибокою та всеосяжною зоною вільної торгівлі (ГВЗВТ), – це не проблема, а її розв’язання. Пакет економічних реформ, що міститься в Угоді, уже був випробуваний раніше. Кожна країна, що підписала угоду про зону вільної торгівлі з ЄС, отримала економічні вигоди, навіть попри те, що ці угоди були набагато менш амбітні та далекосяжні, ніж Угода про асоціацію та ГВЗВТ з Україною.
Дозвольте навести декілька прикладів, що демонструють успіхи країн так званої десятки (ЄС-10) - держав колишнього соцтабору - в період з 1990-го до 1996-го року. Цей період важливий, оскільки він аналогічний до ситуації, в якій може опинитися Україна, якщо підпише Угоду про асоціацію та глибоку і всеосяжну зону вільної торгівлі з ЄС. Всі держави так званої групи ЄС-10 підписали угоди про асоціацію з ЄС на початку 1990-х, а реальну перспективу вступу до ЄС отримали тільки після 1997 року.
В цілому, тільки за вказані шість років ВВП на душу населення в ЄС-10 зріс загалом на 37%, інвестиції на душу населення виросли на 40%, а обсяги експорту на душу населення – на 44%.
В результаті підписання угоди про асоціацію з ЄС держави Центральної та Східної Європи почали трансформацію своїх економік. Немає жодних причин, чому Україна не зможе наслідувати їхній приклад та здобути такі самі результати.
Витрати чи інвестиції?
Впродовж останніх тижнів я чув багато нарікань на вартість Угоди про асоціацію для українського бізнесу. Було названо великі цифри – 165 млрд. дол. США або навіть 500 млрд. дол. США. Чесно кажучи, мене ці цифри дивують. Я не бачив жодних досліджень, які би їх обґрунтовували, – а тому я не знаю, яким чином вони були обраховані.
Але розчаровує те, що гроші, необхідні для модернізації українських підприємств, розглядають як витрати, а не як інвестиції. Для того, щоб українська економіка зростала, створювала нові робочі місця та зміцнювала добробут, вона гостро потребує інвестицій. Недостатній рівень інвестицій в українську економіку протягом останніх 10-ти років вражає.
Всі успішні світові економіки вклали значну частину власного ВВП назад у розвиток своїх економік. Від 2002 року ЄС інвестував у свою економіку 29700 млрд. доларів, тимчасом як Україна вклала в свою лише 250 млрд. доларів. Якщо ви поглянете на рівень інвестицій на душу населення, то побачите, що Україна вклала в 11 разів менше, ніж ЄС, в 2,5 рази менше, ніж Китай, та навіть втричі менше, ніж Росія.
Тож недивно, що на сьогодні існує потреба у великих інвестиціях. Але це не витрати: вони є майбутніми прибутками. Глибока та всеосяжна зона вільної торгівлі є інструментом, що може залучити нові інвестиції в Україну. Ціна бездіяльності, ціна подальшої стагнації української промисловості та сільського господарства є набагато більшим ризиком для майбутнього економічного здоров’я цієї країни, ніж сьогоднішні інвестиції в її майбутнє.
Жодного плану "Б"
Отже, що ми маємо в результаті? Позиція самого ЄС не змінилася. Ми завжди говорили, що не було жодного плану "Б". Ця позиція залишається в силі й сьогодні.
Хоча ми шануємо суверенне право України самостійно обирати рівень зобов’язань, який країна прагне мати з ЄС, ми все ще переконані, що Угода про асоціацію, включно із ГВЗВТ, пропонує Києву найкращу з можливих програм економічних реформ та модернізації країни.
В цій дискусії немає жодного місця для третьої сторони. На столі знаходиться двостороння угода, переговори щодо якої впродовж декількох років вели ЄС та Україна, думаючи про найкращі інтереси обох сторін. Ми цілком готові пояснити вплив Угоди на Росію через наші двосторонні контакти, але ми не згодні надавати Росії право вето чи будь-які інші особливі права. Як я уже пояснив, Угода не завдає шкоди інтересам жодного нашого сусіда, навпаки – ми вважаємо, що в кінцевому рахунку вона матиме позитивний ефект на весь регіон.
Наша пропозиція все ще актуальна. Угода про асоціацію готова до підписання одразу, як тільки до цього буде готова Україна. Ми дуже сподіваємося, що це відбудеться радше швидше, ніж пізніше. Адже робота з трансформації української економіки терміново потрібна уже зараз.
Стаття Яна Томбінського, Посла Європейського Союзу в Україні. Published in Kyiv Post: www.kyivpost.com
