Що робити, коли "шиють дурдом"?

Як свідчать недавні події в Запоріжжі, примусова госпіталізація громадських активістів у психлікарнях може використовуватися владою для боротьби з активністю громадян.

Судіть самі: у результаті подібних примусових дій активіста ізольовано від суспільства на тривалий час, "одуматися" йому допомагають лікарі за допомогою медичних препаратів, а у випадку, якщо навіть і вдасться вирватися звідти – активіст отримує тавро психічно-неадекватної людини, якій надавали відповідну допомогу.

Важливим є те, що вказаний спосіб може бути застосований до будь-кого, хто проявляє небажану активність чи є перепоною у відповідних процесах.

Саме тому важливо знати, що робити у випадку, коли "шиють дурдом".

Етап перший. Примусовий огляд

У ситуації, що склалася з Раїсою Радченко, надання психіатричної допомоги в примусовому порядку регламентується законом "Про психіатричну допомогу" та ЦПК України.

Щоб встановити, чи є особа психічно хворою, її потрібно спочатку оглянути. Зазвичай, згоди на такий огляд особа не дає. Тому лікарі-психіатри користуються положеннями ЗУ "Про психіатричну допомогу", якими передбачено проведення психіатричного огляду особи без її згоди або без згоди її представника. Рішення з даного приводу приймається судом за заявою лікаря-психіатра, або ж самим психіатром у виключних випадках, що їх зазначено в законі. Враховуючи те, що для виконання рішення суду можна залучити правоохоронців – саме цей спосіб є більш дієвим.

Психіатр звертається до суду у випадку отримання ним заяви про "неадекватність" від будь-кого. До слова, у випадку з Радченко, за офіційною версією правоохоронців, такі заяви було подано двірниками КП "Основание" і працівником кафе "СушиЯ" до Ленінського райвідділу міліції, посадовці якого надалі подали заяву до лікаря-психіатра, котрий звернувся до суду.

Слід зазначити, що заяви лікаря-психіатра розглядаються судом у порядку окремого провадження у відповідності до норм ЦПК України. Розгляд справи здійснюється за участю особи, щодо якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги . При цьому, обов'язковою є участь: прокурора, лікаря-психіатра та законного представника особи, щодо якої розглядаються питання, пов'язані з наданням психіатричної допомоги.

Однак, як свідчить випадок із Раїсою Радченко, суд може відбутися й без особи, щодо якої розглядаються питання про наданням психіатричної допомоги та її законного представника.

Як повідомлялося в ЗМІ, активістка взагалі не знала про розгляд справи відносно себе. За нею прийшли з рішенням, яке вже набрало законної сили.

Для попередження таких випадків, необхідно уважно стежити за отриманням поштової кореспонденції на власну адресу. Адже суд, за наявності в справі доказу про отримання вами повістки-повідомлення, має право розглянути справу за вашої відсутності.

Якщо ж вам не було відомо про таке рішення суду, і під дверима вже "топчуться" санітари із правоохоронцями, необхідно терміново викликати до себе в помешкання адвоката або юриста. Вказана особа зможе перевірити підстави примусового доставляння вас до психіатричного закладу, а також перевірити, чи дотримуються ваші права, що є актуальним, враховуючи випадок із запорізькою активісткою.

Водночас, вам явно не завадить фаховий представник – щонайменше з юридичною освітою. Адже під час ізоляції в психіатричному закладі лише він зможе належним чином зібрати докази, поновити строки оскарження та оскаржити рішення суду про примусовий огляд, яке вже набрало законної сили без вашого відома.

Якщо ж повістку-повідомлення суду було вами отримано – необхідно зібрати до суду якнайбільше доказів, які вказують на те, що ви психічно здорові.

Серед таких доказів можуть бути: довідка, отримана внаслідок самостійного огляду в лікаря-психіатра; довідка про те, що ви не перебували на обліку в місцевого лікаря-психіатра та не маєте ніяких психологічних захворювань тощо.

За можливості, до суду потрібно надати відомості про осіб, які зверталися до психіатра із заявами та докази їхньої упередженості. Також, до суду, у якості свідків можна запросити незалежних лікарів-психологів, які могли б підтвердити ваш стан здоров'я.

Загалом, уся доказова база має бути направлена на спростування доводів щодо необхідності примусового огляду, викладених у заяві лікаря-психіатра, що подана до суду.

При цьому, обов'язково необхідно залучити якомога більше представників ЗМІ для висвітлення цієї доказової бази та розгляду справи в суді.

Досвід останніх років показує, що саме надання розголосу справі – єдиний спосіб хоч якось відстояти свої права. Реалії нашого буття.

У підсумку, якщо заяву лікаря-психіатра буде задоволено судом і рішення набере законної сили, – огляд проводитимуть за зачиненими дверима в психологічному закладі. При цьому, лікарі вже можуть під час огляду вводити спеціальні медпрепарати, наприклад, для втихомирення, як це було в ситуації з Раїсою Радченко.

Етап другий. Примусова госпіталізація

Примусовий огляд проводить комісія лікарів-психіатрів для прийняття рішення про доцільність госпіталізації.

Якщо госпіталізація особи в примусовому порядку визнається комісією доцільною, представник психіатричного закладу, у якому перебуває особа, направляє до суду відповідну заяву разом із висновком комісії лікарів-психіатрів. Вказану заяву розглядає суд за місцезнаходженням закладу.

На даному етапі важливою є підготовка доказової бази, яка буде спрямована на спростування висновку комісії лікарів-психіатрів.

Складність спростування такого висновку полягає в тому, що суд зазвичай сприймає його за умовчанням, оскільки суддя не володіє спеціальними знаннями в сфері психіатрії.

Саме тому єдиним дієвим способом спростування висновку комісії є призначення судом судово-психіатричної експертизи.

У такому випадку, необхідно надати на судовому засіданні достатньо доказів для того, щоб поставити під сумнів висновок комісії лікарів-психіатрів, з метою призначення судом судово-психіатричної експертизи.

Для цього до суду, знову ж таки, необхідно надати документи, що вказують на відсутність психологічних захворювань.

Обов'язково необхідно також залучити представників ЗМІ та громадськість. Ну й, звичайно, дуже важливо запросити в якості свідків осіб, що є фахівцями в сфері психіатрії. Кваліфікація вказаних осіб повинна бути документально підтверджена в суді.

Практика розгляду таких справ указує на те, що саме участь фахівців та їхні пояснення в суді часто є визначальними при призначенні судово-психіатричної експертизи судом.

Однак, таке трапляється не завжди. У випадку з Радченко, за інформацією в ЗМІ, суд без жодних обґрунтувань відмовив у задоволенні клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи, не зважаючи на пояснення лікаря-психіатра про хибність висновку комісії.

Тим не менш, за наявності в матеріалах справи висновку судово-психіатричної експертизи, яким буде спростовано висновок комісії лікарів-психіатрів, шанси на те, що суд відмовить у задоволенні заяви про примусову госпіталізацію – значно вищі.

Наслідки

Рішення суду, яке набрало законної сили в таких справах, є надто важливим. Адже задоволення заяви призводить до госпіталізації особи та надання їй психіатричної допомоги в примусовому порядку. При цьому, заява особи або її законного представника про припинення надання такої психіатричної допомоги, відповідно до закону, може бути подана аж через три місяці із дня ухвалення рішення суду про примусову госпіталізацію.

Отже, госпіталізованій особі мінімум 3 місяці будуть вправно "надавати психіатричну допомогу".

Напевно, не важко здогадатися, що можна зробити протягом цього часу з людиною в закритому психологічному закладі за допомогою медичних препаратів. Можливості медицини в цьому напрямку безмежні...

Насторожує те, що в такій ролі може опинитися цілком здорова людина, яку потрібно втихомирити за "незручні" дії чи вислови.

Отже, якщо ви відноситеся до "групи ризику", потрібно бути готовим до будь-яких варіантів, адже описаний вище популярний у радянські часи спосіб боротьби з інакомислячими може бути застосовано саме до вас.

Олег Петровець, адвокат, радник з юридичних питань, спеціально для УП