Як депутати більшості розвели прем'єра немов кошеня. З історії зриву антикорупційних законів

Про ті ж яйця

3 липня 2012 року. Під кількатисячні протести українців парламент приймає контраверсійний закон "Про засади державної мовної політики". Народ масово виходить на вулиці.

Наступного дня регіональна більшість голосує за виведення з-під дії тендерного закону всіх закупівель державних підприємств, які ті проводять за власні гроші. За оцінками експертів, держава втратила контроль за 250 мільярдами тендерних гривень щороку.

4 квітня 2013 року. Після бурхливо-безрезультатних подій 2 квітня, у задушливій залі комітетів Верховної ради по вулиці Банковій депутати більшості проводять альтернативне засідання парламенту. Опозиціонери та журналісти без особливого успіху намагаються прорватись до зали.

Більшість приймає низку законопроектів, серед яких і скандальний тендерний законопроект № 0884. За ним у систему держзакупівель вмонтовується додаткова норма щодо кваліфікаційних вимог до учасників торгів. На практиці це означає появу цілком легального способу відмови незручним компаніям в участі в закупівлях через ніби то їх невідповідність вимогам.

Зокрема, і Мінохоронздоров'я отримало легальний шлях не допускати іноземних виробників ліків, оскільки останні не мають на території України власних виробничих потужностей. За оцінками експертів, відтепер ліки або стануть удесятеро дорожчими – їх постачатимуть посередники, які організують пакування на території України; або зовсім втратять якість – українським монополістам за відсутності конкуренції вже не треба перейматися якістю власної продукції.

Про кошенят Єфремова

Мало хто звернув увагу, що того ж 4 квітня парламентська більшість відправила на доопрацювання три із чотирьох антикорупційних законопроектів уряду Миколи Азарова. А вони саме й розроблялись на виконання Україною антикорупційних вимог перед Євросоюзом.

Власне, без ухвалення цих законопроектів можна вже й не чекати на цьогорічне підписання Угоди про асоціацію з ЄС.

Приміром, законопроект №2033 із довгою назвою "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері запобігання і протидії корупції". Він стосується питання криміналізації цілої низки корупційних діянь, які поки що в Україні вважаються адміністративними проступками.

Цей же законопроект передбачає введення кримінальної відповідальності за хабарництво в приватній сфері. Тобто, за дії керівників підприємств, установ, організацій незалежно від їх форм власності.

Без схвалення цього законопроекту чиновник доволі легко може обійтися штрафом за корупцію – а не реальним терміном ув'язнення.

Так само зняли з розгляду й законопроект №2032. Його прийняття мало стати реінкарнацією ідеї введення кримінальної відповідальності щодо юридичних осіб.

Нагадаємо, ця норма діяла в антикорупційному законі зразка 2009 року – так званий закон Ющенка. Однак у новому антикорупцйному законі 2011 року, так званому законі Януковича – уже зникла.

Розроблений законопроект фактично мав привести законодавство України у відповідність із положеннями міжнародно-правових договорів, зокрема, Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції та Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією.

Третім постраждалим виявився законопроект №1103 про вдосконалення процедури конфіскації майна, яке використовувалося з метою або під час вчинення злочину, а також майна, отриманого внаслідок вчинення злочину.

Про тих, кому це не треба

Усі вищеозначені ініціативи готувало Міністерство юстиції на виконання Україною вимог Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України.

У парламент ініціативи зайшли як урядові законопроекти за підписом Миколи Азарова – прем'єра та голови Партії регіонів. Однак це не стало на заваді 230 депутатам від регіонів та комуністів відправити три антикорупційні ініціативи в далеку шухляду.

Щоправда, найпринциповіший – четвертий – антикорупційний законопроект №2608 поки що й не розглядався. За ним запроваджується принципово новий підхід до організації фінансового контролю за деклараціями публічних службовців та вводиться контроль за дотриманням законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб публічного права.

Найбільший цинізм ситуації полягає в тому, що законопроекти були підтримані для голосування в першому читанні профільними парламентськими комітетами – з питань боротьби з корупцією та з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Обидва ці комітети очолюють представники опозиції, які в складний політичний момент знайшли в собі сили підтримати ініціативу Уряду.

Проте уряд не підтримали власні ж однопартійці.

Хоча законодавчі ініціативи й пройшли експертизу Ради Європи та отримали позитивні висновки експертів.

Про те, чого не буде

Простого виходу із цієї патової ситуації точно не буде.

Адже, у випадку зриву голосування за антикорупцйні ініціативи, цьогорічного підписання угоди про Асоціацію з ЄС – точно не буде.

Так само не буде й омріяного владою покращення позицій України в ключових міжнародних рейтингах, зокрема й дослідженні корупції від Transparency International.

У випадку голосування за ініціативи уряду за технологією від 4 квітня під сумнів ставиться сама легітимність ухвалення цих актів. А значить, вони в будь-який момент можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Схоже, це розуміють усі, окрім ініціаторів засідання Ради на Банковій.

Олексій Хмара, президент Transparency International Україна, спеціально для УП