Безпорадна Рада
"Виїзне" засідання ВР уже увійшло в літопис українського парламентаризму. Воно мало продемонструвати Україні та всьому світу бажання провладної більшості працювати, не дивлячись на "деструктивну" політику опозиції.
На практиці все завершилося прийняттям незрозумілих широкому загалу законів, спрямованих на перерозподіл бюджету та вирішення вузьких економічних питань. Ухвалені документи аж ніяк не схожі на законодавчий пакет першочергових кроків із реформування країни.
Одні називають події 4 квітня переворотом, інші фарсом. Насправді, мова йде про безпорадність українського парламенту, який не може знайти своє місце в нинішніх суспільних та політичних процесах.
"Заблокований парламент, нагальність президентських та урядових реформ, масові виступи молоді з вимогами забезпечити євроінтеграцію. Усе це змусило відповідальних депутатів взяти ініціативу на себе та прийняти в спартанських умовах критично важливі для країни закони"...
Напевно, за задумом досвідченого керівництва парламенту, у підручниках з історії події 4 квітня 2013 року мають описуватися саме так.
Як заявив голова ВР Володимир Рибак іноземним дипломатам, "виїзна" Рада схвалила рішення не лише з низки важливих внутрішніх питань, а й зробила реальний крок на шляху прискорення інтеграції України та ЄС. У цій ідилії з елементами драматизму залишено місце й для визначальної місії президента Віктора Януковича, який своїм підписом легітимізує епохальні напрацювання 4 квітня.
Так виглядають парламентські перипетії з боку їх ініціаторів. Уже стало звичкою вітчизняної політичної еліти, провладної та опозиційної, перебільшувати значення слів перед змістом.
Однак для тих, хто не включений у парламентський процес, ситуація виглядає дещо інакше. Сумнівна легітимність засідання поза будівлею Верховної Ради мала бути чимось компенсована. Як мінімум, резонансністю, системністю та якістю прийнятих рішень.
Логіка підказує, що відчайдушна спроба парламентської більшості подолати спротив опонентів потребувала апеляції до суспільства.
Найлегше це було зробити через схвалення на виїзному засіданні актуальних та критично важливих для суспільства законів. У країні, де доцільність значно в більшій пошані ніж правові принципи, дана стратегія могла б спрацювати. Демонстрація прориву в прийняті євроінтеграційних законів, антикорупційні ініціативі, соціальні стандарти, захист прав людини та громадянина тощо.
Але, засідання 4 квітня стало парадом незрозумілих для широкого загалу ініціатив із перерозподілу бюджетних ресурсів та вирішення вузькогалузевих питань.
4 квітня парламентська більшість прийняла 9 законів, які вже підписані головою ВР та направлені президенту.
4 з 9 ухвалених законів належали до компетенції бюджетного комітету, голова якого Євген Гєллєр став своєрідною зіркою "виїзного" засідання. Два інших закони відносилися до відання комітетів із питань економічної політики, з питань податкової та митної політики.
Для балансу, голосування депутатською більшістю проскочили три закони, які можна віднести до соціальної проблематики.
Гроші на тлі парламентського "перевороту"
Першим іспит "виїзного" засідання Ради пройшов урядовий проект № 2177 "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо визначення деяких доходів бюджету". Цим документом було дозволено бюджетним установам залучати під державні гарантії кошти для здійснення капітальних видатків.
Чинна редакція Бюджетного кодексу забороняє надавати державні гарантії під кредити та позики суб'єктів господарювання, якщо джерелом їх повернення передбачаються кошти держбюджету. Виключення із загального правила поширювалися лише на Укравтодор та проекти "Євро-2012".
Треба зазначити, що науково-експертне управління ВР наполягало на доопрацюванні урядового проекту закону, оскільки зняття обмежень може розбалансувати відповідні бюджети та збільшити загальний державний борг. Аналогічний висновок виніс і бюджетний комітет. Але це не завадило з голосу прийняти цей закон.
Депутати також внесли зміни до Державного бюджету на 2013 рік, перерозподіливши видатки на новоутворені відомства – Міністерство доходів та зборів та Державне агентство з питань надзвичайних ситуацій.
День "путчу" виявився вдалим і для законодавчої ініціативи народного депутата Владислава Лук'янова. Його проект №2655 щодо створення сприятливих умов для кредитування агропромислового комплексу – не зовсім відповідав своїй назві, на що звернули увагу юристи парламенту. Мова лише йшла про збільшення на 254.800 тисяч гривень видатків Державного агентства земельних ресурсів, та на 52.845 тисяч гривень видатків програми із видачі державних актів на землю.
Шлях від проекту до закону був пройдений "дітищем" Лук'янова із вражаючою швидкістю. 29 березня проект був зареєстрований, 3 квітня його розглянув бюджетний комітет, на наступний день проголосований.
Дійсно, саме так виглядають заздалегідь продумані реформи.
Прикладом спритності депутатських рук може слугувати ухвалений проект №0974 щодо змін до Митного кодексу.
Спочатку цей проект мав лише встановити митні пільги для програм Великої Вісімки – "Глобальне партнерство проти розповсюдження зброї та матеріалів масового знищення". Однак перед другим читанням проект уже містив зміни до інших статей Митного кодексу, що було визнано Головним юридичним управлінням Ради прямим порушенням Регламенту.
Іншим законом депутати надали державні гарантії за зобов'язаннями державного банку ПАТ "Український банк реконструкції та розвитку" – №2476.
Також ухвалено зміни до закону "Про здійснення державних закупівель", №0884, якими до кваліфікаційних вимог для учасників закупівель було включено наявність власних виробничих потужностей та центрів обслуговування на території України.
Буденність із присмаком лобізму.
Таким одним словосполученням можна охарактеризувати економічний блок рішень 4 квітня.
Врегулювання точкових проблем може бути корисним, але парламентська дискусія щодо ключових економічних викликів є ще більш нагальнішою. Дискусії, якої не має в заблокованому парламенті, не було й у середовищі "конструктивних" депутатів.
Соціальні реформи та бенефіс Петра Симоненка
Комуністи, які під час "виїзного " засідання підставили плече Партії регіонів, мали власний соціальний козир.
Проект № 2547 за авторством Петра Симоненко передбачає встановлення пені за невиплату або затримку роботодавцем заробітної плати, стипендії, пенсії – 0,5% за кожен день затримки. Ініціатива лідера КПУ була проголосована за основу, її ще чекає друге читання. Не дивлячись на відсутність кінцевого результату, комуністам частково вдалося за допомогою цього проекту легітимізувати в очах своїх виборців співпрацю з регіоналами.
За результатами засідання 4 квітня, депутати прийняли три проекти соціальної спрямованості – №№ 0917, 1244, 1184. Була врегульована добровільна сплата єдиного соціального внеску українськими заробітчанами, затверджено загальнодержавну соціальну програму безпеки праці, розповсюджено право на пенсію за особливі заслуги перед Україною для чоловіків, які виховали п'ять і більше дітей.
Як і у випадку з економічним блоком, соціальні рішення депутатів мали локальний характер. Це особливо кидається в око, якщо врахувати загальну кількість зареєстрованих у парламенті соціальних законопроектів. Станом на 100 днів парламенту сьомого скликання таких проектів було 186. І це – не рахуючи урядові ініціативи.
Не маючи можливості впливати на бюджетну політику уряду, депутати змушені лише випускати пару.
Європейська інтеграція
Крім 9 законів, депутати прийняли за основу 13 законопроектів. Ці проекти мають ще розглянути в другому читанні. Більшість із них стосувалися вузькогалузевих питань.
Євроінтеграційна проблематика використовувалася для обґрунтування необхідності "виїзного засідання", але події 4 квітня проривом у цьому напрямку ніяк не назвеш. Жоден із законопроектів, необхідних для виконання зобов'язань Україні перед ЄС, прийнято не було.
Розгляд двох "європейських" законопроектів щодо внесення змін до Кримінального та Кримінально-Процесуального кодексів було перенесено – №№ 1103, 2032.
Провладними депутатами було провалено проект №2033 щодо вдосконалення законодавства про запобігання та протидію корупції. За основу було прийнято лише проект №2282, який наділяє Уповноваженого ВР з прав людини повноваженнями щодо захисту персональних даних.
І що найголовніше, ці законопроекти не мають завершеного вигляду. По ним ще тривають гострі експертні та депутатські суперечки.
Замість висновків
Ні влада, ні опозиція не мають стратегії майбутнього для українського парламенту.
Очевидно, що блокування як метод політичної боротьби себе вже вичерпало. Будь-яка дія, яка розраховує на суспільне визнання, має завершуватися конкретним результатом. За умов відсутності або непостійності стратегії, опозиція такого результату забезпечити не може.
Провладна більшість перебуває в не менш складних обставинах. Їй просто не має повноцінного місця в жорстко централізованій вертикалі влади. І це при тому, що внутрішні процеси в Партії регіонів витіснили до ВР не останніх її представників.
Апогей конфлікту вже близько, але шанс домовитися ще є.
Олександр Клюжев, аналітик Громадянської мережі ОПОРА, спеціально для УП
