Війна за Київ

"Остаточні попередні результати" виборів 31 жовтня, як обіцялось напередодні, ЦВК оголосити так і не змогла. Основна причина – жорстка боротьба, що розгорнулась між владою та опозиційними політичними силами за Київ.

Тамтешні ОВК уже протягом чотирьох діб ніяк не можуть "правильно" полічити голоси виборців.

Й якщо опозиція наполягає усього лише на об’єктивному й відкритому процесі їх підрахунку та коректній передачі остаточних результатів на сервер ЦВК, то для протилежної сторони, складається враження, "правильно" – це ще далеко не завжди чесно…

ОВК 223. Фото Мустафы Найема. Репортаж можна подивитися тут

В столиці Партія регіонів уже зазнала разючого фіаско у виборах за партійними списками. Станом на ранок 1 листопада її результат становив усього лише 161 878 (12,59%). Це ще менше, аніж під час позачергових виборів 2007, коли ця політична сила знаходилася в опозиції. Тоді її підтримали 205 248 (15,04%) виборців. За чинну партію влади проголосували куди більше киян навіть у 2006 році – 171 250.

Сьогодні ж три інші політичні сили – "Батьківщина", УДАР, "Свобода" – сумарно набирають у Києві близько 74%.

Неспроможність же забезпечити перемогу бодай одному з мажоритарників загрожує чинній владі куди більшими втратами та новими викликами.

Це, схоже, прекрасно усвідомлюють і у високих кабінетах…

Одна з головних причин, через яку влада так активно просуває самовисуванців – їх тактична та стратегічна значущість.

За абсолютно позитивних обставин саме з їх та КПУ голосами Партія регіонів могла розраховувати на конституційну більшість.

Втім, в існуючих реаліях цей план – уже історія.

Більше того, в чинних умовах "акції", як зрештою і апетити, комуністів лише зростають, з огляду на аж надто критичний й, що головне, різнорідний та неоднозначний склад самовисуванців.

ОВК 223. Фото Мустафы Найема. Репортаж можна подивитися тут

Парламентська більшість, що її з великою вірогідністю завдяки допомозі останніх Партія регіонів навколо себе первинно таки сформує, монолітною та ручною не буде.

На неї впливатимуть новосформовані групи впливу, які як зберегли за собою місце в парламенті, так і знову ж туди повернулися й, в залежності від коливань маятника та розвитку ситуації, вестимуть власну гру.

Відтак, владі конче необхідні стовідсотково свої… Ті, хто без надвагань долучаться й здатні до кінця зберігати покірну вірність.

Ця потреба набуває ще більш нагального характеру, зважаючи на 180 потенційних мандатів опозиції, що у спектрі президентських виборів 2015 року може призвести і до більш загрозливих наслідків.

Вибори ж мера столиці відбудуться ще швидше.

Власне, цим перелік не вичерпується…

Вистраждана перемога свободівця Андрія Іллєнка над Галиною Герегою засвідчила не лише важливість та цінність кожного голосу, всупереч штучно насадженому в свідомості переконанню у протилежному, але й продемонструвала реальну можливість зберегти та відстояти одержані результати.

Вибори в Києві красномовно продемонстрували й те, що протистояти адміністративному ресурсу, підкупу виборців, тиску та очевидним намаганням фальшування результатів волевиявлення таки можна. Виявляється, не такою вже й безнадійною є ця справа.

В безнадію чинну владу кидає скоріше те, що вона приголомшливо втрачає. Й звичними для неї методами приховати це вже не вдається. Столиця ж – не лише еталон, але й свого роду індикатор загальнодержавних настроїв.

З цієї причини поразка у Києві засвідчує не лише кризу, але й потенційно загрожує вже наступного разу спалахнути в куди більшому масштабі.

Красномовним сигналом до цього слугує й те, що навіть на Донеччині, у "вотчині" чинної влади, в порівнянні з останніми парламентськими виборами Партію регіонів підтримало майже на 450 тисяч менше виборців лише серед тих, хто прийшов голосувати.

Не набагато меншою є й підсумки у Луганській області –356 тисяч та АР Крим – 152тисячі.

Виборці не сліпі.

Ще одне підтвердження цьому – кінцеві результати багатьох так званих "благодійників" та "меценатів", які, попри багатомільйонні вливання, так і не потрапили в Раду.

Власне, всупереч наростаючому розчаруванню й зневірі, незважаючи на жебрацький асфальт, в який суспільство ось уже який час намагаються вкатати, виборець у своїй переважній більшості не втрачає гідності.

Більше того, поряд із радикалізацією настроїв та вимог виборців в суспільстві все ж відчувається запит на зміст й триває пошук нових політичних сил, які б змогли цей зміст як ретранслювати, так і втілювати на практиці.

Маніпулювання ж свідомістю в аспекті досягнення стабільності, що взяла на озброєння Партія регіонів протягом цієї виборчої кампанії, вже наприкінці року при збереженні існуючих тенденцій та прогнозів загрожує національній економіці рецесією.

Й у цьому аспекті події в Києві у своєму комплексному вияві цілком ймовірно можуть стати точкою неповернення.

Ігор Дебенко, політолог, для УП