Як надурити виборця
Словосполученням "фальсифікація виборів" уже нікого не здивуєш. Здається, після останніх президентських 2004 та 2010 та парламентських 2006 та 2007 років виборів політичні сили і громадськість знають практично все про виборні тактики і маневри, з якими можна домогтись бажаного результату – перемоги.
Підкуп виборців грошима чи продуктами харчування, усунення конкурентів через замовні кримінальні справи, адміністративний ресурс, "виборчий туризм" , зникаючі чорнила в ручках – про це уже відомо навіть за межами України.
Втім, "Українська правда" проаналізувала закон про вибори народних депутатів 2011 року паралельно із вироками за злочини проти виборчих прав громадян по минулих кампаніях , поспілкувалась з учасниками минулих виборів і з’ясувала інші способи надурити виборця.
Виборчі комісії: процес пішов
Формування виборчих комісій уже поклало початок реалізації нехитрих технологій , застосування яких сприятиме цілком очікуваним результатам парламентських виборів-2012.
Так, за даними ЗМІ, "технічні партії", яким пощастило в ЦВК при жеребкуванні з формування окружкомів, уже продають по країні свої квоти в ОВК . Одна із цілей – забезпечити участь у роботі комісії перевірених і довірених осіб.
А якщо виборець помітить, що склад якоїсь дільничної виборчої комісії хоча б відсотків на 60 становлять співробітники одного колективу, а керівник комісії і на минулих виборах працював на такій же посаді, він майже напевно може дійти висновку, що його голос 28 жовтня може піддатись маніпуляціям.
Просто вимога закону про те, що голова, заступник голови та секретар ДВК повинні бути представниками різних партій та кандидатів у депутати, аж ніяк не виключає, що вони можуть разом працювати і давно уже навчені слухати керівника.
Тим більше, що задіяні у жеребкуванні особи могли підготуватись до нього заздалегідь: в прозорому барабані, наприклад, конверти обертаються, злипнувшись, тож дістати саме той, який треба, було зовсім неважко.
Але формування комісій залишилось у минулому. Їх членам можна тільки нагадати, що згідно з законом вони мають отримувати проекти всіх рішень комісії і мати доступ до вже ухвалених рішень, з метою перевірки, наприклад.
А при незгоді з рішенням, писати окрему думку, яка стає невід’ємною частиною протоколу, а також брати участь в усіх засіданнях комісії і скаржитись куди вони хочуть – вищій комісії, суду, прокуратурі, міліції тощо.
Крім того, завжди є можливість апелювати, зокрема, до спостерігачів чи журналістів, які можуть бути присутніми на засіданні комісії без її запрошення і дозволу, що також є імперативним положенням закону.
Що стосується актуальних засобів впливу на членів комісій, то нелояльні з них можуть розраховувати на фізичний чи психологічний тиск: наприклад, застосування фізичної сили чи індивідуальні розмови з рекомендаціями скласти повноваження, залякування через членів сім’ї або шантаж.
Не виключене і штучне створення ситуацій, що тягнуть за собою адміністративну чи кримінальну відповідальність.
Уберегтись від ситуацій прямого впливу важко, тож варто уже зараз продумати варіанти поведінки у тих чи інших випадках та підшукати адвоката чи юриста, який зможе якнайшвидше дати необхідну консультацію і підтримати з правової точки зору.
Списки виборців: ціна однієї літери
Маніпуляції зі списками виборців проводяться цілеспрямовано на дільницях, де напевно треба "перебити" результат. Наприклад, коли одна політична сила знає, що вона не має на місцевості популярності, але результат потрібен саме їй.
"Мертві душі", "ліві" адреси, зруйновані будинки – це уже відомо, кидається в очі, а тому може бути перевірено.
А от неодноразове включення у список одних і тих же виборців з незначною зміною їх анкетних даних – зміни або додавання літери чи цифри, тощо – можна і не помітити. Хоча таким чином список маніпулятивно роздувається на кілька відсотків і надає можливість у день голосування одній і тій самій особі проголосувати кілька разів.
"Зайві" виборці додають виборчих бюлетенів із заздалегідь відомою та контрольованою відміткою навпроти бажаної політичної сили чи прізвища кандидата.
Для цього можуть використовуватися різні технології: і так звані "каруселі", і видача по декілька бюлетенів одній особі, і додання/вкидання бюлетенів членами виборчих комісій.
Якщо ж конкретно відомо, що певні виборці голосуватимуть за "не ту" політичну силу чи кандидата-опонента, то навпроти їх прізвищ у списку варто змінити тільки день народження і – у день голосування можна сказати, що виборця немає в списку або відмовити йому у видачі бюлетеня.
Все ж таки помилка! Якщо виборець не наполегливий і не обізнаний у своїх правах, він може піти з дільниці, слухаючись вказівок поважного члена комісії.
Як раз зараз у кожного виборця є можливість ознайомитись із попереднім списком виборців у приміщенні ДВК. У разі виявлення якихось неточностей треба подати заяву про уточнення даних – причому, можна не тільки в комісію, а й до органу ведення Державного реєстру виборців або до окружного адміністративного суду.
У день голосування рятівною є норма закону про виправлення неточностей та технічних описок. Так, голова, заступник голови або секретар ДВК можуть виправити неточності у списку виборців, якщо зрозуміло, що до нього включено саме ту особу, яка прибула для голосування.
Втім, ця рятівна паличка може стати і засобом маніпуляції: уповноважені особи вправі самостійно вносити виправлення у список!
День голосування: "виведення" результатів…
Кожна політична сила чи незалежний кандидат-мажоритарник готується до виборів по-своєму. Якщо говорити про підготовку до фальсифікацій у день голосування, то найбільш ударним є попереднє визначення кількості голосів виборців по дільницям для досягнення потрібного результату.
Соціолог в штабі і комп’ютерна програма дозволяють вирахувати потрібний результат з урахуванням практично кожної ДВК. Якщо голова комісії "свій", то його стимулюють на виконання плану. План – це потрібна кількість голосів.
Для цього голова комісії заздалегідь заготовлює чисті бланки протоколів з підписами членів комісії і печаткою. Тож, чим більш лояльними є члени комісії, тим краще виконує свою роботу голова.
Ці бланки потрібні для того, щоб в день голосування, у випадку відхилення від "плану підрахунку", вписати потрібні дані в протокол і непомітно замінити ті протоколи, які не підходять.
Непомітність забезпечити важко, але можливо: приспавши спостерігачів затягуванням процесу підрахунку голосів, створивши натовп зі "своїх" членів комісії, домовленістю з особою, яка після закриття дільниці відповідає за збереження матеріалів виборів, тощо.
Для забезпечення даних такого фальсифікованого протоколу є пару шляхів: організація місцевого підконтрольного соціологічного дослідження на виході з дільниці та легалізація результату місцевим судом, якому уже зараз не довіряють близько 80 % громадян .
Втім, фальсифікація протоколу про підрахунок голосів утруднена кількістю примірників, їх повинно бути на чотири більше, ніж членів комісії, та можливістю підписання першого та другого примірника кандидатами у депутати, їх довіреними особами, спостерігачами.
Крім того, фальшиві дані в протоколах відбиваються і на загальній картинці, за якою уже слідкують навіть медики.
Так, вчені Медичного університету Відня, Австрія розробили нову методику аналізу виборів в різних країнах. Зокрема, австрійські дослідники дійшли висновку, що результати парламентських виборів в Росії в 2011 році були сфальсифіковані.
Один з авторів проекту доктор наук Петер Клімек в розмові з УП наголосив, що для аналізу потрібні лише дані від офіційних виборчих комісій. До цього моменту дослідники-медики з Відня Україною не займались…
… або хусточки, кільця і каруселі
Тож, зважаючи на наведене, маніпуляція з протоколом є надто ризикованою, а тому у день голосування простіше чинити фальсифікації по-іншому.
Наприклад, завідомо попсувати бюлетені в селі, де завчасно ясно, хто і за кого голосуватиме.
Або видати кілька бюлетенів одній людині. До цього готується як "виборець", так і член комісії, який позначає себе, скажімо, червоною хусточкою.
"Червона хусточка" є знаком і для тих, хто голосує на кількох дільницях – на своїй та на іншій, де просять проголосувати за бомжа, померлого чи трудового мігранта, якого саме у день виборів немає вдома.
Можна попсувати бюлетені при підрахунку голосів, адже той бюлетень, в якому зроблено більше як одну позначку навпроти назви партії або прізвища кандидата, визнається недійсним.
Для цього теж потрібен один чи кілька "ручних" членів комісії, яких стимулюють певною кількістю "у.о." за зроблені голоси. Така технологія так і називається – "один долар".
Для надійності вкидання пачки бюлетенів з потрібною відміткою достатньо організувати тимчасове відключення світла чи створити натовп біля скриньки.
Найбільш непомітним в день голосування є маніпуляція, що має назву "кільце Островського". Виборцю, який рухається в напрямку до виборчої дільниці, пропонується за певну плату викупити його чистий, незаповнений бюлетень.
Якщо виборець погоджується, то у виборчій кабінці він ховає свій бюлетень і, вийшовши з дільниці, міняє своє конституційне право на винагороду – гривні чи чарку горілки.
Бюлетень заповнюється потрібним чином і вручається наступному виборцеві, який згоден на таку аферу. Той кидає заповнений бюлетень в скриньку після виходу з кабіни, а організатору ланцюжка виносить свій, чистий. Винагорода видається по факту винесеного бюлетеня.
У невеликих містах чи селах, де є мобільний зв’язок, а тому і практично у кожного дорослого – мобільний телефон, для досягнення потрібного результату тиснуть на керівників місцевих підприємств та установ.
Вони, у свою чергу, попереджають працівників, навіть не на серйозних посадах, про те, що звільнять їх, якщо ті не проголосують за того, кого треба. Для звіту вимагається показати керівникові дрібничку: фото на мобільний в кабіні для голосування своєї "галочки".
З такими маніпуляціями боротись важко, оскільки їх важко виявляти. Можна пильнувати під час підрахунку голосів і забезпечувати не тільки відсутність будь-яких ручок на столах у членів комісії, а й придивлятись до їх рук.
Нечистий член комісії може прилаштувати маленькі обрізки від шарикових стрижнів собі під нігті, якими "вимальовуватиме" зайві позначки на бюлетенях, проголосованих "не за того".
Але головне: сумлінність виборців і повага їх до самих себе. Адже голос кожного виборця є великою цінністю, від якої залежить, які депутати сидітимуть у Верховній Раді: чесні, гідні і чисті. Чи такі, як і раніше.
