Віктор Янукович в антуражі епохи "холодної війни"

Віктор Янукович продовжує загострювати стосунки із заходом. Останній рік став для нього початком ізоляції - він не здійснив жодного офіційного візиту до європейських країн, а обмежився лише відрядженнями на саміти до Давоса та Сеула. Так само було скасовано щорічне зібрання президентів центральної та східної Європи - через відмову західних лідерів їхати до господаря Качанівської колонії.

Зазнала провалу одна з ідей команди президента про те, що Захід закриє очі на справу Тимошенко після того, як з політичної арени підуть її європейські союзники. Схоже, навпаки.

Цього року відбулася зміна влади у Франції. Ніколя Саркозі, який входить до родини Європейської народної партії, куди також запрошена і Тимошенко, втратив посаду президента.

Новим президентом Франції став Франсуа Олланд, лідер соціалістів – тобто потенційний союзник Януковича. Адже європейські ліві, як відомо, мають угоду про співпрацю з Партією регіонів. Але тональність Олланда щодо Януковича виглядає ще жорсткіше, ніж у Саркозі.

Так, з нагоди дня незалежності України Олланд надіслав привітання Януковичу, копію якого "Українській правді" отримала в рамках закону "Про доступ до публічної інформації".

За словами опитаних дипломатів, це привітання - безпрецедентне в їхньому досвіді. Тому що насправді Олланд не просто вчергове розкритикував політику Віктора Януковича - а попередив про замороження стосунків доти, поки не відбудуться зміни.

Варто нагадати, що це - святкова послання. А також - взагалі перший (!) контакт новообраного президента Франції з Януковичем.

"Пане президенте!

Прийміть мої вітання в зв'язку з вашим національним святом та побажання добробуту українському народу.

В цей день національного свята я бажаю, щоб Україна могла незабаром повернутися на шлях реформ та зміцнення прав людини, що дозволило вашій державі домогтися істотного прогресу за часи незалежності, але від якого вона віддалилася більше ніж рік тому.

У зв'язку з наближенням парламентських виборів у жовтні, для того, щоб вони були по-справжньому демократичними, гостріше ніж будь-коли стоїть потреба припинити поводитися з опозицією так, як це відбувається зараз.

Зближення України та ЄС особливо пов'язано з дотриманням всезагальних цінностей демократії та правової держави, що становить основу політики партнерства ЄС зі східними сусідами.

Сподіваюсь, що традиційні відносини довіри та дружби, які об'єднують наші країни, незабаром будуть відновлені.

Із запевненнями у глибокій повазі,

Франсуа Олланд".

Міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко, до якого звернулася Українська правда, не став коментувати "привітання" французького президента.

Стосунки Віктора Януковича із Заходом летять у прірву. У середу Комітет у міжнародних справах Конгресу США схвалив проект резолюції щодо України. Попри деяке пом'якшення тональності, документ зберіг пряму згадку про санкції - "блокування видачі віз особам, які відповідають за ув'язнення та неналежне поводження з Тимошенко та більш ніж дюжиною політичних лідерів, пов'язаних з Помаранчевою революцією".

Аргументи влади не діють - місяць тому Янукович особисто приймав члена цього комітету Річарда Лугара. Але це не дуже вплинуло на тональність резолюції. З неї справді прибрали перелік конкретних осіб, заборонити видачу віз яким Сенат закликає Держдепартамент – Януковича та генпрокурора Пшонки. Подібне формулювання було неймовірне в принципі та могло застосовуватися хіба що до державних керівників, які здійснюють відкритий геноцид або етнічні чистки.

Крім того, з резолюції зник заклик до відкликання посла США із Києва, що також залишається останнім способом реагування. Але суть резолюції не змінилася.

Резолюція, уже схвалена профільним комітетом Сенату

За словами очевидців, якось вплинути на американський істеблішмент намагається Леонід Кожара, який цього тижня перебрався до Вашингтона. Його місія невдячна - він не здатен гарантувати жодного кроку президента, а нове заклинання влади "крапку в справі Тимошенко має поставити Європейський суд" не діє - адже рішення по-суті вердикту Кірєєва доведеться чекати декілька років.

Атака на журналістів

На цьому фоні Віктор Янукович продовжує підливати масла у вогонь. Партія регіонів разом із сателітами ухвалила в першому читанні закон про наклеп. До кримінального кодексу повертається стаття, яка була видалена звідти десять років тому під тиском Ради Європи.

Події останніх днів засвідчують, що ідеться не про ексцес Чечетова, який невчасно правильно махнув рукою.

Закон про наклеп - це наступ на останнє явне середовище спротиву Януковичу. Інститут опозиції він обезголовив рік тому. Інститут правосуддя було знищено законом про судоустрій. Остаточно цю піраміду він підімне під себе найближчими тижнями, коли буде скликано пленум Верховного суду та обрано ручного голову. Зараз час взятися за журналістів.

Як виявилося на засіданні Міжвідомчої робочої групи з питань свободи слова, автор закону - Віталій Журавський - при тому, що є депутатом, також працює позаштатним радником президента.

Однак сам Віктор Янукович жодного разу не прореагував на ініціативу свого радника. Попри очевидну репресивну сутність закону, президент не смикнув Журавського ні коли він тільки зареєстрував його - ні зараз, коли закон схвалено в першому читанні.

Можна відповісти, що на засіданні Міжвідомчої групи під керівництвом прес-секретаря Януковича Дарки Чепак закон був підданий обструкції. Але в цьому варто вбачати не позицію президента, а конфлікт всередині самої владної команди. Окрім "партії війни", там існує "партія миру", яка не хоче нового загострення із Заходом та відчуває, що снаряди все ближче і ближче лягають до них самих.

Попри небажання бруднитися у цій законодавчій новації, постпреду президента у парламенті Юрію Мірошниченку не вистачило сміливості якщо не подати проект постанови про скасування голосування в першому читанні, то хоча би написати заяву про відкликання свого власного голосу, оскільки він сам зізнався, що кнопку натиснули за нього.

Про те, що супровід законопроекту готувалися у стінах адміністрації президента, Українська правда вже писала - на це вказують "властивості файлу" одного із документів.

Віталій Журавський, який прийшов на Міжвідомчу робочу групу зі свободи слова, озвучив смішну версію. За його словами, на Банковій є приміщення, де працюють радники президента, там стоїть комп'ютер, він прийшов туди з флешкою та редагував файл.

Виявилося, що Журавський не розбирається в тому, в чому добре розуміються журналісти - за описаного ним сценарію файл не змінює свої "властивості". STPU вказує на те, що файл був не відредагований, а саме створений на комп'ютері адміністрації президента.

Більше того, за інформацією Української правди, напередодні ухвалення цього закону Журавський отримав екстрений дзвінок повертатися до Києва з виборчого округу в Житомирській області, де він балотується, щоб доповідати закон на трибуні.

Зрозуміло, що Журавський - лише інструмент своїх керівників. Він має мінімальну вагу всередині Партії регіонів. Журавський став депутатом тільки у квітні 2012 року, через чотири з половиною роки після виборів, як 230 номер списку, і лише завдяки масовому походу регіоналів із парламенту на посади у виконавчій владі. На сайті Партії досі навіть не створили профайл цього депутата.

Що треба для того, щоб Партія регіонів, яка ще в липні засуджувала ухвалення такого закону, раптом поміняла думку та проголосувала 188 голосами "за"? Тільки команда згори. Інтерв'ю керівника фракції Єфремова, який заявив про необхідність кримінальної відповідальності за наклеп, вказує - це рішення Януковича.

Виникає природне запитання - чому це питання виникло зараз? Єдина правдоподібна версія - тому що Янукович хоче ухвалити такий закон, поки в його розпорядженні ручний парламент. Гарантій, що він зможе назбирати 226 голосів у новому скликанні під такий одіозний проект, просто немає. Тож навіщо витрачати зусилля на мобілізацію після виборів, коли це можна зробити зараз рукою Чечетова. Тому Янукович поспішає, поки відкрите вікно можливостей.

Після рішення Конституційного суду щодо записів Мельниченка, за яким докази по справі можуть бути зібрані тільки органами слідства, фактично будь-яка журналістська публікація є наклепом. Адже в разі порушення кримінальної справи ви не зможете подати докази правдивості своїх слів, тому що вони були зібрані невповноваженою на те особу - тобто журналістом, а не слідчим.

Фізичне знищення журналіста Гонгадзе в 2000 році стало початком кінця Леоніда Кучми. Сьогодні убивають журналістику повільно – не відрізаючи голови, а насаджуючи страх кримінальної відповідальності. Єдине, чим відрізняється четвертий президент від другого – свій шлях до авторитарного лідера він пройшов утричі швидше. Чи доведеться жити з такою владою втричі довше, залежить від громадян цієї країни.