Особливості національного полювання на мерів

Коли президентом став Віктор Янукович, його головний спонсор Рінат Ахметов спантеличив, мовляв, перемогли ідеали Помаранчевої революції.

Щось у цьому є: тоді палко обіцяли - бандити сидітимуть у тюрмах, зараз - почали саджати. За дивним збігом обставин - перед самісінькими виборами, і вкрай вибірково. Та й чи всі, хто нині сидить у СІЗО з відкритою кримінальною справою - бандити?

Останні два місяці місцевих виборів для багатьох учасників перетворилися в лотерею - посадять чи ні, відкриють справу чи ні, пощастить із суддею чи ні.

Помста губернатора

Найпершим під маховик правосуддя потрапив колоритний сільський голова з Баранинці, села поблизу Ужгорода, Павло Чучка. Щоправда, йому не пощастило, насамперед, із сусідом.

Ще 30 липня Ужгородський суд дав йому рік умовно та заборонив обіймати державні посади протягом двох. Попри те, що справа була відкрита ще за часів Ющенка, усі в області стверджували: вирок - це вендета губернатора й односельчанина Олександра Ледиди, у якого із Чучкою давній особистий конфлікт.

Напередодні рішення суду закарпатський сільський голова вважався головним фаворитом на виборах мера обласного центру - той, хто здатен перемогти ще більш епатажного Сергія Ратушняка.

Історія закінчилася майже хеппі-ендом:

Павло Чучка оскаржив рішення у Львівському апеляційному суді, зареєструвався кандидатом - і за тиждень до дня голосування знявся з виборів. Справа досі розглядається в Ужгородському суді. Перемагатиме в неділю Сергія Ратушняка інший кандидат - Віктор Погорєлов.

Та чи вдасться?

Фортеця впала

А ось меру Кам'янця-Подільського Анатолію Нестеруку пощастило значно менше. Наприкінці вересня його заступника спіймали, начебто, на хабарі. Заодно посадили й міського голову, рівень довіри якого в місті - на рівні 70%. Досі.

Нестерук без проблем став би мером і вдруге - навіть попри вихід з авторитетної в області "Батьківщини" напередодні арешту.

Мера визволяли ледь не всім містом: понад тиждень мешканці пікетували міську раду, двічі перекривали трасу Київ-Чернівці. Люди самоорганізовувалися без зайвого втручання, - бо вважали, що їхнього мера посадили безпідставно.

Втім, Анатолій Нестерук досі в СІЗО. Триває досудове слідство.

Бий своїх, щоб чужі боялися

Схожі справи й у Криму: у першій половині жовтня тут заарештували мерів Алушти, Алупки та селищного голову Лівадії.

Пікантності ситуації додає те, що, принаймні, двоє з мерів мають безпосереднє відношення до Льва Миримського - лідера партії "Союз", який не тільки заповзято підтримував Віктора Януковича на президентських виборах, а й допомагав матеріально.

Тепер же політик і його партія - з тих, хто найбільше потерпає від "регіонального" намісника Криму Василя Джарти, та його політики "донбасизації" півострова.

Донецький уклад

А ось у Донецьку - дещо інша ситуація. Тут заарештували не мера, а лише кандидата. Навряд чи б Андрій Амбросьонок переміг, але з ним повелися не менш жорстко. Формальна причина - у тонкощах банкрутства підприємства. Хоча в такому разі, видається, можна саджати кожного другого підприємця, який стикався із цією процедурою.

Між тим, Андрій Амбросьонок - не просто серйозний бізнесмен з Донецька. Він ще й представляє Єдиний Центр Віктора Балоги - партію, яку завжди називали вкрай лояльною до нинішньої влади.

Хоч Андрію Амбросьонку доведеться сидіти під вартою аж до грудня, та завдяки ув'язненню про нього вже дізналася не тільки вся країна, а й міжнародна спільнота.

Непоганий плацдарм для молодого політика.

Загрози й погрози

Очевидно, не бажаючи повторити долю однопартіця, майже відразу після арешту Андрія Амбросьонка зняли свої кандидатури в мери інші представники Єдиного Центру - Володимир Бондар з Луцька та Віталій Яворський з Миколаєва. Щоправда, останній на користь представника Сильної України.

А от діючий мер Одеси Едуард Гурвіц вирішив іти до кінця, хоч проти нього задіяна вся "біло-синя вертикаль". Останні півтора місяці - з особливим натхненням.

Знімати Гурвіца через суд було ризиковано. Та й, мабуть, очевидних чи бодай якихось серйозних підстав не було. Інакше б скористалися. Тому просувати свого в міські голови Одеси - голову Антимонопольного комітету Олексія Костусєва, або міністра економіки Василя Цушка - Партія регіонів вирішила в більш цивілізований спосіб. Доклався навіть прем'єр Микола Азаров, який наприкінці вересня влаштував меру публічного прочухана.

Чи виявляться ці методи не менш дієвими, ніж кишенькові суди - побачимо.

У будь-якому випадку, пообіцяв тоді Азаров, Партія регіонів примусить працювати будь-якого мера. Інша справа - працювати на кого?

*     *     *

І наостанок.

Лише суд зможе дати остаточну відповідь, чи у всіх згаданих випадках, окрім Одеси, мали місце порушення закону, і чи були виправданими арешти.

Однак, хто відповість - чому, до прикладу, столичний градоначальник досі не в смугастій піжамі, а відлежується на курортах? Чи не тому, що в Києві все "під контролем", та немає виборів?

Можливо, уже ніколи й не буде. Так як у Москві.

Зрештою, через методи, які застосовує сьогодні влада, вибір українців ризикує перетворитися на суцільну профанацію.

Дмитро Тужанський, політичний оглядач, спеціально для УП