Дитячі інтернати: пекло поруч з нами

З 7 по 11 серпня в Ніжинському будинку-інтернаті для дітей з ураженням центральної нервової системи померли 4 дитини і один дорослий. Такою ціною у гламуризований вітчизняний медіа-простір прорвався сигнал із реальності, у якій живуть 110 тисяч дітей (дані президента Януковича), яким бракує батьківської опіки. У звичайний час світ цих дітей, хоч і знаходиться поруч, але непомітний для громадян та байдужий владі.

Випадок у Ніжині аніскілечки не здивує того, хто хоч трохи знайомий з так званою "системою державної опіки над дітьми, позбавленими батьківського піклування", з якої можна малювати картини пекла.

Зґвалтування, смерть, тортури, експлуатація дитини не є у цій системі чимось винятковим. Тож і смерть від хвороби в контексті повної беззахисності сиріт не виглядає надзвичайним фактом - так, ще один сюжет казенного "виховного процесу".

Відповідальні ж можновладці з Міністерства праці та соціальної політики, Мінсім'ї, молоді та спорту, Служба у справах неповнолітніх, правоохоронні органи та інші - не захищають вихованців будинків-інтернатів, а інколи навіть навпаки, допомагають репресувати тих, хто чинить опір.

Тортури

Нижче - спроба класифікувати усі неподобства, які відбуваються у інтернатах. Найбільшим масивом є те, що можна узагальнено назвати тортурами - тобто усі види страждань дітей, які свідомо спричиняються "системою виховання".

Одним із джерел для складання таблиці були відеосвідчення вихованців та працівників інтернатів - вони наводяться у частково розшифрованому вигляді.

 

Факти	Свідчення/Підтвердження
Повне позбавлення їжі	"Наказывают, без еды лишают. Дети голодают сутками".
	"В Пищанском.. у нас тоже було... табличку если не вивчаєш, без їжі лишають... - Таблицу умноження? - Да".
Обмеження раціону	"Вам какие-то фрукты, овощи давали? - Нет".
Побиття, нанесення травм	"Кого-то били преподаватели, наказывали? - И не раз. Получают от этого удовольствие, ищут повод, для того, чтобы приложить руку на человека. Никто не защищает наши права".
	"У нас бувало тоже, если мы подготавливали в суботу-неділю форму (а ми как раз [тогда] подготавливаем форму), если форма грязная - наказывали нас тоже, били. - А кто бил, преподаватели? - Да, да. - Кто директор там? - Сикорский, да. - Как, он тебя бил? - Ну я может просто не слухався, и он ударил меня головой об стенку. Ногой ударил тоже".
	"Было физическое насилие, до недавнего времени это пока было без крови, но буквально вчера произошел действительно несчастный случай, когда нянечка в ночное время, мне, правда, неизвестно на каком основании, но искусала ребенка".
	"...[Вихователь] причиняє легкі пошкодження, які караються згідно Карного кодексу України"
Приниження людської гідності	"Их [вихованців інтернату] раздевали... Выводили голыми по школе"

Окрема частина тортур у інтернатах - це тортури за допомогою передових досягнень медичної науки. Тих вихованців, які серйозно проштрафилися чи просто складають великий клопіт для вихователів, можуть примусово послати на психіатричне "лікування" чи катування - наприклад, уколами сильнодіючих препаратів.

"Их в медпункт т[ягали], аминазины кололи", - скаржиться один із хлопців, що живе у інтернаті.

"...Мене закинули в машину та відвезли до психіатричної лікарні, але перед цим протримали всю ніч у кабінеті старшої медсестри (...), де змушували підписати заяву на добровільне лікування у психіатричній лікарні", - це вже заява іншого, написана у правоохоронні органи. На цю заяву належної реакції не було, точніше, вона була своєрідною - у помешканні автора скарги провели незаконний обшук.

Зґвалтування. За свідченнями випускників інтернатів, зґвалтування молодших дітей старшими є чимось на зразок ритуалу. Ті, кого ґвалтували, згодом самі починають примушувати до статевих контактів тих, хто слабше. Така ситуація існує в багатьох закладах в умовах невтручання педагогів.

"Меня насиловали [в интернате] с 10 лет (...). Я не буду обманывать, я сам делал эти гадости [насиловал других]... Преподаватели знают, директора знают, врачи знают даже, это все знают".

Експлуатація. Вихованці - безкоштовна робоча сила, яку не гребують використовувати службові особи інтернатів у своїх корисливих цілях.

"Берут на работы во время учебы. Кто смотрит за этим? Они пашут как рабы. А на их месте ставят просто оценки, смотрят как они работают, так и ставят".

В результаті, у табелях сиріт стоять оцінки, які вони заробили не знаннями, а обміняли на свою працю. Значна частина дипломів у випускників інтернатів - липові, насправді багато хто з них не вміє навіть нормально читати.

Суїцид. Не дивно, що діти не витримують страждань і принижень, і накладають на себе руки. Про це мимохідь згадують у першому відео: "Случай був, коли украв він ілі что, то він повішався...".

Педагоги чи кати?

Контроль кадрів, що працюють з сиротами, практично відсутній. Ось такі заяви на своїх вихователів пишуть діти, втім, як правило, безрезультатно.

На роботу нерідко беруть людей без належної освіти та з сумнівними моральними якостями. Нижче - свідчення Віктора Конюшко, вихователя одного з дитячих інтернатів.

"После того, как я устроился на работу, я узнал, что настоящих педагогов тут всего 80%. Остальные воспитатели не имеют даже никакого образования. И с детьми никогда даже не были связаны в жизни. Корда пытались настоящие преподаватели приходить устраиваться на работу, то с ними проводилась соответствующая беседа.

Если они [руководства интерната - авт.] чувствовали, что педагог имеет знания, разбирается в детской психологи, то, как правило, такого человека на работу не брали. Потому сейчас, в основном, работают те люди, которые являются приближенными к администрации".

Віктора Конюшко було звільнено з посади наступного дня, коли керівництво дізналося про те, що даний запис було здійснено.

Влада

Про реакцію владних органів можна судити з заяви одного з потерпілих, що була наведена вище. Очевидно, що чиновники того ж Мінпраці - не ті люди, які будуть захищати сиріт.

Правоохоронці ж займають вигідну позицію, яка характеризується: а) частковим визнанням свавілля у інтернатах; б) небажанням або нездатністю притягати посадових осіб до реальної відповідальності.

Дійсно, органи державної влади інколи "бачать" порушення.

Витяг з відповіді чиновників правозахисникам

Витяг зі звіту прокуратури про перевірку закладів дошкільної освіти у Одеській області

Проте захисникам прав неповнолітніх, з якими спілкувався автор, невідомо жодного випадку притягнення до кримінальної відповідальності. Це попри смерті дітей, масштабні крадіжки, факти фізичного насилля.

Як правило відповідальність - це всього лише письмова або усна догана.

Або - штраф. Максимум - звільнення, з поновленням на аналогічній посаді деінде. Це - для людини, яка причетна до загибелі дитини внаслідок службової халатності. Фактично, за смерті дітей ніхто не відповідає. Діти - нічиї, тому тортури в більшості випадків залишаються безкарними.

Але за все це суспільству доводиться платити. Потім, коли випускники інтернатів стають злочинцями. Одні через потребу виживати, інші - через ненависть до суспільства, що так жорстоко повелось з ними.

У Ніжині від хвороби вмерло п'ятеро вихованців - авторові ж відомий випадок, коли за одну добу випускник подібного інтернату вбив майже стільки ж людей. Без особливих корисливих мотивів - мотивом була помста за свої страждання.

Ігор Луценко, радник на громадських засадах міністра економіки, для УП