"Жить стало веселее"
На прес-конференції з приводу ста днів нового уряду прем'єр-міністр Микола Азаров підвів лаконічний підсумок свого урядування - "жить стало лучше, жить стало веселее "...
Життя в державі з обранням нового президента таки повеселішало, однак наскільки і з якою спрямованістю?
Варто зазначити, що існує надзвичайно багато можливих критеріїв та параметрів оцінки того чи іншого явища. Однак в даному випадку цілком доречним було б взяти за основу щорічний рейтинг вельми авторитетної міжнародної організації Freedom House, тим паче, що у нової влади склалися доволі тісні стосунки з цією інституцією.
Щороку Freedom House оприлюднює рейтинг держав за критерієм визначення демократичності перетворень, що здійснюються в них.
За даними 2010 року, в яких аналізуються події та процеси 2009 року, Україна разом із Грузією єдині серед усіх держав колишнього СРСР, що не увійшли до числа авторитарних чи напівавторитарних країн.
"Рівень демократії" в Україні експертами цієї неурядової організації оцінюється в середньому на 4, 39 за шкалою від 1 до 7, де "1" - найвищий рівень демократичного прогресу, а "7" - найнижчий.
Однак вже зараз проглядається ціла низка тенденцій, яка без сумніву вплине на подальші позиції та сприйняття держави міжнародним співтовариством.
За критерієм "врядування" середня оцінка України у 2009 році становила 5,125. Натомість сьогодні в Україні вперше за багато років відсутній жорсткий конфлікт між президентом, прем'єр-міністром та Верховною Радою. Навпаки - демонструється зовнішня єдність позицій, координованість та злагодженість дій та намірів.
Фактично сформувалася чітка президентська вертикаль, яка створює широкий плацдарм для подальших дій.
Однак методи, якими послуговувалася влада на шляху до цього, на надто вкладаються в ідеали демократичності та прозорості.
Створення коаліції стало можливим лише завдяки рішенню Конституційного Суду, який, всупереч своєму ж рішенню дворічної давнини, узаконив формування більшості шляхом входження до неї депутатів на індивідуальній основі.
"Тушки" стали не лише характерною рисою чинної Верховної Ради, але й закономірним явищем на місцях. У багатьох областях нові губернатори, прийшовши до влади, переформатували під себе більшість у тамтешніх радах...
Натомість в Україні значно послабли позиції опозиції, яка мала б протистояти та стримувати апетити нової влади. Провладна більшість в парламенті повільно, але наближається до заповітної цифри "300", що уможливить таку жадану президентом зміну Конституції. Поки що певний резерв є, але він не є безмежним.
Верховна Рада однині не місце для дискусій... Розгляд ключових для країни законопроектів перетворився на просту формальність, яка може й не передбачати всебічного обговорення.
Сесійна зала ж стала цирковою ареною, де окрім масових побоїщ, кидаються яйцями, ховаються за парасольками та "пускають дим" не лише в очі народу, але й один одному у прямому значенні.
В країні назріла гостра необхідність проведення системних реформ в ключових галузях суспільного життя. Віктор Янукович, схоже, вирішив увійти в історію як один із найбільших реформаторів сучасності.
З цією метою під безпосереднім керівництвом президента створюються різноманітні комітети, робочі групи, залучаються міжнародні експерти, завдання яких - безпосереднє напрацювання програми реформ.
Одними з найнижчих, в рейтингу Freedom House, є показники України за критеріями "судочинство" (5,00) та "корумпованість" (5,75). За останні десять років рівень корупції зменшився лише на 0,25 - з 6,0 до 5,75.
Корупція є хворобою українського суспільства. Більше того, сьогодні без хабара неможливо ані народитися, ані спокійно відійти в небуття. Владна команда демонструє жорстку боротьбу з корупцією та розкраданням бюджетних коштів. Непоодинокими є випадки арештів та порушень кримінальних справ проти урядників.
Незважаючи на те, що "на гарячому" спіймали й одного із заступників міністра, найбільше правоохоронці пильнують колишню владу. І це дає підстави вести мову про своєрідний тиск та залякування.
Реформування ж судової системи, яке начебто націлене на її унезалежнення, багатьма експертами, незважаючи на цілу низку позитивних аспектів, сприймається неоднозначно й як таке, що не надто сприяє реальній незалежності судової гілки влади.
Судова система продовжує користуватися низьким рівнем суспільної довіри й сприймається як корупційна, неефективна - така, що не забезпечує рівності прав у суді та справедливості ухвалених рішень.
Найкращий показник України за критерієм "громадянське суспільство" - 2,75. Різкий прогрес в даному напрямку відбувся одразу після Помаранчевої революції й вже протягом п'яти років залишається незмінним.
В країні продовжують створюватися та реєструватися численні громадські організації та політичні об'єднання, що свідчить про велику активність в цій сфері.
Водночас неможливо не помітити й різкого зростання тиску з боку силовиків, та й взагалі зростання впливовості цих структур. Негативною тенденцією є обмеження свободи зібрань, демонстрацій, актів громадянської непокори.
А майже десятигодинне перебування голови українського представництва німецького Фонду Конрада Аденауера Ніко Ланґе в аеропорту "Бориспіль" - це додаткове свідчення посилення цих тенденцій.
Все частіше лунають заклики щодо обмеження свободи слова та нової хвилі цензури в ЗМІ. Ситуація навколо "5 каналу" та ТВІ яскраве тому підтвердження. Незважаючи на заяви влади про відсутність будь-якого тиску на медіа, журналісти все частіше змушені спостерігати за заходами за участю перших осіб держави з екранів великих моніторів. Як наслідок, в країні розгортається рух під символічною назвою "Стоп цензурі".
Якщо раніше рівень свободи медіа розцінювався як середній - 3,50, то зараз Захід все частіше виявляє свою стурбованість цим питанням.
За неповні 4 місяці правління нової влади в країні яскраво вимальовується прагнення владної команди до копіювання російського варіанту керованої демократії. Щоправда український варіант м'якіший за путінсько-медведєвський. Цьому сприяють серйозні демократичні перетворення, що відбулися в останні роки у свідомості суспільства.
Влада постійно веде мову про абсолютну цінність демократії та незворотність демократичного розвитку. Втім, шлях, яким рухатиметься країна найближчі декілька років, матимемо нагоду побачити в ході та за результатами місцевих виборів вже у жовтні. До речі, дата виборів стала першим серйозним каменем спотикання для чинної коаліції.
Так чи інакше, в наступні місяці спостерігатимемо боротьбу двох тенденцій - авторитарної та демократичної. Яка переможе залежатиме найперше від Партії регіонів, точніше від того, яку модель поведінки оберуть перші особи цієї політичної сили.
Минуле керівництво держави, усвідомлюючи ризики повної втрати влади, забезпечило прозорість, відкритість та чесність виборів. Чинна ж влада, судячи із уже здійсненого, намагається усіляко себе убезпечити.
Зокрема, прийняття нового закону про місцеві вибори, поряд із посиленням партійного чинника, ставить політичні партії ще до виборів у нерівні умови, надає виборчому процесу обмежено конкурентного характеру.
Цьому сприяє вимога щодо висування кандидатів у депутати в усі, за винятком сільських та селищних рад, лише від політичних партій, які офіційно функціонують на території відповідної адміністративної одиниці понад 365 днів.
Заборонені й блоки. Відповідно, БЮТ, "Фронт Змін", "За Україну!", "Сильна Україна" та багато інших заздалегідь "вилітають" з передвиборчої боротьби.
Перевагу й більшу інвестиційну привабливість отримають, в свою чергу, політичні партії з розвинутою мережею партійних організацій.
Цілковито володіючи адмінресурсом та розвиненою партійною структурою Партія регіонів, на чолі з своїми лідерами, буде змушена проходити своєрідний тест на власну демократичність, який вже зараз обіцяє перетворитися для неї на справжнє випробовування.
А тому - жити й справді стало веселіше...
Ігор Дебенко, політолог, Івано-Франківськ, для УП
