Одеський припортовий завод. Ганебний фінал
Колись тріумфальна історія приватизації в Україні повторилася у вигляді фарсу.
Після виборів 2004 року нова влада спромоглася провести лише два конкурси з продажу великих промислових об’єктів.
Повторна приватизація "Криворіжсталі" восени 2005 вважалася першим відчутним успіхом нової влади. На конкурс приїхав Віктор Ющенко, який спостерігав за ним у кабінеті керівництва Фонду держмайна, а відставна прем’єр Юлія Тимошенко в супроводі чомусь Андрія Шкіля проникла навіть всередину і першою привітала Адітью Міттала – сина Лакшмі Міттала, який був присутнім на аукціоні.
Продаж "Криворіжсталі" задав нову планку вартості промислових об’єктів на пострадянському просторі. Але після цього протягом чотирьох років влада не спромоглася продати жодного потужного активу. І якщо в 2006 президент Ющенко звинувачував прем’єра Януковича у зволіканні з приватизацією, то в 2008–2009 глава держави особисто блокував спроби продажу.
Хоча влітку здавалося, що влада досягнула консенсусу про необхідність реалізувати Одеський припортовий на відкритому конкурсі.
До цього підштовхувала криза і зростання ціни на газ. Завод став збитковим, а проведення приватизації було вимогою МВФ у рамках програми порятунку економіки України. У липні цього року перший заступник глави секретаріату президента Олександр Шлапак повідомив, що Віктор Ющенко не заперечує проти продажу заводу. Як би там не було, до останнього моменту Банкова не блокувала процес.
Але за 12 днів до приватизації президент зупинив дію постанови уряду в частині, де ОПЗ включався у перелік підприємств, що підлягають приватизації у 2009 році.
Хоча в Кабміні заявили, що це ніяк не вплине на намір продати завод, але на конкурс заявилися лише три структури – "Нортіма" Ігоря Коломойського, "Фрунзе–Флора" Костянтина Григоришин і "Азот–Сервіс" російського "Сибура".
Паралельно Коломойський підстрахувався, подавши позов від імені свого іншого підприємства "Дніпроазот".
Таким чином, на момент проведення конкурсу треба було нівелювати дві заборони на приватизацію – від Ющенка і Коломойського. Власне, зі з'ясування цих обставин і почався аукціон з продажу Одеського припортового заводу. Журналісти могли відслідковувати це по телевізору, який встановили на ганку Фонду.
– Вчора ми отримали офіційний лист, де повідомляється, що Конституційний суд відмовив у відкритті провадження за зверненням президента, – сказав Парфененко.
Крім того, керівник Фонду повідомив, що за ухвалою про зупинку конкурсу, ініційованою "Дніпроазотом", не відкрито виконавче провадження – а тому Фонд на неї не зважатиме.
Однак тут же почалося нагнітання пристрастей.
Представник секретаріату президента в конкурсній комісії Євген Капінос оприлюднив окрему думку, де виклав аргументи проти проведення аукціону. За його словами, Конституційний суд не скасовував указ Ющенка, який зупиняв постанову уряду про включення ОПЗ в число об’єктів приватизації.
Крім того, з'ясувалося, що у відкритті провадження відмовила лише колегія суддів Конституційного суду, яка нараховує шість осіб. А, за законом, далі це питання має бути винесено на засідання всього КС, який виносить остаточне рішення.
Однак посланця Банкової працівники Фонду сприйняли як частину сценарію зі зриву аукціону.
– Шановні колеги, давайте не займатися агітацією, – відповів керівник конкурсної комісії Ігор Білоцерківець, який запропонував думку Капіноса "взяти до уваги", але продовжити конкурс.
Але після цього атаку розпочав представник "Нортіми" Роман Жуган. Враховуючи, що власник цієї компанії Ігор Коломойський через "Дніпроазот" паралельно судився за скасування аукціону, було незрозуміло, чого домагається цей чоловік – проведення аукціону чи його анулювання
– Повідомте нам, є якісь перешкоди для проведення конкурсу чи немає? – звернувся він до конкурсної комісії
– Поки немає, – запевнив його Білоцерківець. – Рішення про проведення конкурсу погоджено з Фондом державного майна. А те, що ви чули – це окрема думка члена конкурсної комісії.
– Тобто відсутні будь–які перешкоди? – продовжив представник Коломойского.
– Відсутні! – відповів керівник конкурсної комісії.
– А указ президента скасовано?
– Не скасовано! – тепер уже перехопив ініціативу представник секретаріату.
– Дозвольте питання – як такі протилежні думки можуть бути в членів конкурсної комісії? – запитав Жуган
– Член комісії, якщо з чимось не погоджується, може не голосувати, – спробував Білоцерківець зняти напругу. – Це його персональна думка...
– Ні, персональна думка – це у Фонду державного майна, – заявив посланник Банкової. – А Конституція передбачає, що указ президента чинний на всій території України.
Цю суперечку спробував зупинити Олександр Бондар, який в часи Леоніда Кучми керував Фондом, а тепер працює народним депутатом і входить до комісії парламенту з питань приватизації.
– Указ президента не забороняє проводити приватизацію, – пояснив нардеп. – Бо Кабінетом міністрів рішення про проведення приватизації не приймалося.
Після цього присутні почали обговорювати другу перешкоду на шляху до приватизації – позов "Дніпроазоту", за яким Окружний адмінсуд Києва виніс ухвалу.
– Що написано в ухвалі суду? – запитав представник Коломойського.
– Заборонити допуск до участі в конкурсі компанії "Азот–Сервіс", – повідомив заступник глави Фонду державного майна.
– І не зважаючи на це, ви заявляєте, що перешкод для проведення конкурсу немає? – перепитав Жуган.
– Немає! – почув він у відповідь.
Після цього з'ясування відносин, яке тривало хвилин двадцять, було вирішено все–таки перейти до початку процедури продажу. Комісія відкрила стартові пропозиції учасників аукціону. Коломойський письмово висловив готовність заплатити за Одеський припортовий найбільше – 4 мільярда 100 мільйонів.
Саме з цієї ціни й відкрився аукціон – з кроком в 50 мільйонів гривень. Почалися торги. Всі троє учасників піднімали ціну.
Компанія Григоришина припинила боротьбу першою. Його делегат від "Фрунзе–Флора" назвав 4 мільярда 550 мільйонів, після чого в збільшення ціни змагалися тільки "Нортіма" та "Азот–Сервіс".
Коли ведучий аукціону оголосив 5 мільярдів, табличку підняв представник "Нортіми" Роман Жуган. Після цього ліцитатор ще декілька хвилин пропонував учасникам підняти ціну, але ніхто на це не погодився.
– Нагадую що до продажу пропонується пакет Одеського припортового заводу... – ведучий аукціону прагнув дати інвесторам час подумати.
Однак це не мало жодного ефекту. Не повіривши, що аукціон може завершитися так швидко, він почав перераховувати переваги ОПЗ.
– Дозвольте навести коротку характеристику цього підприємства...
Але це також не мало жодного ефекту. Тому ліцитатору довелося оголосити:
– П'ять мільярдів – раз, п'ять мільярдів – два, п'ять мільярдів – три. Продано!
Ситуація виглядала абсурдною, тому що однією рукою Коломойський судився за скасування конкурсу, а іншою – здобував перемогу.
Що відбулося після цього – достеменно невідомо, оскільки трансляцію аукціону було відключено. Приміщення Фонду залишила делегація "Сибур". Вони змусили журналістів наздоганяти себе, але не проронили жодного слова.
Непомітно пішли представники "Фрунзе–Флора". Ніщо не передбачало несподіванок. Але раптом на телеекрані знову включили операційний зал, де голова конкурсної комісії оголосив, що аукціон вважається таким, що не відбувся.
– Таким чином члени конкурсної комісії прийняла рішення не признавати ТОВ "Нортіма" переможцем конкурсу, – заявив Ігор Білоцерківець.
Згодом до преси вийшов керівник Фонду Дмитро Парфененко, знервований стан якого видавало легке тремтіння рук. Він запевнив, що відключив телефон і ні з ким не спілкувався, а своє рішення не визнавати результати конкурсна комісія ухвалила самостійно.
– Але ми це підтримуємо. Бо позиція і Фонду державного майна, і уряду полягає в тому, щоб не продавати такі перлини за заниженими цінами, – заявив Парфененко. – Одеський припортовий залишається у державній власності! Тому чекаємо на кращі часи.
На логічне запитання, чому Фонд вважає 5 мільярдів замало, хоча дав стартову вартість у 4 мільярди гривень, Парфененко відповів:
– Стартова ціна визначається на підставі методики. Адекватною ціною Одеського припортового є 8–10 мільярдів гривень.
Буквально в ці ж хвилини прес–служба уряду поширила коментар прем'єра Юлії Тимошенко на зустрічі з підприємцями. Вона звинуватила учасників конкурсу у... підкилимній домовленості.
– Зараз в прямому ефірі було видно, як відбувалася змова трьох учасників для того, щоб за безцінь купити ОПЗ. І в прямому ефірі було видно, як зривався цей аукціон, як вони свою домовленість зробили публічною, – не приховувала обурення Тимошенко.
– Вони хотіли, по суті, за першу стартову ціну придбати Одеський припортовий завод. І таким чином, знову як завжди, вся приватизація, за їхніми розрахунками мусить проходити на основі корупції, в тіні та за безцінь.
– Я такого не дозволю зробити, – заявила Тимошенко, фактично визнавши, що змусила скасувати результати аукціону. – Тому цей проект, який мав стати прикладом відсутності корупції, тільки що комісія Фонду державного майна скасувала.
За декілька годин Ігор Коломойський оголосив про намір в суді оскаржувати це рішення.
"Нортіма" має всі шанси виграти суд і змусити продати йому Одеський припортовий. З того моменту, коли Тимошенко наказала, а Фонд держмайна всупереч заборонам суду оголосив початок аукціону, вони взяли на себе відповідальність за законність проведення конкурсу.
Сам аукціон відбувався без порушень. До того, як вартість Одеського припортового дісталася 5 мільярдів, було зроблено 18 кроків на підвищення ціни. Компанії-претенденти відповідали кваліфікаційним вимогам і перерахували заставу. Якби невідповідності були на цьому етапі, то кандидатів просто не допустили би до приватизації.
Єдине застереження, яке можливе для Коломойського – це не поспішати з розглядом позову. В цим умовах йому варто дочекатися подальшої девальвації гривні, щоб зменшити доларовий еквівалент ціни заводу.
І ще одне питання, яке може бути поставлене лише гіпотетично. Якби Одеський припортовий за 5 мільярдів придбав російський "Сибур", за яким стоїть "Газпром" – то чи наважилась би Тимошенко викривати його в змові та своїм вольовим рішенням скасовувати підсумки аукціону?
